Ухвала

від 11.10.2024 по справі 920/546/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

11.10.2024Справа № 920/546/24 (920/1163/24)

Суддя Привалов А.І., розглянувши матеріали

справи №920/546/24 (920/1163/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер»

до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коліжук Оленою Олександрівною

про скасування нотаріальної дії

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Сумської області знаходиться справа № 920/546/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» звернулося до Господарського суду Сумської області у межах справи № 920/546/24 про банкрутство з позовною заявою, в якій просить суд скасувати нотаріальну дію (засвідчення копії контракту № 606031 від 24.06.2020, сторонами якого визначені Кофко Ресорсіз СА та ТОВ «Агрохім-Партнер», без наявності його оригіналу, вчиненої 10.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коліжук Оленою Олександрівною та зареєстрованої в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за номером 794.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Таким чином, наведеними нормами п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та ч. 2 ст. 7 КУзПБ урегульовано, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

До немайнових спорів ст. 7 КУзПБ відносить спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Велика Палата Верховного Суду у п. 9.11 постанови від 15 червня 2021 року у справі №916/585/18 (916/1051/20) зазначила, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Господарським судом Сумської області зі змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано, було установлено, що позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, за наслідками розгляду спору не змінюється розмір або склад ліквідаційної маси боржника, а тому не є пов`язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрохім-Партнер», не містить інших ознак справ, указаних у ч.2 зазначеної статті КУзПБ, тому відсутні правові підстави для поширення на цю позовну вимогу положень вказаної норми, а також п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та, відповідно, для прийняття позову в межах справи про банкрутство.

Ураховуючи вище викладене, Господарський суд Сумської області дійшов висновку, що вказаний позов належить направити за територіальною підсудністю до господарського суду за місцезнаходженням відповідача.

Беручи до уваги, що місцезнаходженням відповідача є місто Київ, відповідно позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер є підсудним Господарському суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.09.2024 у справі № 920/546/24 (920/1163/24) відмовлено у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коліжук Олени Олександрівни про скасування нотаріальної дії в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер». Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» разом з доданими до неї матеріалами направити за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22.12.2009 у справі "Безимянная проти Росії" (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що "погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту".

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Справи, віднесені до юрисдикції господарських судів, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як убачається з предмету та підстав заявленого позову, ТОВ «Агрохім-Партнер» фактично оскаржує в порядку Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 за № 296/5, вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коліжук Оленою Олександрівною певної нотаріальної дії, що свідчить про відсутність між позивачем і відповідачем господарських відносин та спору про право.

Крім того, судом ураховано, що в провадженні Господарського суду Сумської області в межах справи про банкрутство № 920/546/24 (920/1012/24) розглядається спір про право, а саме щодо недійсності контракту № 606031 від 24.06.2020, сторонами якого визначені Кофко Ресорсіз СА та ТОВ «Агрохім-Партнер», та копію якого, за твердженнями позивача, неправомірно було посвідчено 10.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коліжук Оленою Олександрівною та зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за номером 794.

Правовою основою діяльності нотаріату відповідно до ст. 2 Закону України «Про нотаріат» є Конституція України, Закон України «Про нотаріат», інші законодавчі акти України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Приписами ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 761/40184/16-ц (провадження № 61-5802св19), зроблено висновки, що: «законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). У такому разі позовні вимоги можуть бути пред`явлені безпосередньо до нотаріуса.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) зазначено, що закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може привести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб. У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса, у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин.

Таким чином, приймаючи до уваги, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, які носять приватно-правовий характер, а також відсутній спір про право, тобто заявлений позов пов`язаний виключно з правомірністю дій приватного нотаріуса, суд приходить до висновку, що даний спір не підвідомчий господарському суду та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 2, 5, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коліжук Оленою Олександрівною про скасування нотаріальної дії.

2. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер», що даний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

3. Позовну заяву з усіма доданими до неї документами повернути заявнику.

4. Згідно з ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов