Рішення

від 15.10.2024 по справі 910/6428/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2024Справа № 910/6428/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

вул. Є. Гедройця, 5, м. Київ, 03680

до Акціонерного товариства "РВС Банк"

вул. Введенська буд.29/58, м. Київ, 04071

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Індустріальний союз"

про стягнення 248 640,00 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" з позовом до Акціонерного товариства "РВС Банк" про стягнення 248 640,00 грн, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Індустріальний союз".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6428/23, постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Індустріальний союз" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

22.05.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 зупинено провадження по справі №910/6428/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8345/23 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Індустріальний союз" про стягнення 4 625 256,12 грн.; зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі №910/6428/23.

Як встановлено судом та вбачається з інформаційної бази "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)", рішенням Господарського суду міста Києва №910/8345/23 від 13.12.2023 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Індустріальний союз" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 185 922 грн. 06 коп. штрафу за порушення строку поставки, 208 836 грн. штрафу за поставку неякісного товару, 351 600 грн. штрафу за не поставку товару, 208 836 грн. штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, 2 714 868 грн. плати за зберігання неякісного товару, 69 378 грн. 84 коп. судового збору; у решті позову відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Індустріальний союз" на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2023 по справі №910/8345/23 та додані до неї матеріали повернуто скаржнику; матеріали справи №910/8345/23 повернуто до суду першої інстанції.

13.06.2024 Господарським судом міста Києва на виконання рішення №910/8345/23 від 13.12.2023 видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 поновлено провадження у справі.

25.09.2024 відповідачем подано письмові пояснення по справі.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

07.09.2022 року, за результатами проведення процедури спрощеної закупівлі (UA- 2022-08-09-003779-а), між Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА. ЗАЛІЗНИЦЯ» (код ЄДРПОУ 43112236) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання» Індустріальний союз» (код ЄДРПОУ 44528527) укладено Договір № ЦБРК-22-118, предметом якого є запасні частини до пересувних рейкозварювальних машин (за ДК 021:2015: 34630000- 2 Частини залізних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для рейкозварювальних машин).

Відповідно до умов договору № ЦБРК-22-118 від 07.09.2022 року, ТОВ «Виробниче об`єднання «Індустріальний союз» (Постачальник), зобов`язується у 2022 році поставити товар Запасні частини до пересувних рейкозварювальних машин у власність структурним підрозділам Замовникам (далі - Кінцевий отримувач Товару), де Кінцевий отримувач Товару приймає та оформлює відповідні документи, а Замовник зобов`язується здійснити оплату в строк та на умовах, визначених Договором. Товар, що постачається згідно Договору, повинен відповідати найменуванню, кількості та вартості за одиницю Товару, вказаних у Специфікації № 1 (Додаток № 1) до Договору, що є його невід`ємною частиною (пункти 1.1., 1.2. та 1.6. розділу 1).

Строк дії договору встановлено в пункті 15.1 в якому визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 року включно, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань до повного виконання їх сторонами.

За пунктом 13.1. Постачальник до дати укладання Договору зобов`язаний надати забезпечення виконання даного Договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі що становить 5 % від вартості даного Договору, а саме 248 640, 00 грн. (двісті сорок вісім тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок). Строк дії банківської гарантії забезпечення виконання Договору повинен перевищувати строк дії Договору і діяти не менше ніж до 31.01.2023 р. та обов`язково подовжуватись пропорційно періоду подовження строку дії Договору.

В забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором № ЦБРК-22-118 від 07.09.2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання» Індустріальний союз» надало Банківську гарантію № 1759-22Г від 06.09.2022, відповідно до якої Акціонерне товариство «РВС БАНК» (RwSbank) місце знаходження/Головний офіс: Україна, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58, код банку 339072, код ЄДРПОУ 39849797, банківська ліцензія НБУ № 277 від 24.11.2016 (Гарант), взяло на себе безвідклично та безумовно зобов`язання сплатити протягом п`яти (5) банківських днів будь- яку суму в межах суми гарантії (гарантована сума) у розмірі 248 640, 00 грн. (двісті сорок вісім тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок) за першою письмовою вимогою Бенефіціара (Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» код ЄДРПОУ 43112236), за умови, що в тексті вимоги буде посилання на порушення Принципалом (Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання» Індустріальний союз» код ЄДРПОУ 44528527),будь-яких зобов`язань, передбачених Договором про закупівлю, без необхідності для Бенефіціара обґрунтувати свою вимогу.

27.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання» Індустріальний союз» звернулось до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», з листом від вих. № 11/12, в якому повідомило, що у зв`язку з неможливість вчасної поставки Товару, а саме: ніж гратознімача та ніж гратознімача правого і лівого через систематичні та хаотичні вимкнення світла та очікування поставки матеріалу із за кордону для виготовлення Товару, просило розглянути питання щодо пролонгації терміну Договору № ЦБРК - 22-118 від 07.09.2022.

30.12.2022 Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання» Індустріальний союз», було укладено Додаткову угоду № 2, якою внесено зміни до строків дії Договору та продовжено його дію до 15.02.2023 та внесені зміни до Банківської гарантії № 1759-22Г від 06.09.2022 в частині строків дії (продовжено до 16.03.2023 Банківська гарантія зі змінами № І № 1759- 22Г від 30.12.2022 на підставі додаткової угоди № 2 від 30.12.2022 до Договору № ЦБРК - 22-118 від 07.09.2022).

Визначені в Банківській гарантії № 1759-22Г від 06.09.2022 (Банківська гарантія зі змінами № 1 № 1759-22Г від 30.12.2022 на підставі додаткової угоди № 2 від 30.12.2022 до Договору № ЦБРК - 22-118 від 07.09.2022) умови відображають пункт 13.2. Договору: надана Постачальником у якості забезпечення виконання Договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов`язок банківської установи сплатити на користь Замовника суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором , при цьому в гарантії строк розгляду вимоги Замовника (Бенефіціара) повинен становити не більше 5-ти банківських днів з дати отримання вимоги.

Оскільки лист від 25.01.2023 вих. № 186 залишений без розгляду, 09.02.2023 Кінцевий отримувач Товару повторно направив на адресу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Виробниче об`єднання «Індустріальний союз» лист за вих. № 247, яким наголосив на тому, 15.02.2023 згідно додаткової угоди № 2 від 30.12.2022 спливає термін дії Договору про закупівлю також на тому, що станом на момент зверненні 09.02.2023 Товар, а саме: губка К - 922 - в кількості 24 шт., комісією по здійсненню вхідь контролю якості не прийняті, а інша частина Товару: губка К - 900 - 8 шт., ніж гратозні.м К - 922 - 18 шт. та ніж гратознімача К - 900 - 6 шт., взагалі не були поставлені Кінцеве отримувачу Товару, враховуючі дані обставини просив здійснити вчасну поставку Товару, надати деталювання до кожної запасної запчастини, а також забезпечити присутність уповноваженого представника. Вказаний лист Відповідачем, був залишений без належного розгляду та реагування.

Пунктом 13.6. Договору сторони узгодили, що в разі порушення Постачальнице умов Договору, а саме: невиконання та/або неналежне виконання ним своїх зобов`язань Договором, в тому числі не постачання товару у термін встановлений п. 4.2. Договір Замовник вимагає стягнення забезпечення виконання Договору та має право односторонньому порядку розірвати даний Договір, письмово повідомивши про ц Постачальника.

Враховуючи умови договору, приписи норм закону та неповне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання» Індустріальний союз» умов Договору № ЦБРК - 22-118 від 07.09.2022 та Специфікації № 1, яка є додатком № 1 до Договору № ЦБРК - 22-118 від 07.09.2022, AT «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», 28.02.2023 вих. ЦБРК - 08/176, звернулось до банку Гаранта з письмовою вимогою щодо сплати суми за Банківською гарантією зі змінами № 1 № 1759-22Г від 30.12.2022 на підставі додаткової угоди № 2 від 30.12.2022 до Договору № ЦБРК - 22-118 від 07.09.2022 в розмірі 248 640, 00 грн. (двісті сорок вісім тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок).

Проте, АТ «РВС БАНК» (RwSbank) пославшись на ст. 560 - 568 Цивільного кодексу України, повідомив, що термін дії Договору № ЦБРК - 22-118 від 07.09.2022 сплинув 15.02.2023, а отже зобов`язання Гаранта за Гарантією припинилися, у зв`язку з чим правові підстави для сплати грошових коштів за Гарантією відсутні.

Водночас, з такими твердженнями та доводами AT «РВС БАНК» (RwSbank) (гаранта за Банківською гарантією), позивач не погодився та 24.03.2023 звернувся в друге з письмовою вимогою, в якій зазначив, що відповідно до п. 13.1. Договору № ЦБРК - 22-118 від 07.09.2022 строк дії банківської гарантії забезпечення виконання Договору повинен перевищувати строк дії Договору та обов`язково подовжуватись пропорційно періоду подовження строку дії Договору, тобто враховуючи той факт що 30.12.2022, було укладено Додаткову угоду № 2, якою внесено зміни до строків дії Договору та продовжено його дію до 15.02.2023 та внесені зміни до Банківської гарантії № 1759-22Г від 06.09.2022 в частині строків дії (продовжено до 16.03.2023 Банківська гарантія зі змінами № 1 № 1759-22Г від 30.12.2022) Бенефіціаром, були дотримані строки для звернення з вимогою про стягнення суми гарантії (гарантована сума) у розмірі 248 640, 00 грн. (двісті сорок вісім тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок), оскільки письмова вимога № ЦБРК-08/176, була направлена 28.02.2023 року.

Отже, спір у даній справі виник з приводу невиконання відповідачем зобов`язань за наданою ним банківською гарантією № 3149/23-ГВ від 03.10.2023.

Згідно із ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 560 ЦК України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За умовами частини першої та другої статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Положеннями статті 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до ч. 2 ст. 564 ЦК України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч. 1 ст. 565 ЦК України).

Враховуючи приписи ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України, суд зазначає, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі №910/20326/17.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній валюті та іноземній валютах, затверджених постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №41/10321 (надалі - Положення).

Відповідно до пп. 9 п. 3 Положення гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Згідно пп. 8 п. 3 Положення гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Базові відносини, відповідно до пп. 2 п. 3 Положення це відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов`язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.

Відповідно до п. 36, п. 37, п. 38 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, Банк-гарант, отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.

Умовами Гарантії №1759-22Г від 06.09.2022 встановлено, що Гарант зобов`язується сплатити на користь Бенефіціара суму цієї Гарантії у випадку невиконання Принципалом своїх зобов`язань перед Бенефіціаром за Договором закупівлі. Письмова вимога Бенефіціара повинна бути підписана уповноваженою особою Бенефіціара, скріплена печаткою Бенефіціара та відправлена на поштову адресу Гаранта: Україна, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58.

Гарант має право відмовити Бенефіціару в задоволенні його вимог, у випадку, якщо Вимога по Гарантії надана Банку-Гаранту після закінчення строку дії Гарантії.

Зобов`язання Гаранта за цією Гарантією припиняються у разі: 1) сплати Бенефіціару загальної суми цієї Гарантії; 2) закінчення строку, на який видана Гарантія; 3) відмови Бенефіціара від своїх прав за Гарантією шляхом повернення Гаранту оригіналу цієї Гарантії та/або подання Бенефіціаром письмової заяви про звільнення Гаранта від обов`язків за Гарантією; 4) закінчення строку дії Договору.

Судом встановлено, що 06.03.2023 АТ «РВС БАНК» отримано від Бенефіціара Вимогу № ЦБРК-08/176 від 28.02.2023 року про сплату за Банківською гарантією № 1759-22Г від 06.09.2022 року 248 640,00 грн., у зв`язку з тим, що Принципал - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Індустріальний Союз» порушив терміни та об`єми поставки товару за Договором про закупівлю № ЦРБК-22-118 від 07.09.2022 року.

13.03.2023 року розглянувши і вивчивши Вимогу Бенефіціара, з урахуванням умов Гарантії, норм законодавства України, АТ «РВС БАНК» повідомив АТ «Укрзалізниця» про відсутність станом на поточну дату правових підстав для задоволення даної вимоги.

30.12.2022 року між АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Виробниче об`єднання «Індустріальний Союз» укладено додаткову угоду № 2 до Договору закупівлі, відповідно до якої сторони вирішили внести зміни до п. 15.1. Договору закупівлі та викласти його в наступній редакції в частині терміну дії, а саме: «Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 15.02.2023 року».

Як встановлено судом, відповідно до умов Гарантії, строк її дії закінчується у разі закінчення строку дії Договору про закупівлю.

Отже, станом на дату отримання Банком Вимоги № ЦБРК-08/176 від 28.02.2023 року - це 06.03.2023 року, строк дії Договору про закупівлю закінчився (дата закінчення 15.02.2023 року), що не заперечується сторонами по справі.

Як встановлено із матеріалів справи, вимога щодо стягнення коштів за Гарантією надіслана позивачем 28.02.2022, тобто до закінчення строку дії Гарантії. Водночас, судом встановлено, що означені вимоги представлена Бенефіціаром поза строком дії забезпеченого Гарантією Договору, що не заперечується учасниками справи.

Оскільки у Гарантіях, які за своєю правовою природою є договором, наявна істотна умова щодо обов`язковості представлення Гарантії під час дії Договору, а тому представлення вимоги поза строком дії забезпеченого Гарантією Договору є прямим порушенням умов Гарантій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога за банківською гарантією № 1759-22Г від 06.09.2022 року не становить належне представлення, а отже, не підлягає виконанню.

Суд зазначає, що відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні Платіжних вимог позивача, оскільки відповідач діяв у відповідності до вимог ч. 1 ст. 565 ЦК України та виходив із наданого права відмови від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження належного представлення платіжної вимоги про сплату коштів за банківською гарантією № 1759-22Г від 06.09.2022 року. З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов