Постанова

від 09.10.2024 по справі 925/1636/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа№ 925/1636/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Починок О.І. в режимі відеоконференції

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.03.2024 (повне судове рішення складено 11.03.2024)

у справі № 925/1636/23 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області

до 1. Черкаської районної державної адміністрації

2. Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Зубр"

про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Мошнівська сільська рада Черкаського району Черкаської області (позивач) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської районної державної адміністрації (відповідача-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Зубр" (відповідача-2) про розірвання договору оренди землі від 07.10.2005, який укладений між відповідачами-1,-2. Вказаний договір зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040579600004 від 12.10.2005.

Позовні вимоги обґрунтовані переходом до позивача права власності на спірну земельну ділянку та істотним порушенням відповідачем-2 умов договору.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.03.2024 у справі № 925/1636/23 відмовлено у позові повністю.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Мошнівська сільська рада Черкаського району Черкаської області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.03.2024 у справі № 925/1636/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції помилково не враховано того, що п. 32 договору оренди землі від 07.10.2005 є самостійною підставою для розірвання такого договору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників по справі

Відповідачі-1,-2 не скористалися своїм правом подати письмові відзиви на апеляційну скаргу. Неподання письмових відзивів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024, апеляційну скаргу Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.03.2024 у справі № 925/1636/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1636/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.03.2024 у справі № 925/1636/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 задоволено клопотання Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про відкладення розгляду справи № 925/1636/23; розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.07.2024.

24.07.2024 судове засідання не відбулося, у зв`язку із оголошеною у місті Києві повітряною тривогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 розгляд справи № 925/1636/23 призначено на 11.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 розгляд справи № 925/1636/23 відкладено на 09.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Зубр" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції у справі № 925/1636/23; вирішено проводити судове засідання у справі № 925/1636/23, яке призначене на 09.10.2024, за участю представника відповідача-2 - адвоката Починок О.І.

В судове засідання, що відбулося 09.10.2024, з`явився представник відповідача-2 в режимі відеоконференції, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документу в їх електронні кабінети в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 11.09.2024).

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що розгляд справи вже відкладався через заяву позивача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що явка представників позивача та відповідача-1 у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача та відповідача-2.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

07.10.2005 між Черкаською районною державною адміністрацією (орендодацем, відповідачем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим об`єднанням "Зубр" (орендарем, відповідачем-2) було укладено договір оренди землі (надалі - договір), за умов п. 1 якого орендодавець, на підставі розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 25.02.2005 № 63 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення садівництва та вирощування ягідних культур із земель запасу та резервного фонду, які знаходяться в адмінмежах Тубільцівської сільської ради, за межами населеного пункту.

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 36,5093 га, в тому числі: за рахунок земель запасу - 2,0584 га ріллі, 14,2243 га пасовищ; за рахунок земель резервного фонду - 12,8378 га ріллі та 7,3888 га пасовищ (п. 2 договору).

За умовами п. 7 річна орендна плата складає 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки.

Договір укладено на 45 років (тобто, до 2050). Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 6 договору).

Даний договір зареєстрований у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040579600004 від 12.10.2005.

Зазначений Договір оренди земельної ділянки від 07.10.2005 року є чинним та діючим, не визнаний/оцінений нікчемним або недійсним у судовому порядку.

В подальшому, земельним ділянкам, переданим відповідачу-2 в користування за договором оренди землі від 07.10.2005 було присвоєно наступні кадастрові номери: 7124987500:07:001:0415 площею 16,2827 га; 7124987500:07:001:0413 площею 13,1524 га; 7124987500:07:001:0414 площею 7,0742 га.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на п. 32 договору, яким визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізації юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

При цьому, позивач відповідно до п. 31 договору вказував, що однією з умов розірвання договору в односторонньому порядку є систематичне порушення термінів внесення орендної плати.

Базуючись на вказаних вище положеннях оспорюваного договору позивач вмотивовував, що:

- відповідачем-2 було допущено систематичну несплату в повному обсязі орендної плати за спірним договором, починаючи з моменту його укладення;

- орендна плата за договором складає лише 1,5% від її грошової оцінки, що насамперед суперечить ст. 288 Податкового кодексу України;

- в порушення п. 10 договору розмір орендної плати сторонами не переглядався з моменту його укладення.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.03.2024 у справі № 925/1636/23 відмовлено у позові повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відносини, пов`язані з орендною землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також самим договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, передбачено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, уклавши договір оренди землі відповідач набув право здійснювати свою господарську діяльність на орендованій земельній ділянці відповідно до її цільового призначення, вказаного в договорі.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За змістом ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктами 29-30 спірного договору встановленні підстави припинення дії останнього до яких відносяться: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством; ліквідації юридичної особи - орендаря; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 31 Договору умовами розірвання Договору в односторонньому порядку є : нецільове використання землі; систематичне порушення термінів внесення орендної плати; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності.

Пунктом 32 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Позивач у апеляційній скарги посилається на застосуванні до спірних правовідносин п. 32 договору, як самостійної підстави для розірвання спірного договору оренди землі між сторонами, в силу настання самого лише факту зміни власника землі при переході цього права від держави до територіальної громади.

Однак судова колегія вважає, що для застосовування цього пункту договору повинні бути певні підстави, оскільки в ньому, на противагу п. 31 договору не вказано, що він теж застосовується в односторонньому порядку, за самою лише ініціативою сторони орендодавця.

Такі вичерпні підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, встановлено як істотні умови, лише в п. 31 договору.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для розірвання спірного договору на підставі п. 32 повинні бути ще додаткові умови, які пояснюють причину такого рішення для орендодавця.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

За умовами ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже за сукупністю цих умов, реалізовуючи право на розірвання спірного договору на підставі п. 32 договору за наслідками зміни власника орендованої земельної ділянки (який не відноситься Договором до п. 31 з вичерпними переліками підстав одностороннього (безмотивного) розірвання Договору), позивач повинен також доказати і наявність власного індивідуального порушеного права, для захисту якого обраний спосіб захисту є належним.

З огляду на погоджений термін дії договору у 45 років та при недоведеності порушення умов договору з боку орендаря, намір орендодавця на розірвання спірного Договору між сторонами без пояснення причин, за наявності самого лише факту зміни власника землі, буде свавільним втручанням у господарську діяльність відповідача-2 та нівелюватиме принцип правової визначеності та передбачуваності поведінки сторони договору при виконанні сторонами своїх зобов`язань за спірним Договором.

Також колегія зауважує на тому, що позивачем не надано доказів, за який період та за якою земельною ділянкою він виник, між сторонами не складено акт звірки розрахунків за цим боргом, а також не подано суду довідок податкового органу по облік заборгованості за відповідачем-2 по орендній платі за землю за будь-який період.

Крім того, у рішенні Черкаського районного суду за результатами вирішення спору у справі № 707/209/23, на яке позивач посилається в апеляційній скарзі, також немає встановлених фактів щодо боргу відповідача-2 перед позивачем по орендній платі за оспорюваним договором.

Підсумовуючи викладене вище, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем не доведено правових підстав позову, порушення права, на захист якого подано позов, тому місцевий господарський суд правомірно відмовив у позовних вимогах.

За таких обставин, доводи позивача по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.03.2024 у справі № 925/1636/23 - без змін.

Матеріали справи № 925/1636/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.10.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська