Постанова

від 03.10.2024 по справі 905/315/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Харків Справа №905/315/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС»</a> (вх.№1840Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2024 року у справі №905/315/24,

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС»</a>,

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго»</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Міст»,

про визнання договору №1788 від 01.02.2018 року розірваним з 01.07.2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС»</a> звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго»</a> про визнання договору №1788 від 01.02.2018 року розірваним з 01.07.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.02.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1788 на постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуг з централізованого постачання гарячої води. Вказаний договір є безстроковим. В кінці грудня 2022 року позивачем було отримано акт-рахунок №1788 від 30.11.2022 року, згідно з яким, відповідач нарахував позивачу плату за теплову енергію за адресами: м. Краматорськ, вул. Паркова, 99а; м. Краматорськ, вул. Двірцева, 42а; м. Краматорськ, вул. Б. Краматорський, 15. В той же час, позивач зазначає, що з червня 2020 року не здійснює свою діяльність у місті Краматорськ та на момент завершення своєї діяльності у вказаному місті послуги відповідача були сплачені у повному обсязі. Вказані приміщення були власністю територіальної громади м. Краматорська. Позивачем з третьою особою були укладені два договори оренди, а саме щодо нерухомого майна за адресами: м. Краматорськ, вул. Паркова, 99а; м. Краматорськ, вул. Двірцева, 42а. Строк оренди приміщень за цими адресами сплив. Після завершення оренди, ключі від приміщень були повернуті третій особі за актом приймання-передачі. Екземпляр такого акту позивачем був втрачений під час перевезення документів до головного офісу підприємства. Крім того, приміщення за адресами: м. Краматорськ, вул. Паркова, 99а; м. Краматорськ, вул. Двірцева, 42а 18.02.2022 року були внесені до переліку щодо проведення аукціону на право оренди, а отже вказане свідчить про те, що ці об`єкти не перебували в оренді. Договір оренди приміщення за адресою: м. Краматорськ, вул. Б. Краматорський, 15 у позивача відсутній, зазначене приміщення в оренді у позивача не перебуває.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.06.2024 року у справі №905/315/24 (повний текст складено 03.07.2024 року, суддя Говорун О.В.) у позові відмовлено.

Позивач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт також просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що договори оренди закінчили свою дію у зв`язку з закінченням строку на який їх було укладено. Умовами договору не було передбачено автоматичну пролонгацію дії договорів. Звертає увагу, що з боку третьої особи не вчинялись будь-які дії, які б свідчили про користування позивачем орендованим приміщенням після закінчення строку договорів. Вказує, що вставлені рахунки є неналежними, а акти виконаних робіт оформлені неналежним чином, зокрема, з боку відповідача використано печатку яка ним не використовується (виведена з дії та підлягала знищенню).

Скаржник наполягає на тому, що ним належними доказами доведено, що він не є споживачем послуг, які надаються відповідачем з 01.07.2020 року у зв`язку з відсутність права користування приміщеннями та фактичним не отриманням таких послуг у зв`язку з чим спірний договір має бути розірваним з 01.07.2020 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС»</a> на рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2024 року у справі №905/315/24. Встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/315/24.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 30.07.2024 року.

05.08.2024 року матеріали справи №905/315/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

12.08.2024 року від позивача надійшла заява (вх.№10561), в якій просить провести судове засідання у даній справі без участі його представника.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Міст» надав заяву (вх.№10631 від 13.08.2024 року), в якій зазначає, що доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вважає, що апеляційна скарга подана з надуманих причин та задоволенню не підлягає. Крім того заявник просить судовий розгляд проводити без участі його представника.

Ухвалою суду від 22.08.2024 року відкладено розгляд справи на іншу дату, а саме на 16.09.2024 року.

У судове засідання 16.09.2024 року представники учасників справи не з`явились.

Ухвалою суду від 16.09.2024 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні та керуючись приписами ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на іншу дату.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 20.09.2024 року.

20.09.2024 року від третьої особи Комунального підприємства «Міст» надійшли додаткові пояснення (вх.№12208), в яких вказує, що 10.06.2021 року між Управлінням житлово-комунального господарства Краматорської міської ради та ТОВ «Спецсервіс АДС» було укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Краматорська №43-12 від 10.06.2021 року, в якому орендарем виступає ТОВ «Спецсервіс АДС» та останньому було передано в оренду нежитлове приміщення розташоване за адресою: вул. Хабаровська (Хортицька), 38 у місті Краматорськ. Вказане спростовує доводи апелянта про припинення діяльності у місті Краматорськ у 2020 році, а відповідно спростовує твердження апелянта, щодо відсутності правовідносин між КП «Міст» та ТОВ «Спецсервіс АДС» за договорами, які є предметом розгляду у цій справі.

27.09.2024 року від позивача надійшла заява (вх.№12470), в якій просить провести судове засідання у даній справі без участі його представника. Крім того, зазначає, що він не здійснює підприємницьку діяльність у м.Краматорськ, а наданий третьою особою договір був укладений як продовження договору №43-12 від 12.07.2018 року про що зазначено у п.5.1.1 договору.

У судове засідання 03.10.2024 року представники сторін не з`явились.

В ухвалі від 16.09.2024 року суд доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд дійшло висновку про розгляд справи (апеляційної скарги) за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

20.02.2017 року між Комунальним підприємством «Міст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС» укладено договір №20.02/17 оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська (далі договір від 20.02.2017 року) відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно нежиле приміщення (далі - майно), розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 99а, загальною площею 61,0 кв.м на другому поверсі будівлі теплопункту №181/2, що знаходиться на балансі КП «Міст», вартість якого визначена згідно акту оцінки незалежною оцінкою станом на 31.12.2016 року і становить 122087 грн. Майно передається в оренду з метою використання розміщення офісу підприємства.

Відповідно до п. 1.2 договору від 20.02.2017 року, зазначене в п.1.1 цього договору майно передається орендарю згідно з актом приймання-передачі, що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п.2.2 договору від 20.02.2017 року, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власниками майна залишаються територіальна громада міста Краматорська, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю згідно акту приймання-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.4 договору від 20.02.2017 року).

Відповідно до п.11.1 договору від 20.02.2017 року, цей договір укладено строком з 20.02.2017 року до 31.01.2020 року.

Відповідно до п.11.9 договору від 20.02.2017 року, майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Сторонами складений та підписаний акт прийому-передачі, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування частину нежилого приміщення, розташованого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 99а, загальною площею 61 кв.м.

20.09.2017 року між Комунальним підприємством «Міст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС» укладено договір оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська №20.09/17 (далі договір від 20.09.2017 року) відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно вбудоване нежитлове приміщення теплопункту №174/2 (далі - майно), розташоване за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул. Двірцева, 42 а, площею 308.4 кв.м, що знаходиться на балансі КП «Міст», вартість якого визначена згідно акту оцінки/незалежною оцінкою стоном на 31.07.2017 року.

Відповідно до п. 1.2 договору 20.09.2017 року, зазначене в п.1.1 цього договору майно передається орендарю згідно з актом приймання-передачі, що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно п.2.2 договору 20.09.2017 року, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власниками майна залишаються територіальна громада м. Краматорська, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю згідно з актом приймання-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.4 договору 20.09.2017 року).

Відповідно до п. п. 11.1, 11.2 договору 20.09.2017 року, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та застосовується до відносин, що виникли між сторонами з 01.08.2017 року згідно з п.3 ст.631 Цивільного кодексу України. Цей договір укладено строком з 01.08.2017 року до 30.06.2020 року включно.

Після закінчення строку дії договору, або у випадку дострокового розірвання орендоване майно має бути звільнено орендарем і передано орендодавцю за актом приймання-передачі протягом 15 днів (п.11.8 договору від 20.09.2017 року).

Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.11.10 договору від 20.09.2017 року).

Сторонами складений та підписаний акт прийому-передачі в оренду, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування вбудоване нежитлове приміщення теплопункту №174/2, розташоване за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул. Двірцева, 42 а, площею 16.2 кв.м із загальної площі 308.4 кв.м.

Як вказує позивач, договір оренди приміщення за адресою: м. Краматорськ, вул. Б.Краматорський, 15 відсутній, зазначене приміщення не перебуває у нього оренді. Вказаний договір був наданий відповідачем.

22.03.2017 року між Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» житлово-комунального господарства м.Краматорська та ТОВ «Спецсервіс АДС» укладено договір оренди комунальної власності територіальної громади м.Краматорська №27/17 (далі - договір від 22.03.2017 року).

Відповідно до п.1.1 договору від 22.03.2017 року, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно: вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, бульв. Краматорський, 15, площею 18,75 кв.м.

Відповідно до п. 1.2 договору від 22.03.2017 року, зазначені в п.1.1 цього договору приміщення передаються орендарю згідно з актом приймання-передачі, що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає приміщення орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі приміщень орендарю за цим договором. Приміщення вважаються повернутими орендодавцю з моменту підписання сторонами акту повернення. Обов`язок по складанню акта повернення покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору (п.2.4, 2.5 договору від 22.03.2017 року).

Відповідно до п.11.1 договору від 22.03.2017 року, цей договір діє з 22.03.2017 року до 21.03.2018 року включно.

Приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.11.10 договору від 22.03.2017 року).

Згідно з додатком №1 до договору №27/17 від 22.03.2017 року, орендодавець передав, а орендар прийняв в користування приміщення за адресою: м.Краматорськ, бульв. Краматорський, 15.

01.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС» (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі - виконавець) укладено договір постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуг з централізованого постачання гарячої води №1788 (далі договір №1788) відповідно до п. 1.1 якого, виконавець зобов`язується своєчасно постачати споживачеві відповідної якості теплову енергію в гарячій воді для опалення приміщення/приміщень та надавати послугу з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати нарахування за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором.

Перелік приміщень споживача та точки розподілу, в яких здійснюється передача теплової енергії (опалення) та послуги з централізованого постачання гарячої води від виконавця споживачу, зазначений у додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною частиною (п.1.2 договору).

Відповідно до розділу 8 договору, цей договір є безстроковим і набирає чинності з 01.02.2018 року. Договір припиняє свою дію за письмовою домовленістю сторін; у зв`язку з припиненням виконавця; за відповідним рішенням суду або в інших випадках, передбаченим діючим законодавством. Виконавець або споживач мають право ініціювати внесення змін до цього договору. Всі зміни та доповнення до договору (крім процедури зміни тарифів на послуги, передбаченої п.2.3 цього договору) приймаються за взаємною згодою сторін і мають бути оформлені виключно у письмовому вигляді додатковими угодами до договору.

Договір постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуг з централізованого постачання гарячої води №1788 між позивачем та відповідачем був укладений у зв`язку з перебуванням в оренді у позивача нерухомого майна.

Як зазначає позивач в обґрунтування вимог, строк дії договорів оренди сплив, ним були повернуті орендодавцю ключі від відповідних приміщень. Відповідачем безпідставно нарахована плата за постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуг з централізованого постачання гарячої води, оскільки після спливу строку дії договорів оренди позивач повернув орендодавцю орендоване майно та не користувався приміщеннями.

Позивач звернувся до відповідача з проектом додаткової угоди про припинення строку договору №1788 з 31.01.2022 року.

Разом з тим, як вірно відзначив суд першої інстанції, предметом позову в цій справі є вимога позивача про визнання договору №1788 розірваним з 01.07.2020 року.

Відповідач повідомив позивача про те, що договір №1788 від 01.02.2018 року, відповідно до п.8.1, безстроковий та не потребує пролонгації. Підстави для розірвання договору відсутні. Позивачем не надано будь-яких додатків (додаткової угоди про розірвання договору оренди, актів приймання-передачі, договору купівлі-продажу тощо) чи посилань на норми законодавства, які мають значення для вирішення питання щодо розірвання договору між сторонами. ТОВ «Краматорськтеплоенерго» відмовило в проханні щодо списання заборгованості за договором №1788 від 01.02.2018 року. Для розгляду питання щодо розірвання договору відповідач просив позивача надати копії актів приймання-передачі по всім приміщенням споживача.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пунктів 5, 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п.1 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 1 ст. 12 вказаного Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Отже, особа, яка є власником або користується об`єктом нерухомого майна, зобов`язана укладати договір про надання житлово-комунальних послуг, зокрема послуг щодо постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. 651 Цивільного кодексу України.

За змістом частини першої вказаної статті, зміна або розірвання договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором №1788 не передбачена можливість його розірвання за волевиявленням однієї зі сторін.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного порушення умов договору, відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення договірних правовідносин.

Позивачем не надано доказів істотного порушення відповідачем умов договору №1788.

Також, позивачем не доведено наявність випадків встановлених договором або законом з настанням яких позивач вправі вимагати розірвання договору з відповідачем.

Визнання договору розірваним з 01.07.2020 року позивачу необхідно з метою доведення безпідставності нарахування відповідачем плати за постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води.

Враховуючи, що договір №1788 укладений у зв`язку з перебуванням у позивача в оренді об`єктів нерухомого майна, відповідач, з метою вирішення питання щодо розірвання договору з позивачем, повідомляв позивача про необхідність надання документів на підтвердження повернення орендованого майна орендодавцю.

Позивач зазначив, що ним були повернуті ключі від приміщень орендодавцю і тим самим відповідач вважав, що договірні зобов`язання щодо повернення майна виконані в повному обсязі.

Разом з тим, умовами договору оренди приміщень чітко визначений як порядок повернення майна орендодавцю, так і момент з якого таке майно вважається повернутим.

Так, в кожному з трьох договорів оренди зазначено, що орендар повертає майно орендодавцю згідно акту приймання-передачі. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Проте, доказів на підтвердження складання актів щодо повернення орендованого майна орендодавцю чи вчинення позивачем будь-яких дій, які б свідчили про фактичне повернення приміщень, зокрема повернення орендодавцю ключів від орендованих приміщень, позивачем не надано та матеріали справи не містять.

За змістом ст.795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У той час, з боку позивача мають місце суперечливості обґрунтування про повернення приміщень орендодавцю.

Так, у позові зазначається, що ключі від приміщень були повернуті тертій стороні за актом приймання-передачі, який позивачем був втрачений. У відповіді на відзив, позивач вказував, що приміщення та ключі від них були повернуті орендодавцю за усною домовленістю.

Однак, позивачем не було надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження як складання актів, так і їх втрату позивачем, а також не було доведено і наявність усної домовленості щодо повернення ключів від приміщень орендодавцю. Представник третьої особи спростував таку домовленість з позивачем та зазначив, що станом на 11.04.2024 року об`єкти оренди орендодавцю не повернуті, акти приймання-передачі між сторонами не підписані.

Вказане призводить до висновку про не доведення факту повернення позивачем об`єктів нерухомого майна орендодавцю після спливу строку дії договорів.

Відсутність доказів фактичного повернення майна орендарем орендодавцю, свідчить про продовження користування майном орендарем.

Сам факт закінчення строку дії договору оренди не виключає можливість продовження користування орендарем орендованим майном і після спливу такого строку. Наведений висновок випливає в тому числі і з аналізу ст. 785 Цивільного Кодексу України.

Припинення договору оренди, після спливу строку його дії, зумовлює обов`язок орендаря негайно повернути орендарю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України). У випадку не виконання орендарем такого обов`язку орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Відсутність правомірного права користування приміщеннями не свідчить про те, що приміщення не можуть використовуватись неправомірно, а отже і відсутність отримання послуг від відповідача.

Третьою особою були надані акти надання послуг, згідно з якими третьою особою позивачу, на підставі договорів оренди майна №20.02./17 від 20.02.2017 року та №20.09/17 від 20.09.2017 року були надані відповідні послуги після спливу строку дії цих договорів, тобто після 31.01.2020 року та після 30.06.2020 року, зокрема акт від 31.01.2021 року, від 28.02.2021 року, 31.03.2021 року.

Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта про неналежність актів у зв`язку з їх складанням з використанням печатки, яка виведена з дії та підлягала знищенню, оскільки на підтвердження таких доводів не надано належних доказів.

21.05.2021 року позивачем, на підставі відповідних рахунків третьої особи, була здійснена орендна плата за користування майном після закінчення строків дії договорів оренди, а саме за грудень 2020 року та за січень-березень 2021 року.

Складання сторонами договорів оренди від 20.02.2017 року та від 20.09.2017 року актів, виставлення орендодавцем рахунків на оплату оренди та сплата відповідачем таких рахунків за період після спливу строку дії цих договорів, свідчать про фактичне продовження орендних відносин між сторонами договорів оренди і після спливу строку дії таких договорів.

За таких обставин, доводи позивача щодо повернення орендодавцю приміщень, які були предметом договорів оренди від 20.02.2017 року та від 20.09.2017 року, та припинення орендних відносин позивача з орендодавцем після спливу строку дії цих договорів, спростовані вказаними вище доказами.

Також матеріали справи свідчать, що 30.11.2021 року позивач здійснив оплату відповідачу за опалення згідно рахунку №1788 від 31.10.2021 року, тобто за період після спливу строку дії договорів оренди нерухомого майна, що свідчить про неповернення орендодавцю приміщень після спливу строку таких договорів.

Нездійснення позивачем діяльності в місті Краматорськ, за наявності орендних відносин у позивача з третьою особою, не може бути підставою для розірвання договору №1788, предметом якого є постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуг з централізованого постачання гарячої води приміщенням, які перебувають в оренді у позивача.

Доводи позивача про доведеність факту не перебування приміщень за адресами: м.Краматорськ, вул. Паркова, 99а; м. Краматорськ, вул. Двірцева, 42а в оренді станом на 18.02.2022 року у зв`язку із внесенням цих приміщень до переліку з метою проведення аукціону на право оренди, судом відхиляються, оскільки перебування цих приміщень в оренді до прийняття рішення про проведення аукціону не виключено.

Також позивачем не спростовано проведення такого аукціону саме за заявами позивача від 26.11.2021 року.

Отже, позивачем не доведено фактичного повернення орендодавцю приміщень після спливу строку дії відповідних договорів оренди, що могло б бути підставою для припинення зобов`язань сторін за договором №1788, оскільки позивач припинив би користування орендованим майном та втратив би статус індивідуального споживача в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а відтак позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС»</a> не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2024 року у справі №905/315/24, яке відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС»</a> залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2024 року у справі №905/315/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.10.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук