Рішення
від 03.10.2024 по справі 902/546/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2024 р. Cправа № 902/546/24

за позовом: Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21001) в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової державної адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050)

до: Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (вул. Незалежності, 25, смт. Теплик, Гайсинський р-н. Вінницька обл., 23800)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик Агро" (вул. Незалежності, 30, с. Степанівка, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23814)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (вул. Соборна 15А, м. Вінниця, 21050, код 43723537)

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним договору, скасування реєстраційних дій, повернення земельної ділянки

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

прокурора: Моніч Л.В.

позивач: Хомеренчук Ю.О.

відповідача 1, третьої особи: не з`явились

відповідача 2: Горовий С.І.

В С Т А Н О В И В :

09.05.2024 перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової державної адміністрації звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик Агро" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним договору, скасування реєстраційних дій, повернення земельної ділянки.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.05.2024 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд вважає їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

Ухвалою суду від 14.05.2024 відкрито провадження у справі 902/546/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.06.2024. Залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (вул. Соборна 15А, м. Вінниця, 21050, код 43723537).

28.05.2024 від ТОВ «Теплик - Агро» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/5555/24 від 28.05.2024), який долучений судом до матеріалів справи.

31.05.2024 від Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/5696/24 від 31.05.2024), який долучений судом до матеріалів справи.

03.06.2024 від Вінницької обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив ТОВ «Теплик - Агро» (вх. № канц. 01-34/5746/24 від 03.06.2024), який долучений судом до матеріалів справи.

11.06.2024 від представника відповідача 2 ТОВ «Теплик-Агро» надійшло заперечення (вх. № канц. 01-34/6066/24 від 11.06.2024) на відповідь на відзив Вінницької обласної прокуратури, яке долучене судом до матеріалів справи.

11.06.2024 від Вінницької обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (вх. № канц. 01-34/6079/24 від 11.06.2024), яка долучена судом до матеріалів справи.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились прокурор, представник позивача, представники відповідача 2. Представники третьої особи та представника відповідача 1 в судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 14.05.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення судового засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 11.06.2024 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 31.07.2024.

31.07.2024 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Вінницької обласної державної адміністрації (вх. № канц. 01-34/7756/24 від 31.07.2024), які долучені судом до матеріалів справи.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились прокурор, представник позивача, представник відповідача 2 ТОВ "Теплик - Агро". Представники відповідача 1 Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 11.06.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 31.07.2024 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 10.09.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про оголошення перерви в розгляді справи на 25.09.2024, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 10.09.2024 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 25.09.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились прокурор, представник позивача, представник відповідача 2 ТОВ "Теплик Агро". Представники відповідача 1 Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 10.09.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 03.10.2024 з огляду на задоволення судом усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 25.09.2024 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 03.10.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились прокурор, представник позивача та представник відповідача 2 ТОВ «Теплик Агро».

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 25.09.2024.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 25.09.2024.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Прокурор позов підтримав в повному обсязі. Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги. Представник відповідача 2 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

03.10.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що Вінницькою обласною прокуратурою при виконанні повноважень, передбачених ст.131-І Конституції України та ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», виявлені порушення вимог законодавства при передачі земельної ділянки з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 історико-культурного призначення у приватну власність. Так, прокурором вказується, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,7 га розташований пам`ятник архітектури, який рішенням виконкому Вінницької обласної ради депутатів трудящих № 313 від 10.06.1971 було внесено до списку пам`ятників архітектури. Спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення "Поселення трипільської культури ІV-ІІІ т.т до н..е.", яка паспортизована 30.06.1997, та розташована на полях колгоспу ім. Котовського села Розкошівка, 200 метрів на північ від села Розкошівка Теплицького району Вінницької області. Оформлення права комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 за Теплицькою селищною радою та надання її в оренду ТОВ «Теплик-Агро» суперечить вимогам законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Поряд з цим, прокурором вказується, що розпорядником земельної ділянки історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,7 га, на якій розташована пам`ятка археології, є Вінницька обласна військова адміністрація.

В матеріалах справи міститься пояснення Вінницької обласної державної адміністрації де доводи останньої зводиться до того, що оформлення права комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 за Теплицькою селищною радою та надання її в оренду ТОВ «Теплик - Агро» суперечить вимогам законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Представник відповідача 2 ТОВ «Теплик - Агро» проти позову заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, де доводи останнього зводяться до того, що умовою належності земельної ділянки з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 до категорії земель історико-культурного призначення державної власності є саме розташування на ній об`єкта, визначеного статтями 53, 54 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: пам`ятки археології. Доказів наявності пам`ятки археології в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 ні прокурором ні позивачем не надано. Тобто, не встановлення місця розташування пам`ятки археології шляхом проведення органами охорони культурної спадщини науково-проектної документації з визначення меж і режимів та використання зон охорони пам`ятки та історичного ареалу "Поселення трипільської культури ІV-ІІІ т.т до.н.е", а також іншої документації для встановлення актуальних меж пам`ятки археології "Поселення трипільської культури ІV-ІІ т.т до.н.е" є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з їх недоведеністю, оскільки вказані обставини не залежать від волі відповідачів. З огляду на те, що на спірній земельній ділянці відсутня пам`ятка архітектури та жодне із обмежень, визначених п.п. а-е п.24 розділу 10 Перехідних положень ЗК України не неї не поширюється, тому в силу Закону право власності на спірну земельну ділянку перейшло до Теплицької селищної ради. Таким чином, державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровий номер 0523783000:01:000:0321 була проведена у відповідність до чинного законодавства, що є підставою, яка виключає можливість задоволення позовних вимог.

Представник відповідача 2 зазначає про відсутності проекту землеустрою з організації та встановлення меж пам`ятки археології та наявність обов`язкової процедури реєстрації об`єкта культурної спадщини. Поряд з цим, зазначає про відсутність земельної ділянки історико-культурного призначення у державному акті на право колективної власності на землю КСП «Мир», що в свою чергу свідчить про відсутність пам`ятки археології на земельній ділянці з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321. Зокрема звертає увагу суду на те, що технічні документації, виготовлені у 2003 та 2013 є неналежними доказами», оскільки «проведені не на підставі нормативно-правового акта, який визначає таке проведення для земель історико-культурного призначення.

Щодо вимог про визнання недійсним договору від 18.12.2013, скасування державної реєстрації прав власності, оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку представником відповідача 2 зазначено, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 18.12.2013 задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є нікчемний в силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України. Зокрема додатковою підставою для задоволення вимоги про визнання недійсним правочину, є пропуск позивачем строку, визначеного статтями 256,257 ЦК України.

Поряд з цим, за доводами представника відповідача 2 позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності не відповідає належному способу захисту, тому навіть факт обрання прокурором неналежного способу захисту, є підставою для відмови в задоволенні вимоги скасування рішення Теплицького районного суду.

Позовна вимога про зобов`язання Теплицької селищної ради повернути державі земельну ділянку державної власності історико-культурного призначення, заявлена до неналежного відповідача.

Представником відповідача 1 Теплицькою селищною радою Гайсинського району Вінницької області надано відзив на позовну заяву зі змісту якого слідує, що відповідно до чинного законодавства виключно до компетенції селищної ради належить вирішення питань з регулювання земельних відносин. Па підставі п.24 розділу X Перехідних положень ЗК України, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Розглядаючи заяву ТОВ «Теплик -Агро» відповідачем дотримано вимог законодавства, щодо поновлення договору оренди.

Прокурор не погодився з доводами відповідача 2 викладеними у відзиві на позовну заяву, позиція останнього викладена у відповіді на відзив, де з поміж іншого зазначено, що доказами наявності пам`ятки археології в межах земельної ділянки з кадастровим номером 052378000:01:000:0321 є: рішенням виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих від 10.06.1971 №313 «Про затвердження списку пам`ятників археології, історії та мистецтва місцевого значення»; паспортом пам`ятки археології від 30.06.1977; технічна документація по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право власності на землю громадянам ТОВ «Янів» Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленою Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук (Вінницьким філіалом) у 2003 році; технічна документація по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленою ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2004 році; охоронним договором на пам`ятку культурної спадщини - поселення трипільської культури ІV-ІІІ тис. до нашої ери, укладеним 01.04.2004 між відділом культури Теплицької районної державної адміністрації та Комарівською сільською радою; технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленою Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2013 році; охоронним договором на пам`ятку культурної спадщини від 19.09.2014 № 13/14;інформацією з Публічної кадастрової карти України; інформацією з Державного земельного кадастру; рішенням суду першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі №902/17/16. Крім того, прокурор звертає увагу суду на те, що заперечуючи розташування пам`ятки археології на земельній ділянці з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321, відповідач - ТОВ «Теплик Агро» умисно замовчує про наявність охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини - пам`ятки археології місцевого значення - поселення трипільської культури ІV-ІІІ тис. до н. е., укладеного 19.09.2014 між товариством та Управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації. Зокрема прокурором зазначається, що наявність на спірній земельній ділянці пам`ятки археології встановлено під час розгляду справи № 902/17/16 за позовом керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації до ТОВ «Теплик-Агро» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 та стягнення 101, 4 тис. грн. Так, у цій справі відповідач - ТОВ «Теплик-Агро» стверджував, що він використовував земельну ділянку з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 на підставі охоронного договору від 19.09.2014 № 13/14 на пам`ятку культурної спадщини - пам`ятку археології місцевого значення - поселення трипільської культури ІV-ІІІ тис. до н. е., що розташована на ній.

За доводами прокурора є хибними та такими, що не відповідають нормам законодавства доводи відповідача 2 про те, що за відсутності проекту землеустрою з організації та встановлення меж пам`ятки археології та обов`язкової процедури реєстрації об`єкта культурної спадщини є підставою для відмови у задоволені позовних вимог, оскільки умовою належності земельної ділянки до цієї категорії земель є розташування на ній, об`єктів визначених статями 1, 53, 54 ЗК України, статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Крім того вважає, що безпідставними є доводи відповідача 2 про те, що відсутність земельної ділянки історико-культурного призначення у державному акті на право колективної власності на землю КСП «Мир», свідчить про відсутність пам`ятки археології на земельній ділянці з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321, оскільки про віднесення ділянки з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 до земель історико культурного призначення свідчать дані технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленої Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2013 році, Публічної кадастрової карти України та Державного земельного кадастру. Зокрема прокурор вважає, що необґрунтованими є доводи відповідача 2 про те, що: «технічні документації, виготовлені у 2003 та 2013 є неналежними доказами», оскільки «проведені не на підставі нормативно-правового акта, який визначає таке проведення для земель історико-культурного призначення». За доводами прокурора відповідачем 2 не наведено конкретних порушень Закону України «Про землеустрій» під час розроблення технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право власності на землю громадянам ТОВ «Янів» Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленою Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук (Вінницьким філіалом) у 2003 році та технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленої Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2013 році. Зазначені документації складено відповідно до вимог Земельного кодексу України, нормами, правилами, інструкціями та державними стандартами, а також діючими на період випуску проекту нормативними документами і рекомендаціями.

Прокурором крім того зазначено, що земельна ділянка, на якій розташована пам`ятка археології, може перебувати виключно у державній власності, тому Теплицькою селищною радою у порушення вищезазначених вимог законодавства зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,7 га, на якій розташована пам`ятка археології.

Враховуючи те, що земельна ділянка, яка була передана за договором про обробіток, збереження та оренду, належать до державної власності та вибула з державної власності поза волею власника, власник такої земельної ділянки має право вимагати усунення порушень його прав, зокрема і шляхом визнання недійсним договору оренди, укладеного іншими особами, тобто без фактично волевиявлення власника земельних ділянок та за відсутності у особи, яка вчинила такі правочини, прав на розпорядження такими земельними ділянками.

Оскільки спірний договір укладений 01.12.2013 між Комарівською сільською радою та ТОВ «Теплик-Агро» на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки та додаткова угода до нього укладена Теплицькою селищною радою з порушеннями ст. ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. ст. 53, 54, ч. 5 ст. 122, п.п. ґ п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, наявні правові підстави для визнання вищезазначеного договору недійсним.

Щодо скасування державної реєстрації права комунальної власності та права оренди зазначає, що запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності та права оренди на земельну ділянку історико-культурного призначення є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт. З урахуванням того, що вказана земельна ділянка в силу свого статусу, якого вона не була позбавлена у встановленому законом порядку, взагалі не може перебувати у комунальній власності (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п.п. г) п. 24 Земельного кодексу України), перехід права власності на спірну земельну ділянку з порушенням положень закону треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі X» 487/10128/14-ц).

Представник відповідача 2 не погодився з доводами прокурора викладеними у запереченні на відзив, позиція останнього викладена у відповідному запереченні де доводи останнього є аналогічними, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Прокурор не погодився з доводами відповідача 1 викладеними у відзиві на позовну заяву, позиція останнього викладена у відповіді на відзив, де зазначено, що Теплицька селищна рада у своєму відзиві як на підставу набуття права комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення, посилається на п. 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

При цьому, прокурор зазначає, що Теплицька селищна рада наводячи вищезазначені норми матеріального права не звертає увагу на те, що відповідно до п.п. ґ) п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Зважаючи на те, що згідно п. 4 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка археології - поселення трипільської культури є об`єктом нерухомого майна державної власності, ділянка під цією пам`яткою відповідно до п.п. ґ) п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у державній власності.

Розпорядником земельної ділянки історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,7 га, на якій розташована пам`ятка археології, є Вінницька обласна військова адміністрація.

Отже Теплицькою селищною радою у порушення вищезазначених вимог законодавства зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,7 га, на якій розташована пам`ятка археології.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: на виконання постанови Ради Міністрів Української РСР від 20.02.1967 № 125 «Про стан і заходи по дальшому поліпшенню охорони та збереження пам`ятників архітектури, мистецтва, археології та історії в Українській РСР» рішенням виконкому Вінницької обласної ради депутатів трудящих від 10.06.1971 № 313 затверджено список пам`ятників археології, історії та мистецтва місцевого значення.

Згідно додатку до вищевказаного рішення на території с. Розкошівка розташована пам`ятка археології - поселення трипільської культури ІV-ІІІ т. т. до н.е. (порядковий номер списку 803).

Пам`ятку археології паспортизовано 30.06.1977. Відповідно до паспорту пам`ятки поселення датоване початком пізнього етапу Трипілля, перша половина III тис. до н. е. Пам`ятка розташована на полях колгоспу ім. Котовського, 200 м на північ від села Розкошівка, Теплицького району, Вінницької області. На поселенні знаходяться потужні залишки глиняної обмазки і червоної кераміки з монохромним розписом. Поселення може бути джерелом для вивчення епохи енеоліту на території Південного Побужжя.

До паспорту пам`ятки складено схематичний план трипільського поселення в с. Розкошівка Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, відповідно до якого здійснено прив`язку місця розташування поселення, а також облікову картку пам`ятки археології, яка датована 30.06.1977, у якій зазначено інформацію про місце розташування та площу - 800x300 м.

Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук (Вінницький філіал) у 2003 році розроблено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право власності на землю громадянам ТОВ «Янів» Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Відповідно до висновку Управління культури Вінницької обласної державної адміністрації від 18.10.2002 № 1175/03-06, який міститься у вищезазначеній технічній документації, на території сільської ради, станом на 01.09.2001, відомо про одну пам`ятку археології - поселення трипільської культури ІV-ІІІ тис. до н. е., яке знаходиться на північній околиці села Розкошівка.

Також до матеріалів технічної документації долучено схему організації території земельних часток (паїв) ТОВ «Янів» Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, на якій позначено одну земельну ділянку історико-культурного призначення площею 24,83 га.

Між відділом культури Теплицької районної державної адміністрації та Комарівською сільською радою 01.04.2004 укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини - поселення трипільської культури ІV-ІІІ тис. до нашої ери. Умовою охоронного договору є використання пам`ятки - поселення трипільської культури виключно під екскурсійно туристичні цілі (п. 5 договору). Термін дії договору з 2004 по 2014 рік.

Згідно експлікації земельних угідь, наявної у технічній документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленої ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2004 році на території Комарівської сільської ради обліковуються землі історико-культурного призначення площею 24,83 га.

Розпорядженням Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області від 02.08.2013 № 218 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Теплицького району.

На виконання наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 12.08.2013 № 67 «Про проведення робіт по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленої Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2013 році, розміщена земельна ділянка історико-культурного призначення площею 24,83 га.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 га належить до категорії земель історико-культурного призначення. Дата державної реєстрації земельної ділянки 04.11.2013.

Про належність вищезазначеної земельної ділянки до земель історико- культурного призначення також свідчать дані поземельної книги (записи від 04.11.2013 №001 та від 11.12.2019 № 003).

Факт знаходження на земельній ділянці з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 вищезазначеної пам`ятки археології - поселення трипільської культури було досліджено Господарським судом Вінницької області під час розгляду справи № 902/17/16 за позовом Бершадської окружної прокуратури в інтересах Вінницької обласної державної адміністрації до ТОВ «Теплик-Агро» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321.

Судом встановлено, що між Комарівською сільською радою та ТОВ «Теплик-Агро» 18.12.2013 укладено договір на обробіток, збереження та оренду вищезазначеної земельної ділянки, згідно з умовами якого 24,83 га землі історико-культурного призначення державної власності передано товариству на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з орендною платою у 812,00 грн за 1 га в рік.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди зареєстровано 04.07.2023, номер запису 50866165.

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.07.2023 за Теплицькою селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,7 га.

Теплицькою селищною радою Гайсинського району 01.12.2023 прийнято рішення № 1290 про укладення з ТОВ «Теплик-Агро» договору оренди землі на новий строк шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до договору про обробіток, збереження та оренду земельної ділянки, укладеного 18.12.2013 між Комарівською сільською радою та ТОВ «Теплик-Агро».

У подальшому 01.12.2023 між Теплицькою селищною радою та ТОВ «Теплик-Агро» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про обробіток та оренду земельної ділянки від 18.12.2013. За умовами додаткової угоди термін дії договору продовжено на 7 років та змінено розмір орендної плати за землю.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.01.2024 за ТОВ «Теплик-Агро» зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,773 га.

За доводами прокурора оформлення права комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 за Теплицькою селищною радою та надання її в оренду ТОВ «Теплик-Агро» суперечить вимогам законодавства у сфері охорони культурної спадщини, що і стало підставою позову.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Щодо підстав звернення прокурора до суду з цим позовом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

З урахуванням того, що поняття "інтереси держави" є оціночним, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. ст.13, 11 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

З огляду на приписи ч. 4 ст. 84, ст. 122 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Виходячи з приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який визначає підстави для звернення прокурора до суду свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

При цьому поняття "компетентний орган" вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. При цьому підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, термін якого продовжено указами Президента України 18.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 08.11.2023 №734/2023, від 06.02.2024 № 49/2024, від 08.05.2024 № 271/2024.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Зокрема, згідно ч. 1 вказаної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Частиною 3 даної статті регламентовано, що районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також передбачає повноваження у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого частиною третьою статті 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, серед інших утворено Вінницьку обласну військову адміністрацію та визначено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

З урахуванням наведеного, зазначену позовну заяву подано в інтересах Вінницької обласної військової (державної) адміністрації.

Судом встановлено, що листами від 17.01.2024 № 15/3-85вих-24, 05.02.2024 № 15/3-143 вих-24 та 05.03.2024 № 15/3-253 вих-24 Вінницька обласна прокуратура повідомила Вінницьку обласну військову адміністрацію про встановлені обставини оформлення Теплицькою селищною радою права комунальної власності та передачу в оренду земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології - поселення трипільської культури. У вказаних листах Вінницька обласна прокуратура просила повідомити про вжиті Вінницькою обласною військовою адміністрацією заходи щодо повернення земельної ділянки історико-культурного призначення у державну власність.

Поряд з цим, листами від 31.01.2024 № 07-15-107, від 19.02.2024 № 07-15-188 та від 26.03.2024 № 01.01-54/2212 Вінницька обласна військова адміністрація повідомила, що не приймала рішення про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність Теплицької селищної ради. Крім того Вінницька обласна військова адміністрація зазначила, що не вживала заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у власність держави, оскільки вважає, що земельні ділянки історико-культурного призначення перебувають у комунальній власності відповідно до вимог пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Таким чином, Вінницька обласна військова адміністрація як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, відмовилась від захисту таких інтересів.

Приймаючи до уваги те, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації (Вінницької обласної військової адміністрації) та звернення до суду із вказаним позовом у цій справі.

За наведених обставин суд доходить висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації (Вінницької обласної військової адміністрації) у суді при зверненні із цим позовом.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об`єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Пунктом 3 розділу X "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Статтею 6 Закону УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" (у редакцій чинній на час прийняття рішення виконкому облради № 66 від 23.03.1992) до пам`яток історії та культури належать пам`ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Частиною 2 статті 8 Закону УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" передбачено, що виконавчі комітети обласних Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення, встановлюють зони їх охорони, а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу PCP і Української PCP.

Як встановлено судом, з наданих прокурором доказів в сукупності, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення "Поселення трипільської культури ІV-ІІІ т.т до н.е.", яка паспортизована 30.06.1997 та розташована на полях колгоспу ім. Котовського села Розкошівка, 200 метрів на північ від села Розкошівка Теплицького району Вінницької області. Так, на земельній ділянці з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,7 га розташований пам`ятник архітектури, що підтверджується рішенням виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих від 10.06.1971 №313 «Про затвердження списку пам`ятників археології, історії та мистецтва місцевого значення»; паспортом пам`ятки археології від 30.06.1977; технічною документацією по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право власності на землю громадянам ТОВ «Янів» Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленою Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук (Вінницьким філіалом) у 2003 році; технічною документацією по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленою ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2004 році; охоронним договором на пам`ятку культурної спадщини - поселення трипільської культури ІV-ІІІ тис. до нашої ери; укладеним 01.04.2004 між відділом культури Теплицької районної державної адміністрації та Комарівською сільською радою; технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленою Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2013 році; охоронним договором на пам`ятку культурної спадщини від 19.09.2014 № 13/14; інформацією з Публічної кадастрової карти України; інформацією з Державного земельного кадастру; рішенням суду першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі №902/17/16.

Статтями 53, 54 Земельного кодексу України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Виходячи з приписів ст.541 Земельного кодексу України з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, зон охорони, поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру.

Режим використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації - Законом України "Про охорону культурної спадщини".

У відповідності до ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 належить до категорії земель історико-культурного призначення. Дата державної реєстрації земельної ділянки 04.11.2013.

Таким чином, спірна земельна ділянка, відноситься до земель історико-культурного призначення, порядок та режим використання якої визначається Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

За таких обставин, земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,773 га, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.

Згідно з п.1 ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Водночас із встановлених судом обставин вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,773 га на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, протиправно вибула з державної в комунальну власність.

Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (набув чинності 12.07.2000) є спеціальним законодавчим актом відносно до Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (набув чинності 01.01.2002).

Враховуючи вищезазначені приписи ч.1 ст.54 Земельного кодексу України та ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", за висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального законодавчого акту - Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Тому, позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,773 га, перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження якою наділена Вінницька обласна державна адміністрація (наразі - Вінницька обласна військова адміністрація), вимога прокурора - зобов`язати Теплицьку селищну раду та Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» повернути земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 державі в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо визнання недійсним договору на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки

Як уже було встановлено судом між, Комарівською сільською радою та ТОВ «Теплик-Агро» 18.12.2013 укладено договір на обробіток, збереження та оренду вищезазначеної земельної ділянки, згідно з умовами якого 24,773 га землі історико-культурного призначення державної власності передано товариству на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з орендною платою у 812,00 грн за 1 га в рік.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди зареєстровано 04.07.2023.

Слід зазначити, що постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ, яка набула чинності з 19.07.2020, у Вінницькій області утворено Гайсинський район (з адміністративним центром у місті Гайсин) у складі територій Бершадської міської, Гайсинської міської, Дашівської селищної, Джулинської сільської, Краснопільської сільської, Кунківської сільської, Ладижинської міської, Ободівської сільської, Ольгопільської сільської, Райгородської сільської, Соболівської сільської, Теплицької селищної, Тростянецької селищної, Чечельницької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області. Згідно вказаного розпорядження Комарівська сільська рада увійшла до складу Теплицької територіальної громади.

Згідно частини 3 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Таким чином Теплицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Комарівської сільської ради Теплицькою селищною радою Гайсинського району 01.12.2023 прийнято рішення № 1290 про укладення з ТОВ «Теплик-Агро» договору оренди землі на новий строк шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до договору про обробіток, збереження та оренду земельної ділянки, укладеного 18.12.2013 між Комарівською сільською радою та ТОВ «Теплик-Агро».

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:

-судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

-зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

-відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання угоди недійсною (п. «в» ч. З ст. 152 ЗК України).

Оскільки, спірний договір укладений 01.12.2013 між Комарівською сільською радою та ТОВ «Теплик-Агро» на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки та додаткова угода до нього укладена Теплицькою селищною радою з порушеннями ст. ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. ст. 53, 54, ч. 5 ст. 122, п.п. ґ п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, тому вимога про визнання недійсним договору на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки історико-культурного з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321, укладеного між Теплицькою селищною радою (Комарівською сільською радою, правонаступником якої є Теплицька селищна рада)таТОВ «Теплик-Агро» 18.12.2013 є правомірною та обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень частини 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав на майно, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 23.06.2020 у справі №906/516/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, отже державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

З огляду на зазначене, скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки, а тому вимоги прокурора про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» (вул. Незалежності, 30, с. Степанівка, Гайсинський район, Вінницька область, код 35737530) та про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 Теплицької селищної ради (вул. Незалежності, 25, смт Теплик, Гайсинський район, Вінницька область, код 04326193) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику-державі в особі Вінницької обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення за кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 шляхом:

2.1 визнання недійсним договору на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки історико-культурного з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321, укладеного між Теплицькою селищною радою код (04326193) (Комарівською сільською радою, правонаступником якої є Теплицька селищна рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» (код 35737530) 18.12.2013.

2.2. скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» (вул. Незалежності, 30, с. Степанівка, Гайсинський район, Вінницька область, код 35737530).

2.3. скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 Теплицької селищної ради (вул. Незалежності, 25, смт Теплик, Гайсинський район, Вінницька область, код 04326193).

3. Зобов`язати Теплицьку селищну раду (вул. Незалежності, 25, смт Теплик, Гайсинський район, Вінницька область, код 04326193) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» (вул. Незалежності, 30 с. Степанівка, Гайсинський район, Вінницька область, код 35737530) повернути земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 державі в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, код 20089290).

4. Стягнути з Теплицької селищної ради (вул. Незалежності, 25, смт Теплик, Гайсинський район, Вінницька область, код 04326193) на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір в сумі 6 056,00 гривень (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача:ДКСУм. Київ, МФО 820172, рахунок: UА568201720343110002000003988).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» (вул. Незалежності, 30 с. Степанівка, Гайсинський район, Вінницька область, код 35737530) на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір в сумі 6 056,00 гривень (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача:ДКСУм. Київ, МФО 820172, рахунок: UА568201720343110002000003988)

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник повного судового рішення надіслати на електронні адреси: прокуратури - 05prokvin@gmail.com; позивача oda@vin.gov.ua, відповідача 1 - teplyk_rada@ukr.net, третьої особи - uma@vin.gov.ua. та до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 15 жовтня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи


Суд	Господарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення	03.10.2024
Оприлюднено	17.10.2024
Номер документу	122300807
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Судовий реєстр по справі —902/546/24

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 03.10.2024 по справі 902/546/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —902/546/24

Рішення від 03.10.2024

Рішення
від 03.10.2024 по справі 902/546/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