Рішення

від 14.10.2024 по справі 910/9392/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.10.2024Справа № 910/9392/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РЕСУРС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО»

про стягнення 219691,11 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД РЕСУРС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» про стягнення 219691,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору дистриб`юції №10-22К від 14.02.2022 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 175725,26 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того позивачем заявленого до стягнення інфляційні втрати у розмірі 7013,07 грн, 3% річних у розмірі 2714,68 грн, пеню у розмірі 25451,84 грн та штраф у розмірі 8786,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відповіді на відзив та заперечення (якщо такі буде подано) - протягом 5 днів з дня отримання відзиву та/або відповіді, для подання третіми особами письмових пояснень з приводу заявлених вимог - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала, з урахуванням ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, була отримана відповідачем 07.08.2024, що підтверджується Повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО».

Проте ТОВ «ЛВР АЛКО» в установлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Таким чином, суд вказує на те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Ресурс» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - Дистриб`ютор) укладено Договір дистриб`юції №10-22К (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник на умовах, передбачених цим Договором, поставляє Товар Дистриб`ютору, який здійснює його продаж Клієнтам в межах визначеної Сторонами території, за цінами, зазначеними у «Прайс-ласта на товар» та/або специфікації Постачальника, в обсягах, зазначених в «Плані продажу товару», який є невід`ємною частиною цього Договору та здійснює оплату отриманого Товару. (п.2.1. Договору)

Постачання Товару Дистриб`ютору здійснюється на умовах - DDP (Інкотермс 2010) - склад Дистриб`ютора. (п.5.2. Договору)

Відповідно до п.5.3. Договору моментом здійснення поставки товарів Постачальником є їх отримання Дистриб`ютором з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна тощо).

Згідно з п.6.3. Договору порядок оплати за Товар, що поставляється за цим Договором, визначається в Додатку №1 «Порядок оплати», який є невід`ємною частиною цього Договору.

Додатком №1 до Договору сторони визначили, що оплата за Товар поставлений Постачальником, згідно умов Договору, здійснюється Дистриб`ютором на поточний рахунок Постачальника на умовах відстрочки платежу на 45 днів з моменту поставки Товару, відповідно до умов цього Договору.

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 179781,72 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані представниками позивача та відповідача.

Як вбачається з пояснень позивача та матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару у розмірі 4056,46 грн.

Таким чином, відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого Товару, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 175725,26 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією №03-04/24-юр від 03.04.2024 у якій вимагав сплатити заборгованість з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин чи погашення заборгованості за Договором.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 175725,26 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7013,07 грн та 3% річних у розмірі 2714,68 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що наданий розрахунок містить арифметичні неточності.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 6934,71 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив його правильність та відповідність нормам чинного законодавства.

Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 25451,84 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з п.12.2.1. Договору Дистриб`ютор відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованості до дати повної оплати товару.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування ч.6 ст.232 ГК України.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 24500,44 грн.

Щодо заявленого до стягнення 5% штрафу у розмірі 8786,26 грн, суд зазначає наступне.

Нараховуючи вказаний штраф позивач посилається на підпункт 6.2.2. пункту 6.2. Договору, в той же час, приймаючи до уваги Протокол узгодження розбіжностей від 14.02.2022 до Договору, право та порядок нарахування такого штрафу передбачено пунктом 12.2.2. Договору.

Так, відповідно до п.12.2.2. Договору в разі якщо прострочення платежу за поставлену партію товару становить більше 30 календарних днів Дистриб`ютор в такому випадку додатково сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 5% від вартості відповідної партії товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 5% штрафу, суд встановив його правильність та арифметичну вірність.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» (01054, м. Київ, вул.. Бульварно-Кудрявська, буд. 33; ідентифікаційний код 42784646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РЕСУРС» (61001, м. Харків, майдан. Захисників України; буд. 7/8; ідентифікаційний код 39806596) заборгованість у розмірі 175725 (сто сімдесят п`ять тисяч сімсот двадцять п`ять) грн 26 коп., 3% річних у розмірі 2714 (дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 6934 (шість тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн 71 коп., пеню у розмірі 24500 (двадцять чотири тисячі п`ятсот) грн 44 коп., 5% штрафу у розмірі 8786 (вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 26 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3279 (три тисячі двісті сімдесят дев`ять) грн 92 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 14.10.2024.

Суддя Я.В. Маринченко