Постанова

від 08.10.2024 по справі 671/1822/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 671/1822/20

Провадження № 22-ц/4820/1778/24

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю: позивача, її представника, представника відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 671/1822/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія», третя особаВійтовецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати запис про право власності № 39116049 за ТзОВ «Галицька фінансова компанія» на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 176, 4 кв м, житловою площею 68, 2 кв м реєстраційний номер 2217902068209, який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Мартинюк О.В., індексний номер 55068136 від 11 листопада 2020 року.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що відповідно до договору кредитної лінії 101/ВЛ-Т/2208-980 від 20 червня 2010 року, укладеного між нею та ВАТ КБ «Надра», останній відкрив позичальнику кредитну лінію в сумі 380000 грн та надав у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності два транші.

Позивачка вказувала, що у забезпечення вимог банку, що випливає з вказаного договору, між нею та банком, 20 червня 2008 року, укладено договір іпотеки, предметом якого була належна їй квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 176,4 кв м. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору банк неодноразово звертався до суду з різними позовами. На підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 20/07/2020/1 від 20 липня 2020 року права вимоги до неї за зобов`язаннями, які виникли на підставі кредитного договору, перейшли від ТзОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» до ТзОВ «Галицька фінансова компанія» - відповідача в даній справі, який фактично є новим кредитором та іпотекодержателем, про що вона дізналася 04 вересня 2020 року, отримавши лист від ТзОВ «Галицька фінансова компанія» № 246/20.

У листопада 2020 року вона отримала від нового іпотекодержателя лист та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що предмет іпотеки перейшов у власність товариства, що підтверджується, записом про право власності за № 39116049, внесеним державним реєстратором Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області Мартинюк О.В. Підставою для державної реєстрації реєстратором вказано: договір про відступлення прав вимоги, серія та номер: 20/07/2020/1, виданий 20.07.2020 року, видавникТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» та ТОВ «Галицька фінансова компанія»; договір про відступлення прав вимоги, серія та номер: 20/07/2020, виданий 20.07.2020, видавник: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТзОВ «ФК «ФАКТОРІНГС»; договір про відступлення прав вимоги серія та номер: GL48N718070_1_1, виданий 15.07.2020, видавник ПАТ КБ «НАДРА» та ТзОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП»; договір іпотеки серія та номер: 3061, виданий 20.06.2008, видавник: приватний нотаріус Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.

Проте позивачка посилалася, що окремого договору між нею та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя не укладалося, а сам договір іпотеки від 20 червня 2008 року застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке прирівнюється до договору, не містить, а тому для реєстрації права власності на предмет іпотеки у державного реєстратора підстави були відсутні, а вказаний запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно підлягає скасуванню.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2024 року позов задоволено, скасованозапис № 39116049 про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» права власності на нерухоме майноквартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2217902068209, який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 55068136 від 11 листопада 2020 року. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» на користь ОСОБА_1 1261 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

ТзОВ «Галицька фінансова компанія» не погодилася з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, посилається, що суд не дав оцінки наявним у справі доказам, а саме копіям іпотечного повідомлення про порушення основного зобов`язання з повідомленням про намір звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, адресоване ОСОБА_1 вказані повідомлення були направлені на дві адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , що підтверджено відповідними квитанціями про надіслання поштового відправлення. Крім того, суду було надано інформацію із сайту Укрпошти про повернення вказаних повідомлень без вручення, оскільки адресат відмовився від їх отримання. Отже товариство виконало вимоги чинного законодавства щодо повідомлення боржника та іпотекодавця про намір звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказані документи разом із іншими документами були надані державному реєстратору для вчинення реєстраційної спірної реєстрації дії, однак з якої причини державним реєстратором не було долучено їх до реєстраційної справи відповідачу не відомо. Апелянт вказує, що права ОСОБА_1 не були порушені жодним чином, оскільки у 30-ти денний термін як боржник так і іпотекодержатель були повідомлені належним чином про вимогу дострокового повернення кредитних коштів та намір звернення стягнення на предмет іпотеки. На думку апелянта, порушення які були допущені державним реєстратором щодо формування реєстраційної справи, жодним чином не впливають на права ОСОБА_1 .

З огляду на доводи апеляційної скарги, ТзОВ «Галицька фінансова компанія» просить скасувати рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішенню суду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що відповідно до договору кредитної лінії 101/ВЛ-Т/2008-980 від 20 червня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», банк відкрив позичальнику кредитну лінію в сумі 380000 грн, терміном на 84 місяці з 20 червня 2008 року по 19 червня 2015 року, зі сплатою 22,9 % річних.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та банком, 20 червня 2008 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 176,4 кв.м.

Згідно з п. 7.1 договору іпотеки Іпотекодержатель має право вимагати задоволення вимог за рахунок Предмету іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником Зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині.

Відповідно до п. 7.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку»; права Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38 Закону України «Про іпотеку».

Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.4 цього Договору (п. 7.5 договору іпотеки).

ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

На підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 20/07/2020/1 від 20 липня 2020 року права вимоги за зобов`язаннями, що виникли на підставі кредитного договору, перейшли від ТзОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» до ТзОВ «Галицька фінансова компанія», що підтверджуються Договору про відступлення прав вимоги №GL48N718070_I_1 від 15.07.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. 15.07.2020 за реєстровим № 834; Договору про відступлення прав вимоги № 20/07/2020 від 20.07.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. 20.07.2020 за реєстровим № 852, договором про відступлення прав вимоги № 20/07/2020/1 від 20.07.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. 20.07.2020 за реєстровим № 853.

04 вересня 2020 року ОСОБА_1 від ТзОВ «Галицька фінансова компанія» цінним листом з описом було направлено іпотечне повідомлення про порушення основних зобов`язань, в якому вказано, що сума боргу складає 1266082,87 грн. і у разі невиконання іпотекодавцем цього іпотечного повідомлення в 30 денний термін з моменту отримання новий іпотеко держатель на підставі договору іпотеки та ст. 37 Закону України «Про іпотеку» зверне стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Позивач отримання такого повідомлення заперечила.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна № 16127250 - квартири АДРЕСА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 55068136 від 11.11.2020 року, державним реєстратором Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області Мартинюк О.В зареєстровано право власності ТОВ «Галицька фінансова компанія» на квартиру АДРЕСА_1 та внесено до Державного реєстру відповідний запис про право власності 39116049.

Підставою для державної реєстрації права власності в реєстрі вказано: договір про відступлення прав вимоги, серія та номер: 20/07/2020/1, виданий 20.07.2020 року, видавникТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» та ТОВ «Галицька фінансова компанія»; договір про відступлення прав вимоги, серія та номер: 20/07/2020, виданий 20.07.2020, видавник: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС»; договір про відступлення прав вимоги серія та номер: GL48N718070_1_1, виданий 15.07.2020, видавник ПАТ КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП»; договір іпотеки серія та номер: 3061, виданий 20.06.2008, видавник: приватний нотаріус Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.

22 березня 2023 року було складено акт № 1751/19.1.1/23 за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області Тітової (Мартинюк) Олени Володимирівни (проведеної на підставі наказу Міністерства юстиції України від 03 березня 2023 року № 601/7), за результатами якої наказом Першого заступника Міністра юстиції Є.Горовця № 1068/5 від 22 березня 2023 року вирішено: тимчасово блокувати державному реєстратору Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області ОСОБА_8 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

Вказаним актом встановлено факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері реєстрації прав, а саме, що державним реєстратором реєстраційні дії проведені за наявності підстав для зупинення розгляду заяви, з порушенням вимог пунктів 12, 61 Порядку № 1127, статей 3, 10, 23 Закону, оскільки для проведення державної реєстрації прав не подано:

- засвідчену іпотекодержателем копію письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надіслану іпотекодержателем боржникові, який є відмінним від іпотекодавця;

- засвідчену іпотекодержателем копію повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату (боржнику), або

- засвідчену іпотекодержателем копію рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата (боржника) від одержання такого відправлення, або

- засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

В свою чергу відповідач заперечує даний факт та стверджує, що надав державному реєстратору всі необхідні та передбачені законодавством документи для проведення реєстраційної дії.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 625 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом (частина перша статті 575 ЦК України).

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, зокрема у Законі України «Про іпотеку».

Відповідно до абзацу третьогостатті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини третьоїстатті 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першоїстатті 35 Закону України «Про іпотеку», ( у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону.

Положеннямистатті 37Закону України«Про іпотеку» ( у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Стаття 36Закону України«Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» нормистатті 37 Закону України «Про іпотеку»передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Після внесенняЗаконом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»змін достатті 36 Закону України «Про іпотеку»її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 363/2337/19 (провадження № 61-6787 сво 21) зазначено, що «стаття 36Закону України «Про іпотеку»(у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесенняЗаконом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»змін достатті 36 Закону України «Про іпотеку»її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до частини третьоїстатті 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, положенняЗакону України «Про іпотеку»прямо вказують, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних вимог закону не звернули увагу на те, що у пункті 5.3 договору іпотеки від 22 серпня 2006 року № 10203 сторонами було встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38 Закону України «Про іпотеку». Аналіз вищевказаного пункту 5.3 договору іпотеки від 22 серпня 2006 року № 10203 свідчить про те, що сторони договору у цьому пункті обумовили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто закріпили іпотечне застереження про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Отже, зазначений вище пункт договору іпотеки містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням. Таким чином, суди при задоволенні позовних вимог ОСОБА1 помилково послалися на відсутність іпотечного застереження у договорі іпотеки, оскільки тлумачення вищевказаного пункту договору іпотеки необхідно розуміти як іпотечне застереження, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування вказаного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022року у справа № 199/8324/19 (провадження № 14-212 цс 21)»

Системний аналіз положеньЗакон України «Про іпотеку», а саме статей 36 та 37 у редакції як на момент укладення іпотечного договору, так і на момент переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, тобто після внесення змінЗаконом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI, які деталізували положеннястатті 37 Закону України «Про іпотеку»в частині правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, узгодивши в цій частині положення обох статей вказівкою про те, що такими підставами є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

У пункті 7.4 договору іпотеки від 20 червня 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку», права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», тобто погодили іпотечне застереження, за змістом якого іпотекодержатель може набути право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Отже, зазначений пункт іпотечного договору за своїм змістом складає іпотечне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування вказаного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 363/2337/19

За таких обставин обґрунтування позивача в позовній заяві про відсутність в договорі іпотеки 20 червня 2008 року іпотечного застереження є безпідставними. При цьому в позовній заяві позивач не посилався на порушення державним реєстратором порядку вчинення реєстраційної дії.

У відповідностідо ст..26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» в редакції на час подання позову разі у скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції на час ухвалення судового рішення державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно допункту 1частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 199/8324/19 зазначено, що відповідно достатті 37 Закону України «Про іпотеку»рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оспорено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Тому належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

Отже, у розумінні наведених норм у чинній редакції, на відміну від положень ч. 2 ст. 26Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції до січня 2020 року, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Отже, за змістом в вищевказаних правових норм виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому, починаючи з 16 січня 2020 року, цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною уЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19 та від 28.10.2020 у справі № 10963/19, від 11.02.2021 у справі № 911/1530/19, від 03.03.2021 у справі № 913/175/20.

За таких обставин позовні вимоги про скасування запису про право власності № 39116049 за ТзОВ «Галицька фінансова компанія» на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 є неналежним способом захисту порушеного права.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постановах від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18,

Врахувавши вищезазначені вимоги законодавстваапеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову та скасування запису про право власності № 39116049 за ТзОВ «Галицька фінансова компанія» на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 підлягає скасуванню, з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права і відповідно неправильного застосування судом норм матеріального права.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлена можливості з урахуванням обставин, встановлених в даній справі, повторно звернутись до суду з відповідним позовом. обравши належний спосіб захисту своїх порушених прав.

Керуючись ст. ст.374,376,382,384,389,390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» задовольнити.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія», третя особаВійтовецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текстпостанови складено14 жовтня2024 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова