Постанова

від 10.10.2024 по справі 560/22298/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/22298/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

10 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства освіти та науки України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави до Департаменту освіти та науки Хмельницької ОДА, Міністерства освіти і науки України, Вищого професійного училища №36 про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Департаменту освіти та науки Хмельницької ОДА, Міністерства освіти і науки України, Вищого професійного училища №36, в якому просить зобов`язати Департамент освіти та науки Хмельницької обласної адміністрації, Міністерство освіти і науки України, Вище професійне училище №36, с.Балин привести, у стан готовності захисну споруду - протирадіаційне укриття №84887, що знаходиться за адресою: вул.Центральна,1а, с.Балин, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання, та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі не вживають заходи, необхідні для приведення споруди укриття Вищого професійного училища №36 у стан готовності для використання. Вказана споруда не забезпечена первинними засобами пожежогасіння, зв`язку та оповіщення; не забезпечено штучним освітленням, технічним стан споруди не відповідає вимогам з, утримання; комунікації, інженерні мережі, (інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення утримуються у неналежному технічному стані; не пофарбовані відповідно до їх призначення; енергообладнання не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок; системи водопостачання, каналізації і опалення не захищені від корозії; не ведеться документація захисної споруди; сховище не забезпечене в повному обсязі спеціальним інвентарем та майном, у тому числі радіаційної і хімічної розвідки, спеціальної обробки/та зв`язку, лікарськими засобами. Зазначене суперечить інтересам держави щодо підготовки до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя громадян.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту освіти та науки Хмельницької ОДА, Міністерства освіти і науки України, Вищого професійного училища №36, яка полягає у не приведенні у стан готовності захисної споруди цивільного захисту №84887, що знаходиться за адресою: вул.Центральна, 1-А, с.Балин, Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька область.

Зобов`язано Департамент освіти та науки Хмельницької обласної адміністрації, Міністерство освіти і науки України, Вище професійне училище №36, с.Балин привести, у стан готовності захисну споруду - протирадіаційне укриття №84887, що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 1а, с.Балин, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання, та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

05 квітня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Департаменту освіти та науки Хмельницької ОДА, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

08 квітня 2024 року від керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно інформації ГУ ДСНС у Хмельницькій області №672501 від 24.10.2023 у ході проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) упродовж 2020-2023 років виявлено факти порушень вимог законодавства щодо утримання захисної споруди цивільного захисту, розташованої на території Вищого професійного училища №36 с.Балин, за результатами чого складено акти №16 від 27.01.2020, №94 від 01.06.2020 від 27.01.2020.

Впродовж 2021-2023 років проводились вивчення стану захисної споруди (протирадіаційного укриття) №84887, за результатами складено акти від 29.09.2021, 22.08.2022, 11.08.2023 із зазначенням порушень вимог законодавства щодо утримання захисної споруди цивільного захисту та строки виконання.

Проте, будь-якої відповіді від ВПУ №36 с.Балин про усунення виявлених порушень за результатами складання актів від 29.09.2021, 22.08.2022, 11.08.2023 не надходило.

Встановлено, що Вище професійне училище №36 с.Балин на праві оперативного управління є користувачем захисної споруди - протирадіаційне укриття №84887, що перебуває у державній власності Міністерства освіти та науки України.

Відповідно до наданої інформації Вищого професійного училища №36 с.Балин №31 від 16.10.2023, згідно паспорту та облікової картки сховища № 84887 , останнє знаходиться по вул. Центральна у с. Балин, в приміщенні господарського адміністративного корпусу училища та становить площу 1363 м.кв., введене в експлуатацію у - 1987 році.

Дане укриття, у разі наявної загрози, розраховане на утримання в ньому 1782 особи, розташоване в підвальному (цокольному) приміщенні адміністративного корпусу, в якому розміщені учбові класи, актовий зал, столова, інше, система опалення центральна, енергопостачання та водопостачання централізоване, забезпечується самостійно за рахунок трансформаторної підстанції та водонапірної башти, передбачено два входи та один аварійний вихід, двоє метало-пластикових захисних дверей, один туалет, діючий септик. Укриття розташоване в адміністративній будівлі, у мирний час використовується як господарче (підсобне) приміщення та у разі виникнення загрози упродовж 12 годин має-бути приведене у готовність.

На виконання наказу № 264 від 26.05.2020, виданого ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, Кам`янець-Подільським районним управлінням ГУ ДСНС у Хмельницькій області у травні місяці проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатом якого складено акт за №94 від 01.06.2020.

За результатами перевірки виявлено ряд порушень щодо утримання захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційне укриття №84887, що розміщене в господарсько-адміністративному корпусі училища, яке згідно паспорту належить до державної власності - Міністерства освіти та науки України.

Перевіркою встановлено порушення вимог Наказу МВС України №579 від 09.07.2018 "Про затвердження вимог з-питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту", зокрема: захисна споруда не забезпечена первинними засобами пожежогасіння, зв`язку та оповіщення; не забезпечено штучним освітленням, технічним стан споруди не відповідає вимогам з, утримання; комунікації, інженерні мережі, (інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення утримуються у неналежному технічному стані; не пофарбовані відповідно до їх призначення; енергообладнання не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок; системи водопостачання, каналізації і опалення не захищені від корозії; не ведеться документація захисної споруди; сховище не забезпечене в повному обсязі спеціальним інвентарем та майном, у тому числі радіаційної і хімічної розвідки, спеціальної обробки та зв`язку, лікарськими засобами.

Обмежена готовність сховища - протирадіаційного укриття №84887 підтверджується інформацією районного управління ГУ ДСНС у Хмельницькій області №672501 від 24.10.2023, згідно якої установою (ВПУ №36 с.Балин, Департаментом освіти та науки Хмельницької ОДА) не усунуто недоліки, зазначені у актах перевірки таї актах оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, які проведено 26.05.2020, 29.09.2021, 22.08.2022, 11.08.2023, за участю фахівців Кам`янець-Подільського районного відділу ГУ ДСНС України в Хмельницькій області, згідно яких стан споруди визначено як "обмежено готове" до експлуатації за призначенням.

Зазначеними актами оцінки стану готовності захисної споруди, зокрема, встановлено наступні порушення: не забезпечено системою оповіщення та сигналізації, вільним доступом усередину приміщення, пошкоджені електроручні вентилятори, вентилятори витяжної, припливної систем вентиляції, повітропроводи, електромережа; не відповідає вимогам ПУЕ, відсутнє заземлення електропостачання, відсутня система протипожежної сигналізації (СПС), відсутні вимірювальні прилади, не забезпечено резервне освітлення від переносних електричних носіїв, виявлено відсутність журналу перевірки стану захисної споруди), плану захисної споруди із зазначенням пристроїв для сидіння та лежання та шляхів евакуації, план приведення захисної споруди у готовність, щорічний акт огляду ємкостей для питної води з результатами лабораторних досліджень., вимоги з використання та експлуатації фільтровентиляційного обладнання.

Наведене свідчить про тривалість та систематичність порушень у сфері цивільного захисту при утриманні вказаної споруди цивільного захисту, що може призвести до порушень інтересів держави в частині завдання шкоди життю та здоров`ю людей, у тому числі дітей, які навчаються у закладі.

Сховище, що розташоване на території Вищого професійного училища №36 с.Балин є важливою спорудою цивільного захисту, яка при необхідності, а саме внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів здатна розмістити 1782 особи, а саме працівників навчального закладу, дітей-студентів закладу, а також дітей з дитячого садочка Балинського закладу дошкільної освіти, який використовує лише просту захисну споруду (підвал), а протирадіаційне укриття відсутнє.

Зазначені порушення стали підставою для зобов`язання місцевому органу управління, професійно-технічною освітою - Департаменту освіти та науки ОДА, Міністерству, освіти і науки України, місцевому органу управління професійно-технічною освітою, навчальному закладу вжити відповідних заходів задля приведення сховища протирадіаційне укриття №84887 у стан готовності, з метою надання можливості дітям використання за призначенням під час "Повітряної тривоги".

Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо виконання обов`язку щодо утримання захисної споруди цивільного захисту у належному стані та не приведення її у стан готовності, у тому числі після введення воєнного стану на території України, протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 на території України з 24.02.2022 на 30 діб введено воєнний стан, який продовжений до 19.02.2023 на підставі указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, та на цей час триває.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оборону України" оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 2 Кодексу Цивільного захисту України (далі - Кодекс) захисні споруди цивільного захисту - це інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.

Цивільним захистом відповідно до статті 4 Кодексу є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Кодексу громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд. Відповідно до частини п`ятої статті 32 Кодексу порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (далі - Порядку) визначено, що утримання захисних споруд комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Балансоутримувач захисної споруди - це власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі. Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме: не більше 12 годин для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту; не більше 24 годин для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Частиною першою статті 20 Кодексу визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.

Згідно із пунктом 11 Порядку вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС. Відповідно до пункту 1 Розділу І "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579, споруди фонду захисних споруд повинні утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Балансоутримувач відповідно до цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 Розділу VIII ).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог. Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимог). Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимог визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимог під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди. За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог. У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимог).

Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено пунктом 8 статті 32 Кодексу та пунктом 9 Порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття - ПРУ №84887, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - приміщення належить - Міністерству освіти та науки України (власнику, форма власності - державна.

З листа Міністерства освіти і науки України №1/116482-23 від 24.10.2023 слідує, що згідно з пунктами 2,3 Плану основних заходів цивільного захисту Міністерства освіти і науки України на 2023 рік, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 18.05.2023 №589, департаментам освіти і науки обласних військових адміністрацій (далі - органам управління освітою), закладам освіти, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України поставлені завдання щодо забезпечення утримання в постійній готовності до використання за призначенням захисних споруд, призначених для укриття учасників освітнього процесу.

Департаментом освіти та науки ОДА, Міністерством освіти і науки України (як власником та балансоутримувачем), Вищим професійним училищем №36 (як користувачем в виді оперативного управління), всупереч положень частини 8 статті 32 КЦЗ України, пункту 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, упродовж тривалого проміжку часу не забезпечено належне утримання та приведення у період воєнного часу до стану готовності захисної споруди з метою використання її за призначенням.

Захисна споруда цивільного захисту, яка перебуває в користуванні (оперативному -управлінні) Вищого професійного училища №36 неготова до використання за призначенням, що призводить до загрози життю та здоров`я населення, так як на даний час на території України проходять бойові дії та наносяться ракетні удари по різним об`єктам, які знаходяться на її території, у тому числі по Хмельницькому регіону, що є порушенням вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що станом на початок періоду збройної агресії проти України захисна споруда протирадіаційного укриття №84887, що знаходиться за адресою: вул.Центральна, 1-А, с.Балин, Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька область, перебувала у стані обмеженої готовності до використання за призначенням, через що не здатна забезпечити захист цивільного населення.

Систематичне невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення укриття у стан готовності суперечить інтересам держави щодо підготовки до оборони в умовах воєнного стану та не забезпечує захист життя людини (аналогічної позиції притримується Верховний Суд у справі №820/5164/15 постанова від 25.07.2019)

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач не надав будь-які докази на спростування доводів органу прокуратури, який виступає в інтересах держави, зокрема і щодо того, що ним були вжиті необхідні або можливі заходи з метою приведення укриття у стан готовності до експлуатації відповідно до вимог закону, що вказує на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Щодо повноважень прокурора звернення до суду з даним позовом, на чому акцентує увагу відповідач в своїй апеляційній скарзі, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.3-5 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.7 ст.160 КАС України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

При цьому, за правилами п.7 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Так, відповідно до ч.3 названої статті Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За змістом ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на звернення до суду з позовом прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому випадку прокурор набуває статусу позивача. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Отже виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 єдиний суд конституційної юрисдикції, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" навів мотиви, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Тому, колегія суддів вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Це відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 240/401/19.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 у справі № 910/5201/19.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз положень згаданої вище ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Повноваження щодо здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено на органи ДСНС, спосіб реалізації яких визначений законом КЦЗ України, приписами якого передбачено звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.

Колегія суддів зазначає, що органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій законодавством не наділені повноваженнями на звернення з позовом про спонукання суб`єктів господарювання до приведення в належний стан і готовність до використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту, а також приймає до уваги правову позицію з цього питання, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 820/4717/16, згідно з якою спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом України "Про прокуратуру" повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я в разі військової агресії.

Так, Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 року по справі № 240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши таке: "…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (ст. 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Однак, як вже було вище зазначено сховище є захисною спорудою цивільного захисту протирадіаційного укриття, цільове призначення якого є захист цивільного населення, а тому його неналежний стан є неможливістю його використання за призначенням, що у період воєнного стану є реальною загрозою життю та здоров`ю громадян, а невжиття таких заходів може привести до трагічних наслідків, тому звернення до суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення його роботи не є виправданим, оскільки зазначений об`єкт і так не може бути використаний за його призначенням.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99).

Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У справі v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі "Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії").

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме позов прокурора із зазначеними вимогами є єдиним способом спонукання відповідача до приведення захисної споруди цивільного захисту в належний технічний стан.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства освіти та науки України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.