Рішення

від 07.10.2024 по справі 504/386/14-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №504/386/14-ц

Провадження №2/504/12/24

Комінтернівський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024с-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря Білаш О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, позовну заяву ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія» про розірвання Додаткової угоди від 29.01.2008 до Договору № 26/7 від 26.07.2007, стягнення надмірно сплачених грошових коштів, визнання права власності, визнання недійсним розірвання Договору № 26/7 від 26.07.2007 про участь у кооперативі на правах асоційованого члена та визнання рішення загальних зборів про виключення із асоційованих членів кооперативу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово- будівельний кооператив «Південна будівельна компанія» про розірвання Додаткової угоди від 29.01.2008 до Договору № 26/7 від 26.07.2007, укладеного між вказаними сторонами, та стягнення грошових коштів, визнання права власності, визнання недійсним розірвання Договору № 26/7 від 26.07.2007 про участь у кооперативі на правах асоційованого члена, та визнання недійсним рішення загальних зборів про виключення ОСОБА_1 із асоційованих членів кооперативу.

Заявою від 06.03.2019 представника ОСОБА_1 частково змінено предмет позову, та збільшено розмір позовних вимог, після чого заявою від 15.11.2021 представника ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України збільшено розмір позовних вимог та просив суд:

- розірвати Додаткову угоду від 29.01.2008 до Договору № 26/7 від 26.07.2007, укладену ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» та ОСОБА_1 ;

- стягнути з ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 60000 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент прийняття рішення;

- стягнути з ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 236381,78 доларів США, як надмірно сплачених на виконання Договору №26/7 від 26.07.2007 у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент прийняття рішення;

- визнати право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 100769,20 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент прийняття рішення, як три проценти річних від простроченої суми;

- визнати недійсним розірвання Договору № 26/7 від 26.07.2007 про участь у кооперативі на правах асоційованого члена, укладеного між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія», що оформлено листом ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» від 15.05.2012 № 15/05-12 до ОСОБА_1 , та повідомленням ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» про розірвання договору № 15/05-12 від 15.05.2012 до ОСОБА_1 .

- визнати недійсним рішення Загальних зборів членів ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» про виключення ОСОБА_1 із асоційованих членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія», що оформлено протоколом № 06/04-12 від 06.04.2012 Загальних зборів членів ОК ЖБК «Південна будівельна компанія».

Надалі 19.04.2024 відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивачем подано заяву про часткову зміну предмету позову та збільшення розміру вимог, яку обґрунтовує наступним чином.

Так укладаючи Договір № 26/7 від 26.07.2007 про участь у кооперативі на правах асоційованого члена, Позивач розраховувала на те, що в розумні строки отримує у власність нерухоме майно: - житловий будинок, де в подальшому фактично на підставі Договору № 26/7 від

26.07.2007 у період з 27.07.2007 по 25.07.2010 сплатила на користь Відповідача гроші в сумі 414905,19 доларів США.

Натомість, у зв`язку з тим що Відповідач не виконав умови Договору № 26/7 від 26.07.2007

як по обсягам будівельних робіт, по строкам виконання, так і по якості виконаних робіт, що в кінцевому рахунку призвело до того, що будинок взагалі не міг бути введеним у експлуатацію через відсутність вікон, даху, системи опалення, та інших складових.

Позивач вимушена окремо понести витрати на замовлення, та виконання вищезазначених робіт, виробів та металів, які використані для створення будинку та є невід`ємною його частиною.

Вказані витрати підтверджені наданими до суду копіями первинних документів, які їх підтверджують, зокрема:

Згідно висновку експерта № 1234 від 24.09.2015 будівельно-монтажні роботи, пов?язані зі

зведенням незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , територія ж/к «Зелений мис», будівельний номер 56 за переліком комплектації об?єму пайового внеску додаток № 2 до Договору № 26/7 укладеного між ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» та ОСОБА_1 в повному обсязі не виконані.

При цьому обсяги і види робіт, які є предметом тексту додатку від 29.01.2008 до договору № 26/7 від 26.07.2007 на суму 60000 доларів США, експерт взагалі встановити не може, оскільки в тексті вказаного додатку взагалі відсутні фізичні об`єми робіт з вказівкою на їх вартість, що є прямим порушенням вимог п. 6.1 ДБН А. 3.1-5-96 «Организация строительного производства», розділів 1,2 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правил определения стоимости строительства», п.п. 8,7 ДБН А.3.1- 5-96 «Организация строительного производства».

Також експертом встановлено вартість фактично виконаних ОК «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія» робіт при будівництві будинку АДРЕСА_1 на період 10.06.2011, що складає 974002 грн.

Вказане свідчить, що фактична вартість будинку, як об`єкту пайового внеску, яка має дорівнювати реальній вартості будівництва є значно завищеною на момент укладання договору, а також те, що відповідачем використано значно менше коштів на будівництво чим отримано від позивача.

Отже фактично з моменту укладання Договору № 26/7 від 26.07.2007 і до цього часу Позивач понесла лише витрати на користь Відповідача в сумі 414905,19 доларів США безпосередньо сплатою грошима, та додатково витрати на певні види робіт, виробів та матеріалів, що були повністю використані на створення об?єкту будівництва в загальній сумі 399311,03 грн..

Натомість не отримала до цього часу ані права власності на створений за свої кошти будинок, ані повернення назад надмірно сплачених коштів, що є предметом цього позову.

В свою чергу будинок АДРЕСА_1 на даний час зареєстрований у Державному реєстрі речових прав нерухоме майно на підставі рішення № 52477314 від 02.06.2020 Державного реєстратора Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області Ротар Ірини Валеріївни, та внесення 02.06.2020 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 36715653 про право власності на Об?єкт нерухомого майна: Житловий будинок, загальною площею 278,7 кв. житловою площею 104,3 кв. м. Адреса АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 802786251227. Номер об?єкта в РПВН: 34764795. Власник: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Південна Будівельна компанія», код ЄДРПОУ 34396969.

Вважає, що у даному випадку цілком очевидно, що поведінка ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» з моменту укладання Договору № 26/7 від 26.07.2007 і до цього часу не була направленою на належне виконання вищевказаного договору, натомість була направленою виключно на заволодіння як грошовими коштами Позивача, так і матеріальними активами, які були використані Позивачем окремо на створення об?єкту будівництва, в результаті чого Позивач не отримала для себе будь якого блага, тобто є позбавленою того на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи викладене, вважає, що вправі вимагати розірвання як основного Договору №26/7 від 26.07.2007, так і одночасно з тим всіх додаткових угод до нього у повному обсязі включаючи Додаткову угоду від 29.01.2008 року.

Правовим наслідком розірвання Договору № 26/7 від 26.07.2007 року в повному обсязі є вимога про повернення всіх сплачених на його виконання коштів в сумі доларів США, а також застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині нарахування та стягнення трьох процентів річних від цієї суми протягом всього часу користування замість вимог про визнання права власності на будинок та стягнення надмірно сплачених коштів на виконання Договору 26/7 від 26.07.2007 та трьох процентів річних від цієї суми, а також стягнення коштів, що є предметом Додаткової угоди від 29.01.2008 до Договору № 26/7 від 26.07.2007.

Розрахунок трьох процентів річних від суми 414 905, 19 доларів США є наступним:

Сума розрахунку вказаних процентів наступна: 3%:12 місяців = 0,25% на місяць.

Станом на 20.04.2019 прострочення складає 165 місяців з дати 15.07.2010, таким чином 415905,19 доларів США.

Крім того зазначає, що Позивач вправі вимагати повернення витрат у вигляді вартості робіт, виробів та матеріалів, що були сплачені додатково на створення об?єкту будівництва будинку АДРЕСА_1 , оскільки ці витрати є невід`ємною складовою цього будинку, право власності на яке зареєстроване за Відповідачем.

Згідно наданих до матеріалів справи первинних документів загальна сума витрат у вигляді

вартості робіт, виробів та матеріалів, що були сплачені додатково на створення об?єкту будівництва складає 399311,03 грн.

Крім того, враховуючи об?єднання цієї справи в одне провадження і справою № 504/2536/19 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія» про визнання недійсним розірвання договору, визнання рішення загальних зборів про виключення із асоційованих членів кооперативу недійсним нижче викладено позовні вимоги з урахування цієї зміни предмету позову та збільшення розміру вимог, ОСОБА_1 в остаточні редакції свого позову просить:

- розірвати Договір № 26/7 від 26.07.2007, укладений між ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» та ОСОБА_1 в повному обсязі включно з всіма додатками та додатковими угодами включаючи Додаткову угоду від 29.01.2008;

- стягнути з ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 всі сплачені нею на виконання Договору № 26/7 від 26.07.2007 кошти в сумі 414 905,19 доларів США;

- стягнути з ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 три відсотки річних від суми 414 905,19 доларів США за весь період користування грошима станом на 19.04.2024, що сплачені на виконання Договору № 26/7 від 26.07.2007 в сумі 171560,89 доларів США;

- стягнути з ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 витрати у вигляді вартості робіт, виробів та матеріалів, що сплачені додатково на створення об?єкту будівництва: - будинку АДРЕСА_1 в

сумі 399311,03 грн.;

- стягнути з ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 від вартості витрат у вигляді вартості робіт, виробів та матеріалів, що сплачені додатково на створення об?єкту будівництва: - будинку АДРЕСА_1 за весь час користування інфляційні втрати та три проценти річних;

- визнати недійсним розірвання Договору № 26/7 від 26.07.2007 про участь у кооперативі на правах асоційованого члена, укладеного між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія», що оформлено листом ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» від 15.05.2012 року № 15/05-12 до ОСОБА_1 , та повідомленням ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» про розірвання договору № 15/05-12 від 15.05.2012 до ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 та її представник в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явились, подали письмову заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи уточненого позову підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача- адвокат Попроцький Д.М. просив відкласти розгляд справи через власну хворобу, проте жодних доказів цього суду не представив.

Крім того, суд враховує, що дана справа перебуває на розгляді в суді з 2014 року.

В силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Тому суд не знайшов правових підстав для відкладення розгляду справи.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази дійшов до наступних висновків:

Судом встановлено, що 26.07.2007 між ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» та ОСОБА_1 укладений договір № 26/7 про участь у будівництві житлового будинку у житловій групі «Зелений мис», який знаходиться на земельній ділянці житлової групи «Зелений мис» по вул. Венській в с. Крижанівка, Одеської області.

Відповідно до п. 1.1 умов укладеного договору, Кооператив взяв на себе зобов?язання прийняти ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Південна Будівельна Компанія» на правах асоційованого члена для забезпечення житлом, а також членів його сім?ї, а асоційований член кооперативу ( ОСОБА_1 ), зі своєї сторони, зобов?язалась вносити пайові, членські та додаткові внески у встановлені договором строки.

У відповідності до п. 2.2 укладеного договору, розмір оплати з графік внесення платежів встановлюється у відповідності з додатком до договору № 3, який є невід`ємною частиною договору.

Оплата за договором здійснюється у національній валюті України, в еквіваленті долару США по курсу НБУ на момент її здійснення, виходячи з розрахунку за один квадратний метр площі житлового будинку.

Згідно п. 2.6 Договору датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта пайового внеску - є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прибуття в експлуатацію цього об`єкта органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який створив комісію п. 29 ПКМУ від 22 вересня 2004 р. № 243.

Окремо сторони в п.3.3 Договору домовились про те, що після затвердження ескізного проекту, у випадку збільшення площі об?єкта, розмір пайового внеску автоматично збільшується на реальну вартість об?єкту та здійснюється корегування додатку № 3.

Ситуаційна схема об?єкта відображена в додатку № 1 до Договору: додаток № 2 до Договору містить опис комплектації об?єкту пайового внеску; а порядок внесень пайового внеску визначений окремим додатком № 3 до Договору.

Кооператив уклав з ТОВ «Південна будівельна компанія», яка має ліцензію на будівельну діяльність, договір генерального підряду на проектні, будівельно-монтажні роботи житлових та господарських споруд.

Протягом будівництва зазначеного житлового будинку, згідно досягнутих домовленостей між Кооперативом та ОСОБА_1 , укладено ряд додаткових угод до пайового внеску до договору, якими змінена як площа об?єкта пайового внеску, так і загальний розмір пайового внеску.

Так, Додатковою угодою від 29.01.2008 на підставі заяви Замовника Кооператив взяв насебе зобов?язання провести додаткові роботи по клядці горища над гаражом, в результаті чого збільшена сума, зазначена в Додатку № 3 на 24459.67 гривень, що складає 4843,50 доларів США (том 1 а.с. 12).

Додатковою угодою від 20.03.2008 у зв?язку із збільшення площі будинку № 56 (6 соток) з 220 м. кв. до 250 м. кв, змінений порядок внесення пайового внеску, загальна сума якого склала 1871025 грн., що складає еквівалент 370500,00 доларів США (том 1 а.с. 16).

Згідно з Додатковою угодою від 07.04.2008 Кооператив взяв на себе обов`язок провести додаткові роботи по перекриттю тех. підпіл`я, у зв?язку із чим відповідно до п.3.4 Договору № 26/7 збільшена сума в Додатку № 3 на 8163.33 гривень, що складає 1646,5 доларів США (том 1 а.с. 17).

Відповідно до Додаткової угоди від 12.11.2008 змінена комплектація житлового будинку, зазначену в додатку № 2 Пайового договору 26/7 виключено із п. 4 цементно пісчану черепицю, в результаті чого сума за Договором зменшена на 64312,31, що складає 8039,04 доларів США (том 1 а.с. 15).

Згідно з Додаткової угоди від 30.03.2010 року на підставі п. 3.4 Договору змінена комплектація житлового будинку, що зазначена в Додатку № до Договору № 26/7 шляхом виключення п.17 «вікна металопластикові», та з п.16 виключено позицію «ролети на гараж з електроприводом», внаслідок чого сума Договору зменшена на 64984,6 гривень, що складає 8199,95 доларів США ( том 1 а.с. 13).

Вищезазначені Додаткові угоди укладені на підставі п. 3.4 Договору №26/7, згідно з якою розмір пайового внеску може бути змінений згідно з індексом інфляції, а також в разі виконання додаткових робіт, які виконані за заявкою Асоційованого члену кооперативу.

Також згідно з Додатковою угодою від 23.11.2010 у відповідності до п. 2.3 договору № 26/7 зменшена сума, вказана в Додатку № 3 на 62834,5 грн., внаслідок відмови замовника від устаткування та монтажу системи опалення, у т.ч. котел, бойлер, радіатори, пластиковий резервуар для води вказаний в додатку № 2, внаслідок чого сума Договору 26/7 вказану в додатку № 3 зменшена на 62834,5 гривень, що складає 7953,74 доларів США (том 1 а.с. 14).

Разом з цим, 29.01.2008 між Кооперативом та ОСОБА_1 укладено Доповнення до Договору № 26/7 від 26.07.2007, відповідно до якої сума, зазначена в Додатку № 3, збільшена на 303000 гривень, що складає 60000 доларів США (том 1 а.с. 28).

У Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 14.07.2021 року у справі № 504/2353/15-ц викладено правову позицію:

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду

дійшла висновку, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що сплачені позивачкою грошові кошти за своєю правовою природою є пайовим внеском, який сплачений на виконання договору про пайову участь у будівництві в рахунок оплати вартості будівництва житлового будинку.

Договори, на підставі яких здійснюється придбання у власність об`єкта житлової нерухомості, мають інвестиційний характер.

Кооператив як юридична особа - сторона договору про пайову участь, не є виконавцем будівельних робіт.

Кооператив, як правило, укладає договір підряду із безпосереднім виконавцем робіт (юридичною особою, яка має відповідні права та ресурси для виконання будівельних робіт).

У відповідності до частини третьоїстатті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»(у

редакції станом на момент укладення договору про пайову участь) було визначено, щооб`єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об`єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління.

Інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб видами діяльності ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія»є комплексне обслуговування об`єктів та надання комбінованих офісних адміністративних послуг.

Укладення і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14 446цс18)).

Уклавши договір про пайову участь,Позивач набула права асоційованого членаОК «ЖБК «Південна будівельна компанія».

У цих правовідносинах Позивач виступає в якості особи, яка замовила у ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» послуги із забезпечення будівництва індивідуального будинку, за які мала сплатити грошові кошти, при цьому мала законні сподівання отримати у власність закінчений будівництвом житловий будинок.

У постановівід 04 вересня 2019 року по справі № 361/5893/16-ц, провадження № 61- 30809св18,Верховний Суд зазначив, що предметом договору про пайову участь у кооперативі є придбання асоційованим членом кооперативу квартиридля особистих потреб за рахунок пайового внеску, а тому колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що позивач є споживачем у

розумінністатті 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Окрім того, Верховним Судом України в розділі «Спори між громадянами і організаціями, які залучають грошові кошти громадян для будівництва багатоквартирних житлових будинків» Аналізу « судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.)», було роз`яснено:

« ….на нашу думку, договори громадян з організаціями, що залучають грошові кошти для будівництва житла, хоча й мають різні найменування (підряду, дольової участі у будівництві, спільної діяльності, купівлі-продажу з розстроченням платежу, відступлення права вимоги, інвестування у нерухомість та управління майном тощо), але предмет договору й умови - практично однакові: замовлення на будівництво житла для власних потреб.

Правовідносини між будівельною компанією (виробник) й фізичною особою (споживач, замовник) - це угода про послугу - будівництво житла. За характером ці правовідносини подібні до положень ст. 875 ЦК».

Таким чином, відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Отже, договір підряду (побутового підряду) є складним зобов`язанням, оскільки включає як права, так і обов`язки кожної з його сторін (обов`язок підрядника виконати певну роботу і право вимагати її оплати, а замовник має обов`язок оплатити виконану роботу і право вимагати виконання обов`язку підрядником).

Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (частина третя статті 510 ЦК України).

Так як грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, тому грошовим є також і правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, зобов`язання за договором підряду (побутового підряду) з оплати вартості виконаних робіт, що також є ціною договору та його істотною умовою, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином відповідно до умов Договору ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» взяв

на себе зобов`язання організувати та здійснити будівництво будинку і ввести його в експлуатацію, а ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання сплатити суму за інвестиційним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в

якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вищезазначених кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Своє зобов`язання Позивач виконала у період з 27.07.2007 по 25.07.2010 - сплатила на користь Відповідача гроші в сумі 414905,19 доларів США, що встановлено судом згідно досліджених первинних платіжних документів, що наявні у справі, і також не заперечувалось відповідачем.

Водночас, позивачем ініційовано проведення будівельно технічного дослідження, яке проведено експертом ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ № 001034).

Відповідно до частини першої-п`ятої статті 102 ЦПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття

110 ЦПК України).

Згідно висновку будівельно технічного дослідження про встановлення факту проведення будівельно-монтажних робіт від 12.09.2013 року, роботи по будівництву відповідно до договору виконані не в повному об`ємі, а виходячи зі змісту Додаткової угоди від 29.01.2008 року до Договору № 26/7 неможливо визначити, які види та обсяги робі входили у вартість додаткових робіт на суму еквіваленту 60000 доларів США.

При цьому текст договору складений таким чином, що перелік робіт, який є предметом домовленості не розкриті.

Однак, як вказано у висновку, з урахуванням того, що об?єкт відповідає основним характеристикам первинно узгодженої проектної документації, а також не введений в експлуатацію (також не підтверджує факт, що додаткових узгоджень по проектні документі не проводилось), ніякі додаткові роботи на загальну додаткову суму, еквівалентну 60000 доларів США, та округлену до 480 тисяч гривень, які могли б бути предметом додаткової угоди від 29.01.2008 року до Договору № 26/7, виконані не були.

За клопотанням позивача від 02.12.2014 ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.12.2015 призначено судову будівельно технічну експертизу на вирішення якої було поставлено наступні питання:

Чи були виконані всі роботи згідно комплектації об`єкта пайового внеску (додаток № 2 (а.с 34) до Договору № 26/7 від 26.07.2007 року (а.с. 7-11) про участь у кооперативі на правах ассоційованого члена з будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , територія ж/к «Зелений Мис», будівельний номер 56?

Чи буливиконані обсягиі видиробіт,які єпредметом текстудодатку від29.01.2008року додоговору №26/7від 26.07.2007року насуму шістдесяттисяч доларівСША?

24.09.2015 експертом ОНДІСЕ Міністерства юстиції України Будник В.А. складено висновок № 1234 судової будівельно технічної експертизи відповідно до якого будівельно монтажні роботи, пов`язані зі зведенням незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , територія з/к «Зелений Мис». будівельний номер 56 за переліком комплектації об`єкта пайового внеску (додаток № 2 до договору № 26/7 укладеному між ОК «ЖКС» «Південна будівельна компанія» та ОСОБА_3 про участь у кооперативі на правах асоційованого члена від 26.07.2007 у повному обсязі не виконані.

Відсутність фізичних обсягів робіт із зазначенням їх вартості виконавчої документації у будівництві з порушенням вимог п.6.1 ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного провадження», розділів 1,2 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», п. 8.7 ДБH A.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва» - не дозволяє провести їх зіставлення, а саме визначити відповідність вартості фактично виконаних робіт будівельно-монтажним роботам, зазначеним у кошторисі житлового будинку та актах приймання виконаних робіт, не надано експерту.

ёУ зв`язку з тим, що зазначені роботи не були виконані експертом відповідно до листа судді Барвенка В.К. №1338 від 28.04.2015р проведено дослідження щодо встановлення фактично виконаних робіт ОК «ЖКС» «Південна будівельна компанія».

Вартість будівельно-монтажних робіт фактично виконаних під час будівництва житлового

будинку АДРЕСА_1 , визначена кошторисним способом, на період 10.06.2011 р. дати складання технічного паспорта

відповідно до листа судді Барвенка В.К. № 1338 від 28.04.2015 складає: 974 002 грн.

У зв`язку з відсутністю у матеріалах справи заявки ОСОБА_4 про виконання додаткових робіт та кошторису з переліком додаткових робіт на суму 60 000 доларів США, зазначених у додатку від 29.01.08р. до договору від 26.07.2007, експерт не встановив їх фізичні обсяги та види будівельно-монтажних робіт. У кошторисі про фактично виконані роботи (додаток № 3) для дослідження з першого питання додаткові роботи відповідно до зазначеного договору відсутні.

Відсутність фізичних обсягів робіт із зазначенням їхньої вартості виконавчої документації у будівництві є порушенням вимог 11.6.1 ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва», розділів 1,2 ДБН Д. 1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» , п.п. 8,7 ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва».

Ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання

сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частинами 1, 3 ст. 615 Цивільного кодексу України становлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою

стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/799/18 від 18 вересня 2019 року у справі № 916/1921/18, від 28 травня 2019 року усправі № 910/9234/18, від 13 лютого 2018 року у справі № 925/1074/17.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16жовтня 2018 року у справі № 910/3568/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 910/6381/18, від 14 серпня 2019 року усправі № 910/8819/18.

Частиною першоюстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено право споживачавідмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Для встановлення можливості розірвання договору в судовому порядку необхідно визначити, чи були допущені іншою стороною саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) особи, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 серпня 2020 року у справі № 927/784/19.

Так відповідно до умов Договору відповідачу необхідно було провести ряд будівельних робіт, в тому числі із дотриманням передбачених договором строків введення Відповідачем в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта пайового внеску зазначеного в п. 2.6 Договору.

Однак, як встановлено судом, в порушення зазначеного договору Відповідачем не проведено ряд будівельних робіт в тому числі і до строку введення будинку в експлуатацію, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 02.09.2011 № ОД14211036672.

Зазначені дії ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» є істотним порушенням Договору, оскільки Позивач здійснивши повну оплату грошових коштів очікував отримати готовий будинок з зазначеними характеристиками.

Крім того, суд враховує, відповідно до ч.4 ст.3 Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін.

Судом встановлено, що станом на 15.07.2010 ОСОБА_1 сплатила за Договором № 26/7 від 26.07.2007 суму 414905,19 доларів США, тобто суму передбачену умовами інвестиційного договору та вищевказаних додатків до нього (з урахуванням збільшення та зменшення сум до оплати (т.2 а.с. 112-126)).

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до голови ОК ЖБК «Південна будівельна Компанія» із заявою про виключення її з членів кооперативу через втрату довіри до керівництва Кооперативу.

15.05.2012 року голова Кооперативу О. Еллі надіслав на адресу ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору № 26/7 від 26.07.2007 року через неоплату ОСОБА_1 членських внесків.

Рішення прийнято на загальних зборах Кооперативу та оформлено протоколом № 06/04-12 від 06.04.2012.

Суд критично ставиться до прийнятого відповідачем рішення, оскільки у Кооперативу не було достатніх правових підстав для розірвання договору з підстави невиконання ОСОБА_1 умов договору, тому що виплата за договором у повному обсязі відбулась ще у 2010 році.

Більш того, заява ОСОБА_1 стосувалась розірвання договору з підстав недовіри керівницту Кооперативу, а не з інших підстав.

Ця заява ОСОБА_1 не розглянута у належний спосіб та у строки.

Таким чином підлягають задоволенню вимоги позову в частині визнання недійсним розірвання Договору № 26/7 від 26.07.2007 про участь у кооперативі на правах асоційованого члена, укладеного між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія», що оформлено листом ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» від 15.05.2012 № 15/05-12 до ОСОБА_1 , та повідомленням ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» про розірвання договору № 15/05-12 від 15.05.2012 до ОСОБА_1 .

Оскільки Відповідач порушив вимоги укладеного між сторонами Договору, позовні вимоги про розірвання Договору № 26/7 від 26.07.2007, укладеного між ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» та ОСОБА_1 в повному обсязі включно з всіма додатками та додатковими угодами включаючи Додаткову угоду від 29.01.2008 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд знаходить обгрунтованими вимоги позову в частині стягнення (повернення) сплачених на виконання Договору № 26/7 від 26.07.2007 пайових внесків в сумі 414 905,19 доларів США на підставі ст. ст. 215-216 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Таким чином, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

За таких обставин доводи позивача, що правовим наслідком розірвання Договору № 26/7 від 26.07.2007 року в повному обсязі є вимога про повернення всіх сплачених на його виконання коштів в сумі доларів США, а також застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині нарахування та стягнення трьох процентів річних від цієї суми протягом всього часу користування замість вимог про визнання права власності на будинок та стягнення надмірно сплачених коштів на виконання Договору 26/7 від 26.07.2007 та трьох процентів річних від цієї суми, а також стягнення коштів, що є предметом Додаткової угоди від 29.01.2008 до Договору № 26/7 від 26.07.2007 про стягнення з відповідача трьох процентів річних від суми 414 905, 19 доларів США у розмірі 171560,89 доларів США є обґрунтованими.

Суд вважає, що 3 % річних мають бути стягнені у доларах США а не у гривневому еквіваленті, оскількистаття 625 ЦК Українирозміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другоюстатті 625 ЦК Українинарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і суд не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

Крім того, позивач понесла витрати на добудову житлового будинку, які пов`язані з вартістю робіт, виробів та матеріалів, що були сплачені додатково на створення об?єкту будівництва: - будинку АДРЕСА_1 , що підтверджено зібраними у справі доказами, які досліджені судом у повному обсязі (т.2 а.с 124-125, 168-228).

Відповідачем вказані докази на доведення додаткових витрат на добудову житлового будинку не спростовані.

Окрім того, суд приймає до уваги, що у теперішній час житловий будинок належить відповідачу.

Оскільки, на думку суду, ці витрати є невід`ємною складовою цього будинку, право власності на яке зареєстроване за Відповідачем, то кошти витрачені позивачкою на його добудову підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Не підлягають задоволенню вимоги позову в частині нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних витрат на суму 399311,03 грн. виходячи з наступного:

Суд враховує предмет заявленого позову, правове регулювання спірних правовідносин, аргументів сторін спору, вважає доцільним дослідити питання:

з якого моменту набуте боржником від кредитора майно вважається безпідставно набутим відповідно до норм статті 1212 ЦК України?

з якого моменту зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна вважається простроченим, що надає право кредитору нарахувати на зазначену суму інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України?

- чи наявні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних у заявлений позивачем період (з наступного дня після отримання відповідачем, в межах наявних (на момент перерахування) договірних зобов`язань, коштів від позивача по переддень повернення відповідачем коштів позивачу)?

Щодо моменту, з якого набуте або збережене боржником від кредитора майно вважається безпідставно набутим відповідно до норм статті 1212 ЦК України:

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією зі сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина третя статті 1212 ЦК України).

Аналіз статті 1212 ЦК України свідчить, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань (кондикційні зобов`язання) виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Натомість відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття, збереження майна.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватися тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, необхідною умовою застосовування положень глави 83 ЦК України до вимог про повернення виконаного однією зі сторін у зобов`язанні є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17).

Положення глави 83 ЦК України не містять буквальної вказівки, з якого моменту виникає кондикційне зобов`язання (зобов`язання повернути безпідставно отримане майно зокрема, кошти).

Тобто зобов`язання боржника з повернення кредитору безпідставно набутого майна (зокрема, грошових коштів) належить до зобов`язань, момент виникнення, а відповідно і строк виконання яких прямо в законі не встановлений.

Однак текстуальний аналіз приписів статті 1212 ЦК України свідчить, що виникнення кондикційного зобов`язання (обов`язку з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна) законодавець у цій нормі пов`язує з настанням таких юридичних фактів, як: набуття або збереження майна за відсутності правової підстави, відпадіння правової підстави, на якій особа набула майно.

Залежно від наявності підстави набуття або збереження майна в момент його набуття такі зобов`язання умовно можна поділити на дві групи: 1) підстава для набуття або збереження була відсутня; 2) підстава для набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Ураховуючи наведене набуте, збережене особою майно може бути визначене як безпідставно набуте, збережене, а зобов`язання з набуття цього майна кваліфіковане як кондикційне зобов`язання (зобов`язання з безпідставного збагачення): з моменту набуття, збереження особою майна за відсутності правової підстави (для майна, набутого без достатньої правової підстави) або з моменту відпадіння попередньої правової підстави набуття особою майна від потерпілого (для майна, первісно набутого за наявності правової підстави).

Щодо моменту, з якого зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна вважається простроченим, що надає право кредитору нарахувати на зазначену суму інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України:

ОСОБА_1 у поданому до суду позові стверджувала, що витрачені нею грошові кошти на добудову вищевказаного житлового будинку в сумі 399311,03 грн є безпідставно набуті відповідачем з моменту їх витрачання позивачем, з урахуванням чого здійснила нарахування інфляційних втрат і 3 % річних, при цьому період нарахувнаня не вказаний.

Як вже вище вказано, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи наведеної норми підставою нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних визначають необхідність наявності факту прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Водночас положення частини другої статті 625 ЦК України для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних не вимагають наявності вини боржника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18).

Отже частина друга статті 625 ЦК України пов`язує нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних насамперед з наявністю факту прострочення виконання боржником грошового зобов`язання (у кондикційному зобов`язанні - зі встановленням факту прострочення виконання боржником (особою, яка безпідставно набула майно) зобов`язання з повернення кредитору безпідставного набутого майна, зокрема, грошових коштів).

Тому виокремлення факту прострочення виконання грошового зобов`язання має юридичне значення в аспекті застосування спеціальних наслідків такого прострочення у вигляді сплати інфляційних втрат та процентів річних.

Відповідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У наведеній нормі під простроченням боржника необхідно розуміти невчинення ним в установлений строк дій, що складають зміст зобов`язання (прострочення виконання зобов`язання).

Тобто законодавець у частині першій статті 612 ЦК України прострочення боржника перш за все асоціює зі строком виконання зобов`язання, а саме, зокрема, спливом строку виконання зобов`язання, порушенням боржником строку виконання зобов`язання.

Для договірних зобов`язань строк виконання зобов`язання обумовлюється сторонами договору, а у разі його не встановлення або визначення моментом пред`явлення вимоги -на підставі частини другої статті 530 ЦК України.

Проте кондикційне зобов`язання (зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) за своєю природою відноситься до недоговірних зобов`язань, строк виконання яких не визначається, погоджується за аналогією договірних зобов`язань.

Так само не можуть бути застосовані для визначення строку виконання боржником зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна, а відтак і моменту прострочення його виконання (у разі невиконання, порушення строку виконання зі сторони боржника) приписи статті 530 ЦК України, оскільки вона поширюються майже винятково на регулятивні зобов`язання, тоді як кондикційне зобов`язання є охоронним правовідношенням.

Не містять норм, які б урегульовали строк виконання боржником кондикційного зобов`язання і положення глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України. Тобто кондикційне зобов`язання належить до зобов`язань, строк виконання яких у законі прямо не встановлений.

Утім наведене не може виключати існування наявності прострочення виконання боржником кондикційного зобов`язання та можливість застосування до цих правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, адже подібне розуміння норми буде суперечити засадам справедливості, розумності та неприпустимості безпідставного збагачення однією стороною зобов`язання за рахунок іншої.

Водночас слід звернути увагу, що закріплення законодавцем у частині другій статті 625 ЦК України норм, якими урегульоване право кредитора на нарахування інфляційних втрат та відсотків річних за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, до якого віднесене в тому числі і кондикційне зобов`язання, покликано забезпечити недопущення безпідставного збагачення однієї сторони зобов`язання за рахунок іншої.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (див. пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).

Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт шостий статті 3 ЦК України). Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20).

Системний аналіз положень норм 1212, 1214 ЦК України у взаємозв`язку з приписами статей 3, 509 цього Кодексу свідчить, що визначення моменту виникнення в особи (боржника) обов`язку з повернення потерпілому безпідставно набутого нею майна, з урахуванням справедливості, розумності та неприпустимості безпідставного збагачення однієї особи за рахунок іншої, передбачає необхідним урахування моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про володіння чужим майном без достатньої правової підстави.

Особа не може вважатися такою, що має обов`язок повернути безпідставно набуте майно (зокрема, грошові кошти), до того часу, доки вона, діючи відповідно до вимог ділового обороту, з належним рівнем розумності й обачливості, не дізналася або не могла дізнатися про сам факт свого безпідставного збагачення.

Частиною п`ятою статті 12 ЦК України встановлено презумпцію добросовісності та розумності особи при здійсненні нею своїх цивільних прав та закріплено обов`язок учасників цивільного обороту дотримуватися принципів добросовісності та розумності у здійсненні своїх цивільних прав. Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в поведінці особи - носія такого права, яка, знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов`язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Тобто добросовісність набувача майна презюмується та має враховуватися під час з`ясування моменту виникнення в нього обов`язку з повернення безпідставно набутого майна потерпілій особі.

Проте наведена презумпція є спростовною. Обов`язок з її спростування покладається на особу (в цьому разі - потерпілу особу у кондикційному зобов`язанні), яка заперечує (ставить під сумнів) добросовісність поведінки набувача майна, зокрема момент його обізнаності про безпідставність набуття майна.

Тому під час визначення моменту обізнаності набувача майна про безпідставність його володіння майном необхідно брати до уваги добросовісність поведінки набувача майна (суб`єктивну складову такої поведінки) та зважати не лише на момент, коли він дізнався про безпідставне набуття ним майна, а й на момент, коли він міг дізнатися про відсутність правових підстав для набуття ним майна, оскільки конструкція "особа дізналася або могла дізнатися про своє володіння чужим майном без достатньої правової підстави" зобов`язує набувача майна діяти розсудливо, обачно, вживаючи заходів для з`ясування підстав володіння ним таким майном.

Тож у кондикційних правовідносинах момент виникнення в особи (набувача майна) обов`язку з повернення потерпілому безпідставно набутого майна визначається як у випадку відсутності підстав набуття, збереження чужого майна, так і у разі набуття майна за наявності правової підстави, яка згодом відпала, виходячи з аналізу та оцінки обставин, на яких особа набула, зберегла чуже майно (обставин відпадіння правової підстави набуття майна), тобто з моменту, коли особа дізналась або могла дізнатись про безпідставність отримання майна.

Проте момент виникнення в особи (набувача майна) обов`язку з повернення потерпілому безпідставно набутого майна та його виконання нею не є тотожним моменту, з якого зобов`язання особи з повернення цього майна вважається простроченим (моменту прострочення кондикційного зобов`язання), оскільки на відміну від останнього, виникнення в особи обов`язку з повернення безпідставно набутого майна та його виконання цією особою за своє суттю є періодом у часі, з якого особа стає обізнаною про безпідставність набуття (збереження) нею майна потерпілої особи та про наявність обов`язку з повернення майна цій особі, який має виконуватися з урахування характеру підстав (юридичних фактів), за яких було безпідставно набуте нею майно.

Наприклад, у випадку безпідставного (помилкового) перерахування грошових коштів момент виникнення в особи обов`язку з повернення безпідставно набутого майна та його виконання обмежений проміжком часу з моменту, коли особа дізналась або могла дізнатись про перерахування потерпілим грошових коштів на її рахунок, до моменту спливу визначеного статтями 8, 35 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» строку для здійснення платіжних операцій».

Натомість у разі набуття майна за наявності правової підстави, яка згодом відпала, момент виникнення в особи обов`язку з повернення безпідставно набутого майна та його виконання визначається з моменту відпадіння у встановленому юрисдикційному чи неюрисдикційному порядку юридичної сили первісної правової підстави для набуття особою цього майна.

Тому для визначення прострочення виконання боржником кондикційного зобов`язання, необхідно враховувати сукупність таких юридичних складових (передумов):

1) конкретних підстав (юридичних фактів), за яких виникло зобов`язання (для кваліфікації зобов`язання як кондикційного), 2) моменту обізнаності набувача майна про безпідставність набуття, збереження майна (для з`ясування питання моменту виникнення в особи (набувача майна) обов`язку з повернення безпідставно набутого, збереженого ним майна), 3) періоду часу протягом якого особа (набувач майна) з моменту свої обізнаності про безпідставність набуття, збереження нею цього майна має повернути майно потерпілій особі, який визначається з урахування характеру підстав (юридичних фактів), за яких було безпідставно набуте нею майно.

З урахуванням наведеного у правовідносинах з повернення безпідставно набутих (збережених) коштів, які попередньо перераховані за договором, початком моменту прострочення набувачем виконання зобов`язання з повернення таких коштів потерпілій особі є момент у часі, коли особа - набувач майна дізналася або могла дізнатися про безпідставність набуття (збереження) нею цих коштів.

Такий момент зазвичай може бути пов`язаний з набранням законної сили судовим рішенням, у якому суд установив факт безпідставності набуття (збереження) особою в межах виконання договірних правовідносин майна, належного потерпілій особі.

Судове рішення у цьому випадку дозволяє кваліфікувати зобов`язання як кондикційне, адже для виникнення зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно, до якого відноситься набуття (збереження), що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині, а також набуття (збереження) майна особою за наявності правової підстави, яка згодом відпала. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним (див. постанови Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-100цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15, від 07 червня 2017 року у справі № 3-189гс17).).

Тобто судове рішення надає можливість внести ясність, визначеність у правовідносини сторін, констатувати про безпідставність набуття (отримання) грошових коштів особою та підтверджує відсутність юридичних підстав для їх збереження надалі такою особою, а тому з моменту набрання ним законної сили особа в конкретному випадку достеменно може вважатися обізнаною про своє володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов`язок повернути майно іншій особі.

До цього моменту перерахування потерпілою особою на виконання умов укладеного між сторонами договору (в рахунок виконання договірних зобов`язань) грошових коштів у розумінні статті 1212 ЦК України не може вважатися безпідставним набуття (збереженням) особою коштів за відсутності правової підстави, оскільки перерахування коштів у межах виконання зобов`язань за договором відповідає принципу conventio facit (vincit) legem (угода створює право), адже договір зобов`язує сторони виконувати те, про що вони домовилися.

Отже, у правовідносинах з повернення безпідставно набутих (збережених) коштів, перерахованих у межах виконання стороною договірного зобов`язання, виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна та відповідно можливість нарахування інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання може бути пов`язана з набранням законної сили судовим рішенням, яким установлено факт безпідставності отримання майна, оскільки саме з цього моменту боржник у зобов`язанні стає достеменно поінформованим про наявність свого зобов`язання по відношенню до кредитора щодо повернення безпідставно отриманого майна (близької за змістом позиції дотримується Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20).

Подібний підхід до визначення моменту прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна враховує правову природу закріплених у частині другій статті 625 ЦК України інфляційних втрат і 3 % річних та забезпечує захист порушеного права кредитора (потерпілої особи) внаслідок порушення боржником (набувачем коштів) грошового зобов`язання з повернення ним безпідставно набутих (збережених) коштів.

Натомість визначення початку періоду прострочення з моменту перерахування (передачі) особою коштів у рахунок виконання договірного зобов`язання на практиці може зумовлювати зловживання зі сторони кредитора у вигляді штучного збільшення періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат шляхом відтермінування стягнення їх з боржника, тоді як зазначені нарахування не можуть слугувати засобом збагачення, оскільки не є санкцією, а за своє природою є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних:

З наявних у справі доказів неможливо встановити дати початку прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутих ним коштів та відповідно нарахування інфляційних втрат і 3 % річних передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, та дати завершення такого періоду.

Суд, безумовно, враховує особливості зобов`язань з безпідставного набуття (збереження) майна (кондикційних зобов`язань), якими, зокрема є те, що підставою їх виникнення може слугувати досить широке коло юридичних фактів (зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних тощо).

Перелік підстав виникнення кондикційних зобов`язань не є вичерпним за своїм обсяговим змістом.

Означені особливості не можуть ігноруватися та залишатися поза увагою під час визначення моменту прострочення кондикційного зобов`язання, який у кожному конкретному випадку з урахуванням підстав (юридичних фактів) за яких виникло зазначене зобов`язання є індивідуальним (відміним).

Суд вважає, що сам по собі перехід майна (в цій справі витрачені кошти на добудову житлового будинку) в межах первісних правовідносин від однієї особи до іншої не створює обов`язку в набувача майна повернути його потерпілій особі, оскільки не містить правової необґрунтованості його набуття (збереження) цією особою.

Для того, щоб первісні правовідносини трансформувалися у зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна, а перехід майна (зокрема, перерахування коштів) був визнаний безпідставним, необхідно приєднання до цих правовідносин інших юридичних фактів, наявність яких зумовило б припинення й одночасного виникнення зобов`язання з безпідставного набуття (збереження) майна.

Такі юридичні факти, які зазвичай іменуються як відпадіння правової підстави набуття (збереження) майна, не тільки трансформують первісні правовідносини у зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна, але і припиняють (усувають, знімають) правову підставу набуття (збереження) майна з моменту його виникнення, перетворюючи тим самим законний спосіб (за наявності правової підстави) набуття (збереження) майна у безпідставний.

Хоча ЦК України і не містить вказівки про необхідність наявності чи відсутності вини як фактору кваліфікуючої ознаки кондикційного зобов`язання, проте загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних відносинах; отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

До настання цього моменту зобов`язання не може кваліфікуватися як кондикційне, а отже й не можна стверджувати про виникнення в особи (набувача майна) обов`язку з повернення потерпілій особі безпідставно набутого майна та відповідно прострочення виконання нею кондикційного зобов`язання.

Подібне тлумачення норм нівелює розмежування моменту виникнення кондиційного зобов`язання та моменту його прострочення боржником і як наслідок безальтернативно презюмує обізнаність набувача майна про безпідставність набуття (збереження) ним майна до настання (констатації) моменту відпадіння правової підстави набуття (збереження) майна.

На думку суду наведене відкриває шлях до зловживань зі сторони кредитора, надаючи йому можливість штучно збільшити період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат шляхом відтермінування стягнення їх з боржника при тому, що зазначені нарахування не можуть слугувати засобом необґрунтованого збагачення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Питання судового збору у позовній заяві не порушувалось, підстав для його розподілу судом під час ухвалення судового рішення не вбачається.

Сторони не позбавлені у передбачений процесуальним законом строк подати заяву про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12-13, 77-81, 95, 258-260, 263-265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія» про розірвання Додаткової угоди від 29.01.2008 до Договору № 26/7 від 26.07.2007, стягнення надмірно сплачених грошових коштів, визнання права власності, визнання недійсним розірвання Договору № 26/7 від 26.07.2007 про участь у кооперативі на правах асоційованого члена та визнання рішення загальних зборів про виключення із асоційованих членів кооперативу недійсним задовольнити частково.

Розірвати Договір № 26/7 від 26.07.2007, укладений між ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» та ОСОБА_1 в повному обсязі включно з всіма додатками та додатковими угодами включаючи Додаткову угоду від 29.01.2008.

Стягнути з ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 всі сплачені нею на виконання Договору № 26/7 від 26.07.2007 кошти в сумі 414 905,19 доларів США;

Стягнути з ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 три відсотки річних від суми 414 905,19 доларів США за весь період користування грошима станом на 19.04.2024, що сплачені на виконання Договору № 26/7 від 26.07.2007 в сумі 171560,89 доларів США;\

Стягнути з ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 витрати у вигляді вартості робіт, виробів та матеріалів, що сплачені додатково на створення об?єкту будівництва: - будинку АДРЕСА_1 в сумі 399311,03 грн.;

Визнати недійсним розірвання Договору № 26/7 від 26.07.2007 про участь у кооперативі на правах асоційованого члена, укладеного між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія», що оформлено листом ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» від 15.05.2012 року № 15/05-12 до ОСОБА_1 , та повідомленням ОК ЖБК «Південна будівельна компанія» про розірвання договору № 15/05-12 від 15.05.2012 до ОСОБА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з часу його проголошення.

Суддя В. К. Барвенко