Рішення

від 16.09.2024 по справі 908/1233/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/88/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2024 Справа № 908/1233/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1233/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮРТ-Україна (04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд.12, код ЄДРПОУ 20010785)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СТО Інвест (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, буд.80-А, код ЄДРПОУ 39642447)

про стягнення 486 971,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Коткова О.А., адвокат, ордер № 1591813 від 16.04.2024

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ВЮРТ-Україна з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СТО Інвест про стягнення 486 971,00 грн. заборгованості за договором поставки № 428 від 12.08.2021, яких: 354375,00 грн - основний борг; 1012,52 грн - штраф; 22360,80 грн - три проценти річних та 109222,68 грн - інфляційні втрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 23.04.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1233/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару за договором поставки від 12.08.2021 № 428. Відповідачем було виставлено рахунок на оплату № 27 від 31.01.2022 на суму 506 250,00 грн. У свою чергу, 16.02.2022 позивач здійснив попередню оплату згідно вказаного рахунку та на виконання п.3.3. Договору поставки та п. 5 Специфікації №2, а саме 354375,00 грн разом з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 409 від 16.02.2022. Проте, не зважаючи на отримання попередньої оплати по Договору поставки, відповідач не здійснив поставку товару у визначений в Договорі строк, чим порушив взяті на себе зобов`язання. За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 1012,52 грн штрафу, 22360,80 грн - три проценти річних та 109222,68 грн інфляційних втрат. Просить суд, на підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, 536, 625, 629, 662, 663, 693, 712 ЦК України, позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду від 25.04.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1233/24, присвоєний номер провадження 24/88/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначеного на 21.05.2024.

Ухвалою суду від 26.04.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮРТ-Україна про участь у всіх судових засіданнях у справі №908/1233/24 в режимі відеоконференції у підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Ухвалою суду від 21.05.2024 відкладено підготовче засідання на 17.06.2024.

Ухвалою суду від 17.06.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 19.07.2024.

В судових засіданнях оголошено перерву до 12.08.2024, до 16.09.2024.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 16.09.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача є Запорізька область, м. Мелітополь.

Станом на момент звернення позивача до суду, не здійснюється відправка пошти на адресу відповідачів, оскільки зазначена територія перебуває під тимчасовою окупацією.

Інформація про не функціонування відділень АТ Укрпошта на вказаній території підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до частини першої статті 121 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

В засіданні 16.09.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд

УСТАНОВИВ:

12.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТО ІНВЕСТ» (Постачальник, відповідач) укладено Договір постачання № 428, відповідно до п. 1.1. якого на умовах, передбачених цим Договором і згідно з заявками Покупця Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити торгове обладнання за цінами, в асортименті і в кількості, узгоджених Сторонами в рахунку-фактурі Постачальника та (або) накладній на відвантаження.

Згідно п. 1.2. Договору поставка Товару та його оплата здійснюються на умовах, в строки, які вказані в цьому Договорі або Специфікаціях, які є невід`ємною частинного Договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору поставки Покупець направляє Постачальнику Замовлення у формі заявки по факсу або електронною поштою. Постачальник зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання Замовлення підтвердити його отримання шляхом виставлення Покупцеві рахунка-фактури відповідно до умов Замовлення та даного Договору, або направити повідомлення про неможливість прийняття Замовлення до виконання із зазначенням причин. Узгоджені Сторонами Замовлення (заявка та рахунки-фактури) є невід`ємною частиною цього Договору.

Поставка Товару здійснюється за рахунок Покупця на умовах FСА відповідно до Міжнародних правил «Інкотермс» у редакції 2010 року, якщо інше не встановлено в Специфікаціях (п. 2.1.).

Термін виготовлення і постачання Товару становить не більше 22 календарних днів з моменту надходження передоплати на поточних рахунок Постачальника (п. 2.2. Договору поставки).

Відповідно до п. 3.3. Договору поставки Покупець здійснює оплату вартості Товару в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі, на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури за умови погодження Сторонами Замовлення згідно п.1.2. Договору, в наступному порядку:

- 70% - передоплата протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку;

- 30 % - залишок протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту повідомлення про готовність Товару до відвантаження.

Підставою для оплати є договір, рахунок-фактура або накладна (п. 3.4. Договору поставки).

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим Договором відповідно до чинного законодавства України та цим Договором (п. 4.1. Договору поставки).

Відповідно до п. 4.4. Договору поставки у разі порушення Постачальником п. 2.2. Договору, останній виплачує Покупцю 0,2 % від вартості недопоставленого Товару, але не більше 5% від її вартості.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те представниками Сторін і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно. Якщо жодна із Сторін за 20 днів до закінчення терміну дії Договору письмо не виявить бажання припинити його дію, то він вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах. Закінчення строку дії договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов`язань за Договором, які залишились невиконаними (п. 7.1.).

Жодна із сторін Договору поставки не виявила бажання припинити дію договору та не надсилали відповідні повідомлення, отже Договір поставки є діючим.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки сторони підписали Специфікацію №2 від 26.01.2022 до Договору поставки № 428 від 12.08.2021, відповідно до якої погодили асортимент, кількість та ціну Товару.

Відповідно до п.5 Специфікації сторони погодили наступні умови оплати - 70% передплата, 30% за фактом виготовлення партії Товару (належним чином засвідчена копія Специфікації №2 міститься в матеріалах справи).

31.01.2022 відповідачем було висталено рахунок на оплату № 27, відповідно до якого Товаром є стенд «WURTH» (9005 mat, 3020, 9003) в кількості 50 шт., ціна з ПДВ дорівнює 10125,00 грн за шт., сума до сплати разом з ПДВ складає 506 250,00 грн.

У свою чергу, 16.02.2022 позивач здійснив попередню оплату згідно вказаного рахунку та на виконання п.3.3. Договору поставки та п. 5 Специфікації №2, а саме 354375,00 грн разом з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 409 від 16.02.2022.

Отже, позивач виконав свої зобов`язання за Договором поставки належним чином.

Проте, не зважаючи на отримання попередньої оплати по Договору поставки, відповідач не здійснив поставку товару у визначений в Договорі строк, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Станом на день подачі цієї позовної заяви Відповідач так і не виконав зобов`язання, передбачені Договором поставки, та не здійснив поставку Товару Позивачу.

У зв`язку з цим, з метою захисту своїх прав ТОВ «ВЮРТ-УКРАЇНА» звертається до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «СТО ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості, а саме попередньої оплати товару та суми штрафних санкцій.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

При цьому, приписи частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509, 526 ЦК України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 6 статті 265 ГК України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічне положення передбачено у частині 2 статті 712 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.2. Договору поставки термін виготовлення і постачання Товару становить не більше 22 календарних днів з моменту надходження передоплати на поточних рахунок Постачальника.

Поставка Товару здійснюється за рахунок Покупця на умовах FСА відповідно до Міжнародних правил «Інкотермс» у редакції 2010 року, якщо інше не встановлено в Специфікаціях (п. 2.1. Договору поставки).

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін FСА (FRЕЕ САRRIЕR (... named рlасе)/ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця)) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих. видів транспорту.

Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Відповідно до статті А.4. ІНКОТЕРМС продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього (стаття А.4. «а» ІНКОТЕРМС).

Відповідно до статті А.7. ІНКОТЕРМС продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. У випадку неприйняття перевізником поставки у відповідності з статтею А.4 в узгоджений термін, продавець зобов`язаний відповідно сповістити про це покупця.

Статтею А.8. ІНКОТЕРМС встановлено, що продавець зобов`язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

Відповідач не здійснив поставку товару Позивачу, не надав повідомлення про здійснення поставки та не надав докази поставки.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті. 692 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з умовами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (стаття 631 ЦК України).

Позивач 16.02. здійснив попередню оплату згідно виставленого відповідачем рахунку та на виконання п. 3.3. Договору поставки та п. 5 Специфікації № 2 в розмірі 70% вартості товару, а саме 354375,00 грн разом з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 409 від 16.02.2022 з призначенням платежу «Оплата за товар, згідно рах. №27 від 31.01.2022».

Строк поставки, згідно п.2.2. Договору поставки, настав 10 березня 2022 року.

Відповідач не виконав зобов`язання за Договором, поставки та не здійснив поставку товару ні у строк зазначений у Договорі поставки - до 10 березня 2022 року, ні на день розгляду справи в суді.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, з боку ТОВ «СТО ІНВЕСТ» має місце порушення договірних зобов`язань та положень чинного законодавства, що потягло за собою неможливість вчасного отримання Покупцем придбаного товару та його використання у своїй господарській діяльності.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ураховуючи зазначене, а також те, що зобов`язання за Договором поставки ТОВ «СТО ІНВЕСТ» належним чином не виконано, товар до цього часу поставлений не був, а також не здійснено повернення попередньої оплати, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 354375,00 грн попередньої оплати є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 230 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У частині першій статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною першою статті 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Отаке, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, головною метою реалізації стягнення штрафних санкцій та їх функцій у договірних правовідносинах є забезпечення виконання зобов`язань суб`єктами господарювання та надання певних гарантій щодо захисту їх власних прав та інтересів.

Тобто, закріплення в договорі відповідальності у вигляді штрафних санкцій має на меті надання гарантій сторонам договору, що у випадку невиконання або несвоєчасного чи не в повному обсязі виконання договірних зобов`язань потерпіла сторона отримає кошти, за рахунок яких зможе покрити свої втрати.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, у п. 4.4. Договору поставки визначено, що у разі порушення Постачальником п.2.2. Договору, останній виплачує Покупцю 0,2 % від вартості недопоставленого Товару, але не більше 5% від її вартості.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1012,52 грн, який становить 0,2 % від 506250,00 грн - від вартості недопоставленого Товару.

З огляду на приведені вище обставини справи та норми чинного законодавства, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу у розмірі 1012,52 грн, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами частини 4 статті 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19 (правовий висновок якої підтримано в постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 902/186/21), вказано:

«Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити гротові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу».

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що:

«вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки (30 листопада 2016 року), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів».

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 22360,80 грн від простроченої суми (354375,00грн) за період з 11.03.2022 по 16.04.2024.

Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано 22360,80 грн 3% річних, оскільки це не суперечить діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. (Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19.06.2020 у справі № 904/3491/19).

Також враховується правовий висновок, викладений у Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних втрат за період з 11 березня 2022 року по 16 квітня 2024 року становить 109222,68 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд вважає їх виконаними правильно та заявлені позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вище наведені обставини, вимоги чинного законодавства України, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТО ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39642447, Україна, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, буд. 80а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮРТ-УКРАЇНА» (Україна, 04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 20010785) заборгованість за Договором поставки № 428 від 12 серпня 2021 року у загальному розмірі 486 971 (чотириста вісімдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят одну) гривну 00 копійок, з яких: 354375,00 грн - основний борг; 1012.52 грн - штраф; 22360,80 грн 3% річних; 109222,68 грн - інфляційні втрати та 7304 (сім тисяч триста чотири) грн 56 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14.10.2024.

СуддяТ.А. Азізбекян