Ухвала

від 18.11.2024 по справі 320/18034/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа №320/18034/23

адміністративне провадження №К/990/42719/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-БУД" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 320/18034/23 за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Дарницьке лісопаркове господарство", третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-БУД" (далі - ТОВ "ЕКСПО-БУД"), про скасування державної реєстрації,-

УСТАНОВИВ:

Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:464:0001, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берегова, 1-А.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2024, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024, позовні вимоги задоволено.

07.11.2024 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ТОВ "ЕКСПО-БУД" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 320/18034/23 .

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №686/14731/21, від 30.04.2024 у справі №913/50/22 та від 17.06.2024 у справі №913/205/23.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд зазначає, що формальне цитування зазначеної підстави та посилання на постанови Верховного Суду в нерелевантних правовідносинах не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає конкретно яку саме норму права судами попередніх інстанції застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених ним постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Отже, наведені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що за визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні, у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266 -1 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України та частини п`ятої статті 262 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи; справа має для нього виняткове значення; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Посилання на наявність обставин, передбачених підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не містить достатніх обґрунтувань з огляду на те, що позивач не навів та не обґрунтував, при розгляді якої саме справи він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.

Стосовно «виняткового значення» справи для заявника (підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України), то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. За відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, посилання скаржника на винятковість справи не може бути визнана Судом прийнятною.

Також слід відхилити посилання скаржника на підпункт "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та твердження про те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки за предметом спору ця справа не належить до тих, які мають розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності, яка була обґрунтовано розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження..

Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України) та навести підстави касаційного оскарження судових рішень у справі незначної складності (з урахуванням вимог частини п`ятої статті 328 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-БУД" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 320/18034/23 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко,

Судді Верховного Суду