Постанова

від 03.10.2024 по справі 917/1329/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 917/1329/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В. ,

при секретарі судового засідання : Погребняк А.М.,

за участі представників сторін:

від позивача , Доргова Г. В. ,

від відповідача, Безус М.В.,

від відповідача, Єрофєєва І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, за вх. №1415 П/1 на рішення господарського суду Полтавської області від 18.04.24 (повний текст складено 21.05.24, суддя Погрібна С.В.) у справі № 917/1329/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про стягнення 83 901 467,66 грн неустойки 0,05 % від вартості недопоставленого Товару, за кожен день прострочення до дати фактичної поставки; 78 363 822,30 грн додаткового штрафу 5% від вартості Товару, непоставленого в строк, що перевищує тридцять днів за Договором поставки № 431/2021-ЦЮ від 25.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.04.2024 р. у справі №917/1329/23 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просила рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування усіх обставин справи. На переконання Позивача, надані Відповідачем Сертифікати про наявність форс-мажорних обставин є не належними, оскільки їх видано не Торгово-промислової палатою України, як зазначено у Договорі. Крім того, Відповідач пропустив строк , визначений у Договорі, про повідомлення Позивача про наявність форс-мажорних обставин. Наполягає, що оскільки матеріалами справи підтверджено порушення Відповідачем строків поставки Товару, то наявні усі підстави для застосування штрафних санкцій.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І, суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення господарського суду Полтавської області від 18.04.2023 у справі №917/1329/23, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи № 917/1329/23 з господарського суду Полтавської області

25.06.2024 від відповідача по справі через систему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 розгляд справи призначено на 08.08.2024 р.

08.07.2024 р. від позивач по справі через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив.

09.07.2024 від відповідача по справі через систему Електронний суд надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до приписів частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

У судовому засіданні, які відбулося 08.08.2024 р оголошено перерву до 22.08.2024 р.

У судовому засідання , яке відбулося 22.08.2024 р. оголошено перерву до 03. 10.2024 р. з врахуванням з перебуванням судді Россолова В.В., який входив до складу колегії суддів, у відрядженні, а в подальшому у відпустці.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.10.2024 р. приймали участь представники позивача та відповідача, які підтримали свої вимоги та заперечення.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив та заперечення, заслухавши представників сторін, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.

25.06.2021 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця»/ Покупець/ Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод» (Постачальник/ Відповідач) було укладено Договір поставки № 431/2021-ЦЮ (Договір) на загальну суму 3 042 041 800,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до пункту 1.1 Договору за результатами проведеної публічної закупівлі (№UA-2021 -06-14-013661-b) на підставі рішення тендерного комітету від 14.06.2021 протокол №Ц-06/23 згідно з цим Договором Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю такий товар (надалі - «Товар»):

1.1.1. Найменування (марка, тип, модель) та кількість Товару;

1.1.1.1. вагон пасажирський купейний спальний в кількості 51 одиниця;

1.1.1.2. вагон пасажирський купейний спальний типу СВ в кількості 12 одиниць;

1.1.1.3. вагон пасажирський купейний спальний обладнаний для перевезення пасажирів з інвалідністю в колісному кріслі в кількості 20 одиниць;

1.1.1.4. вагон пасажирський купейний спальний обладнаний для перевезення пасажирів з інвалідністю в колісному кріслі та купе начальника поїзда в кількості 17 одиниць;

1.1.2. Виробник Товару: Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод».

1.1.3. Код Товару відповідно до ДК 021:2015: 34622200-5;

1.1.4. Рік виготовлення Товару: не раніше 2021 року;

1.2. Покупець зобов`язується прийняти Товар, який відповідає умовам Договору, та забезпечити оплату за Товар, відповідно до умов цього Договору;

1.3. Товар постачається на підставі заявок, що надаються Покупцем в порядку, як передбачено в розділі 5 цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору загальна вартість Товару, який має бути поставлений за Договором, складає 2 535 034 833,33 (два мільярда п`ятсот тридцять п`ять мільйонів тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять три) гривні 33 копійки без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 20 454 816,67 (двадцять мільйонів чотириста п`ятдесят чотири тисячі вісімсот шістнадцята) гривень 67 копійок, усього з ПДВ 3 042 041 800,00 (три мільярда сорок два мільйона сорок одна тисяча вісімсот) гривень.

Оплата Товару здійснюється Покупцем з урахуванням вимог п.:п. 4.4.1-4.4.3 п. 4.4, п. 4.5, 4.6, 4.8, 4.9, пп. 5.16.6 цього Договору та відповідно до таких умов:

Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % від вартості відповідної кількості Товару здійснюється у строк 15 (п`ятнадцять) банківських днів з дати отримання рахунку Постачальника на оплату відповідної кількості Товару, виставленого на підставі заявки Покупця на поставку відповідної кількості Товару, але не раніше затвердження фінансового плану Покупця на відповідний календарний рік, як визначено у п. 4.11 Договору (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору Письмова заявка Покупця є обов`язковою умовою для початку виробництва відповідної кількості Товару. Заявка на поставку складається за формою, що наведена у Додатку 2 до цього Договору та має, зокрема, містити дані про кількість одиниць Товару, що постачається та Місце(-я) поставки відповідних одиниць Товару.

Товар постачається Постачальником партіями у міру готовності, але в межах строків поставки, визначених в пункті 5.4 Договору. Партією є кількість Товару, що отримана Покупцем одночасно за одним товаросупровідним документом. Кількість Товару у кожній партії визначається Постачальником. Сторонами може бути письмово погоджено графік поставки Товару за окремою заявкою.

Відповідно до п.5.4.1. Договору, Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару в наступному порядку:

- 10 (десять) % від кількості Товару, що вказана у першій заявці Покупця, постачається у строк не пізніше, ніж протягом 6 (шести) календарних місяців з дати перерахування попередньої оплати за цей Товар Постачальнику, У разі, якщо 10 (десять) % від вказаної в цьому пункті кількості складають не ціле число, то кількість Товару, який має бути поставлений, визначається шляхом округлення до цілого числа в сторону збільшення.

- решта кількості Товару, що вказана у першій заявці Покупця постачається протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців з дати перерахування попередньої оплати за цей Товар Постачальнику;

- 10 (десять) % від кількості Товару, що вказана у кожній наступній заявці Покупця постачається у строк не пізніше ніж протягом 7 (семи) календарних місяців з дати перерахування попередньої оплати на цей Товар Постачальнику. У разі, якщо 10 (десять) % від вказаної в цьому пункті кількості вагонів партії Товару складають не ціле число, то кількість Товару, яка має бути поставлена, визначається шляхом округлення до цілого числа в сторону збільшення.

- решта кількості Товару, що вказана у кожній наступній заявці Покупця постачається, протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців з дати перерахування попередньої оплати за цей Товар Постачальнику.

Зі сторони Покупця заявка підписується з урахуванням «Правила двох підписів», передбаченого пунктом 15.3 цього Договору.

Заявка надається відповідно до умов пп. 15.2.2 п. 15.2 цього Договору.

Датою поставки (передачі) кожної партії Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акта приймання-передачі на відповідну партію Товару за формою, визначеною у Додатку 3 до Договору.

Акт приймання-передачі Товару та інші первинні документи» що стосуються виконання цього Договору, підписуються зі сторони Покупця за "Правилом двох підписів" встановленого в пункті 15.3 цього Договору (пункти 5.3. - 56. Договору).

25.06.2021 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесено зміни в Розділ 3, зокрема, щодо загальної вартості поставленого Товару, яка становить 3 042 041 664,00 грн з ПДВ (а.с. 37 том 1).

30.06.2021 позивач на адресу відповідача направив заявку на поставку товару № 1.

22.07.2021 Постачальником ( позивач по справі) було здійснено попередню оплату за Товар на суму 88 765 794 грн та 823 846 705,20 грн , що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 22 липня 2021 року та платіжним дорученням № 4 від 22 липня 2021 року. (а.с. 43-44 том 1).

З огляду на здійснену передоплату, позивач вважає, що граничною датою поставки всього обсягу Товару у кількості 100 вагонів була дата 22.07.2022.

Однак, станом на 22.07.2022 було поставлено лише 40 вагонів на загальну суму 1 178 879 238,00 грн в т.ч. ПДВ. Недопоставлена кількість вагонів складала 60 одиниць на загальну суму 1 863 162 426,00 грн.

Факт вчасної поставки Товару підтверджується складеними Видатковими накладними: КВ-83136 від 28.10.2021, КВ-83234 від 30.11.2021, КВ-83410 від 24.12.2021, КВ-83426 від 30.12.2021, КВ-83525 від 31.01.2022, КВ-83525 від 02.03.2022, КВ-83820 від 02.05.2022, КВ-83819 від 02.05.2022, КВ-84005 від 21.06.2022 (а.с. 50-58 том 1).

Позивач зазначає, що в подальшому поставка Товару відбувалась з порушенням строків поставок, що дає підстави для нарахування неустойки у розмірі 0,05% від вартості Товару, щодо якого допущено порушення строків поставки, за кожен день прострочення до дати фактичної поставки та за прострочення понад тридцять днів додаткового нарахування штрафу у розмірі 5% від вартості Товару, непоставленого в строк.

Несвоєчасна поставка товару підтверджується Видатковими накладними: КВ-84104 від 22.07.2022, КВ-84145 від 22.07.2022, КВ-84183 від 22.07.2022 (а.с. 59-61 том 1).

Судом першої інстанції також було встановленого, що з 24 серпня 2022 по 11 листопада 2022 року постачання Товару не здійснювалось взагалі.

Сторонами за Договором 10.11.2022 було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, відповідно до якої окрім іншого, Сторони домовились викласти пункт 5.4.2. Договору в новій редакції, якою визначили, що решта кількості Товару, що зазначена в Заявці Покупця, постачається щомісячно партіями у строк до 20.12.2022 (а.с. 38 том 1).

Як вказує позивач, в період з 11.11.2022 до 20.12.2022 Постачальником мало бути виконано зобов`язання з постачання решти Товару, що частково було здійснено Відповідачем та підтверджується Видатковими накладними: КВ-84927 від 11.11.2022, КВ-84915 від 11.11.2022, КВ-84968 від 01.12.2022, КВ-85047 від 20.12.2022 (а.с. 62-65 том 1).

З урахуванням вказаного, кількість недопоставленого Товару (вагонів) станом на 21.12.2022 складала - 15 одиниць Товару (вагонів) на загальну суму 479 409 588,00 грн.

28.12.2022 між АТ «Українська залізниця» та Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" укладено Додаткову угоду №4 від 28.12.2022 до Договору, відповідно до якої окрім іншого, Сторони домовились викласти пункт 5.4.2. Договору в новій редакції, якою визначили, що решта кількості Товару, що зазначена в Заявці Покупця, постачається щомісячно партіями у строк до 28.02.2023 (а.с. 39 том 1).

Відповідно до п. 9.1. Договору за порушення строків поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,05 (п`ять сотих) % від вартості Товару, щодо якого допущено порушення строків поставки, за кожний день прострочення до дати фактичної поставки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 5 (п`ять) % від вартості Товару, не поставленого в строк.

З посиланням на вказаний пункт Договору та строки поставки Товару, позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача 83 901 467,66 грн неустойки 0,05 % від вартості недопоставленого Товару, за кожен день прострочення до дати фактичної поставки; 78 363 822,30 грн додаткового штрафу 5% від вартості Товару, непоставленого в строк, що перевищує тридцять днів за Договором поставки № 431/2021-ЦЮ від 25.06.2021.

Строки прострочення, вартість недопоставленого Товару, розмір неустойки, штрафу та суми в грошовому еквіваленті наведені позивачем в розрахунку (а.с. 223-231 том 1 ).

Судом першої інстанції також було встановлено, що 09.06.2022 відповідач звернувся до Полтавської торгово-промислової палати із заявою вих. № 76.1-57/402 про засвідчення форс-мажорних обставин (а.с. 7 том 2).

15.07.2022 на виконання умов розділу 8 Договору, відповідач листом вих. № А-352 повідомило АТ «Українська залізниця» про настання форс-мажорних обставин і надало Сертифікат № 5300-22-0370 від 07.07.2022 (а.с. 10-12 том 2) про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Незважаючи на наявність форс-мажору, виготовлення вагонів відповідачем продовжувалося та 27.07.2022, 10.08.2022, 23.08.2022 було передано позивачу 15 вагонів, про що оформлені відповідні Акти приймання-передачі (№ 9, № 10, № 11, наявні в матеріалах справи).

10 серпня 2022 року на адресу позивача відповідачем направлено проект Додаткової угоди № 3 про переніс строку поставки вагонів до 31.12.2022.включно, та продовження строку дії договору до 30.06.2023 (а.с. 14 том 2), яка підписана сторонами 10.11.2022.

Судом першої інстанції також встановлено, що 16 вересня 2022 року позивач листом вих. № ПК-7/1468 (а.с. 22 том 2) самостійно запропонував відповідачу відтермінувати подальше здійснення приймання передачі вагонів у рамках Договору до моменту підписання Додаткової угоди в частині подовження строку поставки, а також вирішення питання щодо фактичного фінансуванні видатків на оновлення рухомого складу за договором.

Відповідач листами вих. № 76.1-57/597 від 28.09.2022, № 76.1-57/598 від 29.09.2022, №76.1-57/614 від 12.10.2022, № 76.1-57/564 від 14.10.2022, № 76.1-58/354 від 07.11.2022 (а.с. 23, 29, 42, 43, 45 том 2), продовжував викликати уповноважених представників позивача для проведення технічного приймання виготовлених вагонів (за цей період до відвантаження був готовий 21 вагон).

20.10.2022 позивач повторно листом вих. № ПК-7/1612 (а.с. 44 том 2) самостійно запропонував відповідачу продовжити відтермінування подальшого здійснення приймання-передачі пасажирських вагонів до моменту підписання Додаткової угоди до Договору в частині продовження строку поставки з урахуванням прийнятих рішень відповідних органів правління АТ «Українська залізниця», а також з урахуванням вирішення питання щодо фактичного фінансування видатків за Договором.

07 грудня 2022 року відповідач повідомив позивача про повторне настання форс-мажорних обставин (вих. № 76.1-57/719, а.с. 15 том 2).

20 грудня 2022 року відповідач листом вих. № 76.1-57/745 направив позивачу Додаткову угоду № 4 (а.с. 16 том 2) про продовження строку дії договору до 31.03.23 та продовження строків постачання вагонів до 28.02.2023 у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

23 грудня 2022 відповідач листом вих. № 76.1-57/756 направив позивачу Сертифікат №5300-22-1899 про форс-мажорні обставини від 23.12.2022 (а.с. 18-19 том 2).

28 грудня 2022 року між сторонами укладена Додаткова угода № 4 якою сторони визначили, що решта кількості вагонів, що зазначена в Заявці № 1, постачається щомісячно партіями в строк до 28.02.2023.

З 11.11.2022 відновилося приймання-передачі вагонів згідно укладеної Додаткової угоди № 3 від 10.11.2022. Подальша передача вагонів здійснювалася у строки відповідно Додаткової угоди № 4, яка укладена 28.12.2022.

Судом першої інстанції також було встановлено, що відповідач повністю виконав взяті на себе перед позивачем зобов`язання за Договором, а позивач, в свою чергу, шляхом укладення додаткових угод №№ 3, 4 повністю погодився на зміну строків поставки вагонів внаслідок настання для відповідача форс-мажорних обставин.

Судом першої інстанції також було встановлено, що під час виконання Договору позивач не здійснював оплату за прийняті та отримані вагони. Питання погашення заборгованості за поставлені вагони залишалося не вирішеним понад 1,5 роки. З поставкою кожної наступної партії вагонів заборгованість зростала, на момент поставки останньої партії 27.02.2023 складала 1 735 900 811,40 грн. з ПДВ.

Лише 29.06.2023 позивачем було здійснено повний розрахунок за поставлені пасажирські вагони у період 2021-2023 роки на суму 1 735 900 810,00 грн з ПДВ.

Як зазначалося вище, рішенням по справі, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Судова колегія також приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи нижче викладене.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 та частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. ( ч.3 ст.509 ЦК України)

Згідно до приписів частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. ( ст.525 ЦК України)

Зобов`язання може бути забезпечено, зокрема, неустойкою, що прямо передбачено статтею 546 Цивільного кодексу України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. ( ч.1 ст.549 ЦК України)

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. ( ч. 2 ст.549 ЦК України)

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. ( ч.3 ст.549 ЦК України)

Відповідно до приписів статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. ( ст.611 ЦК України)

Статтею 614 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 173 Господарського кодексу України унормовано наступне: господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. ( ч.1 ст.193 Господарського кодексу України)

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до приписів частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 та частини 2 стаття 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. ( ч.2 ст. 216 ГК України)

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. ( ст.230 ГК України)

Згідно до приписів частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. ( ч.2 ст.218 ГК України)

Стаття 219 Господарського кодексу України встановлює межі господарсько-правової відповідальності та можливість зменшення розміру та звільнення від відповідальності

Так, за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. ( ч.1 ст.219 ГК України)

Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності ( ч.3 ст.219 ГК України)

Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. ( ч.4 ст.219 ГК України)

Крім того, стаття 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. ( ст.614 ЦК України)

Крім того, особа, яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили ( ст.617 ЦК України, ст. 218 ГК України).

Як убачається з матеріалів справи 25.06.2021 р. між сторонами було укладено договір № 431/2021- Ц/Ю на поставку 100 пасажирських вагонів( різної номенклатурі та вартості).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. ( ст.712 ЦК України)

Відповідно до п. 5.4.2 Договору кількість товару, що вказана у першій заявці покупця постачається протягом 12 календарних місяців з дати перерахування попередньої оплати за цей Товар постачальнику.

Як встановлено судом першої інстанції 22.07.2021 позивачем по справі було здійснено попередню оплату за Товар на суму 88 765 794 грн та 823 846 705,20 грн , що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 22 липня 2021 року та платіжним дорученням № 4 від 22 липня 2021 року. (а.с. 43-44 том 1).

З огляду на здійснену передоплату, граничною датою поставки всього обсягу Товару, зазначеному у Заявці від 30.06.2021 у кількості 100 вагонів, була дата 22.07.2022.

24.02.2022 року відбулася збройна агресія російської федерації проти України.

Таким чином, договір поставки було укладено до початку збройної агресії та введення в Україні воєнного стану, а кінцевий строк виконання зобов`язань за цим договором припадав вже на час дії воєнного стану.

З матеріалів справи убачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції, які він нарахував у зв`язку з порушенням відповідачем , під час виконання договору, строків поставки товару, встановлених у договорі.

Так, позивач просив стягнути з відповідача неустойку:

у розмірі 3 726 324,85 грн за період прострочення з 23.07.2022 по 26.07.2022 (вартість недопоставленого товару 1 863 162 426 грн)

у розмірі 12 006 536, 05 грн за період прострочення з 27.07.2022 по 09.08.2022 (вартість недопоставленого товару 1 7154 219 436 грн)

у розмірі 10 187 296,90 грн за період з 10.08.2022 по 22.08.2022 ( вартість недопоставленого товару 1 567 276 446 грн)

у розмірі 56 063 671,51 грн за період з 23.08.2022 по 09.11.2022 ( вартість недопоставленого товару 1 419 333 456 грн)

Крім того просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 78 363 822,30 грн за період прострочення з 23.07.2022 по 22.08.2022, ( у зв`язку з простроченням поставки товару понад 30 днів)

Відповідач у своїх запереченнях та у відзиві на апеляційну скаргу наполягав, що порушення окремих строків виконання договору поставки відбулося за відсутністю його вини та наявністю форс- мажорних обставин, що є підставою для звільнення його від відповідальності.

Судова колегія зазначає, що відповідальність за Цивільним кодексом України ґрунтується на принципі вини.

Так, в силу приписів статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявністю її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті п. 8.1 Договору сторони передбачили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі, виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, проведення операцій об`єднаних сил, тощо).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. ( п.8.2 Договору)

Сторона, що не може виконувати свої зобов`язання за цим Договором внаслідок дій обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням документу, що підтверджують настання таких обставин, у строк не пізніше 20 робочих днів з моменту їх виникнення ( п.8.3. Договору)

Порушення зазначеного строку повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє сторону можливості посилатися на них. ( п.8.4. Договору)

На підтвердження відсутності вини та існування обставин непереборної сили, відповідач надав до матеріалів справи Сертифікат № 530-22-0370 про форс-мажорні обставини непереборної сили виданий Полтавською Торгово-промисловою палатою 07.07.2022 р., а також Сертифікат № 5300-22-1899 про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили) виданий Полтавською Торгово-промисловою палатою від 22.12.2022р.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі статті 14 № Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Вказаний лист є загальнодоступним.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджує невідворотність, непередбачуваність, об`єктивність обставин, тобто, наявність форс-мажору.

Як убачається з матеріалів справи, 09.06.2022 відповідач звернувся до Полтавської торгово-промислової палати із заявою вих. № 76.1-57/402 про засвідчення форс-мажорних обставин , а 15.07.2022 на виконання умов розділу 8 Договору, відповідач листом вих. № А-352 повідомило АТ «Українська залізниця» про настання форс-мажорних обставин і надало Сертифікат № 5300-22-0370 від 07.07.2022 про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

10.08. 2022 року на адресу позивача відповідачем направлено проект Додаткової угоди № 3 про переніс строку поставки вагонів до 31.12.2022.включно, та продовження строку дії договору до 30.06.2023 , яка була підписана сторонами 10.11.2022.

Судова колегія також бере до уваги, що незважаючи на наявність форс-мажору, виготовлення вагонів відповідачем продовжувалося та 27.07.2022, 10.08.2022, 23.08.2022 було передано позивачу 15 вагонів, про що оформлені відповідні Акти приймання-передачі (№9, №10, № 11, наявні в матеріалах справи).

Крім того, 07.12.2022 року відповідач повідомив позивача про повторне настання форс-мажорних обставин (вих. № 76.1-57/719) , а 20 грудня 2022 року відповідач листом вих. №76.1-57/745 направив позивачу Додаткову угоду № 4 про продовження строку дії договору до 31.03.23 та продовження строків постачання вагонів до 28.02.2023 у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

23.12. 2022 відповідач листом вих. № 76.1-57/756 направив позивачу Сертифікат №5300-22-1899 про форс-мажорні обставини від 23.12.2022 .

28.12.2022 року між сторонами укладена Додаткова угода № 4 якою сторони визначили, що решта кількості вагонів, що зазначена в Заявці № 1, постачається щомісячно партіями в строк до 28.02.2023.

Тобто, відповідачем було повідомлено позивача про неможливість виконання у строки, встановлені Договором, своїх зобов`язань щодо постачання товару у зв`язку з настанням форс-мажорних обставини та вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про не належність наданих відповідачем Сертифікатів про форс- мажорні обставини, оскільки умовами договору передбачено, що такі Сертифікати повинна видавати Торгово- промислова палата України.

З матеріалів справи убачається, що Сертифіката про наявність форс мажорних обставин були видані Полтавською ТПП на підставі ст.ст.14, 141 Закону України «Про торгово-промислові падати в Україні», Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними торгово-промисловими палатами форс- мажорних обставин( обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44 ( 5) із змінами та доповненнями.

Розпорядженням ТПП України за підписом Президента ТПП від 25.02.202 за №3 встановлено, що тимчасово на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України регіональні торгово-промислові палати мають право за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України.

Таким чином, доводи скаржника, що надані відповідачем Сертифікати не є належними доказами по справі, оскільки такі Сертифікати повинні бути видано саме Торгово- промисловою палатою України, спростовуються вище викладеним.

Щодо строків повідомлення про настання обставин непереборної сили.

Згідно пояснень представника відповідача у судовому засіданні, обставини непереборної сили, які перешкоджали виконанню саме Договору поставки № 431/2021-ЦЮ у визначені строки, виникли саме у липні 2021 року, оскільки підприємства- постачальники опинилися в зоні бойових дій і не мали можливості своєчасно виготовляти та поставляти комплектуючі, обладнання та матеріали, необхідні для виготовлення пасажирських вагонів. Дані комплектуючі, обладнання та матеріали повністю адаптовані під конструкцію та технологію серійного виробництва вагонів та відповідають технічним і якісним вимогам. Заміна цих комплектуючих на альтернативні, призводило до відтермінуванню кінцевого строку виконання обов`язків за договором. Крім того на підприємстві відбулися втрати робочого часу, викликаний оголошеннями повітряної небезпеки, що утруднило роботу підприємства.

Про ці обставини, було повідомлено Позивача листом 15.07.2022 року у відповідності до вимог п.8.3. Договору.

З огляду на надані пояснення, судова колегія приходить до висновку, що повідомлення про існування обставин непереборної сили, які призвели до порушення строків поставки товару, Відповідачем було здійснено у відповідності до приписів п.8.3 Договору.

Враховуючи вище викладене, судова колегія приходить до висновку, що прострочення строків виконання Договору № 431/2021-ЦЮ від 25.06.2021 в частині поставки Товару відбулося за відсутністю вини відповідача та за наявністю форс-мажорних обставин. При цьому відповідачем було вжито усіх необхідних заходів для запобігання такого порушення, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Крім того, незважаючи на наявність обставин непереборної сили, відповідач продовжував виконувати умови договору та виготовляти вагони, які пропонував прийняти позивачу.

Як зазначалося вище, позивач листами від 16.09.2022 р. ( твих. № ПК-7/1468) та листом від 20.10.2022 р. (вих. № ПК-7/1612) самостійно запропонував відповідачу відтермінувати подальше здійснення приймання передачі вагонів у рамках Договору до моменту підписання Додаткової угоди в частині подовження строку поставки, а також вирішення питання щодо фактичного фінансуванні видатків на оновлення рухомого складу за договором.

Судова колегія дослідила тексти листів позивача від 16.09.2022 р. ( твих. № ПК-7/1468) та від 20.10.2022 р. (вих. № ПК-7/1612) та встановила, що пропозиція позивача щодо відтермінування постачання вагонів була викликана відсутністю коштів ( відповідного фінансування) на оплату Договору поставки № 431/2021-ЦЮ від 25.06.2021.

Про те, зазначена обставина не спростовує того факту, що саме позивач починаючи з вересня 2022 року відмовився від отримання Товару.

Стаття 221 Господарського кодексу України та стаття 613 Цивільного кодексу України встановлюють, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Статтею 664 Цивільного кодексу України унормовано, що Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У відповідності до частини 4 статті 512 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

За таких обставин, нарахування позивачем неустойки у розмірі 56 063 671,51 грн за період з 23.08.2022 по 09.11.2022 ( вартість недопоставленого товару 1 419 333 456 грн) взагалі є безпідставним, оскільки товар не було поставлено відповідачем у зв`язку з пропозицією саме позивача відтермінувати подальше здійснення приймання передачі пасажирських вагонів до моменту підписання додаткової угоди.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2024 у справі №917/1329/23 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2024 у справі №917/1329/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.10.2024

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов