Ухвала

від 08.10.2024 по справі 910/8296/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання рішення суду

м. Київ

08.10.2024Справа № 910/8296/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Промзв`язок»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення грошових коштів

Щодо розгляду заяви б/н від 25.09.2024 року Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про розстрочку виконання рішення

Суддя Котков О.В.

Представники учасників справи:

від позивача не з`явилися;

від відповідача (заявника) Процун О.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 року у справі № 910/8296/24 позов задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Промзв`язок" основного боргу - 742 653,40 грн., інфляційних втрат - 15 617,13 грн., 3% річних - 11 415,85 грн., витрати на правничу допомогу - 5000,00 грн. та судовий збір - 9236,24 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

25.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла заява б/н від 25.09.2024 року про розстрочку виконання рішення, в якій заявник просить суд розстрочити виконання рішення від 17.09.2024 року щомісячними рівномірними частинами протягом 3 місяців з дати набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року розгляд заяви б/н від 25.09.2024 року Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про розстрочку виконання рішення призначено на 08.10.2024 року.

07.10.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Промзв`язок» надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду, в яких позивач проти задоволення заяви заперечив, посилаючись на те, що за умовами укладеного між сторонами договору поставка товару відбулася в липні та листопаді 2023 року, відповідач мав 45 календарних днів відстрочки для проведення повної оплати за поставлений товар та мав провести розрахунок з позивачем в повному обсязі до 01.01.2024 року. Станом на 07.10.2024 року заборгованість в розмірі 742 653,40 грн. не погашена, впродовж десяти місяців позивач несе матеріальні втрати від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, що очевидно шкодить фінансовому становищу позивача. Доводи відповідача зводяться до відсутності коштів та складною ситуацією в енергетичному секторі економіки у зв`язку з війною, в той же час позивач здійснює свою діяльність в місті Охтирка Сумської області. Територія Охтирської територіальної громади включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 року № 309. Крім того, саме відповідач виступив ініціатором закупівлі товару та укладення договору поставки на основі власного комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, а відтак виконання рішення суду у цій справі щодо стягнення з відповідача всієї суми простроченої заборгованості за договором поставки не може вважатися додатковим тягарем для відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні 08.10.2024 року заяву б/н від 25.09.2024 року Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частинами першою та другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частинами першою, третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання чи ускладнення його виконання, у зв`язку із чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення.

З аналізу ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 року у справі № 910/11949/21.

Поряд із цим розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 та від 28.05.2024 року у справі № 906/1035/23.

У зв`язку з наведеним, суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення рішення суду хоча й перебувають у площині процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмета спору.

Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 року у справі № 906/1035/23 та від 21.01.2020 року у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 331 ГПК України та статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання (пункти 6.3-6.5), водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Тобто необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є дотримання розумного та пропорційного балансу інтересів сторін.

Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

З огляду на викладене, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, розстрочити виконання рішення не є безумовною, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд звертає увагу, що визначаючи скрутне фінансове становище АТ "НАЕК "Енергоатом" у якості підстави для розстрочення виконання рішення суду, відповідач не наводить жодних обставин та доказів, які б свідчили, що фінансове становище відповідача покращиться та у нього буде можливість виконати рішення суду у даній справі.

Введення в Україні воєнного стану впливає на обох сторін правочину, а не лише на відповідача.

Відповідач, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в статті 6 Цивільного кодексу України, взяв на себе відповідні зобов`язання (здійснити своєчасний/повний розрахунок з постачальником), і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договором.

Більше того, договір між сторонами укладено в 2023 році, тобто вже після введення воєнного стану і виникнення тих обставин, на які посилається відповідач.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

З огляду встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи баланс інтересів сторін, з огляду на те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 року у справі № 910/8296/24.

Крім того, заявником не обґрунтовано, в чому полягає виключність обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу щодо розстрочення виконання рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви б/н від 25.09.2024 року Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про розстрочку виконання рішення.

Керуючись ст. 232, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви б/н від 25.09.2024 року Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про розстрочку виконання рішення у справі № 910/8296/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 08 жовтня 2024 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 15 жовтня 2024 року.

Суддя О.В. Котков