Ухвала

від 10.10.2024 по справі 455/1242/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 455/1242/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/734/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу начальника Старосамбірськоговідділу Самбірськоїокружної прокуратуриЛьвівської області ОСОБА_6 на вирокСамбірського міськрайонногосуду Львівськоїобласті від23.05.2024року прообвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Тисовиця,Старосамбірського району,Львівської області,зареєстрованого тажителя АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця с.Тисовиця,Старосамбірського району,Львівської області,зареєстрованого в АДРЕСА_1 ,фактично проживаючогов АДРЕСА_1 ,у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.246КК України,

за участю: прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

встановила:

вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23.05.2024 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 визнано невинним у пред`явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України та виправдати.

Вирішено витання щодо речових доказів.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням, ОСОБА_7 08.07.2019 року біля 18:30 год. за попередньою змовою групою осіб, а саме разом зі своїм сином ОСОБА_8 , маючи умисел на незаконну порубку лісу, пішли у лісовий масив, розташований на території с. Тисовиця Старосамбірського району Львівської області, а саме в обхід № 1 кварталу № 4 виділу 1 Головецького лісництва Державного підприємства «Старосамбірське лісомисливське господарство», на території якого розташований регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Верхнє Дністровські Бескиди», що відноситься до природно-заповідного фонду, де, порушуючи встановлений порядок проведення порубки деревини, незаконно, без відповідного на це дозволу, з використанням бензопили, зрізали два дерева породи «Ялиця» загальною кубомасою 2,72 м3, чим заподіяли землекористувачу в особі Державного підприємства «Старосамбірське лісомисливське господарство» матеріальну шкоду за загальну суму 13 284 гривні.

Продовжуючи свою протиправну діяльність ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб, а саме разом зі своїм сином - ОСОБА_8 , з допомогою трактора марки «Т-40» з реєстраційними номерними знаками НОМЕР_1 ШУ у лісовому масиві, який розташований на території регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Верхнє Дністровські Бескиди», що відноситься до природно - заповідного фонду, здійснили незаконне перевезення одного сортименту деревини породи «Ялиця» довжиною 15 м, загальною кубомасою 1,36 м3 до місця зберігання, яке розташоване на відстань приблизно 450 м від місця вчинення незаконної порубки даного дерева, а при перевезенні другого сортименту деревини породи «Ялиця» довжиною 22 м та загальною кубомасою 1,36 м3, були виявлені та зупинені працівниками державної лісової охорони.

В апеляційнійскарзі прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким обвинувачених визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із звільненням від відбуванням покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що суд першої інстанції невірно оцінив показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Вважає, що його показання підтверджують вину обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення. Судом безпідставно надано перевагу показанням обвинувачених без жодного спростування показань вказаних свідків. Вважає необґрунтованими покликання суду першої інстанції на недопустимість як доказу копії Охоронного зобов`язання від 02.09.1998 року, який підтверджує факт приналежності зрубаних дерев до природно-заповідного фонду. У вироку суд не зазначає, які саме норми КПК України і в яких слідчих діях порушено слідчим під час проведення досудового розслідування.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу, думку обвинувачених та їхнього захисника, які заперечили проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Ст. 412 КПК України передбачено, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно вимог ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; а у резолютивній частині має бути зазначено рішення про визнання особи невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та про її виправдання.

Колегією суддів встановлено, що суд допустив суперечності у своєму вироку.

Так, у мотивувальній частині вироку суд першої інстанції зазначив, що під час судового розгляду не здобуто, а стороною обвинувачення не доведено наявності в діянні обвинувачених складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КПК України.

Недоведеність наявності у діях обвинувачених складу кримінального правопорушення є підставою для виправдання за п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Складом злочину визнається сукупність закріплених у кримінальному законі елементів, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином. Такими елементами є: 1) об`єкт злочину; 2) об`єктивна сторона злочину; 3) суб`єктивна сторона злочину; 4) суб`єкт злочину.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином.

Поряд з цим, у мотивувальній частині вироку також зазначено, що обвинувачених слід виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції водночас встановив, що у діях обвинувачених є склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України, однак стороною обвинувачення не доведено, що саме вони вчинили злочин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, недоведеність вчинення обвинуваченими злочину є іншою підставою для ухвалення виправдувального вироку.

У резолютивній частині вироку підстав виправдання обвинувачених судом першої інстанції не зазначено.

Враховуючи вищенаведені порушення, суд першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону та таким, що перешкодило йому ухвалити законний та обґрунтований вирок, та унеможливлює, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, перевірку цих обставин судом апеляційної інстанції, у зв`язку з тим, що прокурором в суді апеляційної інстанції не заявлялись будь-які клопотання щодо обсягу дослідження доказів.

Відтак колегія суддів приходить до переконання, що вирок суду слід скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Під час нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно перевірити в судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі, ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу начальника Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23.05.2024 року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4