Постанова

від 09.10.2024 по справі 160/3874/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/3874/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року в адміністративній справі №160/3874/24 (головуючий суддя першої інстанції - Конєва С.О.) за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування розпорядження,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06.02.2024 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, в якому просила:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача по виданню розпорядження сільського голови Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області «Про запобігання поширенню на території Новолатівської сільської ТГ карантину» від 01.02.2024 року №12-р як незаконними;

- скасувати розпорядження сільського голови Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області «Про запобігання поширенню на території Новолатівської сільської ТГ карантину» від 01.02.2024 року №12-р.

19.02.2024 року позивач подала до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви, якою просила приєднати до матеріалів справи позовну заяву в новій редакції, якою просила:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області по виданню розпорядження сільського голови Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області «Про запобігання поширенню на території Новолатівської сільської ТГ карантину» від 01.02.2024 року №12-р як незаконними.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що оскаржуваним розпорядженням з 01.02.2024 року в приміщенні адміністративної будівлі Новолатівської сільської ради за адресою: с.Новолатівка, вул.Шкільна, буд.18, встановлено карантин через поширення на її території гострої респіраторної хвороби СОVID, зокрема, обмежено доступ сторонніх осіб та призупинено проведення особистих прийомів громадян в ОМС, обмежено проведення запланованих нарад, перевірок, ревізій та експертиз до нормалізації епідемічної ситуації. Вважає, що зазначене розпорядження та дії по його виданню є незаконними з наступних підстав, а саме: повноваження по встановленню та відміні карантину віднесені (за поданням головного державного санітарного лікаря України) до Кабінету Міністрів України, тоді як, у даному випадку, карантин введено рішенням органу місцевого самоврядування (оскаржуваним розпорядженням), що є незаконним. Зазначає, що вказаним розпорядженням позивач була позбавлена прав у реалізації наданих їй повноважень, як депутат Новолатівської сільської ради під час прийняття участі 02.02.2024 року у пленарному засіданні 29 сесії восьмого скликання вказаної ради.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки не було викликано в судове засідання та допитано в якості свідків інших депутатів сільської ради, стосовно яких також було порушено їх депутатські повноваження в частині не допущення 02.02.2024 року до участі в засіданні сільської ради.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вказану скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є депутатом Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області VІІІ скликання, що підтверджується посвідченням від 04.11.2020 року (а.с.42 т.1).

Розпорядженням сільського голови «Про скликання двадцять дев`ятої сесії VІІІ скликання Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області» від 24.01.2024 року №9-р скликано двадцять дев`яту сесію VІІІ скликання Новолатівської сільської ради на 02.02.2024 року о 14:00 годині в приміщенні сільської ради за адресою: с.Новолатівка, вул.Шкільна, буд.18 (а.с.119-120 т.1).

01.02.2024 року прийнято розпорядження сільського голови «Про скликання двадцять дев`ятої сесії VІІІ скликання Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області» №13-р зі змісту якого встановлено, що у зв`язку із встановленим карантином в приміщенні адміністративної будівлі Новолатівської сільської ради, з метою запобігання виникнення і поширенню на території Новолатівської СТГ гострої респіраторної хвороби СОVID, пленарне засідання чергової двадцять дев`ятої сесії VІІІ скликання Новолатівської сільської ради вирішено провести в режимі відеоконференції (дистанційне засідання) 02.02.2024 року о 14:00 годині (підключення і перевірка зв`язку з 13:30 годин) через платформу «Zoom» за зазначеним у розпорядженні посиланням (а.с.44, 123-124 т.1).

Разом з тим, 01.02.2024 року розпорядженням сільського голови «Про запобігання поширенню на території Новолатівської сільської ТГ гострої респіраторної хвороби СОVID» №12-р (з урахуванням виправленої технічної помилки за розпорядженням від 05.02.2024 року №14-р) у зв`язку із доповідною запискою начальника ОСОБА_2 від 01.02.2024 року №39 про зафіксований випадок захворювання на СОVID, з метою запобігання виникнення і поширенню на території Новолатівської СТГ гострої респіраторної хвороби СОVID, з 01.02.2024 року в приміщенні адміністративної будівлі Новолатівської сільської ради, розташованої за адресою: с.Новолатівка, вул.Шкільна, буд.18 було встановлено карантин, яким обмежено доступ сторонніх осіб та призупинено проведення особистих прийомів громадян ОМС, що підтверджується змістом копії вказаного розпорядження №12-р (а.с.13, 43, 121, 125 т.1).

Наведені вище розпорядження сільського голови оприлюднені на офіційному сайті Новолатівської сільської ради, що підтверджується скріншотом з відповідного сайту (а.с.14 т.1).

Згідно тексту позову та позовній заяві в новій редакції зазначила, що діями відповідача по виданню спірного розпорядження від 01.02.2024 року №12-р про встановлення в приміщенні адміністративної будівлі Новолатівської сільської ради карантину з 01.02.2024 року порушені її права як депутата сільської ради на участь у пленарному засіданні 29 сесії VІІІ скликання сільської ради, яке відбулося 02.02.2024 року у режимі відеоконференції (дистанційне засідання) через платформу «Zoom», а також те, що її на засідання у приміщення будівлі сільської ради не допустили, що позбавило її прав вносити на розгляд ради пропозиції з питань, пов`язаних з її депутатською діяльністю та на отримання послуги від відповідача щодо складання акту про надзвичайну подію, а саме: події, яка сталася 27.01.2024 року з приводу зсуву ґрунту біля її домоволодіння, який унеможливив рух транспорту, що призвело до обмеження її життєдіяльності (неможливість підвезення води до будинку), тому вважає дії відповідача з приводу видання вказаного розпорядження протиправними (а.с.27-37, 62-65 т.1).

Вважаючи дії та бездіяльність відповідача по виданню спірного розпорядження протиправними, оскаржила такі дії та бездіяльність до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання - стаття 25 вказаного Закону.

У відповідності до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження - частина восьма статті 59 наведеного Закону.

Згідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1 частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Визначення нормативно-правового акту міститься у пункті 18 частини першої статті 4 КАС України та означає акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Для нормативно-правових актів притаманні такі характерні властивості: 1) приймаються як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це органом за встановленою процедурою; 2) містять загальнообов`язкові правила поведінки, легітимізовані людьми; 3) розраховані на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, для цілей їх застосування та оскарження, є створення ними юридичних (негативних) наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Предметом спору згідно тексту позовною заявою в новій редакції від 16.02.2024 року є незаконні дії та бездіяльність Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області по виданню розпорядження сільського голови Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області «Про запобігання поширенню на території Новолатівської сільської ТГ карантину» від 01.02.2024 року №12-р. (а.с.62-65 т.1).

Враховуючи викладене, позивач фактично висловлює незгоду із прийнятим розпорядженням голови сільської ради від 01.02.2024 року №12-р про встановлення, у зв`язку із зафіксованим випадком захворювання на СОVID-19, у приміщенні адміністративної будівлі Новолатівської сільської ради з 01.02.2024 року карантину.

При цьому, позивач не оскаржує та не просить скасувати саме розпорядження відповідача від 01.02.2024 року №12-р.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, зокрема, органів місцевого самоврядування, регламентовано положеннями статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Частиною третьою статті 264 КАС України встановлено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Тобто суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.

Отже, із аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства слідує, що до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень (у тому числі і дії такого суб`єкта чи його посадової особи), який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Як встановлено судом першої інстанції матеріалів справи, на момент звернення позивача із даним позовом до суду (06.02.2024 року) спірне розпорядження від 01.02.2024 року №12-р про встановлення в приміщенні адміністративної будівлі Новолатівської сільської ради карантину з 01.02.2024 року було чинним та діяло до 12.02.2024 року, оскільки карантин скасовано розпорядженням сільського голови від 12.02.2024 року №16-р з 12.02.2024 року ( а.с.126 т.1).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний акт, який на момент прийняття судового рішення у судовій справі, вже був нечинним, не підлягає повторно визнанню нечинним в порядку статті 264 КАС України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті рішення, оскільки нормативний акт, що є нечинним не може бути оскаржений, а отже і скасованим в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 року у справі №640/10978/19 у відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, з урахуванням того, що позивачем розпорядження №12-р. від 01.02.2024 року не оскаржується, та з 16.02.2024 року вичерпало свою дію та втратило чинність, то предмет спору у межах спірних правовідносин щодо оскарження дій чи бездіяльності відповідача по виданню такого розпорядження відсутній, що виключає можливість задоволення позовних вимог позивача.

Аналогічного висновку щодо унеможливлення в такому випадку судового захисту прав та інтересів позивача у спосіб визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень (пункт 1 частити другої статті 245 КАС України), що є підставою для відмови у задоволенні позову, дійшов Верховний Суд у постанові від 06.08.2021 року у справі №640/12090/19.

З урахуванням зазначеного, адміністративним судом не перевіряються обставини щодо протиправності/правомірності оскаржуваного розпорядження, дії по його виданню та обставини того, чи відбулося порушення прав позивача, у зв`язку із прийняттям згаданого спірного розпорядження, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі №640/2412/20.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

.

Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року в адміністративній справі №160/3874/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року в адміністративній справі №160/3874/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко