Постанова

від 02.10.2024 по справі 914/267/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа №914/267/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,

Желіка М.Б.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Львівобленерго № 229-07-2291 від 26.04.2024 (вх. суду від 30.04.2024 № 01-05/1249/24)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 (суддя С.М. Коссак)

у справі № 914/267/24

за позовом: Приватного акціонерного товариства Львівобленерго, м. Львів

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Стоматологічна поліклініка № 4, м. Львів

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

30.01.2024 Приватне акціонерне товариство Львівобленерго звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Стоматологічна поліклініка № 4, м. Львів про стягнення 79575,29 гривень заборгованості, з яких: 78 571,69грн. заборгованість за послуги з розподілу електроенергії, 1000,60грн. заборгованість за реактивну енергію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами існують правовідносини на підставі договору про постачання електричної енергії № 60967 від 23.07.2007 року, публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Позивач стверджує, що заборгованість відповідача за послугу з розподілу електричної енергії за період з серпня 2023 року по грудень 2023 рік включно, згідно доданого розрахунку боргу становить 78 571,69 грн.

12.02.2024 позивач подав суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог у зв`язку із частковою сплатою боргу відповідачем 31.01.2024 та просив суд стягнути з Комунального некомерційного підприємства Стоматологічна поліклініка № 4 1000, 60 грн заборгованості за реактивну електроенергію, 3028 гривень судового збору за подання позовної заяви та 10 400 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 у справі № 914/267/24 позов задоволено, стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Стоматологічна поліклініка № 4 на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго 1000, 60 грн заборгованості за реактивну електроенергію та 38,07грн. судового збору, повернуто Приватному акціонерному товариству Львівобленерго сплачений судовий збір у розмірі 2 989,93 грн. У стягненні витрат на правничу допомогу відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем умов договору про надання послуг з розподілу, відповідачем не здійснювалася своєчасна оплата за надані послуги у зв`язку з чим виникла заборгованість за послуги з розподілу електроенергії у розмірі 78 571,69 грн. (яка відповідачем оплачена) та виникла заборгованість за послуги за реактивну електроенергію у розмірі 1000,60грн.

При ухваленні рішення в частині відмови у стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази залучення Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» до участі в справі №914/267/24 адвоката Горбунової О.Л. на договірних засадах, доказів витрат на правничу допомогу понесених адвокатом Горбуновою О.Л., суду не надано.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство Львівобленерго подало апеляційну скаргу, у якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким: 1) на підставі пп. 2 п.1 ст. 231 ГПК України закрити провадження у справі в частині стягнення 78 571,69 грн за послугу з розподілу електричної енергії; 2) стягнути з Комунального некомерційного підприємства Стоматологічна поліклініка № 4 на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго 1000, 60 грн заборгованості за реактивну електроенергію, 3 028 грн судового збору та 10 400 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції за договором № 24/1-2 від 03.01.2024.

Крім цього, апелянт просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства Стоматологічна поліклініка № 4 на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго судові витрати у справі № 914/267/24 в апеляційній інстанції судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4 542 грн та 10 400 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції за договором № 24/4-1 від 10.04.2024.

Апелянт зазначає такі підстави для скасування рішення суду першої інстанції:

-щодо основної суми заборгованості за послуги з розподілу електроенергії (78 571,69 грн) резолютивна частина рішення не містить жодної вказівки, ухвала суду про закриття провадження у справі в цій частині відсутня ;

-суд першої інстанції вирішив повернути Приватному акціонерному товариству Львівобленерго сплачений судовий збір у розмірі 2 989,93 грн, проте клопотання (заяву) про повернення судового збору ПрАТ «Львівобленерго» не заявляло та суд не вказав джерело фінансування такого повернення. Судовий збір в повному обсязі підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України;

-судом не враховано, що за договором про надання правничої допомоги № 24/1-2 від 03.01.2024 АО «Юріс Консультус» визначило виконавцем адвоката Горбунову О.Л. та підтвердило її повноваження ордером на надання правничої допомоги ордером серії ВС № 1234385 від 19.01.2024;

-суд не взяв до уваги те, що до позовної заяви як першої заяви по суті справи було долучено копії договору про надання правничої допомоги, рахунки на оплату, платіжна інструкція про оплату за договором, а також оригінал ордеру на надання правничої допомоги;

-суд помилково вважав, що позивач (чи адвокат) повинен довести, що адвокат є засновником (учасником) Адвокатського об`єднання чи він залучений на договірних засадах, оскільки це питання не належить до предмета доказування, а суд перевищив свої повноваження втручаючись у відносини, які перебувають за межами розгляду справи.

Комунальне некомерційне підприємство Стоматологічна поліклініка № 4 подало відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Львівобленерго, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач зазначає, що судовий збір позивачем був сплачений у мінімальному розмірі (3 028 грн), і частина цього судового збору не може бути повернута позивачу.

Відповідно до норм ст. 174 ГПК України позов в частині стягнення вимоги позивача з відповідача боргу за реактивну електроенергію в сумі 1000,60 грн з відповідною вимогою про сплату судового збору підлягав залишенню без розгляду.

Відповідача вважає, що позовну заяву слід було залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, як підписану особою, яка не має права підписувати її.

Крім цього, при розгляді спору по суті суд першої інстанції з`ясував, що адвокат Горбунова О.Л. не є учасником Адвокатського об`єднання «Юріс Консультус», не перебуває з ним ні в трудових, ні в цивільно-правових відносинах, що відповідно до припису п. 2 ч. 1 ст. 226 є підставою для залишення позову без розгляду.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 справу № 914/267/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Львівобленерго № 229-07-2291 від 26.04.2024 (вх. суду від 30.04.2024 № 01-05/1249/24) та ухвалено здійснити розгляд справи № 914/2038/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Між сторонами існують правовідносини на підставі Договору про постачання електричної енергії №60967 від 23.07.2007 року, публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Договір вважається укладеним з дати підписання Споживачем заяви-приєднання до договору, яка повертається Споживачем на адресу Оператора системи розподілу, та /або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з заявою- приєднанням, та /або з дати, вказаної в заяві-приєднання, якщо Споживач протягом вказаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до оператора системи розподілу із запереченням щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив певний обсяг електричної енергії.

З моменту акцептування цієї заяви-приєднання Споживач засвідчує своє вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору про надання послуг з розподілу в повному обсязі, тому Споживач та Оператор системи розподілу набувають всіх прав та обов`язків і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно умов даного Договору та чинного законодавства України.

Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії Споживачу як послуги Оператора системи розподілу. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та у відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП No312 від 14.03.2018р. (далі-ПРРЕЕ).

У відповідності з Договором про надання послуг з розподілу Оператор системи розподілу надає Споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом системи розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом Споживача та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи розподілу.

Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з Договором про надання послуг з розподілу та Додатка №4 «Порядок розрахунків». Розрахунок Споживача з Оператором системи здійснюється у грошовій формі за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕКП. Тарифи (ціна) за послуги з розподілу електричної енергії на ринку електричної затверджуються

Регулятором та розміщуються на офіційному сайті Оператора системи розподілу (п.2. Додатка №4 «Порядок розрахунків»).

У відповідності до умов Договору про надання послуг з розподілу та п.8 Додатка №4 до даного Договору платежі за надання послуг з розподілу електричної енергії, послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, пеня та інші нарахування згідно умов даного Договору, оформлені рахунками Оператора системи розподілу, оплачуються Споживачем самостійно протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку Споживачем. Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок Оператора системи.

Як зазначає позивач, в порушення умов Договору про надання послуг з розподілу, відповідачем не здійснювалася своєчасна оплата за послугу з розподілу електричної енергії.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості з відповідача за послугу з розподілу електричної енергії за період з серпня 2023 року по грудень 2023 рік включно, згідно доданого розрахунку боргу, становила 78 571,69 грн., яка відповідачем сплачена 31.01.2024 року платіжною інструкцією № 137873454.1:WEB за послугу з розподілу електроенергії в сумі 78 571,69грн.

Оператор системи має право: отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України (п.п. 1 п. 5.1.1. ПРРЕЕ).

Боржником не здійснено своєчасної оплати за перетікання реактивної електричної енергії у сумі 1000,60грн.

Таким чином, позивач звернувся до суду з матеріально правовою вимогою про стягнення з відповідача 79575,29грн. заборгованості, з якої: 78 571,69грн. заборгованість за послуги з розподілу електроенергії, 1000,60грн. заборгованість за реактивну енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2024 відповідачем здійснено оплату заборгованості за послуги з розподілу електроенергії, зокрема, беручи до уваги заяву позивача про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковим погашенням заборгованості, останній просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1000,60грн. заборгованість за реактивну енергію.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

За статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.

Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі- ПРРЕЕ), здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви приєднання, за формою, наведеною в додатку до цієї Постанови.

Пунктом 6 вищевказаної Постанови зазначено, що до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (в частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства в сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо.

Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Як встановлено судами, між сторонами існують правовідносини на підставі Договору про постачання електричної енергії №60967 від 23.07.2007 року, публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії Споживачу як послуги Оператора системи розподілу. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та у відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП No312 від 14.03.2018р. (далі-ПРРЕЕ).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем, у період з серпня 2023 року по грудень 2023 рік включно, на підставі Договору отримано послуги з розподілу електроенергії та послуги із забезпечення перетікань реактивної електроенергії за серпень 2023 року по грудень 2023 рік включно.

Однак, в порушення умов Договору про надання послуг з розподілу, відповідачем не здійснювалася своєчасна оплата за надані послуги у зв`язку з чим виникла заборгованість за послуги з розподілу електроенергії у розмірі 78 571,69 грн. (яка відповідачем оплачена) та виникла заборгованість за послуги за реактивну електроенергію у розмірі 1000,60грн.

Судами встановлено, що 31.01.2024, відповідачем сплачено заборгованість за послуги з розподілу активної електроенергії в сумі 78 571,69 грн.

Колегія суддів зауважує, що ст. 269 ГПК України визначено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення 1000,60 грн заборгованості за реактивну електроенергію, то така знаходяться поза межами апеляційного перегляду в розумінні ч.4 ст. 269 ГПК України, колегія суддів не встановила порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права на момент ухвалення судового рішення місцевим господарським судом в частині задоволення у цій позовній вимозі, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

На переконання скаржника, провадження у частині сплаченій відповідачем суми боргу в розмірі 78 571,69 грн підлягало закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору, про що суду першій інстанції слід було вказати у резолютивній частині рішення.

Спростовуючи наведене твердження, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

З врахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

При застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23).

Як вбачається з матеріалів справи, позов у цій справі поданий 30.01.2024, відповідач частково сплатив борг 31.01.2024, а суд першої інстанції відкрив провадження у цій справі 05.02.2024.

Відтак, станом на дату відкриття провадження у цій справі, послуги з розподілу електроенергії у розмірі 78 571,69 грн вже були сплачені відповідачем позивачу.

Враховуючи те, що на момент відкриття провадження у цій справі, спору між сторонами щодо оплати за розподіл електричної енергії не існувало, відповідно і такий не міг припинити своє існування в процесі розгляду справи, то є помилковими твердження апелянта щодо закриття провадження у справі в цій частині.

При цьому, позивач повідомив суд першої інстанції про часткову оплату відповідачем заборгованості та реалізував своє право, передбачене ст. 46 ГПК України подав заяву про зменшення позовних вимог.

У статті 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства. Відповідно до ч.1 вказаної статті суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно здійснював розгляд справи з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Крім цього, апелянт вважає, що сплачений ним судовий збір у суді першої інстанції підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі на підставі ч. 3 ст .130 ГПК України.

Однак стаття 130 ГПК України передбачає розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Оскільки жодна із вищевказаних процесуальних дій закінчення розгляду справи не підлягає застосуванню судом у цій справі, твердження апелянта щодо покладення судового збору на відповідача в повному обсязі є хибними.

При цьому, пп. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, про що і зауважує апелянт, клопотань про повернення судового збору за подання позовної заяви від ПрАТ «Львівобленерго» на адресу Господарського суду Львівської області не надходило.

Враховуючи те, що в даному випадку відсутнє волевиявлення сторони, яка сплатила судовий збір для повернення судового збору, а суд може реалізувати свої дискреційні повноваження щодо повернення/відмови у поверненні такого лише за наявності поданого клопотання особи, яка сплатила такий судовий збір, то рішення суду першої інстанції в частині повернення ПрАТ «Львівобленерго» сплаченого судового збору у розмірі 2 989,93 грн підлягає скасуванню.

Щодо відмови судом першої інстанції в задоволенні вимоги ПрАТ «Львівобленерго» про стягненні витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, до місцевого суду на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано: договір про надання правничої допомоги №24/1-2 від 03.01.2024 року, укладений позивачем з Адвокатським об`єднанням « «Юріс Кослультус», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000777, ордер на надання правової допомоги серії ВС № 1234385., рахунок на оплату №24/002 від 19 січня 2024 року, платіжну інструкцію від 23 січня 2024 року №1334 про оплату ПРАТ «Львівобленерго» Адвокатському об`єднанню «Юріс Консультус» 10 400,00грн.

Як було зазначено вище, місцевий господарський суд дійшов висновку, що доказу залучення Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» до участі в справі №914/267/24 адвоката Горбунову Ольгу Леонідівну на договірних засадах, не надано, доказів витрат на правничу допомогу, понесених адвокатом Горбуновою О.Л. суду не надано.

Слід зазначити, що питання стягнення витрат на правничу допомогу це питання повернення стороні коштів, які вона понесла на правничу допомогу, а не кошти понесені адвокатом.

У матеріалах справи міститься також оригінал ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1234385 від 19.01.2024, який виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № 24/1-2 від 03.01.2024 та відповідно до якого адвокат Горбунова Ольга Леонідівна здійснює представництво ПрАТ «Львівобленерго» в Господарському суді Львівської області (а.с. 79). Ордер виданий Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» та скріплений підписом керівника об`єднання та відбитком печатки Адвокатського об`єднання «Юріс Консультус».

Відповідно до п. 2 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги ордер на надання правової допомоги письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.

Ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (п. 5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги).

Слід зауважити, що адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту та відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (особа, яка видала ордер).

При цьому чинним законодавством України передбачено кримінальну та дисциплінарну відповідальність адвоката за надання недостовірних даних в ордері.

Матеріали справи не містять належних, допустимих доказів які б ставили під сумнів дійсність вказаного ордеру.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у матеріалах справи доказу залучення Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» до участі в справі № 914/267/24 адвоката Горбунової Ольги Леонідівни на договірних засадах.

Відповідно до Договору № 24/1-2 від 03.01.2024, Адвокатське об`єднання «Юріс Консультус» приймає на себе зобов`язання забезпечувати представництво ПрАТ «Львівобленерго» у суді та надавати інші види правничої допомоги, а ПрАТ «Львівобленерго» приймає на себе зобов`язання оплачувати надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання доручень клієнта.

Договір скріплений підписами та печатками Адвокатського об`єднання «Юріс Консультус» та ПрАТ «Львівобленерго».

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що вартість правничої допомоги становить 10 400 грн.

Позивач надав суду першої інстанції платіжну інструкцію про сплату правничої допомоги позивачем Адвокатському об`єднанню «Юріс Консультус» у розмірі, визначеному п. 4.1 Договору.

У постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Предмет спору у цій справі є стягнення 1000, 60 грн заборгованості за реактивну електроенергію, що є в десять раз меншим за витрати на професійну правничу допомогу, які просить суд відшкодувати позивач.

При цьому даний спір є незначної складності, для ПрАТ «Львівобленерго» як ліцензіата здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії такий спір є типовим та позивач неодноразово брав участь у таких спорах.

У суді першої інстанції було призначено три засідання у цій справі, які не є тривалими та у два засіданнях позивач забезпечив явку уповноваженого представника.

Крім того, відповідач сплатив суму заборгованості до відкриття провадження у справі, що становить 98% від заявленої суми до стягнення у позові.

Колегія суддів враховує також те, що позивач попередньо звертався до суду першої інстанції в порядку наказного провадження, що могло б мінімізувати відшкодування витрат відповідачем на професійну правничу допомогу, однак за заявою відповідача Господарський суд Львівської області ухвалою від 27.12.2023 у справі № 914/3751/23 скасував судовий наказ від 04.12.2023 у справі № 914/3506/23, яким було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 60967 від 23.07.2007.

З огляду на вказане, колегія суддів доходить висновку про суперечливу поведінку відповідача, який звертається до суду із заявою про скасування судового наказу у зв`язку із необґрунтованістю вимог заяви про видачу судового наказу і в подальшому до відкриття провадження у справі в порядку позовного провадження сплачує заборгованість.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

На підставі викладеного, враховуючи предмет спору, обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи, керуючись принципами справедливості та верховенством права, колегія суддів доходить висновку про зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції до 3 000 гривень.

Водночас апелянт просить апеляційний суд стягнути з Комунального некомерційного підприємства Стоматологічна поліклініка № 4 на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго 10 400 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції за договором № 24/4-1 від 10.04.2024.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано: договір про надання правничої допомоги № 24/4-1 від 10.04.2024 року, укладений позивачем з Адвокатським об`єднанням « «Юріс Кослультус», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000777, ордер на надання правової допомоги серії ВС № 1262324., рахунок на оплату №24/029 від 17 квітня 2024 року, платіжну інструкцію від 19 квітня 2024 року № 7392 про оплату ПРАТ «Львівобленерго» Адвокатському об`єднанню «Юріс Консультус» 10 400,00 грн.

Відповідно до Договору № 24/1-2 від 03.01.2024, Адвокатське об`єднання «Юріс Консультус» приймає на себе зобов`язання забезпечувати представництво ПрАТ «Львівобленерго» у суді та надавати інші види правничої допомоги, а ПрАТ «Львівобленерго» приймає на себе зобов`язання оплачувати надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання доручень клієнта.

Договір скріплений підписами та печатками Адвокатського об`єднання «Юріс Консультус» та ПрАТ «Львівобленерго».

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що вартість правничої допомоги становить 10 400 грн.

Долучений до апеляційної скарги оригінал ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1262324 від 10.04.2024, який виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № 24/4-1 від 10.04.2024 та відповідно до якого адвокат Горбунова Ольга Леонідівна здійснює представництво ПрАТ «Львівобленерго» в Західному апеляційному господарському суді. Ордер виданий Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» та скріплений підписом керівника об`єднання та відбитком печатки Адвокатського об`єднання «Юріс Консультус».

Як вже було зазначено судом, предмет спору у цій справі є стягнення 1000, 60 грн заборгованості за реактивну енергію, не є значної складності та доказів здійснення представником додаткового комплексного вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано.

Крім того, апеляційний суд ухвалив здійснювати апеляційне провадження у цій справі в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Фактично здійснення представництва адвокатом у суді апеляційної інстанції зводилось лише до підготовки апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відтак, враховуючи також те, що адвокат Горбунова О.Л. брала участь у цій справі у суді першої інстанції, була ознайомлена з матеріалами справи та предмет доказування у цій справі не охоплював широке коло обставин, стягнення витрат за професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції за підготовку апеляційної скарги у розмірі 10 400 грн є завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності та співмірності.

Водночас не залишається поза увагою колегії суддів те, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному суді.

На підставі вищевикладеного, враховуючи також те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про зменшення заявлених апелянтом витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції до 2 000 гривень.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Львівобленерго підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 у справі № 914/267/24 частковому скасуванню.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції лише в частині розподілу судових витрат, сплачений судовий збір Приватним акціонерним товариством Львівобленерго при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України, слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Львівобленерго № 229-07-2291 від 26.04.2024 (вх. суду від 30.04.2024 № 01-05/1249/24) - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 у справі № 914/267/24 частково скасувати. В частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу прийняти нове рішення:

«Заяву Приватного акціонерного товариства Львівобленерго про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Стоматологічна поліклініка № 4 (79071, м. Львів, вул. Симоненка, будинок 6-А, код ЄДРПОУ 01984323) на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 3 000 (три тисячі грн 00 коп.) гривень витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.»

Виключити пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 у справі № 914/267/24.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 у справі № 914/267/24 залишити без змін.

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Стоматологічна поліклініка №4 (79071, м. Львів, вул. Симоненка, будинок 6-А, код ЄДРПОУ 01984323) на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 2 000 (дві тисячі грн 00 коп.) гривень витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М Бойко

суддяМ.Б. Желік