Постанова

від 19.11.2024 по справі 910/8296/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р. Справа№ 910/8296/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко А.І.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 19.11.2024 у справі №910/8296/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024

у справі № 910/8296/24 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Промзв`язок»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 742 653,40 грн. за поставлений за договором поставки № 53-122-01-23-13464 від 24.05.2023, але неоплачений товар, а також нарахованих за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку 3 % річних в сумі 11 476,71 грн. та інфляційних втрат в сумі 15 617,13 грн. Крім того позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/8296/24 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 742 653,40 грн., інфляційні втрати в сумі 15 617,13 грн., 3% річних в сумі 11 415,85 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. та судовий збір в сумі 9 236,24 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем за спірним договором товару, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і 3 % річних та інфляційних втрат, проте при перерахунку 3 % річних та інфляційних втрат за заявлені позивачем до стягнення періоди, сума 3 % річних виявилась меншою, з огляду на що, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за розрахунком позивача, а 3 % річних - за уточненим розрахунком суду.

Крім того, з урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, враховуючи розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з огляду на часткове задоволення позову, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки, суд першої інстанції дійшов висновку, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/8296/24 в частині присудженого до стягнення судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 4 780,32 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення у оскаржуваній частині є неправомірним, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що у відзиві на позов ним було визнано позов в частині стягнення основного боргу, а також заявлено клопотання про застосування ч. 1 ст. 130 ГПК України та вирішення питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, який був сплачений ним при подання позовної заяви у частині суми основного борг, проте вказаного судом першої інстанції враховано не було та не було розглянуто зазначене клопотання.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2024, справу № 910/8296/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/8296/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/8296/24.

17.10.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/8296/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.2024 об 11:45 год.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С,А., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4394/24 від 18.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8296/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Тищенко А.І..

Крім того, 28.10.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшло клопотання, в якому заявник просить надати можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/8296/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Тищенко А.І., клопотання Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено, учасників справи повідомлено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 19.11.2024 об 11:45 год.

Станом на 19.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої підлягає зміні, з наступних підстав.

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 742 653,40 грн. за поставлений за договором поставки № 53-122-01-23-13464 від 24.05.2023, але неоплачений товар, а також нарахованих за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку 3 % річних в сумі 11 476,71 грн. та інфляційних втрат в сумі 15 617,13 грн. Крім того позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/8296/24 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 742 653,40 грн., інфляційні втрати в сумі 15 617,13 грн., 3% річних в сумі 11 415,85 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. та судовий збір в сумі 9 236,24 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем за спірним договором товару, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і 3 % річних та інфляційних втрат, проте при перерахунку 3 % річних та інфляційних втрат за заявлені позивачем до стягнення періоди сума 3 % річних виявилась меншою, з огляду на що, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за розрахунком позивача, а 3 % річних - за уточненим розрахунком суду.

Крім того, з урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, враховуючи розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з огляду на часткове задоволення позову, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки, суд першої інстанції дійшов висновку, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Судові витрати за подання позову судом першої інстанції покладено на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено судові витрати позивача по сплаті судового в сумі 9 236,24 грн.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині розподілу витрат по сплаті судового збору в сумі 4 780,32 грн., а відтак, враховуючи, що рішення, прийняте за наслідками розгляду позову по суті та розподілу витрат позивача на правову допомогу, апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, яке прийняте за наслідками розгляду позову по суті та розподілу витрат позивача на правову допомогу.

Щодо розподілу витрат позивача по сплаті судового збору за подачу позову, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи слідує, що у відзиві на позов відповідач зазначив про те, що на виконання умов спірного договору позивач поставив йому товар на суму 792 653,40 грн. оплата якого здійснена відповідачем у розмірі 50 000,00 грн. та про те, що незважаючи на наявність заборгованості відповідачем вживались та вживаються усі можливі заходи для найшвидшої оплати основного боргу в рамках спірного договору.

Крім того у відзиві на позов відповідач заявив клопотання про застосування положень ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору.

При цьому суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні взагалі не надав оцінку аргументам відповідача (викладених у відзиві на позов) щодо необхідності чи відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 130 ГПК України до спірних правовідносин у зв`язку з фактичним визнанням відповідачем суми основного боргу до початку розгляду справи по суті.

Колегія суддів зазначає про те, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем реалізовано, передбачене п. 1 ч. 2ст. 46 ГПК України, право на часткове визнання позову.

При цьому часткове визнання позову здійснено відповідачем до початку розгляду справи по суті, а саме у відзиві на позовну заяву.

Положення ст.ст. 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ст. 130 ГПК України регламентує розподіл судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої вказаної статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлює спеціальні правили, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Такі положення ст. 130 ГПК України кореспондуються з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про Судовий збір», де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову,визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України до питань, що суд вирішує при ухваленні судового рішення є, зокрема питання розподілу судових витрат.

Отже, системний аналіз положень ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 129, п. 5 ч. 1 ст. ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не містить імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.

Позов - це звернення заінтересованої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд спору пов`язаного з господарською діяльністю та розгляду інших спорів, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги), згідно з ч. 1 ст. 173 ГПК України.

При цьому, ані норми Закону України «Про судовий збір», ані ч. 1 ст. 130 ГПК України не містять умов щодо можливості повернення 50 % судового збору лише у разі визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене вище колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування положень ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті.

Такі приписи необхідно застосовувати до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті. До позовних вимог, які не визнаються і оспорюються, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених ст. 129 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/14479/21.

Таким чином, суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення в частині здійснення розподілу судового збору не врахував положень ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку щодо відсутності підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості за неналежне виконання зобов`язання при поданні позову щодо вказаної позовної вимоги.

Слід врахувати і те, що Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22, особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір». При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз`яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір») не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.

Згідно з наявною інформацією у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», у виписках про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжної інструкції №389 від 02.07.2024 у розмірі 9 237,00 грн. зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву частково визнано позов у розмірі 742 653,40 грн. та враховуючи те, що позов позивачем було подано через підсистему «Електронний суд», судовий збір, який підлягав сплаті за з`явлення вказаної вимоги складав 8 911,84 грн. (742 653,40/100*1,5/100*80), суд приходить до висновку про повернення 50 % зазначеного судового збору, що становить 4 455,92 грн. з державного бюджету на користь позивача. При цьому решта 50 % судового збору за задоволені позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 742 653,40 грн., а саме 4 455,92 грн., а також судовий збір за задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 15 617,13 грн. та 3% річних в сумі 11 415,85 грн., який становить 324,40 грн. ((15 617,13+ 11 415,85)/100*1,5/100*80) покладається на відповідача (загальна сума судового збору становить 4 780,32 грн. (4 455,92+324,40).

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується із доводами апелянта та приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та зміну рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі 910/8296/24 в частині стягнення судового збору.

Враховуючи те, що в апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/8296/24 в частині присудженого до стягнення судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути 4 780,32 грн. судового збору, апеляційна скарга задовольняється частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/8296/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/8296/24 змінити в частині розподілу витрат по сплаті судового збору, зменшивши розмір стягнутого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 05425046, адреса: 34400, Рівненська обл., м. Вараш) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Промзв`язок» (ідентифікаційний код 33977658, адреса: 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Перемоги, 127) до 4 780 (чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. 32 коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Промзв`язок» (ідентифікаційний код 33977658, адреса: 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Перемоги, 127) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 4 455 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 92 коп., перерахований платіжною інструкцією №389 від 02.07.2024.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/8296/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8296/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 19.11.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.І. Тищенко

О.В. Тищенко