Постанова

від 10.10.2024 по справі 320/18034/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/18034/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Балаклицький А. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Аліменка В.О., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо-Буд" - Придибайла Олександра Миколайовича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Дарницьке лісопаркове господарство", Товариство з обмеженою відповідальністю "Експо-Буд" про скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року, Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі- прокурор, позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берегова, 1-А.

Позовні вимоги обґрунтовано допущеними порушеннями при здійсненні вказаної державної реєстрації земельної ділянки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берегова, 1-А.

Не погоджуючись з вказаною постановою, третьою особою подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва в ході досудового розслідування кримінального провадження за № 42022102040000124 від 23.12.2023 та при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", виявлено порушення інтересів держави щодо володіння та розпорядження лісом внаслідок незаконної державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 та зміни в Державному земельному кадастрі її цільового призначення, що потребує вжиття заходів реагування в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зазначене стало підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсів.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є використання цих земель саме для ведення лісового господарства, що, за змістом ст.63 Лісового кодексу України, полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. "б" ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням.

За змістом статті 57 Лісового кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

За статтею 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Зміна цільового призначення особливо цінних земель та земельних лісових ділянок з метою їх використання для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства, допускається виключно у разі: розміщення на них об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, об`єктів, пов`язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією; розміщення об`єктів промисловості на землях, визначених пунктом "а" частини першої статті 150 цього Кодексу; відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, визначених пунктами "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико- культурного призначення, лісогосподарського призначення.

Згідно статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За статтею 178 Цивільного кодексу України передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншими чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмеження в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

З урахуванням викладеного, земельні ділянки лісогосподарського призначення наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Дарницьке лісопаркове господарство створено на підставі рішення виконкому Київської міської ради від 7 серпня 1956 року № 1188 "Про утворення управління зеленої зони м. Києва при виконкомі Київської міськради депутатів трудящих та затвердження структури, штатів, посадових окладів і статуту управління" відповідно спільної постанови Ради Міністрів УРСР та ЦК КПУ від 20.06.1956 № 673 "Про поліпшення стану зеленої зони м. Києва".

Згідно інформації Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство" від 14.03.2023 № 106 земельна лісова ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 накладається на території Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство", що відповідно до чинних матеріалів лісовпорядкування обліковуються в лісовому кварталі № 15 виділи 14 та 22; лісовому кварталі № 21 виділи 2 та 4; лісовому кварталі № 22 виділ Дніпровського лісництва. Земельна лісова ділянка виділу 14 лісового кварталу 15 Дніпровського лісництва обліковується як болото низинне, що належить до нелісових земель лісогосподарського призначення. Виділ 22, виділ 4 лісового кварталу №21, виділ 1 лісового кварталу № 22 обліковуються як землі лісогосподарського призначення.

У відповідності до інформації Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради № 077-1964 від 20.04.2023 лісові квартали № 15 та № 21 Дніпровського лісництва Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство" на підставі рішення Київської міської ради від 07.10.2021 № 2745/2786 та картографічних матеріалів до клопотання Київського еколого-культурного центру від 30.12.2020 № 321, включені в межі ландшафтного заказника місцевого значення "Дарничанка".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Експо-Буд" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.06.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д., набуто право власності на комплекс будівель загальною площею 10 914,7 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Берегова, 1а.

Водночас у ході проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні №42022102040000124 від 23.12.2023 встановлено, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, складеної ФОП ОСОБА_1 на замовлення ТОВ "Експо-Буд" здійснено незаконну реєстрацію території лісу - лісової земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру 8000000000:66:464:0001 та зі зміною її цільового призначення в Державному земельному кадастрі з ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на землі для іншої житлової забудови.

На підставі вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, користувачем яких є ТОВ "Експо-Буд", 11.11.2022 державним кадастровим реєстратором відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано- Франківській області за заявою ТОВ "Експо-Буд" від 11.11.2022 № ЗВ-9705674362022 про державну реєстрацію земельної ділянки внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.11.2022 № НВ- 2600517822022.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.11.2022 № НВ-2600517822022 зареєстровано земельну ділянку площею 7,8019 га з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001, що розташована за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вулиця Берегова, 1а; категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки - для іншої житлової забудови; вид використання - для іншої житлової забудови; форма власності - інформація відсутня.

На думку позивача, вчинення ТОВ "Експо-Буд" дій щодо оформлення правовстановлюючих документів на територію лісу, зокрема земельну ділянку лісогосподарського призначення в межах лісових кварталів № 15, № 21, № 22 Дніпровського лісництва КП "Дарницьке ЛПГ", порушує визначений законодавством порядком набуття права на землю та право Київської міської ради щодо володіння, розпорядження вказаною лісовою земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом. Інші нормативні акти застосовуються у випадку, якщо вони не суперечать останньому.

В силу положень ст. ст. 19, 55, 57, 83 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності лісогосподарського призначення та використовувалася для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Так, статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом ст. 9 Земельного кодексу України розпорядженнями землями територіальної громади міста Києва, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належить виключно до повноважень Київської міської ради.

За змістом ст.ст. 116, 124, 125, 126 Земельного кодексу України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність чи користування (оренду), отримання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та державну реєстрацію відповідного права.

Таким чином, законодавець визначає непорушність права власності на лісові земельні ділянки, обов`язкову наявність волевиявлення власника на розпорядження своїм майном, а також особливий порядок набуття права власності та користування на комунальні земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Отже, на землі лісогосподарського призначення розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у Земельним кодексом України та Лісовим кодексом України.

За матеріалами лісовпорядкування (проекту організації та розвитку лісового господарства КП "Дарницьке ЛПГ" Дніпровське лісництво таксаційний опис 2009 та 2019 років) та інформації КП "Дарницьке ЛПГ" від 14.03.2023 № 106, від 04.04.2023 № 163 вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (земельна лісова ділянка виділу 14 лісового кварталу 15 Дніпровського лісництва обліковується як болото низинне, що належить до нелісових земель лісогосподарського призначення. Виділ 22 обліковується як інші нелісопридатні землі, що належить до нелісових земель лісогосподарського призначення. Виділ 4 лісового кварталу № 21 обліковується як інші нелісопридатні землі, що належить до нелісових земель лісогосподарського призначення. Виділ 1 лісового кварталу № 22 обліковується як інші нелісопридатні землі, що належить до нелісових земель лісогосподарського призначення).

Таким чином, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, рішенням Ради Міністрів УРСР від 07.08.1956 № 673, інформацією КП "Дарницьке ЛПГ".

Згідно з частиною 1 та 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється : у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій: шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (па

За визначенням статті 1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

У відповідності з наведеним у статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частинами 1, 4, 7, 9 статті 9 вищеназваного Закону встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр" документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.

Вимоги до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначені статтею 55 Закону України "Про землеустрій", частинами першою, другою, четвертою якої передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів) (пункт з) частини десятої статті 55 Закону України "Про землеустрій".

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками встановлено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376

Відповідно до пункту 2.1 вказаної вище Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 2.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками передбачено, що комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно пункту 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

У пункті 3.12 цієї ж Інструкції зазначено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

При цьому, частинами першою, другою статті 198 Земельного кодексу України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання зем^іґ) виготовлення кадастрового плану.

Зміст вищенаведених приписів законодавства вказує на те, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, під час якої здійснюється погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає й акт приймання- передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. Водночас, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою з його повідомленням про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок допускається лише у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Державний кадастровий реєстратор перед внесенням відомостей до Державного земельного кадастру зобов`язаний, зокрема, перевірити відповідність поданих документів вимогам законодавства й за результатами перевірки здійснити державну реєстрацію земельної ділянки або надати заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації

Однією з підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки стаття 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначає невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Як вже зазначалось, КП "Дарницьке лісопаркове господарство" листом № 163 від 04.04.2023 повідомило Дніпровську окружну прокуратуру міста Києва про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 накладається на території даного підприємства, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування (2009 року) обліковуються в лісовому кварталі № 15 виділи 14 та 22; лісовому кварталі № 21 виділи 2 та 4; лісовому кварталі № 22 виділ 1 Дніпровського лісництва та належать до земель лісогосподарського призначення. Навколо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 розташовані земельні ділянки Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство" в лісовому кварталі № 15 виділи 14, 22, 33; лісовому кварталі № 21 виділи 2,4; лісовому кварталі № 22 виділи 1, 4, 28, 27 Дніпровського лісництва.

При цьому, до КП "Дарницьке лісопаркове господарство" не надходили повідомлення від ТОВ "Експо-Буд", ФОП ОСОБА_1 або інших осіб з приводу погодження меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 та про виконання робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі.

В той же час, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, користувачем яких є ТОВ "Експо-Буд", подана 11.11.2022 для проведення державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:464:0001), що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Берегова, 1-А, не містила у своєму складі жодних відомостей і документів щодо погодження меж земельної ділянки з Комунальним підприємством "Дарницьке лісопаркове господарство" як суміжним землекористувачем

З наведеного вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої відповідачем було здійснено державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки, не відповідали вимогам закону, зокрема нормам статті 55 Закону України "Про землеустрій", пунктам 2.3, 2.8, 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками та статті 198 Земельного кодексу України

У зв`язку з цим суд доходить висновку, що державна реєстрація земельної ділянки, з приводу якої виник цей спір, проведена відповідачем протиправно та з порушенням вимог законодавства, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка не відповідала вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.12.2021 у справі № 826/9603/17.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються: на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації.

У разі якщо законом встановлена обов`язковість погодження зміни цільового призначення земельної ділянки з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, фізичною, юридичною особою та/або відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення (категорії земель та/або виду її цільового призначення) земельної ділянки додаються документи, що підтверджують таке погодження та/або забезпечення виконання зобов`язання з відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, у вигляді гарантії.

В той же час, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, користувачем яких є ТОВ "Експо-Буд", подана 11.11.2022 для проведення державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:464:0001), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не містила у своєму складі жодних відомостей і документів щодо погодження зміни цільового призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови.

Таким чином подана технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не відповідала вимогам Законів України "Про державний земельний кадастр" та "Про землеустрій" в частині дотримання загальних вимог до змісту документації із землеустрою (ст. 29 Закону України "Про землеустрій"); забезпечення подання документів про погодження зміни цільового призначення земельної ділянки (ст. 21 Закону України "Про державний земельний кадастр"); недотримання процедури погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (ст.198 Земельного кодексу України).

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом ст. 22 Закону документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

У відповідності до ст. 24 Закону для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Відповідно до ч. 10 цієї ж статті Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

За ч. 6 ст. 24 Закону підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є подання заявником документів, передбачених ч. 4 цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

За таких обставин, державна реєстрація лісової земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 проведена протиправно та з порушенням вимог законодавства, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка не відповідала вимогам закону та підлягає скасуванню.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері регулювання земельних відносин. Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

У статті 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, до яких, зокрема, належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно статті 20 Земельного кодексу України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально); зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, - з Кабінетом Міністрів України; зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Київською міською радою рішення щодо передачі території лісу - лісової земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 в користування або власність, вилучення відповідних земель лісогосподарського призначення не приймались; для підготовки відповідного проекту рішення Київської міської ради затверджена та погоджена в установленому порядку документація із землеустрою не надходила, що підтверджується листами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 20.03.2023 № 0570202/3-3504, від 26.04.2023 № 0570202/3-5350.

Крім того, веб-портал Київської міської ради (https://kmr.gov.ua/en/node/16099) містить проект рішення Київської міської ради "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Експо-Буд" на вул. Береговій, 1а у Дніпровському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування існуючого комплексу будівель.

Пояснювальна записка № П3-23278 від 01.03.2017 до вказаного проекту рішення Київської міської ради містить інформацію про те, що відповідно до даних міського земельного кадастру земельна ділянка за адресою : м. Київ, вул. Берегова, 1а, відноситься до Дніпровського лісництва комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство" на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування".

За даними Міського земельного кадастру, ТОВ "Експо-Буд" 24.02.2017 подавалось клопотання № К-29335 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючого комплексу будівель на вул. Береговій, 1а у Дніпровському районі м. Києва, яке на підставі листа ТОВ "Експо-Буд" від 15.05.2017 № 71, зареєстрованого Київською міською радою 19.05.2017 за № 08/8978, знято з розгляду.

Також, ТОВ "Експо-Буд" 28.08.2018 подавалось клопотання № К-35644 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючого комплексу будівель на вул. Береговій, 1а, за результатами розгляду якого надано лист- зауваження від 18.09.2018 № ПНП-2159 (лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 26.04.2023 № 0570202/3-5350).

Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 за функціональним призначенням належить до території рекреаційної забудови; земельна ділянка розташована в зоні підтоплення території та частково потрапляє до території проектного заповідання природного комплексу. Зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони відносно земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 не вносились.

Таким чином, реєстрація лісової земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 та внесення відомостей щодо її цільового призначення в Державному земельному кадастрі за відсутності відповідного рішення Київської міської ради про зміну цільового призначення, необхідних погоджень із КП "Дарницьке лісопаркове господарство" та Кабінетом Міністрів України - суперечить вимогам чинного законодавства.

Спірна лісова земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 входить до складу земель лісогосподарського призначення КП "Дарницьке ЛПГ", що свідчить про незаконну державну реєстрацію земельної ділянки та незаконну зміну її цільового призначення в Державному земельному кадастрі.

Згідно статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Рішенням Київської міської ради № 2745/2786 від 07.10.2021 "Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення "Дарничанка" оголошено ландшафтним заказником місцевого значення природну територію орієнтовною площею 115 та за рахунок земель кв. 8, 9, 11, 17, 24, 14, 15, 21 Дніпровського лісництва Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство".

Землі природно-заповідного фонду України у відповідності до статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На землях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 вказаного Закону закріплено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних, у науково-дослідних, оздоровчих/інших рекреаційних, освітньо-виховних цілях та для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Таким чином, зміна в Державному земельному кадастрі цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001, не відповідає вимогам Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Щодо питання обґрунтованості здійснення прокурором представництва інтересів держави у межах розгляду даної справи, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Вимогами статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

З указаних норм законодавства вбачається, що є дві умови, за яких прокурор зобов`язаний захищати інтереси держави: 1) порушення або загроза порушень інтересів держави; 2) нездійснення або неналежним чином здійснення відповідним суб`єктом владних повноважень захисту інтересів держави.

Так, відповідно до ст. 1 Лісового кодексу ліси України ліс - це тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

До території лісу належать земельні ділянки, на яких зростають відповідні рослини, дерева, мікроорганізми тощо (зміст ст. 5 ЛК України).

Отже, ліс - це природний комплекс (екосистема), а лісогосподарська земельна ділянка є одним з елементів складової лісу, який є базовим.

За ст.ст. 1, 4 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Окрім того, ст.ст. 3, 5 Закону України "Про екологічну мережу України" визначено, що території лісового фонду відносяться до об`єктів екомережі.

В свою чергу, екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

Таким чином, ліси України мають надважливе значення для держави, вони виконують життєво необхідні функції, тому законодавець поклав на державу обов`язок щодо їх охорони та захисту.

Крім того, у відповідності до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

В даному випадку існує реальна загроза порушень інтересів держави у сфері користування лісами як складової частини світової системи природних територій, оскільки неправомірна реєстрація спірної лісогосподарської земельної ділянки в Державному земельному кадастрі призвела до незаконної зміни її цільового призначення на землі забудови.

У подальшому це надає можливість фізичним або юридичним особам отримати у користування або власність фактично територію лісу та землі природно-заповідного фонду, але для використання її у комерційних цілях (забудова тощо).

Як наслідок, вказане призведе до втрати державою та територіальною громадою столиці лісового масиву площею 7,8 га.

За наведених обставин, неправомірна зміна цільового призначення спірної земельної ділянки та її неправомірна реєстрація в Державному земельному кадастрі призводить до втрати державою та територіальною громадою столиці права на повноцінний ліс та задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Порушення прав територіальної громади беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов`язку держави щодо забезпечення прав людини та гарантування належного функціонування місцевого самоврядування, ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, що потребує реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Прокурор, виявивши такі порушення інтересів держави, зобов`язаний вжити заходи, спрямовані на їх захист.

Отже, на даний час вже порушено інтереси держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення у зв`язку з незаконною зміною її цільового призначення. Крім того, на даний час існує реальна загроза порушення інтересів держави щодо втрати значної території лісового масиву (площа 7,8 га).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" одними з принципів охорони навколишнього природного середовища є: пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності, запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, а також збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об`єктів і комплексів.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 33 Лісового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання; забезпечують охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності, не наданих у користування; організовують благоустрій лісових ділянок і культурно-побутове обслуговування відпочиваючих у лісах, що використовуються для цих цілей; вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Отже неправомірна реєстрація в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення на землі забудови призводить до порушення встановленого законодавством порядку використання лісових ресурсів, безумовно порушує інтереси держави щодо забезпечення потреб суспільства в лісових ресурсах, захисту лісів як національного багатства, а також збереження безпечного для існування людини, живої і неживої природи навколишнього природного середовища.

Положеннями ст. 13, 140, 142, 143 Конституції України, ст. 122 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 60, ст.ст. 6, 9, 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначено, що реалізація правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі спірною лісовою земельною, ділянкою, належить органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська міська рада.

Водночас внаслідок неправомірної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення на землі забудови призводить до втрати лісогосподарською земельною ділянкою її властивостей, а отже і до неможливості виконання лісом його функцій - захисної, санітарно-гігієнічної, оздоровчої, рекреаційної, естетичної та інших функцій.

Також, у даному випадку Київська міська рада позбавлена можливості розпоряджатися територією лісу - лісовими кварталами №№ 15, 21, 22 Дніпровського лісництва КП "Дарницьке ЛПГ" площею 7,8019 га, внаслідок незаконної державної реєстрації земельної ділянки із зміною цільового призначення в Державному земельному кадастрі, тому необхідність захисту порушеного права є очевидною.

Окрім того, вищевказана державна реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, в результаті якої змінено цільове призначення земельної ділянки комунальної форми власності Київської міської ради проведена всупереч норм чинного законодавства та волі власника - Київської міської ради, яка таких рішень не приймала, окрім іншого, всупереч інтересам територіальної громади місті та, відповідно, і держави, внаслідок чого фактично позбавила територіальну громаду в особі Київської міської ради виключного права самостійно вирішувати питання цільового використання власної земельної ділянки і належного виключно їй права приймати рішення щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності.

На території міста Києва правомочності власника нерухомого майна від імені територіальної громади здійснює Київська міська рада.

Відповідно до ст.18-2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 дійшов висновку, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та позивача - місцевої ради, яка представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

На Київську міську раду, як власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження лісових земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти чи не має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Київська міська рада як власник зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

При цьому, Київська міська рада, знаючи про порушення інтересів держави, та маючи відповідні повноваження для їх захисту, не вчинила належних дій щодо захисту інтересів держави, а тому у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Зокрема, про обізнаність Київської міської ради про порушення інтересів держави у виниклих правовідносинах свідчить наступне. Так, Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва листом від 08.03.2022 № 50-1679 вих-23 повідомлено Київську міську раду про можливі порушення вимог земельного законодавства під час державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 .

Листом від 20.03.2023 № 0570202/3-3504 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомлено Дніпровську окружну прокуратуру міста Києва про те, що Київською міською радою не приймались рішення щодо передачі або вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001. Також поінформовано про те, що Київською міською радою заходи цивільно-правового характеру щодо даної земельної ділянки не вживались та з метою захисту державних інтересів, у тому числі цивільно- правового характеру, Департамент вважає за можливе звернення Дніпровської окружної прокуратури міста Києва з позовом до суду з порушеного питання.

Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва листом від 08.03.2022 № 50-1676 вих-23 повідомлено Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про можливі порушення вимог земельного законодавства під час державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001, розташованої за адресою : м. Київ, вул. Берегова, 1-а.

Відповіддю Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 055-2109 від 31.03.2023 повідомлено Дніпровську окружну прокуратуру м. Києва про те, що земельна ділянка на вул. Береговій, 1-а (кадастровий номер 8000000000:66:464:0001) за функціональним призначенням відноситься до території рекреаційної забудови та розташована в зоні підтоплення території та частково потрапляє до території проектного заповідання природного комплексу.

Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва від 24.04.2023 № 50-3003 вих-23 поінформовано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про порушення вимог законодавства при вчиненні державної реєстрації земельної ділянки на вул. Береговій, 1-а (кадастровий номер 8000000000:66:464:0001).

Листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 0570202/3-5350 від 26.04.2023 повідомлено Дніпровську окружну прокуратуру м. Києва про надходження на адресу Київської міської ради звернень від ТОВ "Експо-Буд" з приводу оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою : м. Київ, вул. Берегова, 1 а.

Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва листом від 05.05.2023 № 50-3375 вих-23 повідомлено Київську міську раду про порушення вимог законодавства при вчиненні державної реєстрації земельної ділянки на вул. Береговій, 1-а (кадастровий номер 8000000000:66:464:0001) та запропоновано повідомити про намір міської ради вжиття заходів щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки. Одночасно, міську раду поінформовано про те, що у разі невжиття Київською міською радою заходів цивільно-правового характеру, Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва буде вирішуватись питання про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову до суду.

Листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 16.05.2023 № 057031 за результатами розгляду листа Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 05.05.2023 № 50-3375 вих-23 повідомлено окружну прокуратуру про те, що Київською міською радою не вчинялись заходи цивільно-правового характеру щодо порушених питань. З метою захисту інтересів територіальної громади м. Києва та недопущення подвійного звернення з позовною заявою Департамент запропонував Дніпровській окружній прокуратурі м. Києва звернутися до суду в інтересах Київської міської ради.

Отже, уповноважений орган влади мав можливість у розумні строки відреагувати на вказане порушення інтересів держави, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову до суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ураховуючи обізнаність Київської міської ради про порушення прав і територіальної громади м. Києва як власника спірної земельної ділянки та беручи до уваги невжиття вказаним органом заходів з метою поновлення порушених інтересів держави, є визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідний компетентний орган бездіє протягом тривалого часу.

Закон України "Про Державний земельний кадастр" (ст.21) та Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (п.6), надають повноваження Державним кадастровим реєстраторам здійснювати внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надавати мотивовану відмову у їх внесенні, щодо земельних ділянок, які знаходяться на території іншої області (за принципом випадковості).

Із набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 455 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок", якою затверджений Тимчасовий порядок взаємодії між державними кадастровими реєстраторами територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту, запроваджено принцип екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок.?

Пілотний проект із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок реалізується стосовно земельних ділянок, державна реєстрація яких здійснюється за : проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Для державної реєстрації земельної ділянки заява з документами, передбаченими ч. 4 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", подається територіальному органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки через центр надання адміністративних послуг.

Після прийняття та реєстрації заяви з доданими документами в Державному земельному кадастрі відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку ведення Державного земельного кадастру програмним забезпеченням Державного земельного кадастру за принципом випадковості обирається інший територіальний Держгеокадастру, державний кадастровий реєстратор якого здійснюватиме державну реєстрацію земельної ділянки.

Державний кадастровий реєстратор територіального органу Держгеокадастру, вибраний за принципом випадковості програмним забезпеченням Державного земельного кадастру, відповідно до пунктів 73, 75, 77, 87, 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру здійснює: відповідні дії та формує витяг або рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки за формою згідно з додатком в електронній формі та накладає на них кваліфікований електронний підпис.

Матеріалами справи підтверджено, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 проведена державним кадастровим реєстратором відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області за заявою ТОВ "Експо-Буд" від 11.11.2022 № 3B-9705674362022 про державну реєстрацію земельної ділянки внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.11.2022 № НВ- 2600517822022.

Отже, саме Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області є уповноваженим органом, який має право приймати та фактично прийняло рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001.

При цьому, державна реєстрація земельної ділянки, з приводу якої виник цей спір, з огляду на встановлені вище обставини, проведена Головним управлінням Держгеокадастру у Івано-Франківській області протиправно та з порушенням вимог законодавства, на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка не відповідала вимогам закону

Частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

З урахуванням викладеного вище у контексті положень частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", суд вбачає, що належним способом захисту в даному випадку є скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо-Буд" - Придибайла Олександра Миколайовича - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: В.О. Аліменко

В.П. Мельничук