Постанова

від 14.10.2024 по справі 489/6170/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

14.10.24

22-ц/812/1207/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 489/6170/23 Головуючий суду першої інстанції Рум`янцева Н.О.

Провадження № 22-ц/812/1207/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

14 жовтня 2024 року м. Миколаїв справа № 489/6170/23

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Моісеєнко Оксаною Олексіївною на додаткове рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07 червня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини,

встановив:

13 жовтня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 в якому просив: зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином наступним чином: вільно спілкуватися з сином засобами телефонного зв`язку та будь якими мобільними месенджерами у урахуванням режиму кормління, відпочинку (денний, нічний сон) та самопочуття дитини; встановити дні побачень, надавши можливість безперешкодного спілкування з дитиною кожного тижня з п`ятниці з 16:00 год. до неділі до 16:00 год., дні народження дитини, святкові дні.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2024 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Встановлено час та дні для зустрічей ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-щосуботи та неділі з 15:00 до 19:00 за місцем перебування дитини, без присутності матері;

-дні народження, святкові дні, спільний відпочинок за домовленістю між батьками з урахуванням бажання та інтересів дитини;

-безперешкодне спілкування засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку.

Ухвалено усі зустрічі проводити враховуючи розпорядок дня дитини та за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.

Рекомендовано батькам всі питання стосовно виховання дітей вирішувати мирним шляхом.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір 1073 грн 60 коп.

24 травня 2024 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Моісеєнко О.О., звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просила заяву задовольнити та стягнути з ОСОБА_3 на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 6700 грн.

Судом першої інстанції вирішено розгляд справи проводити без повідомлення (виклику сторін).

Додатковим рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07 червня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 суд вважав, що відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідачки, оскільки судом, з огляду на предмет позову, фактично задоволено позовні вимоги, за результатом розгляду справи встановлено більш оптимальний (на думку суду, з урахуванням досліджених доказів в їх сукупності та інтересів дитини) графік для зустрічей ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 , а тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України, заява представниці відповідачки про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Моісеєнко О.О., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі заявник звертала увагу на те, що рішенням суду позов задоволено частково. Саме за результатами роботи адвокатки відповідачки (наданні правової допомоги) та з причин наведення адвокаткою суттєвих заперечень проти позову, які суд прийняв до уваги, а також проведення певного об`єму роботи по збору та наданню суду відповідних доказів про неможливість задоволення позову у повному обсязі, про захист прав дитини і було прийнято рішення суду про часткове задоволення позову.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справі «Гурепка проти України», від 8 квітня 2010 року, № 38789/04).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому порядку, що й судове рішення, і в тому самому складі (частина третя статті 270 ЦПК України).

У справі, яка переглядається:

- ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження.

- відповідно до рішення суду першої інстанції від 20 травня 2024 року справу розглянуто у відкритому судовому засіданні за участю позивача, його представника та представника відповідача.

Розглядаючи заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції не викликав у судове засідання учасників справи та судове засідання з розгляду цієї заяви не проводив.

Разом з тим, дана справа по суті була розглянута у порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи, тому вирішення питання про ухвалення додаткового рішення повинно відбуватися в тому самому порядку, в якому ухвалювалося судове рішення, тобто в порядку загального позовного провадження.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 182/6521/16 (провадження № 61-1461св21).

Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою суду першої інстанції від 27 травня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Отже додаткове рішення суду першої інстанції від 07 червня 2024 року ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Оскільки суд першої інстанції розглянув заяву ОСОБА_2 , яка подана через її представника адвоката Моісеєнко О.О., про ухвалення додаткового рішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тоді як справа була розглянута за правилами загального позовного провадження, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

З матеріалів справи убачається, що 13 жовтня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 в якому просив: зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином наступним чином: вільно спілкуватися з сином засобами телефонного зв`язку та будь якими мобільними месенджерами у урахуванням режиму кормління, відпочинку (денний, нічний сон) та самопочуття дитини; встановити дні побачень, надавши можливість безперешкодного спілкування з дитиною кожного тижня з п`ятниці з 16:00 год. до неділі до 16:00 год., дні народження дитини, святкові дні.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2024 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Встановлено час та дні для зустрічей ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-щосуботи та неділі з 15:00 до 19:00 за місцем перебування дитини, без присутності матері;

-дні народження, святкові дні, спільний відпочинок за домовленістю між батьками з урахуванням бажання та інтересів дитини;

-безперешкодне спілкування засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку.

Ухвалено усі зустрічі проводити враховуючи розпорядок дня дитини та за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.

Рекомендовано батькам всі питання стосовно виховання дітей вирішувати мирним шляхом.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір 1073 грн 60 коп.

Згідно із частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

24 травня 2024 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Моісеєнко О.О., звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просила заяву задовольнити та стягнути з ОСОБА_3 на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 6 700 грн.

На підтвердження зазначеного суду надано: копію договору про надання правничої допомоги від 18 листопада 2023 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1729 від 25 квітня 2012 року; копію ордеру серії АХ № 1023848 від 05 грудня 2023 року; копію акту виконаних робіт від 21 травня 2024 року, за яким загальна сума наданих адвокатом послуг становить 6700 грн.; копії квитанції від 19 листопада 2023 року на суму 3350 грн та від 16 січня 2024 року на суму 3350 грн.

Аналізуючи викладенні обставини, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідачки в сумі 6700 грн, оскільки предметом заявленого позову є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини, кожний із заявлених способів участі батька через створені йому перешкоди у вихованні дитини були задоволенні судом. Виходячи із інтересів дитини, судом лише встановлено більш оптимальний графік для зустрічей батька з сином. Тобто суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, змінив лише запропонований позивачем графік для зустрічей батька з сином.

За таких обставин, на думку колегії суддів у відповідності до статі 141 ЦПК України, заява відповідачки про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 270, 374 376, 381 - 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Моісеєнко Оксаною Олексіївною, задовольнити частково.

Додаткове рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка подана її представником адвокатом Моісеєнко Оксаною Олексіївною про ухвалення додаткового рішення та стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку і випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текстпостанови складено15 жовтня 2024 року.