Постанова

від 15.01.2025 по справі 917/1329/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1329/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Дригіної І.М.,

відповідача - Безус М.В., Салатюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 (головуючий суддя - Склярук О.І., судді: Гетьман Р.А., Россолов В.В.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2024 (суддя Погрібна С.В.)

у справі №917/1329/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі також - АТ "Українська залізниця") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі також - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод") про стягнення 83 901 467,66 грн неустойки 0,05% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення до дати фактичної поставки; 78 363 822,30 грн додаткового штрафу 5% від вартості товару, непоставленого в строк, що перевищує тридцять днів за договором поставки від 25.06.2021 №431/2021-ЦЮ.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної поставки товару.

3. Заперечення проти позову мотивовані тим, що порушення окремих строків виконання договору поставки відбулося за відсутністю його вини та наявністю форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення його від відповідальності.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

4. 25.06.2021 АТ "Українська залізниця" та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" уклали договір поставки №431/2021-ЦЮ на загальну суму 3 042 041 800 грн, в т.ч. ПДВ.

5. Відповідно до пункту 1.1 договору за результатами проведеної публічної закупівлі (№UA-2021 -06-14-013661-b) на підставі рішення тендерного комітету від 14.06.2021 протокол №Ц-06/23 згідно з цим договором постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю такий товар (далі - товар):

1.1.1. найменування (марка, тип, модель) та кількість товару;

1.1.1.1. вагон пасажирський купейний спальний в кількості 51 одиниця;

1.1.1.2. вагон пасажирський купейний спальний типу СВ в кількості 12 одиниць; 1.1.1.3. вагон пасажирський купейний спальний обладнаний для перевезення пасажирів з інвалідністю в колісному кріслі в кількості 20 одиниць;

1.1.1.4. вагон пасажирський купейний спальний обладнаний для перевезення пасажирів з інвалідністю в колісному кріслі та купе начальника поїзда в кількості 17 одиниць;

1.1.2. виробник товару: ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод".

1.1.3. код товару відповідно до ДК 021:2015: 34622200-5;

1.1.4. рік виготовлення товару: не раніше 2021 року;

1.2. покупець зобов`язується прийняти товар, який відповідає умовам договору, та забезпечити оплату за товар, відповідно до умов цього договору;

1.3. товар постачається на підставі заявок, що надаються покупцем в порядку, як передбачено в розділі 5 цього договору.

6. Згідно з пунктом 3.2 договору загальна вартість товару, який має бути поставлений за договором, складає 2 535 034 833, 33 (два мільярда п`ятсот тридцять п`ять мільйонів тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять три) гривні 33 копійки без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 20 454 816,67 (двадцять мільйонів чотириста п`ятдесят чотири тисячі вісімсот шістнадцята) гривень 67 копійок, усього з ПДВ 3 042 041 800 (три мільярда сорок два мільйона сорок одна тисяча вісімсот) гривень.

7. Оплата товару здійснюється покупцем з урахуванням вимог підпунктів 4.4.1-4.4.3 пункту 4.4, пунктів 4.5, 4.6, 4.8, 4.9, підпункту 5.16.6 цього договору та відповідно до наступних умов.

8. Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % від вартості відповідної кількості товару здійснюється у строк 15 (п`ятнадцять) банківських днів з дати отримання рахунку постачальника на оплату відповідної кількості товару, виставленого на підставі заявки покупця на поставку відповідної кількості товару, але не раніше затвердження фінансового плану покупця на відповідний календарний рік, як визначено у пункті 4.11 договору (пункт 4.3 договору).

9. Відповідно до пункту 5.1 договору письмова заявка покупця є обов`язковою умовою для початку виробництва відповідної кількості товару. Заявка на поставку складається за формою, що наведена у додатку 2 до цього договору та має, зокрема, містити дані про кількість одиниць товару, що постачається та місце(-я) поставки відповідних одиниць товару.

10. Товар постачається постачальником партіями у міру готовності, але в межах строків поставки, визначених в пункті 5.4 договору. Партією є кількість товару, що отримана покупцем одночасно за одним товаросупровідним документом. Кількість товару у кожній партії визначається постачальником. Сторонами може бути письмово погоджено графік поставки товару за окремою заявкою.

11. Відповідно до пункту 5.4.1 договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в наступному порядку:

- 10 (десять) % від кількості товару, що вказана у першій заявці покупця, постачається у строк не пізніше, ніж протягом 6 (шести) календарних місяців з дати перерахування попередньої оплати за цей товар постачальнику. У разі, якщо 10 (десять) % від вказаної в цьому пункті кількості складають не ціле число, то кількість товару, який має бути поставлений, визначається шляхом округлення до цілого числа в сторону збільшення;

- решта кількості товару, що вказана у першій заявці покупця постачається протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців з дати перерахування попередньої оплати за цей товар постачальнику; - 10 (десять) % від кількості товару, що вказана у кожній наступній заявці покупця постачається у строк не пізніше ніж протягом 7 (семи) календарних місяців з дати перерахування попередньої оплати на цей товар постачальнику.

У разі, якщо 10 (десять) % від вказаної в цьому пункті кількості вагонів партії товару складають не ціле число, то кількість товару, яка має бути поставлена, визначається шляхом округлення до цілого числа в сторону збільшення; - решта кількості товару, що вказана у кожній наступній заявці покупця постачається, протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців з дати перерахування попередньої оплати за цей товар постачальнику

12. Зі сторони покупця заявка підписується з урахуванням "Правила двох підписів", передбаченого пунктом 15.3 цього договору.

13. Заявка надається відповідно до умов підпункту 15.2.2 пункту 15.2 цього договору.

14. Датою поставки (передачі) кожної партії товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі на відповідну партію товару за формою, визначеною в додатку 3 до договору.

15. Акт приймання-передачі товару та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору, підписуються зі сторони покупця за "Правилом двох підписів", встановленого в пункті 15.3 цього договору (пункти 5.3 - 5.6 договору).

16. 25.06.2021 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору, якою внесли зміни в розділ 3, зокрема щодо загальної вартості поставленого товару, яка становить 3 042 041 664 грн з ПДВ.

17. 30.06.2021 позивач на адресу відповідача направив заявку на поставку товару №1.

18. 22.07.2021 постачальник (позивач) здійснив попередню оплату за товар на суму 88 765 794 грн та 823 846 705,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3 та № 4.

19. 09.06.2022 відповідач звернувся до Полтавської торгово-промислової палати із заявою вих. №76.1-57/402 про засвідчення форс-мажорних обставин.

20. 15.07.2022 на виконання умов розділу 8 договору відповідач листом вих. №А-352 повідомив АТ "Українська залізниця" про настання форс-мажорних обставин і надав сертифікат від 07.07.2022 №5300-22-0370 про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

21. Як зазначає позивач, станом на 22.07.2022 (дату, яку позивач з урахуванням здійсненої попередньої оплати вважає граничним строком поставки всього обсягу товару в кількості 100 вагонів) було поставлено лише 40 вагонів на загальну суму 1 178 879 238 грн в т.ч. ПДВ.

22. Недопоставлена кількість вагонів складала 60 одиниць на загальну суму 1 863 162 426 грн. Факт вчасної поставки товару підтверджується складеними видатковими накладними: від 28.10.2021 КВ-83136, від 30.11.2021 КВ-83234, від 24.12.2021 КВ-83410, від 30.12.2021 КВ-83426, від 31.01.2022 КВ-83525, від 02.03.2022 КВ-83525, від 02.05.2022 КВ-83820, від 02.05.2022 КВ-83819, від 21.06.2022 КВ-84005.

23. Несвоєчасна поставка товару підтверджується видатковими накладними: від 22.07.2022 КВ-84104, від 22.07.2022 КВ-84145, від 22.07.2022 КВ-84183.

24. З 24.08.2022 по 11.11.2022 постачання товару не здійснювалось взагалі.

25. 10.08.2022 на адресу позивача відповідач направив проєкт додаткової угоди №3 про перенесення строку поставки вагонів до 31.12.2022 включно та продовження строку дії договору до 30.06.2023.

26. 16.09.2022 позивач листом вих. №ПК-7/1468 самостійно запропонував відповідачу відтермінувати подальше здійснення приймання-передачі вагонів у рамках договору до моменту підписання додаткової угоди в частині подовження строку поставки, а також вирішення питання щодо фактичного фінансуванні видатків на оновлення рухомого складу за договором.

27. Відповідач листами вих. від 28.09.2022 №76.1-57/597, від 29.09.2022 №76.1-57/598, від 12.10.2022 №76.1-57/614, від 14.10.2022 №76.1-57/564, від 07.11.2022 №76.1-58/354, продовжував викликати уповноважених представників позивача для проведення технічного приймання виготовлених вагонів (за цей період до відвантаження був готовий 21 вагон).

28. 20.10.2022 позивач повторно листом вих. №ПК-7/1612 самостійно запропонував відповідачу продовжити відтермінування подальшого здійснення приймання-передачі пасажирських вагонів до моменту підписання додаткової угоди до договору в частині продовження строку поставки з урахуванням прийнятих рішень відповідних органів правління АТ "Українська залізниця", а також з урахуванням вирішення питання щодо фактичного фінансування видатків за договором.

29. 10.11.2022 сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, відповідно до якої окрім іншого, домовились викласти пункт 5.4.2 договору в новій редакції, якою визначили, що решта кількості товару, що зазначена в заявці покупця, постачається щомісячно партіями у строк до 20.12.2022.

30. Як вказує позивач, в період з 11.11.2022 до 20.12.2022 постачальник мав виконати зобов`язання з постачання решти товару, що частково було здійснено відповідачем та підтверджується видатковими накладними: від 11.11.2022 КВ-84927, від 11.11.2022 КВ-84915, від 01.12.2022 КВ-84968, від 20.12.2022 КВ-85047.

31. Кількість недопоставленого товару (вагонів) станом на 21.12.2022 складала - 15 одиниць товару (вагонів) на загальну суму 479 409 588 грн.

32. 07.12.2022 відповідач повідомив позивача про повторне настання форс-мажорних обставин (вих. №76.1-57/719).

33. 20.12.2022 відповідач листом вих. №76.1-57/745 направив позивачу додаткову угоду №4 про продовження строку дії договору до 31.03.2023 та продовження строків постачання вагонів до 28.02.2023 у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

34. 23.12.2022 відповідач листом вих. №76.1-57/756 направив позивачу сертифікат №5300-22-1899 про форс-мажорні обставини від 23.12.2022.

35. 28.12.2022 АТ "Українська залізниця" та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" уклали додаткову угоду №4 до договору, відповідно до якої окрім іншого, сторони домовились викласти пункт 5.4.2 договору в новій редакції, якою визначили, що решта кількості товару, що зазначена в заявці покупця, постачається щомісячно партіями у строк до 28.02.2023.

36. Відповідач повністю виконав взяті на себе перед позивачем зобов`язання за договором, а позивач, в свою чергу, шляхом укладення додаткових угод №№3, 4 повністю погодився на зміну строків поставки вагонів внаслідок настання для відповідача форс-мажорних обставин.

37. Під час виконання договору позивач не здійснював оплату за прийняті та отримані вагони. Питання погашення заборгованості за поставлені вагони залишалося не вирішеним понад 1,5 роки. З поставкою кожної наступної партії вагонів заборгованість зростала, на момент поставки останньої партії 27.02.2023 складала 1 735 900 811,40 грн. з ПДВ.

38. Лише 29.06.2023 позивач здійснив повний розрахунок за поставлені пасажирські вагони у період 2021-2023 роки на суму 1 735 900 810 грн з ПДВ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

39. Господарський суд Полтавської області рішенням від 18.04.2024 у справі №917/1329/23, яке Східний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 03.10.2024, у задоволенні позовних вимог відмовив.

40. Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що прострочення строків виконання договору в частині поставки товару відбулося за відсутності вини відповідача та за наявності форс-мажорних обставин. При цьому відповідач вжив усіх необхідних заходів для запобігання такому порушенню, зокрема повідомив позивача про існування обставин непереборної сили, які призвели до порушення строків поставки товару, згідно з пунктом 8.3 договору, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій.

41. Крім цього апеляційний суд зазначив, що нарахування позивачем неустойки у розмірі 56 063 671,51 грн за період з 23.08.2022 по 09.11.2022 (вартість недопоставленого товару 1 419 333 456 грн) взагалі є безпідставним, оскільки товар не було поставлено відповідачем у зв`язку з пропозицією саме позивача відтермінувати подальше здійснення приймання передачі пасажирських вагонів до моменту підписання додаткової угоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

42. АТ "Українська залізниця" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2024 у справі №917/1329/23 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Українська залізниця" задовольнити в повному обсязі.

43. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 13.09.2023 у справі 910/7679/22, від 13.03.2024 у справі №686/16312/22, від 26.07.2023 у справі №909/1043/21, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, від 17.08.2022 у справі №922/854/21, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22 та від 13.12.2023 у справі №922/193/23, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 19.12.2023 у справі №911/1625/22, від 09.04.2024 у справі №905/342/23, від 06.06.2024 у справі №910/6405/23, від 25.06.2024 у справі №904/4103/23, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, щодо застосування статей 530, 549, 550, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 216, 217, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК), статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" та статей 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

44. Доводи скаржника зводяться до ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновків Верховного Суду в наведених постановах стосовно:

(1) невчинення юридично значимих дій для підтвердження форс-мажору відповідачем з огляду на те, що сторони в договорі передбачили, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний документ саме Торгово-промислової палати України, у зв`язку з чим сертифікат регіональної торгово-промислової палати не може засвідчувати такі обставини;

(2) несвоєчасного повідомлення іншої сторони про форс-мажорні обставини, що позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності;

(3) листа ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації, оскільки є загальним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

(4) існування таких факторів як збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, які не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні;

(5) сертифікату ТПП, що засвідчує форс-мажор, не має преюдиційного характеру, а має оцінюватись у сукупності з іншими доказами;

(6) забезпечення балансу інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та недопущення фактичного звільнення від сплати штрафних санкцій без належних правових підстав.

45. ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.

46. За твердженнями відповідача:

(1) на дату подання позову укладений між сторонами договір діяв в редакції додаткової угоди №4, якою сторони погодили перенесення строку поставки 90 одиниць товару до 28.02.2023. Тобто, сторони погодили два строки поставки товару, а саме: 10 одиниць товару повинні були бути поставлені у строк до 23.01.2022, решта 90 одиниць - до 28.02.2023;

(2) зазначаючи про періоди поставки з 22.07.2022 по 27.12.2022 як періоди прострочення, позивач в цей же період відмовлявся від прийняття товару і самостійно переніс строки поставки до 28.02.2023 шляхом підписання додаткової угоди №4 до договору;

(3) листи позивача від 16.09.2022 та від 20.10.2022, які були відповідями на листи відповідача про дату готовності товару до технічного приймання, містять пряму відмову позивача від виконання обов`язків покупця, визначених пунктами 5.9, 5.10 договору;

(4) позивач є таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, оскільки він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване відповідачем, не виконав дій, що передбачені договором, і до вчинення яких відповідач не міг виконати свого зобов`язання перед ним. У тому числі з цієї причини сторони і укладали додаткові угоди про зміну умов договору;

(5) повідомлення про форс-мажорні обставини були лише однією з підстав для укладення додаткових угод до договору, які позивач не оспорює;

(6) розпорядженням ТПП України від 25.02.2022 за №3 встановлено, що тимчасово на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану та території України регіональні торгово-промислові палати мають право за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, що спростовує доводи скаржника у відповідній частині;

(7) правовідносини у справах, на неврахування висновків Верховного Суду в яких посилається скаржник, є неподібними з правовідносинами у цій справі, які стосуються вимог позивача про стягнення штрафних санкцій (неустойки та штрафу), нарахованих за порушення встановленого договором первісного строку поставки товару, при наявності укладених сторонами додаткових угод про перенесення строку поставки товару, повному виконанні відповідачем зобов`язань у встановлені строки, в умовах прострочення виконання своїх зобов`язань позивачем.

Позиція Верховного Суду

47. Предметом касаційного оскарження у цій справі є рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову про стягнення неустойки та додаткового штрафу за порушення строків поставки товару та постанова суду апеляційної інстанції, якою вказане рішення залишено без змін.

48. Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 ЦК є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

49. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

50. В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК).

51. Зобов`язання може бути забезпечено, зокрема, неустойкою, що прямо передбачено статтею 546 ЦК.

52. Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( частина третя).

53. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

54. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

55. Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

56. За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК).

57. Згідно з нормами статті 218 ГК, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

58. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

59. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

60. Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

61. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

62. У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, на неврахування якої скаржник посилається у касаційній скарзі, Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

63. Як встановили суди попередніх інстанцій, договір поставки було укладено до початку збройної агресії та введення в Україні воєнного стану, а кінцевий строк виконання зобов`язань за цим договором припадав вже на час дії воєнного стану.

64. 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

65. ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

66. Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

67. У постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, на неврахування висновків в якій посилається скаржник, Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні як обставини непереборної сили звільняють від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

68. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, на неврахування висновків в якій посилається скаржник, викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

69. У постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22, на неврахування висновків в якій посилається скаржник, Верховний Суд зазначив, що :

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

70. У постанові від 29.06.2023 у справі №922/999/22, на неврахування висновків в якій посилається скаржник, Верховний Суд виснував, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

71. Отже, за вказаними висновками, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

72. Водночас, Суд зауважує, що зазначення судами попередніх інстанцій про те, що вказаний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 підтверджує невідворотність, непередбачуваність, об`єктивність обставин, тобто, наявність форс-мажору, не може бути підставою для скасування рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, так як відповідні рішення мотивовані не лише наявністю листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як доказу наявності форс-мажорних обставин.

73. Вказаний лист ТПП України суди попередніх інстанцій врахували в сукупності з іншими доказами, в тому числі сертифікатом №530-22-0370 про форс-мажорні обставини непереборної сили, виданим Полтавською Торгово-промисловою палатою 07.07.2022, а також сертифікатом №5300-22-1899 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Полтавською Торгово-промисловою палатою від 22.12.2022, які відповідач надав на підтвердження відсутності вини та існування обставин непереборної сили.

74. Відповідно до абзаца 3 частини третьої статті 14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

75. Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

76. У постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22 та від 13.12.2023 у справі №922/193/23, на неврахування висновків в яких посилається скаржник, зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

77. У пунктах 75-77 постанови від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, на неврахування висновки в якій також посилається скаржник, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:

"Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".

78. Як встановили суди попередніх інстанцій:

- у пункті 8.1 договору сторони передбачили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі, виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, проведення операцій об`єднаних сил, тощо);

- доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (пункт 8.2 договору);

- сторона, що не може виконувати свої зобов`язання за цим договором внаслідок дій обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням документу, що підтверджують настання таких обставин, у строк не пізніше 20 робочих днів з моменту їх виникнення (пункт 8.3 договору);

- порушення зазначеного строку повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє сторону можливості посилатися на них (пункт 8.4 договору).

79. За встановленими судами обставинами:

(1) 09.06.2022 відповідач звернувся до Полтавської торгово-промислової палати із заявою вих. №76.1-57/402 про засвідчення форс-мажорних обставин, а 15.07.2022 на виконання умов розділу 8 договору листом вих. №А-352 повідомив АТ "Українська залізниця" про настання форс-мажорних обставин і надав сертифікат від 07.07.2022 №5300-22-0370 про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

(2) 10.08.2022 на адресу позивача відповідач направив проєкт додаткової угоди №3 про перенесення строку поставки вагонів до 31.12.2022 включно та продовження строку дії договору до 30.06.2023;

(3) незважаючи на наявність форс-мажору, виготовлення вагонів відповідачем продовжувалося та 27.07.2022, 10.08.2022, 23.08.2022 було передано позивачу 15 вагонів, про що оформлені відповідні Акти приймання-передачі (№9, №10, №11, які наявні в матеріалах справи);

(4) 10.11.2022 сторони уклали додаткову угоду №3, відповідно до якої, окрім іншого, узгодили, що решта кількості товару, що зазначена в заявці покупця, постачається щомісячно партіями у строк до 20.12.2022;

(5) 07.12.2022 відповідач повідомив позивача про повторне настання форс-мажорних обставин (вих. №76.1-57/719), а 20.12.2022 відповідач листом вих. №76.1-57/745 направив позивачу додаткову угоду №4 про продовження строку дії договору до 31.03.2023 та продовження строків постачання вагонів до 28.02.2023 у зв`язку з форс-мажорними обставинами;

(6) 23.12.2022 відповідач листом вих. №76.1-57/756 направив позивачу сертифікат №5300-22-1899 про форс-мажорні обставини від 23.12.2022;

(7) 28.12.2022 сторони уклали додаткову угоду №4, якою визначили, що решта кількості вагонів, що зазначена в заявці №1, постачається щомісячно партіями в строк до 28.02.2023.

80. З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд виснував, що відповідач повідомив позивача про неможливість виконання у строки, встановлені договором, своїх зобов`язань щодо постачання товару у зв`язку з настанням форс-мажорних обставини та вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

81. Скаржник за тексом касаційної скарги вказані висновки належним чином не спростовує, а лише з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду, серед іншого вказує про неналежність наданих відповідачем сертифікатів про форс-мажорні обставини, виданих Полтавською Торгово-промисловою палатою, з огляду на те, що такі сертифікати за умовами договору повинна була видавати ТПП України.

82. Зокрема скаржник стверджує, що наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26.07.2023 у справі №909/1043/21 та від 25.06.2020 у справі №918/289/19.

83. За твердженнями скаржника, на необхідності врахування положень договору при застосуванні статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" та статей 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) наголошено в постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 та від 17.08.2022 у справі №922/854/21.

84. Проаналізувавши вказані судові рішення, Суд встановив, що оскаржувані рішення судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник, а наведені ним посилання зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених ним обставин справи, які є відмінними від обставин справ, на неврахування висновків в яких посилається скаржник.

85. Суд зауважує, що на відміну від справ, на неврахування висновків в яких у контексті наведеного вказує скаржник, у цій справі, приймаючи надані відповідачем сертифікати про форс-мажорні обставини, видані Полтавською Торгово-промисловою палатою, апеляційний суд врахував, що розпорядженням ТПП України за підписом Президента ТПП від 25.02.2022 за №3 встановлено, що тимчасово на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України регіональні торгово-промислові палати мають право за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України.

86. При цьому Суд враховує, що незважаючи на зазначення про необхідність врахування положень договору при застосуванні статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" та статей 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на що посилається скаржник, у справах №904/3886/21 та №904/5328/21 за встановлених судами обставин (неясності (неоднозначність) умови договору в частині формулювання органу, який є повноважним для видачі свідоцтва про форс-мажорні обставини, які були включені у договір саме в редакції Підприємства, яке, з огляду на принцип "contra proferentem", і повинно нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати, тобто сертифікат регіональної торгово-промислової палати.

87. Відповідні висновки Верховного Суду обумовлені не лише встановленими судами обставинами стосовно неясності (неоднозначності) умови договору в частині формулювання органу, який є повноважним для видачі свідоцтва про форс-мажорні обставини, а й нормами Закону України "Про торгово-промислові палати України", який визначає право посвідчення форс-мажорних обставин як Торгово-промисловою палатою України, так й уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, про що, зокрема, зазначено у пункті 5.56 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21.

88. Відхиляючи доводи скаржника в частині несвоєчасного повідомлення іншої сторони про форс-мажорні обставини, апеляційний суд виходив з того, що згідно з поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, обставини непереборної сили, які перешкоджали виконанню договору поставки №431/2021-ЦЮ у визначені строки, виникли саме у липні 2022 року, оскільки підприємства- постачальники опинилися в зоні бойових дій і не мали можливості своєчасно виготовляти та поставляти комплектуючі, обладнання та матеріали, необхідні для виготовлення пасажирських вагонів. Дані комплектуючі, обладнання та матеріали повністю адаптовані під конструкцію та технологію серійного виробництва вагонів та відповідають технічним і якісним вимогам. Заміна цих комплектуючих на альтернативні призводила до відтермінування кінцевого строку виконання обов`язків за договором. Крім того, на підприємстві відбулися втрати робочого часу, викликані оголошеннями повітряної небезпеки, що утруднило роботу підприємства.

89. Апеляційний суд зазначив, що про ці обставини позивача було повідомлено листом 15.07.2022 відповідно до вимог пункту 8.3 договору.

90. З огляду на надані пояснення, апеляційний суд дійшов висновку, що повідомлення про існування обставин непереборної сили, які призвели до порушення строків поставки товару, відповідач здійснив відповідно до приписів пункту 8.3 договору.

91. Скаржник вказані висновки апеляційного суду за текстом касаційної скарги належним чином не спростовує, а лише з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду стверджує про те, що несвоєчасне повідомлення іншої сторони про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

92. Проте відповідні посилання скаржника Суд розцінює лише як незгоду з висновками суду стосовно встановлених обставин справи (обставин повідомлення позивача про форс-мажорні обставини відповідно до приписів пункту 8.3 договору), так як скаржник, зокрема, з посиланням на відповідні докази, не доводить, що (1) форс-мажорні обставини для відповідача розпочались не у липні 2022, як стверджує відповідач, а з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, на що посилається скаржник у тексті касаційної скарги; (2) при встановленні обставин повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права в частині дослідження відповідних доказів.

