Постанова

від 09.10.2024 по справі 335/1979/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.10.2024 Справа № 335/1979/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/1979/23 Пр. № 22-ц/807/1298/24Головуючий у 1-й інстанції: Мінаєв М.М. Повний текст складено: 17.05.2023 року. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Полякова О.З.,

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД» в особі представника Руденка Анатолія Петровича на рішенняОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від12травня 2023року усправі запозовом ОСОБА_1 до ЗАПОРІЗЬКОЇМІСЬКОЇ РАДИ(надалі ЗМР),ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГОТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙСТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД»(надалі ПАТ«ЗСПЗ»),третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору ОБ`ЄДНАННЯСПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГОБУДИНКУ «ПЕРЕМОГИ65»(надалі ОСББ«ПЕРЕМОГИ 65»)про визнаннядійсним договорукупівлі-продажута визнанняправа власності,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с.1-51), в якому просив - договір купівлі-продажугаражу № НОМЕР_1 (нежитлового приміщення № НОМЕР_2 ), по АДРЕСА_1 , укладений 01.02.1991 року між ОСОБА_1 та Запорізьким метизним заводом визнати дійсним; - визнати право власностіна гараж № НОМЕР_1 (нежитлове приміщення № НОМЕР_2 ), по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 01.02.1991 року між ОСОБА_1 та Запорізьким метизним заводом.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 01.02.1991року позивач уклав із Запорізьким метизним заводом договір купівлі-продажу, за яким придбав у власність об`єкт нерухомого майна, а саме гараж АДРЕСА_2 . Договір був укладений у простій письмовій формі, оскільки відповідно до чинного на той час законодавства нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу нерухомого майна було передбачено лише щодо жилих приміщень. Договір був повністю виконаний обома сторонами, в тому числі продавець передав гараж позивачу, а позивач сплатив за нього обумовлену договором ціну. В подальшомуЗапорізький метизнийзавод бувреорганізований уВАТ «Запорізькийсталепрокатний завод»,а будинок АДРЕСА_1 ,в якомузнаходиться спірнийгараж,і якийперебував увласності вказаногозаводу,був переданийу комунальнувласність територіальноїгромади м.Запоріжжя,і взятийна балансКП «Нашемісто». В подальшому цей будинок був переданий в управління ОСББ «ПЕРЕМОГИ 65». При цьому, під час кожного передання будинку у всіх передавальних актах спірний гараж позначавсяяк такий,що викупленийі неперебуває укомунальній власності. Водночас, коли позивач вирішив продати цей гараж, це виявилось неможливим через відсутність реєстрації права власності та неможливість проведення такої реєстрації за чинним законодавством, оскільки договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений. Відтак, посилаючись на ст. ст. 86, 153, 227 ЦК УРСР 1963 року, що був чинний на момент укладення спірного правочину, а також на ст. ст. 317, 328,392 чинного ЦК України, позивач звернувся до суду за захистом своїх речових прав.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Мінаєва М.М.(т.с.1 а.с.52). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.53) провадження за вищезазначеною позовною заявою відкрито, розгляд скарги призначено у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від12травня 2023року (т.с.1а.с.90-92)позов позивача задоволено повністю.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу гаражу АДРЕСА_2 , укладений 01.02.1991 між Запорізьким метизним заводом та ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на гараж № НОМЕР_1 (нежитлове приміщення № НОМЕР_2 , літ. А-5, площею 14,10 кв. м), розташований у будинку АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ЗМР на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Стягнуто з ПАТ «ЗСПЗ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ПАТ «ЗСПЗ»в собіпредставника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с.1 а.с.97-103) просив рішення суду першої інстанції скасувати, позов передати в Господарський суд Запорізької області для розгляду в рамках справи № 908/3468/13.

В автоматизованому порядку 08.05.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Крилову О.В., суддів Кухаря С.В.та ПоляковаО.З.(т.с.1 а.с.104). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 01.07.2024 року (т.с.1 а.с.138), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду без повідомленняучасників справи (т.с.1 а.с.139). Ухвалою апеляційного суду від 10 липня 2024 року здійснено перехід до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження (т.с.1 а.с.149).

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с.1 а.с.168-193). Інші учасники цієї справи не скористалисьсвоїм правомна подачувідзиву навищезазначену апеляційну скаргуу ційсправі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. Відповідач ПАТ «ЗСПЗ» в собі представника ОСОБА_2 подав апеляційному суду відповідь навідзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с.1 а.с.194-203).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 06.08.2024 року, був відкладений (т.с. 1 а.с. 215-216). В автоматизованому порядку 13.08.2024 року суддею доповідачем Гончар М.С. у цій справі замінено суддю-доповідача Крилову О.В. у зв`язку із звільненням останньої у відставку на підставі рішення ВРП від 06.08.2024 року. (т.с.1 а.с.231-232). Ухвалою апеляційного суду від 14.08.2024 року дану справу прийнято до провадження (т.с.1 а.с.283). Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15.08.2024 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Гончар М.С., судді Кухар С.В. та Поляков О.З. т.с. 1 а.с. 234-235) відвід відповідача ПАТ «ЗСПЗ» в собі представника Руденка А.П. колегії суддів Запорізького апеляційного суду: головуючому судді (суддя-доповідач) Криловій О.В., суддям Кухарю С.В., Полякову О.З. у цій справі визнано необґрунтованим, передано процесуальне питання про цей відвід на розгляд іншому судді, що не входить до складу даної колегії суддів, як5ого буде визначено в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16.08.2024 року (головуючий суддя доповідач Бєлка В.Ю. - т.с.1 а.с.237) у задоволенні заяви ПАТ «ЗСПЗ» в собі представника Руденка А.П. про відвід колегії суддів Запорізького апеляційного суду головуючому судді (суддя-доповідач) Криловій О.В., суддям Кухарю С.В., Полякову О.З. відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 1 а.с. 245) призначено розгляд цієї справи, з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду взагалі.

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 20) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задовлдення клопотання ОСОБА_2 , як представника апелянта - відповідача ПАТ «ЗСПЗ» (т.с. 2 а.с. 15-19).

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату час та місце розгляду цієї справи (т.с. 1 а.с. 253-, 255-256-258), у тому числі апелянт через свого представника ОСОБА_2 , що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (т.с. 1 а.с. 198, 253), представники відповідачів ЗМР та ПАТ «ЗСПЗ» і третьої особи ОСББ «ПЕРЕМОГИ 65», у томучислі представник ПАТ «ЗСПЗ»-Руденко А.П.в режимівідекоконферекнції знезалежних відапеляційного судупричин, не зявились, про причини своєї неявки апеляційний суд станом на часрозгляду цієїсправи апеляційнимсудом не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

В силу вимог ст. 212 ч. 5 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасниксправи,його представник,чкий подаввідповідну заяву, крім випадку, коли суд після призначення судового засідання під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відео конференції.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шестидесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не зявились, за присутності позивача ОСОБА_1 та представника останнього адвоката Кравченко Я.І. (т.с. 1 а.с. 189).

Інших відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача,пояснення позивача та його представника,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скаргавідповідача ПАТ«ЗСПЗ» вособі представникаРуденка А.П. у цій справі підлягаєчастковомузадоволенню з таких підстав.

В силу вимогст. 367 ч. 1 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).

В силу вимог ст. 376 ч. 3 п. 7 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковоюпідставою дляскасування …рішення та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Крім того, в силу вимогст. 377 ЦПК України:

- судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку … з закриттям провадження у справі … з підстав, передбачених ст. 255… Кодексу (ч.1);

-порушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихстаттями 19-22 цього Кодексу, єобов`язковоюпідставоюдля скасуваннярішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч.2).

Згідно ізст. 258 ЦПК Українисудовими рішеннями єрішення,постанови.

За змістомст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справане підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістомст. 381 ч. 1 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймаєпостановуза правилами ст.35і глави9розділуІІІцьогоКодексуз особливостями, зазначеними уст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи вищезазначений позов позивача у цій справі, керувався ст. ст. 1, 13, 28, 141, 263-265 ЦПК України та виходив із такого.

01.02.1991 року між позивачем та Запорізьким метизним заводом був укладений Договір купівлі -продажу, відповідно до якого Запорізький метизний завод продав позивачу гараж АДРЕСА_2 . Договір купівлі - продажу підписаний ОСОБА_1 зі сторони покупця та Запорізьким метизним заводом - продавцем. Підпис продавця скріплений печаткою.

Відповідно до п.2 Договору оплата вартості майна проводиться протягом десяти днів з моменту підписання цього Договору шляхом внесення всієї суми вартості майна покупцем в касу продавця.

Відповідно до Квитанції до приходного касового ордеру № 736 від 05.02.1991 року, позивачем була сплачена сума в розмірі однієї тисячі шістдесят п`ять рублів, чим виконані умови п. 2 Договору.

Згідно п. 4 Договору, фактична передача майна, яке продається здійснюється в 10-денний строк з моменту підписання договору після виконання пункту 3 Договору.

05.02.1991, Міщанин виконав п. 3 Договору шляхом оплати вартості гаражу №2 за Договором.

Після оплати вартості гаражу за Договором, подавець передав ОСОБА_1 оригінал технічного паспорту, виготовленого 06.12.1990 року Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації, в якому визначена його вартість та технічні характеристики, а також надав фактичний доступ до придбаного позивачем гаражу.

Відповідно до технічного паспорту від 06.12.1990 року, який передано продавцем позивачу, об`єкт за договором купівлі-продажу є гаражем № НОМЕР_1 , літера А, розташований по АДРЕСА_1 з дійсною вартістю 10 65 руб. Відповідно до оціночного акту вказаного гаражу останній має площу 20,7 кв. м, висоту 2,8 метрів. Гараж має оглядову яму 1,9 кв. м.

Правонаступником Запорізького метизного заводу є Публічне акціонерне товариство «Запорізький сталепрокатний завод». Даний факт підтверджується загальнодоступними відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, і учасниками справи не оспорюється.

Від до плану будинку АДРЕСА_1 , складеного ЗМБТІ 10.04.2006, гараж № НОМЕР_1 позначений як приміщення 46.

Рішенням Запорізької міської ради від 28.11.2007 № 433, на підставі звернення Відкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатного заводу», прийнято до комунальної власності житлові будинки та автотранспорт від ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» згідно з додатками.

Відповідно до додатку до вказаного рішення, до комунальної власності увійшов житловий багатоповерховий будинок АДРЕСА_1 , в якому і розташований гараж № НОМЕР_1 , який є предметом Договору купівлі-продажу .

На виконання вказаного рішення Запорізької міської ради, було складено акт приймання - передачі відомчого житлового будинку по АДРЕСА_1 в комунальну власність, відповідно до якого комісія провела обстеження вказаного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що знаходився в повному господарському віданні ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод».

У вказаному акті приймання-передачі зазначено, що нежитлова площа будинку, яка становить 359,3 кв. м, в тому числі гараж № НОМЕР_1 (приміщення № НОМЕР_2 , літ. А) комунальної власності не перейшла, оскільки вона викуплена.

В подальшому, актом обстеження технічного стану житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеному між МКП «Основаніє» та ОСББ « Перемоги, 65», який був складений 04.08.2016, було зафіксовано, що будинок прийнятий до комунальної власності від Запорізького метизного заводу. Також цим актом зафіксовано, що у цокольному поверсі будинку розташовані нежитлові приміщення власників, серед яких зазначено і ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до акту приймання-передачі житлового будинку по АДРЕСА_1 (літ-А-5) з господарського відання КП «Наше місто» ЗМР в управління ОСББ «Перемоги , 65», який був складений 30.09.2016, встановлено, що нежитлові приміщення будинку в кількості 7 шт, загальною площею 359,2 кв. м, на момент складання цього акту, знаходились приватній власності.

Оцінюючи законність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, суд першої інстанції виходив з такого.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Спірний Договір купівлі продажу гаражу №2 укладено в 1991 році, тому до спірних правовідносин мають застосовуватись норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року, далі Цивільний кодекс УРСР) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Частина перша статті 47 Цивільного кодексу УРСР вказує на те, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.

Зі змісту спірного Договору купівлі-продажу випливає, що його сторонами дотримано вимог статті 224 Цивільного кодексу УРС (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору купівлі-продажу, а саме продавець передав майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно і сплатив за нього повну його вартість.

Договір укладено простій письмовій формі між заводом та громадянином, відповідно до якого ОСОБА_1 продано нежитлове приміщення - гараж, а відповідно статті 227 Цивільного кодексу УРСР вимога про нотаріальне посвідчення договору наявна тільки до договору купівлі-продажу житлового будинку, а не до нежитлового приміщення.

Відтак, з огляду на вищевказані норми ЦК УРСР в їх сукупності, вказана угода купівлі-продажу нежитлового приміщення відповідає вимогам закону щодо дотримання простої письмової форми її укладення, так як обов`язкове її нотаріальне посвідчення законом прямо не передбачалося і не вимагалося, а отже така угода є дійсною з моменту її укладення. Вказана угода повністю виконана її сторонами, як в частині оплати, так і в частині передачі відчужених об`єктів купівлі-продажу, що визнано сторонами, а тому суд першої інстанції вважав, що вимогу позивача про визнання дійсним спірного договору у цій справі необхідно задовольнити.

Крім того, згідно з ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; чи судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: 1) визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

Отже, суд першої інстанції вважав, що і в цій частині позов позивача у цій справі підлягає задоволенню. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК Українимістить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, аст. 264 ЦПК України- питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст.ст. 263-264 ЦПК Україниу цій справі не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено, що у цій справі є обов`язковапідстава для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі, передбачена ст. 376 ч. 3 п. 7 ЦПК України, а саме: суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Оскільки, позивачем у цій справі заявлено у тому числі позовні вимоги немайнового характеру про визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу гаражу дійсним, тому остання не могла бути віднесена до малозначних справ в силу ціни позову(вартостігаражу автоматично на підставі ст. 19 ЦПК України. При цьому, встановлено, що в ухвалі від 09.03.2023 року про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі (т.с. 1 а.с. 53), судом першої інстанції також не було мотивовано взагалі, чому суд визнав (якщо дійсновизнавав) цю справу малозначною (вважав дану справу справою незначної складності за наявності дійсної вартості цього гаражу на час розгляду цієї справи (оскільки,31607,00грн.-висновок вартостімайна збоку позивача - а.с. 50, навряд чи, можна вважати дійсною, тощо).

Також, апеляційним судом встановлено, що у цій справі було заявлено позовні вимоги додвохвідповідачів, а саме:

-до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД», як сторони за вищезазначеним договором з позивачем купівлі-продажу вищезазначеного гаражу, якій позивач у цій справі просить визнати дійсним, та, як наслідок, визнати за ним право власності на цей гараж (майноцього відповідача, (який знаходиться в процесі провадження у справі про банкрутство ЄУН 908/3468/13 від 29.10.2013року потеперішній час у Господарському суді Запорізької області, керуючий санацією ОСОБА_4 , саме відякого напредставництво інтересівапелянта маєдовіреність від30.12.2023року уцій справіпредставник ОСОБА_2 строком до30.12.2024року т.с.1а.с.198) (витяги ухвал Господарского суду Запорізької області із Єдиного державного реєстру судових рішень та Єдиного державного реєстру юридичних осіб - т.с. 2 а.с. 6-14, отримані апеляційним судом у цій справі в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК Укрпаїни, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі, як докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги апелянта відповідача ПАТ «ЗСПЗ» (первісні майнові та немайнові позовні вимоги до боржника та його майна, відносно якого у господарському суді перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність),

-ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (похідні позовнівимоги,які слідрозглядати в одному провадженні разом із первісними позовними вимогами).

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції у цій справі ухвалою від 09.03.2023року (т.с. 1 а.с. 53) булопомилкововідкрито провадження за вищезазначеним позовом позивачадоПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД», так як в силу вимог ст. 7 ч. 2 Кодексу України з процедур банкрутства: Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межахцієї справивирішує всімайнові спори,стороною вяких єборжник;спори зпозовними вимогамидо боржниката щодойого майна…

За змістом ст. 7 ч. 3 Кодексу України з процедур банкрутства в редакції ЗУ № 2971-ІХ від 20.03.2023року матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у ч. 2 цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативоюучасника справи або суду невідкладено, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Проте, суд першої інстанції у цій справі помилково розглянув дану справу по суті (задовольниввищезазначений позовпозивача уповному обсязів порядку цивільного судочинства), хоча, апеляційним судом при вищевикладених обставинах встановлено, що дана справа підлягала розгляду в порядку господарського судочинстваГосподарським судомЗапорізької областів межахсправи ЄУН№ 908/3468/13 про банкрутство ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД», а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню апеляційним судом із закриттямпровадження уцій справі на підставі ст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).

Позивач під час розгляду цієї справи у даному судовому засіданні не заявляв перед апеляційним судом клопотання про передачу цієї справи за йогопозовом на розгляд Господарського суду Запорізької області. Підстав для надсилання цієї справи до даного господарського суду в порядкузадовлення апеляційноїскарги відповідачаПАТ «ЗСПЗ»в особіпредставника ОСОБА_2 чи завласною ініціативою апеляційний суд у цій справі не вбачає.

Оскільки, в силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист ОСОБА_1 ,як позивач, здійснює у цій справі на свій розсуд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України).

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «ЗСПЗ» в особі представника Руденка А.П. лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу ПАТ «ЗСПЗ» в особі представника Руденка А.П. слід задовольнити частково, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2023 року у цій справі слід скасувати; провадження у цій у справі слід закрити; роз`яснити, що відповідно до ч. 4 ст. 377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу апеляційний суд за заявоюпозивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 255, 367-369, 371-372, 374, 376, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД» в особі представника Руденка Анатолія Петровича задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від12травня 2023року уцій справі скасувати.

Провадження у цій у справі закрити.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 4 ст. 377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу суд за заявоюпозивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 15.10.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кухар С.В.Поляков О.З.