Постанова

від 03.10.2024 по справі 910/17982/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. Справа№ 910/17982/21 (910/12711/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Поліщука В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Демидас Д.А. згідно ордера

від відповідача: Кєєр О.С. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року

у справі №910/17982/21(910/12711/23) (суддя Івченко А.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво"

про визнання договору позики недійсним

в межах справи №910/17982/21

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року у справі №910/17982/21(910/12711/23) у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року у справі №910/17982/21(910/12711/23) повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 24.06.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року у справі №910/17982/21 (910/12711/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17982/21(910/12711/23).

09.07.2024 супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/17982/21(910/12711/23)/3756/24 від 05.07.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 для розгляду справи №910/17982/21(910/12711/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Поліщук В.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року у справі №910/17982/21(910/12711/23) залишено без руху у зв`язку з не поданням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, не зазначенням відомостей про наявність або відсутність у адвоката Демидаса Д.А. електронного кабінету в ЄСІТС, а також не наданням доказів на підтвердження відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів відповідачу з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

24.07.2024 засобами поштового зв`язку, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 15.07.2024 надано докази сплати судового збору, докази, які підтверджують відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів відповідачу, а також зазначено, що адвокат Демидас Д.А. має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 року по 16.08.2024 року та 26.08.2024 перебував у відпустці, суддя Сотніков С.В. з 22.07.2024 року по 26.08.2024 року перебував у відпустці, а тому розгляд апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпустки - 27.08.2024.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року у справі №910/17982/21(910/12711/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 03.10.2024 року за участю повноважних представників сторін.

У поданих суду відзивах на апеляційну скаргу представник боржника та арбітражний керуючий Реверук П.К. просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання 03.10.2024 року з`явились представники сторін.

Арбітражний керуючий Реверук П.К. в судове засідання не з`явився, подавши до його початку клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання скаржника про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та витребування у зв`язку із цим оригіналів видаткових касових ордерів для їх передачі на експертне дослідження, заслухавши позицію представника відповідача з цього приводу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, про судом що було постановлено відповідну ухвалу.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року у справі №910/17982/21(910/12711/23) повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

03.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/17982/21 про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія Браво", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 01.02.2023 за заявою Державної авіаційної служби України.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду у межах справи №910/17982/21 про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія Браво" з позовною заявою до ТОВ "Авіакомпанія Браво" про визнання недійсним укладеного між ним та відповідачем 20.04.2017 року договору позики.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вказаний договір позики є фіктивним, укладеним без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, грошові кошти за його умовами не отримувались та не передавались, видаткові касові ордери мають ознаки підробки, а тому договір підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України.

За наслідками розгляду заявлених позивачем позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року у справі №910/17982/21 (910/12711/23) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог належними і допустимими доказами.

ОСОБА_1 з даним рішенням не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи скаржника фактично ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.04.2017 між ОСОБА_1 (позичальник) та ТОВ "Авіакомпанія Браво" (позикодавець) укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М.М., відповідно до умов якого Позикодавець зобов`язувався надати Позичальникові у власність грошові кошти, а останній прийняти у власність грошові кошти для використання на власний розсуд і зобов`язується повернути їх Позикодавцеві на умовах визначених Договором.

Згідно п. 3.1. Договору, сума позики складає 267 871,00 грн., що є еквівалентом 10 000,00 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного Банку України на момент укладення цього договору.

Сума Позики надається терміном на 3 роки, якщо Позикодавцем не буде пред`явлена вимога про дострокове повернення позики, що визначено в п. 7.1. цього договору (п. 4.1. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що сума позики надається Позикодавцем Позичальнику в день нотаріального посвідчення цього договору.

Сума позики надається в готівковій формі через касу Позикодавця по витратному ордеру, або іншому подібному документу, який засвідчує видачу та отримання грошей (п. 6.2. договору).

Моментом отримання Позичальником суми позики є момент підписання документу про видачу та отримання грошей, які складають суму позики за договором. Договір рахується укладеним з моменту передачі грошей (п. 6.3. договору).

Сума позики підлягає достроковому поверненню у будь-який момент дії цього договору у разі, коли Позикодавець повідомив про це Позичальника будь-яким способом у письмовій формі. У такому разі сума позики повинна бути повернута Позикодавцю впродовж двох робочих днів з дня отримання такого повідомлення, (п. 7.1. Договору).

Сума позики повертається в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок Позикодавця, або шляхом передачі грошових коштів через касу Позикодавця по прибутковому ордеру (п. 7.2. договору).

Зобов`язання Позичальника по поверненню всієї суми позики припиняються внаслідок звільнення (прощення боргу) Позикодавцем Позичальника від його зобов`язань, якщо Позичальник знаходився в безперервних трудових відносинах з Позикодавцем протягом З років з моменту отримання суми позики Позичальником (п.7.3. Договору).

11.05.2017 року позивач уклав трудовий договір з відповідачем та був прийнятий на посаду другого пілота повітряного судна Боінг 737 в ТОВ "Авіакомпанія Браво".

Як стверджує позивач, що в подальшому ним було підписано видаткові касові ордери: від 12.05.2017 року на суму 50 000,00 грн., від 13.05.2017 року на суму 50 000,00 грн., від 15.05.2017 року на суму 50 000,00 грн., від 16.05.2017 року на суму 50 000,00 грн., від 17.05.2017 року на суму 40 000,00 грн., від 18.05.2017 року на суму 27 871,00 грн. на загальну суму 267 871,00 грн. без фактичної передачі грошей, під час їх підписання позивачем вони не містили підпису Генерального директора відповідача Логвіненка І.В. та головного бухгалтера Стужук Т.І.

Вважаючи даний договір недійсним, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначає, що вказаний договір позики є фіктивним, укладеним без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, грошові кошти за його умовами не отримувались та не передавались.

Позивач також вказує, що оскільки кошти в сумі 267 871,00 грн. позивачу фактично не передавались, то зазначена сума не відобразилась по бухгалтерському обліку товариства у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Позивач зазначає, що видаткові касові ордери: від 12.05.2017 на суму 50000,00 грн., від 13.05.2017 на суму 50000,00 грн., від 15.05.2017 на суму 50000,00 грн., від 16.05.2017 на суму 50000,00 грн., від 17.05.2017 на суму 40000,00 грн., від 18.05.2017 на суму 27871,00 грн. мають ознаки підробки, оскільки підписані не встановленими особами, так, зокрема підпис генерального директора ТОВ "Авіакомпанія Браво" у нотаріально посвідченому договорі позики не співпадає з підписом на видаткових ордерах, а отже існують сумніви щодо справжності підпису Логвіненка І.В. на вказаних документах.

Позивач стверджує, що підписання спірного договору та касових ордерів не відповідало його внутрішній волі, позику він реально не отримував та підписав вказані документи лише як умову для влаштування на роботу до відповідача. Необхідності в отримані позики позивач під час виконання трудових обов`язків у відповідача не мав, жодні життєві обставини не вимагали цього, окрім адміністративного впливу та тиску відповідача.

Отже, предметом спору у даній справі є питання наявності або відсутності правових підстав для визнання вчиненого між позивачем та відповідачем договору позики.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами ст. 215 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та ч. 6 ст. 203 цього Кодексу.

В силу ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, договір позики є фіктивним, оскільки грошові кошти за його умовами не отримувались та не передавались.

Водночас, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що зазначене твердження позивача спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: видатковими касовими ордерами від 12.05.2017 на суму 50 000,00 грн., від 13.05.2017 на суму 50 000,00 грн., від 15.05.2017 на суму 50 000,00 грн., від 16.05.2017 на суму 50 000,00 грн., від 17.05.2017 на суму 40 000,00 грн., від 18.05.2017 на суму 27 871,00 грн.

Слід наголосити, що у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

З матеріалів справи судом встановлено, що видаткові касові ордери містять всі необхідні реквізити, а також підписи ОСОБА_1 , генерального директора ТОВ "Авіакомпанія "Браво" Логвіненка І.В. та головного бухгалтера ТОВ "Авіакомпанія "Браво" Стужук Т.І .

Скаржником, в свою чергу, не надано жодних доказів на підтвердження його сумнівів, що підписи на цих ордерах не належать особам, які їх підписали.

Більш того, згідно пояснень генерального директора ТОВ "Авіакомпанія "Браво" Логвіненка І.В., які додано до відзиву на позовну заяву, останнім підтверджено факт підписання ним спірних видаткових касових ордерів.

При цьому, факт підписання таких касових ордерів зі сторони позичальника ніким, в тому числі самим позивачем, під сумнів не ставиться та відповідні підписи від імені позивача останнім не заперечуються.

Посилання апелянта на помилковість відмови у призначенні у справі судової почеркознавчої експертизи з підстав підробки підписів на вищезгаданих видаткових касових ордерах є безпідставним та судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки місцем господарським судом цілком обґрунтовано було відмовлено у задоволенні відповідного клопотання позивача.

Крім того, апеляційний господарський суд, досліджуючи матеріали справи, також не знайшов підстав для призначення у справі судової експертизи, про що в судовому засіданні 03.10.2024 було постановлено відповідну ухвалу.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, правомірним в даному випадку є висновки суду про те, що оскаржуваний Договір позики від 20.04.2017 року є укладеним і виконаним зі сторони позикодавця.

Будь-яких доказів на підтвердження вчинення такого правочину відповідачем без наміру створити правові наслідки позивачем не надано.

Позивач також зазначає, що підписання спірного договору та касових ордерів не відповідало його внутрішній волі. На момент укладання договору позики на позивача чинився психологічний тиск, внаслідок якого він уклав оспорюваний договір позики без вільного волевиявлення.

З цього приводу судова колегія наголошує, що відповідно до п.9.6. Договору позики, позичальник заявляє, що не визнаний в установленому порядку недієздатним, не обмежений в цивільній дієздатності, не перебуває у хворобливому стані, не страждає в момент укладення цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті, усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, вільно володіє українською мовою та підтверджує, що цей договір відповідає дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається відповідно до справжньої волі, без будь-якого застосування фізичного чи психологічного тиску та на вигідних умовах і не є результатом впливу тяжких обставин.

Твердження позивача про те, що укладанням оспорюваного Договору позики відповідач підстрахував себе від можливого звільнення найманого працівника (позивача) не підтверджується жодними доказами. Так само, не підтверджується жодними доказами вчинення психологічного тиску на позивача, внаслідок якого він уклав оспорюваний договір позики.

Місцевим судом обґрунтовано взято до уваги, що наявність волі і бажання позивача на отримання коштів відповідно до умов оспорюваного Договору позики свідчить неодноразове підписання позивачем видаткових касових ордерів від 12.05.2017, 13.05.2017, 15.05.2017, 16.05.2017, 17.05.2017, 18.05.2017, які підтверджують отримання позичальником всієї суми позики.

Більш того, позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні докази вчинення на нього психологічного тиску з боку відповідача під час підписання позивачем вказаних вище видаткових касових ордерів шість днів поспіль.

Як зазначає відповідач, у позивача протягом більш ніж п`яти років не виникало сумнівів у дійсності Договору позики від 20.04.2017 та видаткових касових ордерів, а Договір позики від 20.04.2017 був підписаний ще тоді, коли позивач працював в ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" на посаді інженера з ТО ПС інженерно-технічного комплексу, що підтверджується копією трудової книжки, яка додана до позовної зави.

10.05.2017 року позивач був звільнений з цієї посади і 11.05.2017 року був прийнятий на роботу до ТОВ "Авіакомпанія "Браво" на посаду другого пілота повітряного судна Боїнг 737 та фактично відразу отримав грошові кошти відповідно до умов Договору позики від 20.04.2017 року.

Викладене вище додатково свідчить, що відповідач, як роботодавець, не міг чинити тиск на позивача, який на момент укладення Договору позики працював на іншому підприємстві.

Також додатковим доказом того, що ОСОБА_1 дійсно отримав кошти у розмірі 267 871,00 грн. за договором позики від 20.04.2017, є розпорядження керівника ТОВ "Авіакомпанія Браво", яким було надано дозвіл на видачу з каси грошових коштів ОСОБА_1 та витяг з касової книги, де стоїть підпис головного бухгалтера, який підтверджує факт погодження зі всіма касовими операціями, які були пов`язані з видачею грошових коштів за зверненням ОСОБА_4 у сумі, передбаченій договором позики від 20.04.2017 року.

Окрім цього, як було зазначено вище, у письмових поясненнях генерального директора ТОВ "Авіакомпанія Браво" Логвиненка І.В. щодо клопотання про призначення експертизи зазначено, що Договір позики від 20.04.2017 року та видаткові касові ордери були підписані саме Генеральним директором ТОВ "Авіакомпанії Браво" Логвиненком І.В .

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність журналу реєстрації наказів ТОВ "Авіакомпанія Браво", а також на невідповідність касової книги відповідача вимогам законодавства, як на підставу для визнання спірного правочину недійсним, судом відхиляються як безпідставні та такі, що будуються на припущеннях.

За вказаних вище фактичних обставин справи у їх сукупності, позивачем не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання правочину недійсним, оскільки не доведено жодної правової підстави для цього, як наслідок не спростовано встановлену в ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину.

За висновками суду апеляційної інстанції, в даному випадку заявлений позов з викладених у ньому підстав по своїй суті свідчить про намагання позивача уникнути виконання своїх зобов`язань по сплаті заборгованості за спірним договором позики, заявленої ТОВ "Авіакомпанії Браво" та присудженої до стягнення рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 24.10.2022 року у справі №359/5336/21.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Крім того, представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України, тобто до закінчення судових дебатів, було зроблено заяву про відшкодування судових витрат, докази понесення яких та їх розміру останній зобов`язався подати протягом п`яти днів після ухвалення постанови по суті спору.

Отже, питання розподілу судових витрат позивача буде вирішено судом у додатковому рішенні після надання відповідних доказів.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року у справі №910/17982/21 (910/12711/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року у справі №910/17982/21(910/12711/23) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

В.Ю. Поліщук