93. З огляду на вищевикладене та встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій виснували, що прострочення строків виконання договору від 25.06.2021 №431/2021-ЦЮ в частині поставки товару відбулося за відсутності вини відповідача та за наявності форс-мажорних обставин.

94. При цьому суди врахували, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для запобігання такого порушення, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з останнього штрафних санкцій.

95. Скаржник за тексом касаційної скарги вказані висновки належним чином не спростовує, а лише з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду вказує, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який врахували суди, не є доказом настання форс-мажорних обставин, а сертифікат ТПП, який не має преюдиційного характеру, має оцінюватись у сукупності з іншими доказами.

96. Суд вважає відповідні доводи скаржника безпідставними, так як і лист ТПП України, і надані відповідачем сертифікати ТПП, що засвідчують форс-мажорні обставини, суди оцінили у сукупності з іншими доказами, зокрема доказами укладення додаткових угод в частині строків поставки товару та відтермінування самим позивачем приймання-передачі вагонів до моменту підписання додаткової угоди в частині подовження строку поставки.

97. Як встановили суди, позивач листами від 16.09.2022 (вих. №ПК-7/1468) та від 20.10.2022 (вих. №ПК-7/1612) самостійно запропонував відповідачу відтермінувати подальше здійснення приймання-передачі вагонів у рамках договору до моменту підписання додаткової угоди в частині продовження строку поставки, а також вирішення питання щодо фактичного фінансуванні видатків на оновлення рухомого складу за договором.

98. Дослідивши зміст вказаних листів, апеляційний суд встановив, що пропозиція позивача щодо відтермінування постачання вагонів була викликана відсутністю коштів (відповідного фінансування) на оплату договору поставки від 25.06.2021 №431/2021-ЦЮ, зазначивши, що вказана обставина не спростовує того факту, що саме позивач, починаючи з вересня 2022 року, відмовився від отримання товару.

99. Відмовляючи у задоволенні позову, суди також врахували, що незважаючи на наявність форс-мажорних обставин, відповідач виготовлення вагонів не припинив та виконав умови договору щодо виготовлення та поставки товару в повному обсязі, при цьому сторони укладали додаткові угоди щодо строків поставки товару, а позивач своїми листами сам відтерміновував його поставку.

100. З посиланням на норми статті 221 ГК, частини четвертої статті 512, статті 613, статті 664 ЦК апеляційний суд, окрім зазначеного, зауважив про безпідставність нарахування позивачем неустойки в розмірі 56 063 671,51 грн за період з 23.08.2022 по 09.11.2022 (вартість недопоставленого товару 1 419 333 456 грн), оскільки товар не було поставлено відповідачем у зв`язку з пропозицією саме позивача відтермінувати подальше здійснення приймання-передачі пасажирських вагонів до моменту підписання додаткової угоди.

101. У контексті наведеного Суд враховує, що наведені скаржником доводи в межах визначеної ним підстави касаційного оскарження не спростовують висновків судів попередніх інстанцій справи про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків поставки товару з огляду на встановлені судами обставини справи, зокрема щодо наявності форс-мажорних обставин та належності доказів на їх підтвердження, повідомлення позивача про існування форс-мажорних обставин відповідно до умов договору, укладення сторонами додаткових угод щодо строків поставки та відтермінування самим позивачем такої поставки.

102. Посилання скаржника на те, що відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, суди не врахували висновку, викладеного в пункті 5.34 постанови Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10618/20, з приводу того, що суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19), Суд відхиляє, так як відповідні висновки були викладені в контексті реалізації судами своїх дискреційних повноважень, передбачених статтями 551 ЦК та 233 ГК, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, в той час як у цій справі суди не вирішували питання зменшення розміру штрафних санкцій, а виснували про відсутність підстав для задоволення таких вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

103. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГП)К суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

104. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

105. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд не вбачає.

Розподіл судових витрат

106. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2.Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2024 у справі №917/1329/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

В.І. Студенець