Ухвала

від 09.10.2024 по справі 5004/1671/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

09 жовтня 2024 року Справа № 5004/1671/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Флавія", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш", м. Ковель

про банкрутство

Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Коритан Л.Ю.

Представники:

від кредиторів: ТОВ «ФК «Ідеа Капаітал» - Лойфер А.Е.

ліквідатор: н/з

встановив: ухвалою Господарського суду Волинської області від 2 січня 2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш".

Ухвалою суду від 22.01.2013 визнано майнові вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Флавія" в сумі 354 449 грн. 56 коп., зобов`язано заявника в десятиденний строк подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш".

Ухвалами суду від 21.05.2013, 15.10.2013, 22.09.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів; введено процедуру санації боржника - Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш", керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Сисуна Олександра Ігоровича; здійснено заміну кредитора у справі про банкрутство ПАТ "Ковельсільмаш" - Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал".

Постановою господарського суду від 21.07.2015 процедуру санації Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" та повноваження керуючого санацією Сисуна Олександра Ігоровича припинено, Публічне акціонерне товариство "Ковельсільмаш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сисуна Олександра Ігоровича.

13.08.2024 на адресу суду надійшла заява ліквідатора Слободяна В.М. про виключення грошових вимог ТОВ ФК Ідеа Капітал в сумі 12 506 800 грн 52 коп з реєстру вимог кредиторів боржника.

Ухвалою суду від 14.08.2024 розгляд справи призначено у судовому засіданні 04.09.2024 об 11 год 00 хв. Запропоновано учасникам справи до 25.08.2024 подати суду: пояснення по суті заяви.

19.08.2024 надійшло клопотання ТОВ "ФК "Ідеа Капітал" про зобов`язання ліквідатора Слободяна В.М. невідкладно оголосити про проведення першого аукціону з продажу заставного майна товариства на умовах, погоджених у листі від 30.05.2024 №30/05-24/1.

Ухвалою суду від 19.08.2024 розгляд заяви призначено у судовому засіданні 04.09.2024 об 11 год 00 хв. Запропоновано учасникам справи, ліквідатору до 25.08.2024 подати суду пояснення по суті заяви.

02.09.2024 надійшли пояснення ТОВ Динеро-Капітал, згідно яких заяву ліквідатора про виключення вимог кредитора ТОВ ФК Ідеа Капітал підтримує. Зазначає, що вимоги товариства є погашеними за рахунок майна поручителя ТОВ Камертон.

ТОВ ФК Ідеа Капітал у поясненнях від 29.08.2024 (надійшли на адресу суду 02.09.2024) зазначає про відсутність події, про яку повідомили ліквідатор та ТОВ Динеро Капітал, а саме засідання комітету кредиторів 08.08.2024, зловживання з їхнього боку процесуальними правами, що призвели до порушення законних прав та інтересів ТОВ ФК Ідеа Капітал. Засідання комітету кредиторів 08.08.2024 не відбулося у зв`язку з неявкою ліквідатора та представника ТОВ Динеро Капітал у визначений ліквідатором час та місце. Протокол за результатами засідання комітету кредиторів був виготовлений не зрозуміло де та ким.

03.09.2024, 04.09.2024 надійшли клопотання ТОВ Динеро-Капітал про відкладення розгляду справи, оскільки товариство пояснення ТОВ ФК Ідеа Капітал не отримувало. Крім того уповноважений представник не має можливості з`явитися у судове засідання 04.09.2024 до суду.

Враховуючи вищевикладене, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 04.09.2024 розгляд справи відклав.

Ухвалою суду від 04.09.2024 повідомлено учасників справи про відкладення судового засідання на 09.10.2024 о 12 год 00 хв.

ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» у поясненнях від 10.09.2024 та представник у судовому засіданні 09.10.2024 просить відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора про виключення грошових вимог товариства з реєстру вимог кредиторів. Зазначає, що в межах справи про банкрутство ТОВ «Камертон» відбулась реалізація предмету іпотеки палац культури, який належав ТОВ «Камертон» та забезпечував грошові зобов`язання ПАТ «Ковельсільмаш». В наслідок реалізації відбулось часткове погашення кредиторських вимог ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» в сумі 6 055 345 грн 00 коп, проте решта боргу залишилась не погашеною. Таким чином решта вимог підлягає задоволенню за рахунок коштів, отриманих від продажу інших предметів забезпечення, зокрема тих, що належать ПАТ «Ковельсільмаш» та перебувають у заставі товариства.

07.10.2024 надійшло клопотання ТОВ «Динеро-Каптіла» про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відрядженні уповноваженого представника товариства.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Участь представника ТОВ «Динеро-Капітал» у судовому засіданні не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом ухвалами суду в межах даної справи.

ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Кредитор мав можливість видати довіреність іншому представнику.

Отже за змістовним аналізом норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для відкладення розгляду справи в межах підготовчого провадження є наявність для цього обґрунтованих причин.

Відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, розумні строки розгляду заяв, відсутність доказів на підтвердження перебування представника кредитора у відрядженні, відкладення розгляду заяв у попередньому судовому засіданні, суд протокольною ухвалою від 09.10.2024 у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовив.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Інші учасники судового процесу не прибули, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника кредитора, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

у с т а н о в и в:

Ч. 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).

Ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвалою суду від 21.05.2013 визнано та включено до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в сумі 12 544 914,97 грн, з яких 12 506 800,52 грн черговість задоволення перша; 36 967,45 грн черговість задоволення шоста; 1 147,00 грн черговість задоволення перша.

Ухвалою суду від 22.09.2014 здійснено заміну кредитора у справі про банкрутство ПАТ "Ковельсільмаш" - Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал".

Судом встановлено, що грошові вимоги ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» забезпечені заставою нерухомого та рухомого майна боржника відповідно до іпотечного договору від 28.10.2010, додаткового договору №2 від 19.09.2011 до нього, договору застави від 28.10.2010, договору застави товарів в обороті від 08.10.2010, а саме (том 3, а.с. 11-103):

-адміністративно-побутовий корпус №1, літ А-4, площею 9 790,8 м.кв, що розташований за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, 1;

-контактно-зварювальна машина КЕН-5,КЕН-7 в кількості 34 шт, КЕВ-5, КЕВ-7 в кількості 10 шт;

-товари в обігу, переробці згідно акту перевірки наявності та оцінки майна від 28.10.2010.

Крім того, ухвалою суду від 13.05.2014 визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (правонаступник ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» згідно ухвали суду від 22.09.2014) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камертон» в сумі 12 543 767,97 грн, які підлягають включенню окремо до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.

Вимоги ґрунтуються на іпотечному договорі від 28.10.2010, укладеному між ПАТ Кредобанк та ТОВ Камертон, в забезпечення заборгованості ПАТ Ковельсільмаш перед ПАТ Кредобанк за кредитним договором №18/10 від 27.10.2010 року, що укладений між ПАТ Кредобанк та ПАТ Ковельсільмаш. В іпотеку передано нерухоме майно - приміщення палацу культури (А-4), загальною площею 8184,1кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська 124, яке належить ТОВ Камертон.

Ухвалою суду від 31.08.2023 №5004/1524/13 звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон" затверджено. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Камертон". Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон" закрито.

У мотивувальній частині ухвали вказано, що отримані від реалізації належного банкруту майна, що одночасно є предметом забезпечення, грошові кошти в сумі 6 055 345,00 грн. (за вирахуванням комісії банку) скеровані ліквідатором на погашення вимог ТОВ ФК Ідеа Капітал.

Положення ст. 33 Закону України "Про іпотеку" узгоджуються з приписами ч. 5 ст. 590 ЦК України, у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" передбачає вирішення сторонами іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Тобто законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Таким чином, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення. Недійсними в розумінні ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" є наступні вимоги кредитора до боржника, які залишились невиконаними та виходять за межі інших видів забезпечення основного зобов`язання цим боржником.

Оскільки розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов`язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №908/1506/17 від 14.01.2020, постанові Великої Палати Верховного Суду №910/17048/17 від 18.01.2022.

В той же час, ведення реєстру вимог кредиторів, згідно з положеннями частини першої статті 61 КУзПБ належить до компетенції ліквідатора, який відповідно до статті 65 КУзПБ, подає до суду дані про розміри погашених вимог кредиторів після завершення всіх розрахунків з кредиторами разом зі звітом та ліквідаційний балансом.

Відповідно до частини першої статті 3 КУзПБ, вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів визначає державний орган з питань банкрутства.

Аналіз пунктів 1, 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, дає підстави для висновку, що Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань банкрутства та на який покладено обов`язок визначати форму та порядок ведення реєстру кредиторів шляхом розроблення, видання та оприлюднення регуляторних актів.

Пунктом 1 Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5 (далі - Вимоги), встановлено, що ці Вимоги визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) (далі - Реєстр) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність).

Отже, ведення та внесення змін до реєстру вимог кредиторів арбітражними керуючими (керуючими санації, ліквідаторами) здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням положень, передбачених зазначеними Вимогами.

Аналіз пунктів 1 - 6 Вимог дає підстави для висновку про те, що реєстр вимог кредиторів - це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги, яка ведеться державною мовою, в електронному вигляді за встановленою формою, підтримання якої в актуальному стані покладено на арбітражного керуючого та боржника, та доступ до якої мають конкурсні та забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури погашення боргів боржника) згідно з Порядком функціонування автоматизованої системи "Банкрутство та неплатоспроможність", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 №594/5.

Пунктом 1 Розділу ІІІ "Ведення Реєстру" Вимог передбачено, що арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо).

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ "Ведення реєстру" Вимог, у разі погашення вимог кредитора іншим шляхом, ніж задоволення за рахунок реалізації майна, відомості щодо способу погашення та дати погашення такої вимоги вносяться в графу "Примітки".

При заповненні розділу І Реєстру "Відомості про кредиторів" відомості щодо загальної суми задоволених (погашених) вимог в межах кожної вимоги, яка у разі часткового задоволення формується шляхом додавання розміру задоволених (погашених) вимог вносяться у графу 7 "Сума задоволених (погашених) вимог кредитора" (пункт 9 Розділу ІІІ "Ведення реєстру").

Також, пунктом 14 Розділу ІІІ Вимог передбачено, що у випадку повного погашення вимог кредитора або відмови кредитора від вимог у графі "Примітки" відповідного запису Реєстру робиться відмітка про повне погашення або про виключення вимог кредитора із зазначенням дати та підстав погашення чи виключення.

Враховуючи вищевикладене, у випадку настання певних обставин (погашення кредиторських вимог, відмова кредитора від заявлених вимог, тощо), відомості про кредитора не підлягають вилученню (усуненню) з відповідного реєстру, а вноситься інформація про виключення з реєстру кредиторських вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №915/684/14 від 25.05.2021.

Враховуючи вищевикладене, клопотання ліквідатора Слободяна В.М. про виключення з реєстру вимог кредиторів грошових вимог ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» в сумі 12 506 800 грн 52 коп не підлягає задоволенню.

Крім того у клопотанні від 12.08.2024 ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» просить зобов`язати ліквідатора боржника невідкладно оголосити про проведення першого аукціону з продажу заставного майна товариства, а саме адміністративно-побутового корпусу №1, літ А-4, площею 9 790,8 м.кв, що розташований за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, 1; контактно-зварювальних машин КЕН-5,КЕН-7 в кількості 34 шт, КЕВ-5, КЕВ-7 в кількості 10 шт, на умовах, погоджених у листі від 30.05.2024 №30/05-24/1.

Клопотання обґрунтоване тим, що товариство направило на адресу ліквідатора відповідь на пропозицію, якою надало ліквідатору згоду на продаж заставного нерухомого та рухомого майна боржника, лист від 19.07.2024 з вимогою невідкладно оголосити про проведення першого аукціону з продажу заставного майна боржника, які отримані ліквідатором 07.06.2024, 23.07.2024 особисто. В супереч вимогам КУЗПБ аукціони з продажу заставного майна боржника не оголошені.

Ліквідатор Слободян В.М. звернувся до ТОВ «ФК «Ідея Капітал» з пропозицією від 28.05.2024 щодо визначення умов продажу майна банкрута, визначивши лот 1 адміністративно-побутовий корпус №1, літ. А-4, площею 9 790,8 м.кв., що розташований за адресою Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, 1, з початковою ціною першого аукціону 33 739 097,00 грн; лот 2 контактно-зварювальних машин КЕН-5,КЕН-7 в кількості 34 шт, КЕВ-5, КЕВ-7 в кількості 10 шт, з початковою ціною першого аукціону 6 535 064,00 грн (том 30, а.с. 147-148).

ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» у листі від 30.05.2024 №30/05-24/1 надало згоду на продаж заставного майна на відповідних умовах з початковою ціною перших аукціонів, визначених ліквідатором (том 30, а.с. 149-151).

Ліквідатор лист отримав 07.06.2024, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (том 30, а.с. 152-154)

У листі від 19.07.2024 ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» вимагає від ліквідатора негайно оголосити про проведення першого аукціону з продажу заставного майна товариства на умовах, погоджених у листі від 30.05.2024. Лист отриманий ліквідатором 23.07.2024 (том 30, а.с. 155-157).

У преамбулі КУзПБ зазначено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів.

Тобто, при вчиненні будь яких дій у такій процедурі ліквідатор та інші учасники повинні керуватися визначеною законом метою.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий зобов`язаний: неухильно дотримуватися вимог законодавства; вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту інтересів.

Частиною 3 ст. 12 КУзПБ встановлено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

До основних принципів діяльності арбітражного керуючого, професійної етики арбітражного керуючого віднесені, зокрема, верховенство права, законність, доброчесність, які полягають в тому, що: арбітражний керуючий діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Кодексом України з процедур банкрутства, іншими законами України (стаття 3); арбітражний керуючий керується у своїй діяльності загальноприйнятими етичними нормами поведінки, своєю поведінкою підтверджує високий рівень доброчесності, вихованості і культури. Арбітражний керуючий повинен бути ввічливим, тактовним, справедливим по відношенню до учасників у справі про банкрутство, своїх колег, представників органів влади, підприємств, установ, організацій різних форм власності (стаття 6).

У постанові Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі №908/4063/15 наголошено, що доброчесність арбітражного керуючого - це підтримання арбітражним керуючим високих стандартів поведінки, що повинна демонструвати будь-кому його професійність та компетентність, незалежність та чесність при виконанні своїх обов`язків з метою захисту інтересів як боржника так і кредиторів у справах про банкрутство.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; пред`являє до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Тобто, повноваження ліквідатора, передбачені ст. 61 КУЗпБ, спрямовані як на збереження майна банкрута, так і на поповнення ліквідаційної маси з метою максимального задоволення вимог кредиторів.

У ліквідаційній процедурі ключовими є дії, спрямовані на формування ліквідаційної маси та розпорядження майном банкрута, з метою перетворення майна банкрута у кошти, а також пропорційний та розмірний розподіл коштів, отриманих від продажу цього майна кредиторам.

Від дій ліквідатора щодо виявлення майнових активів банкрута залежить склад ліквідаційної маси і, відповідно, задоволення вимог кредиторів.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14, від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 09.07.2019 у справі № 15/55/2011/5003 та від 27.08.2019 у справі № 913/982/14).

Згідно із ч. 1 ст.63 КУзПБ, після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні. Початковою вартістю продажу майна банкрута є його вартість, визначена ліквідатором. Ліквідатор може здійснювати безпосередній продаж або продаж на комісійних умовах через організацію роздрібної торгівлі за розумною ціною товарів, що швидко псуються. Ліквідатор може здійснювати безпосередній продаж або продаж на комісійних умовах через організацію роздрібної торгівлі за розумною ціною також виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, ринкова вартість яких не перевищує однієї мінімальної заробітної плати.

Комітет кредиторів, а щодо заставленого майна - забезпечений кредитор може своїм рішенням встановити початкову ціну повторного аукціону, другого повторного аукціону меншу, ніж визначено КУзПБ (ч. 5. ст. 79 КУзПБ).

При цьому, комітет кредиторів боржника обмежений у праві надання згоди на продаж майна боржника, що є предметом забезпечення п.5, ч. 8 ст. 48 КУзПБ).

Заставний кредитор погоджує порядок продажу заставного майна. Якщо протягом 20 днів з дня, коли забезпечений кредитор одержав чи мав одержати умови продажу, або якщо арбітражний керуючий не згоден з прийнятим забезпеченим кредитором рішенням, арбітражний керуючий зобов`язаний звернутися до суду. У такому разі умови аукціону визначаються судом (ст.75 КУзПБ).

Заставний кредитор має погодити витрати, пов`язані з утриманням, збереженням та продажем заставного майна, які підлягають відшкодуванню з коштів, отриманих від реалізації такого майна (ч. 3 ст.75 КУзПБ).

Згідно із ч.6 ст.64 КУзПБ, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово. Тобто, у випадку продажу майна боржника або права вимоги боржника, що стосуються застави, грошові кошти від реалізації таких повинні перераховуватися забезпеченому кредитору за вирахуванням винагороди оператору проведення аукціону.

Отже, приписи КУзПБ вказують на прямий обов`язок ліквідатора боржника вжити всі заходи з продажу майна боржника за найвищою ціною з метою задоволення вимог кредитора.

Докази організації ліквідатором та проведення аукціону з продажу заставного майна в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» та зобов`язання ліквідатора Слободяна В.М. здійснити продаж майна боржника у відповідності до вимог КУзПБ.

При цьому клопотання ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» про зобов`язання ліквідатора здійснити продаж заставного майна у відповідності до умов, погоджених товариством у листі від 30.05.2024, не підлягає задоволенню, оскільки порядок продажу майна встановлений спеціальними нормами КУзПБ.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Слободяна Василя Миколайовича від 13.08.2024 про виключення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» в сумі 12 506 800,52 грн, окремо включені в реєстр кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «Ковельсільмаш», як такі, що забезпечені майном боржника, з реєстру кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «Ковельсільмаш», у зв`язку з їх погашенням.

2. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» від 12.08.2024 про зобов`язання ліквідатора Слободяна Василя Миколайовича невідкладно оголосити про проведення першого аукціону з продажу заставного майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал», а саме адміністративно-побутового корпусу №1, літ А-4, площею 9 790,8 м.кв, контактно-зварювальних машин КЕН-5, КЕН-7 в кількості 34 штук, КЕВ-5, КЕВ-7 в кількості 10 шт, на умовах, які були погоджені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» у листах №30/05-24/1 від 30.05.2024 задовольнити частково.

3. Зобов`язати ліквідатора Слободяна Василя Миколайовича здійснити продаж майна Публічного акціонерного товариства «Ковельсільмаш» у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвала суду підписана 14.10.2024.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя А. М. Кравчук