Постанова

від 09.10.2024 по справі 620/17306/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/17306/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Чексіл-Автосервіс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до суду з позовом до ГУ ДПС у Чернігівській області, в якому просив, з урахуванням змін, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 03.08.2023 №7625/ж10/25-01-07-00, №7626/ж10/25-01-07-00, №7627/ж10/25-01-07-00, №7628/ж10/25-01-07-00 та №7647/ж10/25-01-07-00.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що з наданих до перевірки документів неможливо встановити, які саме послуги надавались позивачу, внаслідок чого ним безпідставно віднесено оплату таких послуг до витрат та віднесено до податкового кредиту, а сума добровільно відшкодованих збитків Чернігівській міській раді має бути відображена у збільшення фінансового результату.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки збитками, нарахованими згідно акту перевірки, є орендна плата, визначена за користування земельними днинками, а не штрафні санкції за порушення законодавства, а господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, введення в України воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» зареєстроване як юридична особа 01.09.2004, до видів господарської діяльності якої належить, зокрема, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.113-114 т.1).

В період з 22.12.2021 по 14.01.2022 посадовими особами ГУ ДПС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, відповідно до затвердженого плану перевірок, за результатами якої складено акт від 21.01.2021 №443/07/14252165 (а.с.16-66 т.1), в якому зафіксовано виявлені порушення вимог податкового законодавства, в тому числі:

- п.5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, пункту 14 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п.44.1, 44.2 ст.44., п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.140.4.4 п.140.4, п.п.140.5.11 п.140.5 ст.140 ПК України, в наслідок чого занижено суму податку на прибуток у розмірі 589 555,00 грн., в т.ч. числі за: за 9 місяців 2021 року на суму 589 555,00 грн., та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 7 643 796,00 грн., у т.ч. за 9 місяців 2021 року на суму 7 643 796,00 грн.;

- п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 2 039 760,00 грн., в т.ч. за листопад 2018 на суму 138 585,00 грн., за лютий 2019 року на суму 38 856,00 грн., за січень 2020 року на 826,00 грн., за грудень 2020 року на 275,00 грн., за січень 2021 року на 370 481,00 грн., за лютий 2021 року на 117 011,00 грн., за квітень 2021 року на 234 888,00 грн., за травень 2021 року на 302 332,00 грн., за червень 2021 року на 247 148,00 грн., за серпень 2021 року на 314 117,00 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 2 500,00 грн., у т.ч. за вересень 2021 року на 2500, 00 грн;

- п. ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.08.2023:

- №7625/ж10/25-01-07-00, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 736 944,00 грн (а.с.67 т.1);

- №7626/ж10/25-01-07-00, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2021 року на суму 7 643 796,00 грн (а.с.68 т.1);

- №7627/ж10/25-01-07-00, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 549 700,00 грн (а.с.69 т.1);

№7628/ж10/25-01-07-00, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2500,00 грн (а.с.70 т.1);

№7647/ж10/25-01-24-06, яким нараховано штрафні санкції з податку на доходи, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п, на суму 1020,00 грн (а.с.72 т.1).

Вважаючи наведені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставини та не надано докази, які б свідчили про штучний (фіктивний) характер господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а сума збитків, які позивач зобов`язався відшкодувати відповідно до договору про добровільне відшкодування збитків, спричинених власниками землі та землекористувачами, правомірно віднесена позивачем до адміністративних витрат.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 ПК України).

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З акту перевірки позивача та доводів апеляційної скарги вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Італтекс Меріно», не збільшення фінансового результату внаслідок добровільного відшкодування збитків за договором про добровільне відшкодування збитків, не включено суми виплачених доходів ФОП ОСОБА_1 до податкових розрахунків.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що у власності позивача перебувають об`єкти нерухомості, розміщені за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4, АДРЕСА_2 , про що до контролюючого органу позивачем подавалась інформація за формою №20-ОПП (а.с.255-259 т.1).

Відповідні приміщення використовуються позивачем у господарській діяльності шляхом передачі їх в оренду суб`єктам господарювання на підставах договорів оренди (а.с.246-254 т.1).

Вказані обставини визнаються сторонами.

При цьому, умовами договорів оренди передбачено, що позивач (орендодавець) зобов`язаний здійснювати технічний нагляд за станом приміщень, забезпечувати орендаря електричною енергією, опаленням, водопостачанням та водовідведенням, окрім випадків аварійного відключення або припинення постачання електричної, теплової енергії та/чи води водопровідними підприємствами-постачальниками зазначених ресурсів (а.с.246-254 т.1).

З наявного в матеріалах справи штатного розпису ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» вбачається відсутність у позивача співробітників, що спеціалізуються на забезпеченні нагляду за технічним станом належних позивачу приміщень (а.с.242-245 т.1).

Позивачем було укладено договори з ТОВ «Італтекс Меріно» від 01.11.2017 №2/13-17 та від 02.12.2020 №02122020, за умовами яких замовнику надаються послуги з: організації по обслуговуванню головного виробничого корпусу замовника; проведення внутрішнього аудиту систем енергозабезпечення виробничих приміщень та приміщень загальногосподарського призначення з ціллю підвищення енергоефективності в опалювальний період 2020-2021 р.; модернізації систем центрального освітлення території виробничих приміщень та приміщень загальногосподарського призначення з виділенням ліній живлення для автономного обліку електричної енергії; підготовки системи автоматизованого пожежогасіння в 2020-2021 р.; технічного обслуговування ліній електроживлення та джерел електропостачання; обстеження, вивчення схеми електроживлення підприємства, організації системи електрообліку орендарів з розширенням та використанням бази АСКУЕ на об`єкті замовника (а.с.73-75, 82-84 т.1).

За результатами наданих позивачу послуг за вказаними договорами сторонами складено та підписано акти наданих послуг з обслуговування приміщень, щодо кожного з яких було складено калькуляцію робіт з обслуговування приміщень, які в повній мірі відображають які саме роботи були виконані (підготовка приміщень, знеструмлення обладнання, демонтаж ліній електропостачання та технологічного обладнання, переміщення обладнання, зберігання, ремонтні роботи, зміна схеми управління освітленням, технічне обслуговування та підготовка опалювального та іншого обладнання, промивка радіаторів, ревізія систем пожежогасіння, випробування систем, обстеження схем електроживлення тощо), в чому вони полягали та їх вартість з урахуванням ПДВ (а.с.76-81, 85-104 т.1).

За наслідками господарських операцій контрагентом складено та належним чином зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що відповідачем не заперечується та підтверджується відомостями з кабінета платника податків щодо отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2019 року, грудень 2020 року, січень, лютий, квітень-вересень 2021 року (а.с.204-233 т.1).

Господарські операції позивача з ТОВ «Італтекс Меріно» відображені ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» в бухгалтерському обліку (а.с.190-196 т.1).

Також в матеріалах справи наявні документи, що складаються при звичайному діловому обороті при отримання відповідних послуг, зокрема, заяви позивача на проведення модернізації систем освітлення, ревізії системи пожежогасіння тощо, адресовані ТОВ «Італтекс Меріно», службові записки про узгодження задіяних спеціалістів ТОВ «Італтекс Меріно», локальні кошториси на виконання робіт, в яких відображено необхідні матеріальні ресурси для надання передбачених договорами послуг (а.с.144-189 т.1).

Наявність у ТОВ «Італтекс Меріно» відповідних спеціалістів для виконання робіт за замовленням позивача (слюсарі, електрогазозварники, електромонтери, інженери, експерти з технічного нагляду тощо) підтверджується штатним розписом ТОВ «Італтекс Меріно» (а.с.197-203 т.1).

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до видів діяльності ТОВ «Італтекс Меріно» за КВЕД належить, зокрема, 3.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій 43.21 Електромонтажні роботи 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи.

