Рішення

від 15.10.2024 по справі 485/139/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/139/24

Провадження №2/485/117/24

Заочне рішення

іменем України

15 жовтня 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бусахіна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бусахін Олександр Сергійович, до ОСОБА_2 , треті особи: Снігурівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання батьківства,

встановив:

У січні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Бусахіна О.С., звернулася з до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати Снігурівський ВДРАЦС внести відповідні зміни до актового запису про його народження щодо батька.

Позовні вимоги обґрунтувано тим, що з листопада 2019 року позивач проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 . За цей час в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 . Запис про батька дитини був зроблений у відповідності до вимог статті 135 СК України зі слів матері. 03 квітня 2023 року відповідач був призваний на військову службу та 15 червня 2023 року зник безвісти під час виконання бойового завдання за призначенням в ході ведення бойових дій. Відповідач вважав себе батьком дитини та відносився до нього як до свого сина, так як позивач та відповідач проживали як чоловік та жінка, ставились один до одного на почуттях любові та поваги, вес час проживали разом. На підставі викладеного, позивач звертається до суду із відповідним позовом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бусахін О.С. позов підтримали з викладених у ньому підстав, просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився.

Згідно сповіщення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 від 20 червня 2023 року № 5710, відповідач ОСОБА_2 військослужбовець військової служби за мобілізацією, призваний на військову службу 03 квітня 2023 року другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісти 15 червня 2023 року під час виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення ведення бойвих дій в районі н.п. Новомихайлівка Донецької області. (а.с. 13).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

В інтересах дитини є розгляд справи в найкоротші строки, що відображено в пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, де вказано, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

За таких обставин, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача.

Представник третьої особи Міністерства оборони України Тищенко М.С. в підготовчому засіданні вважала позовні вимоги позивача такими, що задоволенню не підлягають. В судове засідання не з"явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа Снігурівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надали заяву про розгляд справи без участі їх представника, щодо прийняття рішення покладаються на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_3 також згідно поданої письмової заяви просив про розгляд справи за його відсутності, заперечень щодо позовних вимог не має.

Третя орсоба ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

Заслухавши позивача та її представника, представника Міністерства оборони України, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 02 лютого 2022 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 19 складено 02 лютого 2022 року Снігурівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіональноого управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в графі "батько" вказано " ОСОБА_8 ", "мати" - " ОСОБА_1 " (а.с. 11).

Відомості про батька ОСОБА_5 вчинено відповідно до ст. 135 СК України, за вказівкою матері, про що свідчить копія Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00042196930 від 08 листопада 2023 року із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 9).

Зареєстрованим місцем проживання позивачки є адреса: АДРЕСА_1 , відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи (а.с. 8).

З довідки старости Афанасіївського старостинського округу Сніурівської ради від 11 грудня 2023 року № 95, вбачається що з березня по жовтень місяць 2022 року позивачка проживала з ОСОБА_2 та вели сумісне господарство на території старостинського округу за адресою: АДРЕСА_2 . В період з лютого місяця 2023 року позивачка проживала з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , без реєстрації до підтоплення будинку. На теперішній час позивачка проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 разом з сином ОСОБА_5 та матір"ю ОСОБА_9 (а.с. 12).

Згідно сповіщення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 від 20 червня 2023 року № 5710, відповідач ОСОБА_2 військослужбовець військової служби за мобілізацією, призваний на військову службу 03 квітня 2023 року другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісти 15 червня 2023 року під час виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення ведення бойвих дій в районі н.п. Новомихайлівка Донецької області. Вказане сповіщення є підставою для подання документів для збереження грошового забезпечення і надання пільг в установленому законодавством порядку (а.с. 13).

Позивачка посилається на те, що вона проживала із ОСОБА_2 однією сім`єю з 2019 року, вели спільне господарство, разом виховували дитину та ОСОБА_2 виконував усі обов`язки батька дитини, передбачені сімейним законодавством.

Ч.ч. 1,3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Вжите у зазначеній статті конвенції поняття "сімейне життя" має автономне значення і, виходячи із прецедентної практики ЄСПЛ, включає фактичні сімейні відносини, зокрема і ті, що виникли, або можуть виникнути між дітьми і їх біологічним батьком, а також ті, що виникають між партнерами, що підтримують фактичні шлюбні відносини. У разі встановлення існування сімейного зв`язку з дитиною, держава має діяти в порядку, розрахованому на надання можливості розвитку цього зв`язку і юридичні гарантії мають бути встановлені з моменту народження або якнайшвидше після інтеграції дитини до її сім`ї (Keegan v. Ireland, 44; Kroon and Others v. the Netherlands, § 30, 32).

Згідно ст.122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

При цьому, згідно, ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:за заявою матері та батька дитини;за рішенням суду.

Порядок визначення походження батьківства за заявою матері та батька дитини регламентований ст.126 СК України, відповідно до якої походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст.128 Сімейного кодексу України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків, заяви батька, або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 червня 2006 року, №3 роз`яснено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання батьківства.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи; тлумачення норм ст. 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства; підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України); доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до довідки Снігурівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управлніння Міністерства юстиції (м. Одеса), на 22 червня 2023 року в Снігурівському відділі ДРАЦС було призначено реєстрацію шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 (а.с. 83).

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, в судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які знають особисто позивачку та відповідача. Свідки підтвердили що дійсно ОСОБА_2 з 2019 року проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 . Під час спільного проживання в них народився син ОСОБА_5 . ОСОБА_2 визнавав себе батьком дитини, піклувався про нього, матеріально забезпечував. Про те, чому ОСОБА_2 не було записано батьком дитини свідкам не відомо.

Суд приймає показання надані свідками, оскільки вони узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами, крім того, свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року по справі № 676/1200/20 наголосив на тому, що для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Біологічна спорідненість ОСОБА_2 , відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується судово-медичною молекулярно-генетичною експертизою.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/115-24/3480-БД від 03 червня 2024 року, біологічна спорідненість по чоловічій лінії малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 (батька відповідача) та ОСОБА_13 (рідного брата відповідача) не виключається (а.с. 110-122).

Порівняльним дослідженням встановлено, що генетичні ознаки Y-хромосоми зразка буквального епітелію ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зразків буквального епітелію ОСОБА_3 та ОСОБА_13 збігаються між собою.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із ч.4 ст.10 ЦПК України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зауважив, що "на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Калачова проти Росії" від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилалася позивачка як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, враховуючи висновок експерта № СЕ-19/115-24/3480-БД від 03 червня 2024 року, вважає, що судом було достовірно встановлено, що ОСОБА_2 являється біологічним батьком малолітнього ОСОБА_5 , а тому позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, та прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання батьківства підлягає задоволенню.

Щодо внесення змін до актового запису про народження дитини, то Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, який зареєстровано 14 січня 2011 року за № 55/18793, затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, згідно з п.1.7 яких зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п.2.13 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є в т.ч. рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Згідно з п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4. Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 СК України або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.

З урахуванням викладеного, є обґрунтовані підстави для задоволенню вимоги щодо внесення змін до актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бусахін Олександр Сергійович, до ОСОБА_2 , треті особи: Снігурівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Снігурівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису № 19 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Снігурівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 02 лютого 2022 року, в якому у графі відомості про батька вказати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 15 жовтня 2024 року.

Суддя О. В. Соловйов