Постанова

від 30.09.2024 по справі 480/4391/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 р.Справа № 480/4391/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі №480/4391/23

за позовом ОСОБА_1

до Управління майном Сумської обласної ради , Сумської обласної ради

про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління майном Сумської обласної ради (далі - також відповідач 1), Сумської обласної ради (далі також - відповідач 2), в якій просила:

- стягнути з Управління майном Сумської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 31 січня 2023 року по 31 квітня 2023 року в сумі 78856,84 грн;

- стягнути з Управління майном Сумської обласної ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, його ухвалення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, просила скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт вказує, що вона працювала на посаді заступника начальника Управління майном Сумської обласної ради (відповідач 1), а з 29.03.2023 переведена на посаду завідувача господарства відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення цього управління. З 27.01.2023 вона уклала контракт добровольця територіальної громади з командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади, ОСОБА_2 , строком на три роки, та з 31.01.2023 виконувала обов`язки члена добровольчого формування територіальної громади, відтак набула право на гарантії, передбачені ч. 1 ст. 119 КЗпП України, зокрема щодо збереження середнього заробітку на час виконання громадських обов`язків. Вважає, що у порушення вимог ч. 1 ст. 119 КЗпП України відповідач1 з січня 2023 року по квітень 2023 року не нарахував та не виплатив позивачу середню заробітну плату у належному розмірі. Стверджує, що підтвердила належними документами факт виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони, зокрема у спосіб надання відповідачу1 довідки про участь ОСОБА_1 у виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони.

Відповідачі не погодилися з доводами апеляційної скарги та подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року без змін. Стверджували про відсутність підстав для виплати позивачеві середнього заробітку у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони, оскільки виконання таких обов`язків не підтверджено належними доказами, а відповідачами не ухвалювалося рішення про увільнення позивача від роботи з огляду на виконання нею відповідних обов`язків добровольця територіальної оборони.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзивах на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом були встановлені наступні обставини.

Відповідно до наказу Управління майном Сумської обласної ради від 13.05.2019 № 8 "Про переведення" ОСОБА_1 , начальника відділу економічного аналізу, фінансової звітності та аудиту, з 13.06.2019 переведено на посаду заступника начальника управління майном Сумської обласної ради як таку, що перебуває у кадровому резерві (а.с. 164).

Наказом Управління майном Сумської обласної ради "Про переведення Інни Козачок" від 13.05.2019 № 8 ОСОБА_1 з 29.03.2023, переведено на посаду завідувача господарства відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Управління майном Сумської обласної ради за її згодрю (а.с. 165).

27 січня 2023 року ОСОБА_1 на добровільній основі уклала з командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади, ОСОБА_2 , контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки, відповідно до якого добровільно взяла на себе зобов`язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту, відповідно до вимог визначених Законом України «Про основи національного супротиву», Положенням та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цим контрактом (а.с. 12).

07.02.2023 позивач звернулася до начальника Управління майном Сумської обласної ради із заявою про увільнення її від виконання обов`язків заступника начальника управління майном Сумської обласної ради з 31.01.2023 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на час виконання таких обов`язків (зв. бік а.с. 13).

Вказана заява була зареєстрована Управлінням майном Сумської обласної ради 07.02.2023 за вхід. № 01-20/489.

На підтвердження виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони, відповідачу 1 надавалися довідки про участь ОСОБА_1 у виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони.

Так, згідно з довідкою, виданою командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади від 28.02.2023 № 5 підтверджено виконання ОСОБА_1 обов`язків члена добровольчого формування у робочий час на наступним графіком: понеділок-п`ятниця з 09:00 год до 17:00 год; субота та неділя з 10:00 год до 12:00 год (а.с. 14).

Відповідно до довідки, виданою командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади від 28.02.2023 № 8 підтверджується проходження ОСОБА_1 служби (знаходження в оперативному резерві) 31.01.2023 у Добровольчому формуванні № 2 Юнаківської сільської територіальної громади та виконання поставлених командиром завдань, які здійснювалися у робочий час в кількості 8 год.

Згідно з довідкою, виданою командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади від 28.02.2023 № 9, ОСОБА_1 у період з 01.02.2023 по 28.02.2023 проходила службу (знаходилася в оперативному резерві) у Добровольчому формуванні № 2 Юнаківської сільської територіальної громади та виконувала поставлені командиром завдання, які здійснювалися у робочий час в кількості 168 год. (а.с. 15).

Згідно з довідкою, виданою командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади від 31.03.2023 № 01-12/15, ОСОБА_1 у період з 01.03.2023 по 31.03.2023 проходила службу (знаходилася в оперативному резерві) у Добровольчому формуванні № 2 Юнаківської сільської територіальної громади та виконувала поставлені командиром завдання, які здійснювалися у робочий час в кількості 184 год. (зв. бік а.с. 15).

Згідно з довідкою, виданою командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади від 01.05.2023 № 01-12/24, ОСОБА_1 у період з 01.04.2023 по 30.04.2023 проходила службу (знаходилася в оперативному резерві) у Добровольчому формуванні № 2 Юнаківської сільської територіальної громади та виконувала поставлені командиром завдання, які здійснювалися у робочий час в кількості 184 год. (а.с. 16).

Відповідно до довідки про доходи № 105 від 07.04.2023 року відповідачем 1 у січні 2023 року нараховано ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 46914,10 грн, у лютому 2023 року - 35406,35 грн, у березні 2023 року - 56019,01 грн. (а.с. 17).

Незгода позивача із сумою, нарахованою відповідачем з січня 2023 року по квітень 2023 року, стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, не заперечуючи наявність права позивача збереження гарантій, передбачених ч. 1 ст. 119 Кодексу законів про працю України виходив з того, що заява позивача про увільнення від роботи на час виконання громадських обов`язків у робочий час, не була розглянута, а тому позивач не має права на отримання середнього заробітку у зв`язку з відсутністю наказу про увільнення позивача від виконання його трудових обов`язків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про основи національного спротиву» визначено, що територіальна оборона як складова національного спротиву є системою загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про основи національного спротиву» комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву» соціальний і правовий захист військовослужбовців, які беруть участь у заходах підготовки та виконанні завдань територіальної оборони, здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, законодавець закріпив положення, що діяльність членів добровольчих формувань територіальних громад прирівнюється до військової лише на час безпосереднього залучення до участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання завдань територіальної оборони .

Водночас, для отримання передбачених законодавством гарантій працівник повинен довести залучення його до виконання таких обов`язків.

Порядок утворення та дії добровольчих формувань територіальних громад, набуття та припинення членства в них визначено Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449.

Пунктами 20 та 21 зазначеного Положення визначено, що рішення про зарахування до членства у добровольчому формуванні ухвалює командир добровольчого формування, після чого між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні, укладається контракт добровольця територіальної оборони.

Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджена наказом Міноборони від 07.03.2022 № 84.

Таким чином, документом, що підтверджує зарахування особи до складу добровольчого формування відповідної територіальної громади, є укладений у встановленому законодавством порядку контракт.

Крім того, у наказі Міністерства оборони України № 84 «Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони» вказано, що на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, працівники, які долучилися до добровольчих формувань територіальних громад й уклали контракти, мають бути увільнені від роботи на загальних підставах.

Документами, що підтверджують участь в територіальній обороні, є контракт добровольця територіальної оборони, з яким необхідно ознайомити керівника підприємства, установи, організації та відділ кадрів.

На працівників, що надали контракт, поширюються гарантії щодо збереження робочого місця, посади та середнього заробітку, якщо він виконує обов`язки добровольця територіальної оборони в робочий час (ч. 1 ст. 119 КЗпП).

Зокрема, статтею 119 КЗпП України встановлено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Таким чином, на працівників, що уклали контракт добровольця територіальної оборони, поширюються гарантії щодо збереження робочого місця, посади та середнього заробітку, якщо такі працівники виконують обов`язки добровольця в робочий час.

Тобто, у кожному конкретному випадку слід виходити із рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні, кількості робочого часу, який витрачає працівник на цю діяльність, та ефективність і можливість виконання його обов`язків за трудовим договором.

Частиною 1 статті 119 КЗпП чітко визначено збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час.

Отже, роботодавець вправі вимагати від добровольця члена ДФТГ підтвердження того, що виконання поставлених командиром завдань здійснюється у робочий час.

Відповідно до Положення про ДФТГ, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 № 1449 (далі - Положення), командир добровольчого формування є відповідальним за його діяльність, визначає завдання членам добровольчого формування з урахуванням їх спроможностей (пункт 3 Положення).

Також до функцій командира ДФТГ належить контроль за додержанням умов контракту та припинення контракту у разі порушення добровольцем його умов (пункт 23 Положення).

Відтак, саме командири ДФТГ мають здійснювати, в тому числі, і на вимогу добровольця чи його роботодавця, підтвердження виконання поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час. Форма такого підтвердження не визначена законодавством, тож командир може здійснювати підтвердження будь-якими належним чином засвідченими документами, які в достатній мірі вказують на залучення добровольця до виконання завдань територіальної оборони в його робочі (згідно із визначеним роботодавцем режиму) дні.

Як встановлено судом, 07.02.2023 позивач звернулася до начальника управління майном Сумської обласної ради із заявою про увільненя її від виконання обов`язків заступника начальника управління майном Сумської обласної ради з 31.01.2023 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на час виконання таких обов`язків (зв. бік а.с.13).

На підтвердження участі у добровольчому формуванні позивач надала відповідачу контракт, укладений нею з командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади ОСОБА_2 , а також довідки від 28.02.2023 № 8, від 28.02.2023 № 9, від 31.03.2023 № 01-12/15, від 01.05.2023 № 01-12/24, якими підтверджується проходження ОСОБА_1 служби (знаходження в оперативному резерві) у Добровольчому формуванні № 2 Юнаківської сільської територіальної громади та виконання поставлених командиром завдань у період 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023 відповідно.

З наданих в ході судового розгляду цієї справи письмових документі та пояснень сторін колегією суддів встановлено, що Управління майном Сумської обласної ради не розглянуло заявою про увільнення її від виконання обов`язків заступника начальника управління майном Сумської обласної ради з 31.01.2023 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони.

Колегія суддів наголошує, що жодним нормативно правовим актом не надано право ані суб`єкту владних повноважень, ані роботодавцю ігнорувати звернення громадян, тобто роботодавець має імперативний обов`язок розглянути будь-яке звернення та ухвалити рішення за результатами розгляду такого звернення.

Проте, Управління майном Сумської обласної ради не ухвалило жодного рішення стосовно відповідного звернення (заяви) позивача, чим допустила протиправну бездіяльність.

Посилання відповідача 1 на відсутність необхідності розгляду заяви ОСОБА_1 про увільнення її від виконання обов`язків заступника начальника управління майном Сумської обласної ради з 31.01.2023 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони в зв`язку з тим, що остання перебувала на своєму робочому місці і виконувала свої посадові обов`язки та отримувала відповідну заробітну плату, колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував про неможливість виходу за межі позовних вимог із порушенням принципу диспозитивності у випадку самостійно обрання правової підстави та предмету позову, оскільки принцип стабільності є визначальним в даному випадку. Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Аналогічні правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц).

З огляду на викладене, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. При цьому такий вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

Вказаний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15, постанови від 18 травня 2018 року у справі № 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі № 804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а.

У постанові Верховного Суду 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

За таких обставин. колегія суддів, з метою повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління майном Сумської обласної ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 вх.№01-20/489 від 07.02.2023 про увільнення її від виконання обов`язків заступника начальника управління майном Сумської обласної ради з 31.01.2023.

Одночасно колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, протиправна бездіяльність Управління майном Сумської обласної ради щодо не розгляду заяви позивача не може мати негативних наслідків для позивача в отриманні гарантованого ч. 1 ст. 119 КЗпП України середнього заробітку за час виконання державних або громадських обов`язків у робочий час.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач перебувала на лікарняному з 09.03.2023 по 20.03.2023 та з 21.03.2023 по 27.03.2023 (т.1 а.с.65).

Відповідачем 1 на підтвердження перебування позивача на робочому місці надано до суду листи від 06.02.2023 №01-12/128 (заперечення на акт перевірки від 25.01.2023 №21831-29/01) до Управління Південно-Східного офісу Держаудитслужби та лист від 07.02.2023 №01-12/130 (про надання інформації), службову записку від 07.02.2023 №01-12/129 на ім`я голови Сумської обласної ради, підготовлені та направлені апелянтом. 04.04.2023 позивач приймала участь у пленарному засіданні Сумської обласної ради.

За таких обставин, колегія суддів вважає наявним у позивача права на отримання середнього заробітку за час виконання державних або громадських обов`язків у робочий час у період з 31 січня 2023 року по 31 квітня 2023 року, за виключенням днів перебування її на роботі та лікарняному.

Доводи відповідачів, що позивач увесь спірний період перебувала на своєму робочому місці та виконувала посадові обов`язку, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів перебування в інші дні, крім вище зазначених, на робочому місці та виконання посадових обов`язків у період з 31 січня 2023 року по 31 квітня 2023 року відповідачами не надано.

Колегія суддів наголошує, що обов`язок доказування в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України покладено саме на відповідачів.

Щодо розрахунку середнього заробітку колегія суддів зазначає.

Середній заробіток розраховується за правилами, визначеними Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (надалі Порядок № 100).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку №100 в усіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Враховуючи те, що підписання позивачем контракту відбулося 31.01.2023 , то середня заробітна плата підлягає обчисленню за останні два календарні місяці, а саме за листопад та грудень.

Так, відповідно до довідки Управління майном Сумської обласної ради №14 від 16.05.2024, з якою погоджується позивач, розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 2067,18 грн.

Враховуючи вище зазначені обставини а також те, що відповідачем 1 не проводилося нарахування середнього заробітку, відповідно до положень ч.1 ст. 119 КЗпП України, за період з 31 січня 2023 року по 31 квітня 2023 року, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати Управління майном Сумської обласної ради нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток за період з 31.01.2023 по 31.04.2023, виходячи з середньої заробітної плати 2067 гривень 18 копійок та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.

Як наслідок, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним встановленням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року по справі №480/4391/23 скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління майном Сумської обласної ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 вх.№01-20/489 від 07.02.2023 про увільнення її від виконання обов`язків заступника начальника управління майном Сумської обласної ради з 31.01.2023.

Зобов`язати Управління майном Сумської обласної ради нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток за період з 31.01.2023 по 31.04.2023, виходячи з середньої заробітної плати 2067 гривень 18 копійок та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 10.10.2024.