Повістка

від 11.10.2024 по справі 420/2392/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2392/24

Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЗЕНІТ ПЛЮС» - адвоката Покася Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року по справі № 420/2392/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЗЕНІТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкова служба України про ухвалення додаткового рішення,-

В С Т А Н О В И В:

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.10.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишив без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі № 420/2392/24 залишив без змін.

03.10.2024 на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЗЕНІТ ПЛЮС» - адвоката Покася Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить стягнути з апелянта судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В обґрунтування заяви, посилаючись на вимоги статей 139, 252 КАС України, для вирішення питання про понесенні позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, адвокат Покась О.С. надав до суду апеляційної інстанції: копію додаткової угоди від 31.07.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 11.12.2023; копію повідомлення від 31.07.2024 щодо збільшення розміру винагороди відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 11.12.2023; копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №2 від 02.10.2024.

Головне управління ДПС в Одеській області надіслало до суду апеляційної інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просило відмовити у задоволення заяви про ухвалення додаткової постанови або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу - у разі задоволення заяви ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЗЕНІТ ПЛЮС».

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ст.ст.252, 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення по справі № 420/2392/24 та часткове задоволення заяви.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.

Так, в даному випадку, на підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, було надано суду: копію додаткової угоди від 31.07.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 11.12.2023; копію повідомлення від 31.07.2024 щодо збільшення розміру винагороди відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 11.12.2023; копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №2 від 02.10.2024.

Відповідно до Додаткової Угоди від 31.07.2024 між позивачем та АО «ІНТЕЛЛЕКС» врегульовано питання виплати додаткової плати за надання послуг АО «ІНТЕЛЛЕКС».

Повідомленням від 31.07.2024 погоджено з позивачем розмір винагороди АО «ІНТЕЛЛЕКС» в розмірі 2 000,00 грн за годину роботи під час надання правової допомоги в П`ятому апеляційному адміністративному суді.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №02 від 02.10.2024, виконавцем було надано ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЗЕНІТ ПЛЮС» такі послуги:

- вивчення та аналіз апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області, підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі №420/2392/24 вартість 10 000,00 грн (5 годин).

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Як вже зазначалось вище , представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення на стягнення на користь позивача ваитрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним до обсягу наданих послуг адвокатом та непропорційним до предмету спору.

Крім того, відповідач посилається на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №636/2485/16-а та від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, оскільки доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат.

Відповідач акцентував увагу суду , що позивач не надав до суду доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, документів, що свідчать про оплату гонорару у зв`язку з наданням правничої допомоги.

Досліджуючи надані адвокатом документи та заперечення представника відповідача на предмет співмірності заявленої суми правничою допомоги, колегією суддів встановлено наступне.

Так відповідно матеріалів справи АО «ІНТЕЛЛЕКС» здійснювало представництво інтересів ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЗЕНІТ ПЛЮС» у справі № 420/2392/24 також у Одеському окружному адміністративному суді.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, правова позиція Товариства була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду справи як у суді першої так і суді апеляційної інстанції.

В суді апеляційної інстанції представник позивача продублював свою позицію наведену в суді першої інстанції. Підготовка справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки, представник ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЗЕНІТ ПЛЮС» - адвокат Покась О.С. був обізнаний із позицією відповідача, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось.

Водночас суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

На думку колегії суддів, витрачений час адвокатом на вивчення апеляційної скарги та складання відзиву на апеляційну скаргу ( 5 год.- 10 000, 00 грн), є завищеними та необґрунтованими, оскільки зазначені послуги не потребували значного часу, тому що представник позивача був обізнаний з усіма деталями у справі.

Доречно наголосити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з ГУ ДПС в Одеській області становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період апеляційного провадження, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

В той же час враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, беручи до уваги доведеність позивачем відповідно до вимог статті 77 КАС України надання йому послуг професійної правничої допомоги, наявність заяви відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання адвоката Покася О.С. підлягає частковому задоволенню.

При прийнятті додаткового рішення суд врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.01 2021 по справі № 280/2635/20, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено .

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

У справі Черніус та Рінкевичюс проти Литви (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах Beinaroviс and others v. Lithuania, заява № 70520/10, пункт 140 та Radchikov v. Russia, заява № 65582/01, пункт 50).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах Stankiewicz v. Poland, заява № 46917/99, пункт 75).

Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі Zubac v. Croatia (заява № 40160/12, пункти 76- 86).

Посилання відповідача на необхідність доведення адвокатом позивача відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, можливе лише шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, як про це визначено у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №636/2485/16-а та від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наказ Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів № 261 від 13.05.2021. Наказом Міністерства фінансів № 261 від 13.05.2021 затверджено типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, на сьогоднішній день є безпідставним посилання на необхідність доведення факту відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат.

Аналізуючи подані позивачем докази, з урахуванням заперечення на заяву про розподіл судових витрат, враховуючи складність та значення справи для сторін, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення клопотання та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 139,308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПО С Т А Н О В И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЗЕНІТ ПЛЮС» - адвоката Покася Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 420/2392/24 задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову у справі № 420/2392/24 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року по справі № 420/2392/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЗЕНІТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкова служба України про ухвалення додаткового рішення

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ ЗЕНІТ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40233208) судові витрати зі сплати правничої допомоги у розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк