Ухвала

від 11.10.2024 по справі 440/11627/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 жовтня 2024 р.Справа № 440/11627/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄДНІСТЬ" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року по справі № 440/11627/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄДНІСТЬ»

до Полтавської обласної військової адміністрації треті особи Громадська організація «Збережемо Полтаву» , Міністерство культури та стратегічних комунікацій України

про визнання дій протиправними та часткове скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року по справі № 440/11627/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄДНІСТЬ" в задоволенні заяви від 06.09.2024 про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄДНІСТЬ» до Полтавської обласної військової адміністрації треті особи Громадська організація «Збережемо Полтаву» , Міністерство культури та стратегічних комунікацій України про визнання дій протиправними та часткове скасування розпорядження.

До Другого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄДНІСТЬ» на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року по справі № 440/11627/23.

В апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обгрунтування вказаного клопотання скаржник зазначає, що копію ухвали суду першої інстанції представником позивача було виявлено у ЄДРСР 16.09.2024.

Проте представник позивача, адвокат Титикало Р.С. в період з 22.09.2024 року по 28.09.2024 року перебував у службовому відрядженні з участі в навчальному турі природоохоронними територіями Чеської Республіки.

В період навчання адвокат Титикало Р.С. постійно змінював своє місце перебування згідно програми туру, був без зв`язку та мережі Інтернет та не мав можливості ознайомитися уважно зі змістом оскаржуваної ухвали й підготувати апеляційну скаргу.

Одразу після повернення зі службового відрядження, представник позивача ознайомився зі змістом оскаржуваної ухвали та підготував апеляційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024.

Перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄДНІСТЬ" задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала прийнята Полтавським окружним адміністративним судом 11.09.2024 року.

Як зазначає скаржник, зі змістом оскаржуваної ухвали представник позивача ознайомився у ЄДРСР 16.09.2024 року.

На зазначену ухвалу Товариством з обмежною відповідальністю "ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄДНІСТЬ" було подано апеляційну скаргу 07.10.2024, тобто поза межами п`ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 295 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Колегія суддів наголошує, що звернення з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України, зловживання процесуальними правами не допускається.

Скаржник, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними нормативними положеннями чітко визначено процесуальну поведінку, зміст якої зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до процесуальних прав, реалізуючи їх таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання процесуальних обов`язків, встановлених законом, зокрема, щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 КАС України одним із завдань адміністративного судочинства є своєчасне вирішення судом спорів, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Встановлення законом граничних строків для апеляційного оскарження обумовлено необхідністю забезпечити правову визначеність у правовідносинах. Поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення одному з учасників справи безпосередньо вливає на правове становище іншого учасника.

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальною нормою строк.

Посилання скаржника на перебування у службовому відрядженні представника скаржника не можна вважати поважними причинами, тобто такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, оскільки перебування у відпустці адвоката не свідчить про неможливість доручити ведення справи іншому адвокату та не може впливати на дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а відтак, не є об`єктивно непереборною обставиною та поважною причиною, яка б перешкоджала зверненню із апеляційною скаргою у строк, встановлений КАС України.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Колегія суддів наголошує, що представник позивача, в свою чергу, як адвокат, повинен бути фахівцем в галузі права, зокрема щодо перебігу процесуальних строків в адміністративному судочинстві та наслідків їх порушення.

Службове відрядження адвоката не є обставиною, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, наведені обставини насамперед свідчать про неналежну організацію трудового процесу та є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання адвокатом своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

В контексті вищевикладеного суд вважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка має об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Причини пропуску строку, наведені у заяві, суд оцінює як такі, що не свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, та про поважність причин пропуску такого строку.

Отже, колегія суддів не вбачає поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження у даній справі.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України від 26 квітня 2007 року та рішення у справі Трух проти України від 14 жовтня 2003 року).

У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Для цього апелянт як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Отже, при належному відношенні, апелянт не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в межах строку звернення до суду апеляційної інстанції, проте таким правом не скористався, а тому колегія суддів вважає, що вказані позивачем підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Процесуальна поведінка скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав в судовому порядку. Апелянт не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи скаржника щодо поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки ним не обґрунтовано причин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк.

Відтак, зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску, а тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄДНІСТЬ" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 440/11627/23 - відмовити.

Визнати неповажними вказані в клопотанні причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 440/11627/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кононенко З.О.Судді Мінаєва О.М. Калиновський В.А.