Отже, укладені між позивачем та ТОВ «Італтекс Меріно» і отримані ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» послуги відповідають видам господарської діяльності товариств і спрямовані на утримання в належному стані приміщень, що перебувають у власності позивача та на виконання договорів оренди вказаних приміщень.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з отримання послуг з обслуговування приміщень, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які були надані контролюючому органу. Наведені докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими, здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Жодних належних доказів на підтвердження того, що позивач або його контрагент не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем в повному обсязі підтверджено реальність господарських взаємовідносин з контрагентом та отримання ним послуг з обслуговування приміщень і сплату у складі їх вартості ПДВ. Матеріали справи підтверджують рух коштів та матеріальних цінностей, зміну майнового стану сторін укладених правочинів, відповідність господарських операцій вимогам законодавства, а тому висновки контролюючого органу про безпідставність формування податкового кредиту і валових витрат є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.

Щодо висновку контролюючого органу про порушення позивачем положень пп.140.5.11 п.140.5 ст.140 ПК України, внаслідок не збільшення фінансового результату по відшкодуванню збитків Чернігівській міській раді, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп.140.5.11 п.140.5 ст.140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» та Чернігівською міською радою в особі начальника управління земельних ресурсів було укладено Договір про добровільне відшкодування збитків, спричинених власниками землі та землекористувачами, відповідно до умов якого позивач зобов`язався відшкодувати міській раді збитки, завдані внаслідок використання земельних ділянок без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону, з порушенням земельного законодавства, площею 32,5226 га, яка розташована по АДРЕСА_3 , в період з 01.01.2014 до 31.07.2018 включно та використовується для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.141 т.1).

Сума збитків, які позивач зобов`язався відшкодувати відповідно до вказаного договору, становить 11 097 158,32 грн. та визначена на підставі Акту про визначення збитків власнику землі в особі Чернігівської міської ради на території Чернігівської міської ради від 30.08.2018 №78, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 06.09.2018 №429 (а.с.15-18 т.2).

Позивачем добровільно відшкодовано міській раді збитки на суму 2 922 055,00 грн. та віднесено їх до адміністративних витрат, що визнається сторонами.

Колегія суддів погоджується із застосованою судом першої інстанції позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, за якою до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними (зобов`язання із безпідставного придбання або збереження майна).

Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

В силу п.1.3 Положення про порядок визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам в місті Чернігові, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 28.04.2011 (8 сесія 6 скликання) (у редакції рішення Чернігівської міської ради від 21.09.2017 №23/VII-14) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, самовільним зайняттям земельних ділянок, використанням земельних ділянок без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону, в інших випадках, коли особа використовує земельну ділянку з порушенням земельного законодавства чи законодавства про плату за землю.

Згідно з п.4.4 вказаного Положення передбачено, що відшкодування збитків проводиться за період використання з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства. Збитки визначаються за ставками орендної плати, які діяли на момент виникнення таких збитків.

З наведеного вбачається, що сплачені позивачем на користь Чернігівської міської ради кошти в сумі 2 922 055,00 грн є добровільно відшкодованими збитками за користування земельними ділянками без відповідних правовстановлюючих документів та розрахованими за ставками орендної плати, які діяли на момент виникнення таких збитків, тобто їх сплата не належить до відшкодування збитків нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, а тому в даному випадку положення пп.140.5.11 п.140.5 ст.140 ПК України не підлягають застосуванню, що свідчить про безпідставність твердження контролюючого органу про допущення позивачем порушень податкового законодавства внаслідок віднесення вказаної сплати в сумі 2 922 055,00 грн до витрат товариства.

Крім того, з акту перевірки не вбачається, за яких обставин відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку» внаслідок не відображення в податковому розрахунку за формою №1 ДФ за 4 квартал 2019 року, оскільки акт перевірки не містить жодних мотивів, за яких податковий орган встановив таке порушення, що свідчить про безпідставність притягнення позивача до відповідальності.

Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів порушення позивачем Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування до товариства штрафу в сумі 1020,00 грн. є необґрунтованим.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства є безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови складено 09 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма