Постанова

від 11.04.2019 по справі 504/386/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2986/19

Номер справи місцевого суду: 504/386/14-ц

Головуючий у першій інстанції Рідник І.Ю.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2019 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 504/386/14-ц

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Драганової Ю.С.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_4,

- відповідач - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Південна будівельна компанія ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Південна будівельна компанія про розірвання Додаткової угоди від 29 січня 2008 року до Договору №26/7 від 26 липня 2007 року та стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Рідник І.Ю. 15 вересня 2018 року, про забезпечення позову,

встановив:

У лютому 2014 році ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним уточненим у серпні 2016 р. позовом, в якому остаточно просить суд: 1) розірвати Додаткову угоду від 29.01.2008 року до Договору №26/7 від 26.07.2007 року, укладену між нею та ОК ЖБК Південна будівельна компанія ; 2) стягнути з ОК ЖБК Південна будівельна компанія на її користь - 60 000,00 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент прийняття рішення; 3) стягнути з ОК ЖБК Південна будівельна компанія на її користь - 236 381,38 доларів США, як надмірно сплачених по Договору № 26/7 від 26.07.2007 р. - 236 381,78 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент прийняття рішення; 4) зобов'язати ОК ЖБК Південна будівельна компанія вчинити всіх необхідних, передбачених законодавством дій, у тому числі скласти, підписати та передати їй повний пакет документів необхідних для реєстрації нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, територія ж/к Зелений мис , на земельній ділянці під будівельним номером 56 (а. с. 1 -5, 80 - 83).

Представником відповідача по справі - Мокієнко І.С. було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 та іншим особам будь-яким способом користуватися/розпоряджатися та перебувати в житловому будинку АДРЕСА_1.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.12.2015 року було накладено арешт на завершений будівництвом і готовий до експлуатації, згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.09.2011 року №ОД14211036672, об'єкт нерухомого майна, загальною площею - 278,7 кв. м., а саме на зазначений вище житловий будинок, що знаходиться на території ж/к Зелений мис , на земельній ділянці під будівельним номером 56, та заборонено органам держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державним реєстраторам здійснювати будь-які дії щодо державної реєстрації права власності на завершений будівництвом і готовий до експлуатації, згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.09.2011 року №ОД14211036672, об'єкт нерухомого майна, загальною площею - 278,7 кв. м., а саме на житловий будинок АДРЕСА_1, територія ж/к Зелений мис , на земельній ділянці під будівельним номером 56. Зазначені види забезпечення позову вважає недостатніми, оскільки на території вищевказаного будинку постійно перебувають сторонні особи, що може призвести до погіршення стану, пошкодження або знищення спірного об'єкту нерухомості (а. с. 96 - 98).

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської областівід 15.09.2016 р. заяву представника ОК ЖБК Південна будівельна компанія - Мокієнко І.С. про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_4 та іншим особам будь-яким способом користуватися/розпоряджатися та перебувати в житловому будинку АДРЕСА_1 до набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню (а. с. 103).

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

ОСОБА_4 вказує, що оскаржувана ухвала була постановлена без повідомлення та без її участі. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд незаконно обмежив її право на житло за відсутності належних правових підстав, чим допустив грубе порушення ст. 47 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Апелянт у судове засідання не з'явилася. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Причини неявки не повідомила.

Відповідач ОК ЖБК Південна будівельна компанія у судове засідання представника не направив. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки представника не повідомив. Відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надав.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, баланс інтересів сторін у розгляді справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлений у суді першої інстанції, доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів вважає, що погодитися з вищевказаними висновками суду першої інстанції щодо забезпечення позову не можна. Цих висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у лютому 2014 році ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом з вищевказаним позовом.

Представником відповідача по справі Мокієнко І.С. було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 та іншим особам будь-яким способом користуватися/розпоряджатися та перебувати в житловому будинку АДРЕСА_1, в обґрунтування якої послалася на те, що ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.12.2015 року було накладено арешт на завершений будівництвом і готовий до експлуатації, згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.09.2011 року №ОД14211036672, об'єкт нерухомого майна, загальною площею - 278,7 кв. м., а саме на зазначений вище житловий будинок, що знаходиться на території ж/к Зелений мис , на земельній ділянці під будівельним номером 56 та заборонено органам держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державним реєстраторам здійснювати будь-які дії щодо державної реєстрації права власності на завершений будівництвом і готовий до експлуатації, згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.09.2011 року №ОД14211036672, об'єкт нерухомого майна, загальною площею - 278,7 кв. м., а саме на - житловий будинок АДРЕСА_1, територія ж/к Зелений мис , на земельній ділянці під будівельним номером 56. Зазначені види забезпечення позову вважає недостатніми, оскільки на території вищевказаного будинку постійно перебувають сторонні особи, що може призвести до погіршення стану, пошкодження або знищення спірного об'єкту нерухомості (а. с. 96 - 98).

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської областівід 15.09.2016 р. заяву представника ОК ЖБК Південна будівельна компанія Мокієнко І.С. про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_4 та іншим особам будь-яким способом користуватися/розпоряджатися та перебувати в житловому будинку АДРЕСА_1 до набрання судовим рішенням законної сили (а.с.103).

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що суд, застосовуючи заходи забезпечення позову, помилково виходив з того, що ОСОБА_4 не проживає у вказаному будинку та зареєстрована за іншою адресою, чим незаконно обмежив право на житло ОСОБА_4 за відсутності належних правових підстав, чим допустив грубе порушення ст. 47 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (а. с. 104 - 105).

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської областівід 18.10.2016 року заява ОСОБА_4 задоволена, скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою суду від 15.09.2016 року (а. с. 124 - 125).

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ці правила стосуються і розгляду заяви про забезпечення позову.

За правилами, передбаченими ст. ст. 152,153 ЦПК України у редакції, яка діяла до 15.12.2017 року, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.06 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку, що накладення арешту на нерухоме майно не позбавляє ОСОБА_4 права користуватись цим будинком так як вона не проживає у спірному будинку, однак вказане твердження спростовується наданими ОСОБА_4 довідкою № 1616 Крижанівської сільської ради про те, що ОСОБА_4 зареєстрована та постійно проживає в АДРЕСА_1 та здійснює обслуговування цього будинку (а. с. 106 -123) .

Суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову не врахував вищевказаних вимог діючого процесуального законодавства та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 та іншим особам будь-яким способом користуватися/розпоряджатися та перебувати в житловому будинку АДРЕСА_1 до набрання судовим рішенням законної сили обмежує права позивача на житло. Крім того, заборона будь-яким іншим особам стосується невизначеного кола осіб та не передбачена процесуальним законодавством.

Доводи апелянта щодо не співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам є обґрунтованими.

Однак враховуючи, що заходи забезпечення позову визначені оскаржуваною ухвалою були скасовані ухвалою суду першої інстанції від 18.10.2016 року, яка не була оскаржена та набрала чинності, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, шляхом тільки скасування ухвали. Підстави для розгляду доводів апеляційної скарги щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія судів вважає, що оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4- задовольнити частково.

Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 вересня 2018 рокупро забезпечення позову - скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22 квітня 2019 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе