Постанова

від 08.10.2024 по справі 351/1420/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 351/1420/23

Провадження № 22-ц/4808/952/24

Головуючий у 1 інстанції Сегін І.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Девляшевського В. А.,

Луганської В. М.,

секретар: Кузнєцов В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петричка Олександр Євгенович на рішення Снятинського районного суду від 30 квітня 2024 року, в складі судді Сегіна І. Р. та присяжних Джуравця Ю. М. і Том`юк С. М., ухвалене в місті Снятин Івано-Франківської області, в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки і піклування Заболотівської селищної ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петричка О. Є. звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна.

Заяву обґрунтовано тим, що він є братом ОСОБА_2 , яка внаслідок психічного розладу та розумової відсталості є інвалідом дитинства ІІ групи. Внаслідок цієї хвороби ОСОБА_2 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує медичного нагляду та лікування, постійної сторонньої допомоги і контролю. На момент подання заяви та близько року до цього заявник піклувався про сестру,інших родичів, які б могли доглядати за ОСОБА_2 немає. Матір останньої пенсіонер та через поганий стан здоров`я також потребує допомоги.

Враховуючи наведене та з метою забезпечення особистих немайнових та майнових інтересів ОСОБА_2 , просила суд призначити по справі судово-психіатричну експертизу з метою визначення психічного стану ОСОБА_2 та здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними; визнати недієздатною ОСОБА_2 ; призначити опікуном ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2023 року призначено судово- психіатричну експертизу.

Рішенням Снятинського районногосуду Івано-Франківськоїобласті від30квітня 2024року заяву задоволено частково. Визнано недієздатною ОСОБА_2

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,в інтересахякого діє адвокатПетричка О.Є., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про призначення заявника опікуном ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове, яким призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що суд у порушення норм ч.1 ст. 299 ЦПК України розглянув справу без призначення ОСОБА_2 адвоката, як особі, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною.

Крім того, суд хибно зрозумів пояснення заявника, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що встановлення даного факту заявнику потрібно з метою звільнення від проходження військової служби. Адже, на запитання суду, як саме він зможе здійснювати опіку над сестрою перебуваючи на службі, ОСОБА_1 у судовому засіданні вказав, що у разі призначення його опікуном хворої сестри та для здійснення обов`язків опікуна звільниться із військової служби. Проте, мотивом подання заяви є те, що мати недієздатної похилого віку, хворіє, а тому, не може доглядати та опікуватися про ОСОБА_2 .

Також, суд зазначив, що ОСОБА_1 не надано доказів неможливості виконання опіки матір`ю ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні зазначила, що не може доглядати доньку у зв`язку із тим, що зараз перебуває на пенсії та часто хворіє. З таким твердженням апелянт не погоджується та зазначає, що у відповідності до ст. 294 ЦПК України суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У судове засідання представник органу опікиі піклуванняЗаболотівської селищноїради не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, а саме шляхом надсилання судової повістки - повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд». До суду надав заяву по розгляд справи за його відсутності.

Відтак, колегія суддів відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи, який не з`явився в судове засідання, однак належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Петричка О. Є., який просивскаргу задовольнити, поясненняпредставника особи,стосовно якоївирішується питанняпро визнанняїї недієздатною ОСОБА_2 адвокатаФармуги В.С., який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню.

Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 та визнаючи ОСОБА_2 недієздатною, суд першої інстанції виходив з того, що остання страждає стійким хронічним психічним розладом помірною розумовою відсталістю, внаслідок чого ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Разом з тим суд зазначив, що у задоволені заяви ОСОБА_1 щодо призначення його опікуном ОСОБА_3 без перевірки наявності інших осіб, які можуть здійснювати опіку над недієздатною ОСОБА_2 , а також враховуючи молодий вік заявника, стать недієздатної ОСОБА_2 , фактичне виконання функції опікуна матір`ю ОСОБА_4 , слід відмовити.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32 Конституції України).

Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

У відповідних положеннях підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Частиною першою статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до статі 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-384цс16 викладено правову позицію про те, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 року роз`яснено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (частина перша статті 7 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Відповідно до положень статті 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування.

За положеннями частини шостої статті 300 ЦПК України визначено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Таким чином, виходячи з вищенаведених норм особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи. Зокрема, така особа повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз`яснено її права, вона повинна мати можливість за бажання скористатися безоплатною правовою допомогою і брати участь у судових засіданнях. Навіть у разі наявності реальних, доведених застережень щодо небезпеки безпосередньої участі цієї особи у розгляді справи для інших осіб або для неї самої суд повинен, принаймні, мати візуальний контакт із такою особою, а краще опитати її (за необхідності - дистанційно, у режимі відеоконференції). Якщо на момент розгляду справи особа позбавлена волі як психічно хвора, суд має перевірити законність підстав позбавлення волі такої особи, щоб гарантувати права людини на свободу та справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 27 березня 2008 року у справі «Штукатуров проти Росії» (заява № 44009/05) зазначив, що, вирішуючи справу про визнання особи недієздатною виключно на підставі письмових доказів, не побачивши і не почувши особу, суд порушив її право на справедливий судовий розгляд, передбачене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства довічно, що підтверджується посвідченням про інвалідність та отримання державної соціальної допомоги серії НОМЕР_1 , довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0103858 (а. с. 9)

У висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 1749 від 09 червня 2023 зазначено, що хвора ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (а.с. 10).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта Івано-Франківської філії судових експертиз ДУ "Інституту судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України" № 25/2024 від 23 січня 2024 року ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом - помірною розумовою відсталістю, що згідно МКХ-10 F71. Зазначене захворювання позбавляє підекспертну ОСОБА_2 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними (а. с. 48 ).

Суд першоїінстанції,з висновкомякого погоджуєтьсяй судапеляційної інстанції оцінюючи як доказ проведену в справі судово-психіатричну експертизу дійшов правильного висновку про наявність підстав визнання ОСОБА_2 недієздатною, проте задовольняючи заяву у цій частині не звернув уваги на положення статі 299 ЦПК України.

За правилами частини першої статті 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров`я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров`я. Для визначення фактичної можливості такої особи з`явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

Із протоколів судового засідання та оскаржуваного судового рішення від 30 квітня 2024 року вбачається, що розгляд справи місцевим судом проведено без участі ОСОБА_2 , та без залучення її представника, питання про можливість виклику ОСОБА_2 в судове засідання з урахуванням стану її здоров`я не з`ясовувалось.

Оскільки справу судом першої інстанції розглянуто без залучення та участі адвоката особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, а також без участі такої особи, оскаржуване рішення необхідно скасувати, оскільки фактично суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси особи, що не була залучена до участі у справі.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про можливість призначення його опікуном ОСОБА_2 , то суд апеляційної інстанції ставиться до них критично, виходячи з наступного.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.

Оскільки, ОСОБА_1 з 13 червня 2023 року на підставі Указу Президента України № 69/22 призваний у Збройні Сили України по мобілізації (а.с. 63) та проходить військову службу на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, вказана обставина унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків як опікуна ОСОБА_2 , а також суперечитиме інтересам останньої.

Також, суд наголошує, що опитана в судовому засіданні апеляційного суду мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4 зазначала, що фактично з моменту народження доньки і на час розгляду справи виконує обов`язки її опікуна. Інвалідності не має, доказів хвороби, яка б перешкоджала здійсненню нею функцій опікуна суду не надано, як і не долучено доказів неможливості здійснення останньою опіки по відношенню до хворої донька.

Відповідно до частини 1 пункту 2 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із частини 1 пункту 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню.

Керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Петричка Олександра Євгеновича задовольнити частково.

Рішення Снятинського районного суду від 30 квітня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатною.

В решті заяви відмовити.

Визначити строк дії постанови суду два роки з моменту набрання нею законної сили.

Роз`яснити, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення такого строку.

Копію постанови апеляційного суду направити до Органу опіки і піклування виконавчого комітету Заболотівської селищної ради для здійснення своїх повноважень, передбачених ст. 65 ЦК України, а також органу ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання ОСОБА_2 .

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів..

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2024 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

В. М. Луганська