Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/18327/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Справа№ 910/18327/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Полякова Б.М.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представника позивача Спиридонова О.В. за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО - Автотехнікс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024

у справі №910/18327/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО - Автотехнікс"

до Solvo Europe B.V.

про стягнення 138 819,75 євро

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 року у справі №910/18327/23 позов ТОВ "ЕСО - Автотехнікс" до Solvo Europe B.V. про визнання арбітражної угоди, передбаченої п.11.2. Ліцензійного договору від 01.10.2021 №01-01-10/21 такою, що не може бути виконана; визнання арбітражної угоди, передбаченої п.12.2. Договору надання послуг від 01.10.2021 №01-02-10/21 такою, що не може бути виконана; розірвання Ліцензійного договору від 01.10.2021 №01-01-10/21; розірвання Договору про надання послуг від 01.10.2021 №01-02-10/21 та стягнення грошових коштів в сумі 138 819,75 євро залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "ЕСО - Автотехнікс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 року у справі №910/18327/23 повністю та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 25.06.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЕСО - Автотехнікс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 року у справі №910/18327/23, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18327/23 за позовом ТОВ "ЕСО - Автотехнікс" до Solvo Europe B.V. про стягнення 138 819,75 євро

04.07.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/18327/23/3683/24 від 02.07.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Пантелієнко В.О. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 для розгляду справи №910/18327/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М.,судді: Сотніков С.В., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу ТОВ "ЕСО - Автотехнікс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 року у справі №910/18327/23 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів, які підтверджують відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів відповідачу у справі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

24.07.2024 через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 15.07.2024 надано докази на підтвердження відправлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів відповідачу.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 року по 16.08.2024 року та 26.08.2024 перебував у відпустці, суддя Сотніков С.В. з 22.07.2024 року по 26.08.2024 року перебував у відпустці.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЕСО - Автотехнікс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 року у справі №910/18327/23, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 10.10.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник скаржника в судовому засіданні 10.10.2024 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 року у справі №910/18327/23 повністю та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання 10.10.2024 року не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

10.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 року у даній справі - залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2023 року ТОВ "ЕСО - Автотехнікс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Solvo Europe B.V., відповідно до якого просило суд визнати арбітражну угоду, передбачену п. 11.2. Ліцензійного договору від 01.10.2021 №01-01-10/21 такою, що не може бути виконана; визнати арбітражну угоду, передбачену п. 12.2. Договору надання послуг від 01.10.2021 №01-02-10/21 такою, що не може бути виконана; розірвати Ліцензійний договір від 01.10.2021 №01-01-10/21; розірвати Договір про надання послуг від 01.10.2021 №01-02-10/21; стягнути грошові кошти в сумі 138 819,75 євро.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказав, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану виконання арбітражних угод є неможливим, оскільки відсутній уповноважений представник позивача, який міг би представляти інтереси останнього в суді.

Відповідачем, в свою чергу, до суду першої інстанції подано заперечення проти підсудності даної справи Господарському суду міста Києва.

За наслідками розгляду вищевказаних вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 року у справі №910/18327/23 позов ТОВ "ЕСО - Автотехнікс" залишено без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Позивач з даною ухвалою не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду з огляду на наступне.

Як погоджено сторонами у п. 11.2. Ліцензійного договору від 01.10.2021 № 01-01-10/21 та п. 12.2. Договору надання послуг від 01.10.2021 № 01-02-10/21 - усі спірні питання мають вирішуватися в судовому порядку й розглядаються Голландським арбітражним судом м. Гаага, Нідерланди відповідно до законодавства Нідерландів, яким регулюється цей договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7 - 13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, підписавши договори, у яких міститься арбітражне застереження, позивач фактично погодився з передбаченим у ньому порядком вирішення спорів, що виникають з вказаних договорів.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конституційний Суд України констатував, що "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод" (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп); "Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 №8-рп/2002); "в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин" (абзац четвертий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 10.01.2008 N 1-рп/2008).

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

При цьому, гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина 6 статті 55 Конституції України).

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до міжнародного комерційного арбітражу.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки №1 і №2 до цього Закону).

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 5 статті 4 ГПК України передбачено, що відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Гарантуючи право на звернення до господарського суду, законодавець одночасно визначає, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається (частина 6 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Наслідки укладання сторонами такої угоди визначені у частині першій статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", п.7 ч.1 ст.226 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 231 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном (стаття 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У той же час суд наголошує, що наявність арбітражної угоди (застереження) сама по собі не виключає можливість розгляду судом спору, що підсудний судам України у випадках, передбачених законом.

У постанові від 16.06.2023 року у справі №926/4889/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати касаційного господарського суду зробив висновки щодо застосування п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України та ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з яким: Укладання угоди про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу до відкриття провадження у справі може бути підставою для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України та частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", але лише за наявності таких умов: арбітражна угода укладена до відкриття провадження у справі; від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; такі заперечення висловлено не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору; суд не встановив, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Отже, наявність арбітражного застереження може бути підставою для залишення позову без розгляду, але лише за наявності таких умов: арбітражна угода укладена до відкриття провадження у справі; від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; такі заперечення висловлено не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору; суд не встановив, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному конкретному випадку арбітражна угода була укладена до відкриття провадження у справі, відповідач висловив свою позицію і подав до суду першої інстанції письмові заперечення проти підсудності даної справи господарському суду міста Києва і такі заперечення подано до початку розгляду справи у підготовчому засіданні.

Що стосується доводів позивача про те, що арбітражні угоди, передбачені п.11.2. Ліцензійного договору від 01.10.2021 №01-01-10/21 та п.12.2 Договору надання послуг від 01.10.2021 №01-02-10/21 є такими, що не можуть бути виконані, то апелянт зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан, який діє дотепер, заходи якого створюють для ТОВ "ЕСО - Автотехнікс" наслідки, які унеможливлюють виконання зазначеної арбітражної угоди, позаяк жодний уповноважений представник ТОВ "ЕСО - Автотехнікс", який би міг ефективно представити інтереси товариства за кордоном у Голландському арбітражному суді, не має законних підстав для перетину кордону для виїзду (відрядження) до м. Гаага, Нідерланди з метою розв`язання спору, що виник між Позивачем та Відповідачем. Залучення інших джерел та можливостей щодо здійснення представництва в Голландському арбітражному суді, як-то пошук та найняття юридичних компаній, адвокатів тощо задля такого представництва є наразі фінансово надмірним тягарем для підприємства через наслідки військової агресії російської федерації проти України та введення правового режиму воєнного стану, які у сукупності вкрай негативно вплинули на економічні показники господарської діяльності останнього. У той же час, вжиття таких заходів не надають гарантій їх ефективності та досягнення результату, який би відповідав інтересам ТОВ "ЕСО - Автотехнікс".

Окрім того, апелянт наголошує на тому, що вказані обставини не втратили своєї актуальності на день прийняття судом оскаржуваного рішення, позаяк їх дія після подання позову не припинилася, вони продовжують свою дію, створюючи умови, що унеможливлюють, на його думку, виконання позивачем арбітражних угод.

З цього приводу колегія апеляційного господарського суду зауважує, що відсутність повноважного представника позивача за кордоном не позбавляє його права та можливості призначити своїм представником в Арбітражному суді Нідерландів особу, яка проживає та веде свою юридичну діяльність за кордоном.

Крім того, позивач вправі уповноважити на представництво його інтересів адвоката, який згідно чинного законодавства України має право безперешкодно перетинати державний кордон України, як приклад, адвокат жіночої статі або особа непризовного віку тощо.

Посилання апелянта на фінансово надмірний тягар для підприємства в частині пошуку іноземного адвоката також є недоведеними відповідними доказами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Таким чином, виходячи з положень даної статті та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що підписуючи ліцензійний договір та договір про надання послуг, сторони досягли згоди щодо розгляду спорів, пов`язаних із цим договором у Голландському арбітражному суді м.Гаага, Нідерланди.

Будь-яких обставини з відповідними доказами на їх підтвердження, з якими законодавство пов`язує недійсність, втрату чинності чи неможливість виконання арбітражних угод позивача та відповідача про передачу даного спору на вирішення міжнародного арбітражу скаржником в апеляційній скарзі не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Судом в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО - Автотехнікс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 року у справі №910/18327/23 залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.06.2024 року у справі №910/18327/23 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 14.10.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

Б.М. Поляков