Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/2384/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/2384/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СіПіДжі Енерджі»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"»

про зобов`язання припинити дії та стягнення 772 306,89 грн,

Представники:

від позивача: Музика М.П.;

від відповідача: Нестерова І.Г.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СіПіДжі Енерджі» (далі - ТзОВ «СіПіДжі Енерджі»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (далі - НЕК "Укренерго"/відповідач) про:

- зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії;

- стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 772 306,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 були виставлені позивачу рахунки на оплату послуг з експорту електричної енергії на територію країн-учасниць договору про заснування Енергетичного Співтовариства, які позивач змушений був оплатити, щоб не отримати статусу «Переддефолтний», а згодом і «Дефолтний», що унеможливило б здійснення позивачем господарської діяльності. Позивач вважає, що відповідач нарахував плату за послуги з передачі при здійсненні експорту всупереч чинному законодавству України, оскільки така плата не передбачена, а також порушує міжнародні зобов`язання України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.03.2024 позовну заяву ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

12.03.2024 через систему «Електронний суд» від ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.03.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 29.04.2024.

28.03.2024 через систему «Електронний суд» від НЕК "Укренерго" надійшла заява про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву до 05.04.2024.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.04.2024 заяву НЕК "Укренерго" про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву задовольнив та продовжив відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 05.04.2024 включно.

03.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заву, в якому НЕК "Укренерго" заперечує проти задоволення позову, посилаючись на обрання позивачем неналежного способу захисту. Крім того, відповідач зазначає, що доводи позивача про порушення відповідачем міжнародних зобов`язань, зокрема ст. 41 Договору про заснування Енергетичного співтовариства та ст. 31 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони, є помилковими, оскільки Україна ще не набула членства в Європейському Союзі, а Угодою про Асоціацію запроваджено імплементацію до національного законодавства тільки окремі директиви. Відповідач також вказує, що посилання позивача на висновки Суду ЄС у справі «Fens spol. S r.o. v. Slovak Republic» як на джерело права у контексті тлумачення в цій справі обмеження заходів, еквівалентних до мита, згідно зі ст. 41 Договору про заснування ЄС, є хибними, оскільки обставини у цій справі є нерелевантними до обставин справи №910/2384/24. Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, відповідач стверджує, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Відтак, оскільки гроші сплачено позивачем за надану послугу за договором, то кошти набуті відповідачем за наявності правової підстави.

11.04.2024 через систему «Електронний суд» від ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» надійшла відповідь на відзив.

16.04.2024 через систему «Електронний суд» НЕК "Укренерго" подано заперечення на відповідь на відзив.

25.04.2024 через систему «Електронний суд» від ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» надійшла заява про участь у підготовчому засіданні 29.04.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів зв`язку.

29.04.2024 підготовче засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. на лікарняному.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.04.2024 призначив підготовче засідання на 27.05.2024.

21.05.2024 через систему «Електронний суд» від ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» надійшла заява про участь у підготовчому засіданні 27.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів зв`язку.

27.05.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.07.2024.

15.07.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 02.09.2024.

27.08.2024 через систему «Електронний суд» від ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій просить суд прийняти відмову від позовної вимоги про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії та закрити провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

30.08.2024 через систему «Електронний суд» ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» подало додаткові письмові пояснення по справі.

02.09.2024 суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача про відмову від частини позовних вимог та оголосив перерву у судовому засіданні до 30.09.2024.

30.09.2024 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Зокрема, представник ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» підтримав заяву про відмову від позовної вимоги немайнового характеру, при цьому, просив суд задовольнити позов в частині стягнення безпідставно отриманих коштів. Крім того, позивачем заявлено, що докази понесення судових витрат будуть подані до суду після прийняття рішення у справі.

Представник НЕК "Укренерго" у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Отже, дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» про відмову від позовної вимоги немайнового характеру та закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд зазначає таке.

ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» звернулося до суду із цим позовом до НЕК "Укренерго" про:

- зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії;

- стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 772 306,89 грн.

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду судом цієї справи, договір про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 припинив свою дію, у зв`язку із чим позивачем подано заяву про відмову від позовної вимоги про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Отже, ураховуючи прийняття судом заяви позивача про відмову від позовної вимоги в частині зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, суд закриває провадження у справі в цій частині.

Таким чином, суд розглядає позовну вимогу ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» до НЕК "Укренерго" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 772 306,89 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СіПіДжі Енерджі» є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.05.2021 № 832.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго"» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Згідно із пунктами 30, 92 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу, а трейдер - суб`єкт господарювання, що здійснює купівлю електричної енергії виключно з метою її перепродажу, крім продажу за договором постачання електричної енергії споживачу.

15.07.2021 між ПрАТ «НЕК "Укренерго"» (далі - оператор системи передачі (ОСП)) та ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» (далі - користувач системи передачі) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024, відповідно до якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

30.01.2023 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024, в якій сторони домовились викласти цей договір в новій редакції.

Так, згідно із п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди, планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором), та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті. Ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті в євро/МВт*год. Крім цього, ОСП щомісяця оприлюднює на офіційному веб-сайті ставку плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у грн/МВт*год не пізніше 03 числа місяця наступного, за розрахунковим періодом. Конвертація величини ставки здійснюється щомісяця за середньомісячним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, за розрахунковий період надання послуги.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023 (п. 13.1. договору в редакції додаткової угоди).

Як стверджує ТзОВ «СіПіДжі Енерджі», ним здійснювався виключно експорт електричної енергії (трейдерська діяльність) на території країн-учасниць Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Зокрема, ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» здійснювало експорт електричної енергії до Республіки Молдова, яка приєдналась до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства на підставі рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства.

Позивач вказує на те, що НЕК "Укренерго" на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024, здійснило нарахування позивачу послуг з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії, і відповідно надано на оплату:

- рахунок-фактуру №2100-02024/09/10/2023 від 09.10.2023 за послугу з передачі електричної енергії за вересень 2023 року на суму 530 609,34 грн (з урахуванням переплати на суму 1 186,97 грн) та акт приймання-передачі послуги від 30.09.2023 на суму 531 796,31 грн, який підписаний представниками сторін;

- рахунок-фактуру №2100-02024/07/11/2023 від 07.11.2023 за послугу з передачі електричної енергії за жовтень 2023 року на суму 241 697,55 грн та акт приймання-передачі послуги від 31.10.2023 на суму 241 105,37 грн, який підписаний представниками сторін.

Із наданих позивачем виписках по рахунку ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» вбачається, що останнє оплатило послуги з передачі електричної енергії за вересень та жовтень 2023 року на загальну суму 772 306,89 грн.

Разом із тим, позивач зазначає, що не визнавав і не визнає правомірність цих рахунків, які були виставлені відповідачем за перелічені вище послуги з експорту електричної енергії до Республіки Молдова, яка є країною-учасницею Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Зокрема, позивач стверджує, що оплачував ці рахунки виключно для запобігання набуття статусу «Переддефолтний», а згодом і «Дефолтний», що унеможливило б здійснення позивачем господарської діяльності.

Отже, в обґрунтування позовних вимог ТзОВ «СіПіДжі Енерджі» вказує на неправомірність нарахування НЕК "Укренерго" оплати за послуги з експорту електричної енергії у вересні та жовтні 2023 року через міждержавні лінії електропередачі у країни-учасниці Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Республіки Молдова, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 772 306,89 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Пунктом 60 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі (ОСП) від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.

Міждержавна лінія електропередачі - лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (пункт 43 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний кордон України» державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 26 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Отже, у розумінні статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передача електричної енергії при імпорті чи експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.

Пунктом 1.3.5 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку) передбачено, що кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори, зокрема, про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі (КСП).

Згідно із пунктом 5.1 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами ОСП від виробників та УЗЕ до систем розподілу, УЗЕ та споживачів, а також при здійсненні експорту/імпорту електричної енергії.

Пунктами 5.2, 5.4, 5.5 Кодексу системи передачі передбачено, що укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі. Оператор системи передачі (ОСП) укладає договір про надання послуг з передачі електричної енергії з користувачем до набуття ним статусу учасника ринку електричної енергії відповідно до Правил ринку. Договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять, зокрема, Конституція України, цей Закон, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України. На виконання зобов`язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.

Суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті (частина 11 статті 2 Закону України «Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (частина 2 статті 10 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (ратифікований Законом України № 2787-VI від 15.12.2010, який набрав чинності для України 01.02.2011) Україна приєднується до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства як Договірна Сторона відповідно до термінів та строків, викладених у Рішенні Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18.12.2009 про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Рішення 2009/04/MC-EnC), як це зазначено нижче в цьому Протоколі.

Якщо іншого не зазначено в цьому Протоколі, на дату приєднання, Україні надаються всі права, надані Договірним Сторонам, і вона виконує всі зобов`язання, покладені на Договірні Сторони Договором і всіма Рішеннями та Процедурними актами, прийнятими під час застосування Договору із часу набрання ним чинності.

При цьому, відповідно до статті 1 Протоколу про приєднання Республіки Молдови до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, Республіка Молдова приєднується до до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства як Договірна Сторона згідно з умовами, викладеними в Рішенні Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18.12.2009 про приєднання Республіки Молдова до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Рішення 2009/03/MC-EnC), як це зазначено в цьому Протоколі. Якщо іншого не зазначено в цьому Протоколі, починаючи з дати приєднання Республіка Молдова має право на всі права, надані Договірним Сторонам, і на неї поширюються всі зобов`язання, покладені на Договірні Сторони Договором і всіма Рішеннями та Процедурними актами, прийнятими під час застосування Договору із часу набрання ним чинності.

Отже, приєднавшись до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Статтею 41 глави ІІ «Внутрішній енергетичний ринок» Договору про заснування Енергетичного Співтовариства встановлено, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру (пункт 1).

Пункт 1 не виключає кількісних обмежень або заходів, що мають подібний результат, виправданих на підставі державної політики або державної безпеки, захистом здоров`я та життя людей, тварин або рослин чи захистом промислової та комерційної власності. Такі обмеження або заходи, проте, не є засобами довільної дискримінації або прихованого обмеження торгівлі між Сторонами (пункт 2).

Ратифікацією Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України, як сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, на відповідність його умовам.

У межах реалізації вищезазначених повноважень, Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає нормам статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.

Крім того, стаття 31 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, встановлює, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку із вивезенням товарів на іншу територію.

Отже, нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії фактично призводить до порушення міжнародних зобов`язань України.

Наведена норма є обов`язковою для України, як для сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, і підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції, статті 10 Цивільного кодексу України та Закону України «Про міжнародні договори України».

Відповідно до статті 94 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства інституції тлумачать будь-який термін чи інше поняття, використані в цьому договорі як такі, що походять із законодавства Європейського Співтовариства відповідно до прецедентного права Суду чи Суду першої інстанції Європейських Співтовариств.

Так, відповідно до позиції суду Європейського Союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, яка, як зазначено вище, є складовою права Енергетичного співтовариства, установив, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була та незалежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

Зазначене рішення Суду ЄС належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ. Подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

Подібні висновки щодо застосування у спірних правовідносинах положень статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства містяться у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/7875/, від 13.02.2024 у справі № 910/19401/20.

Судом вище встановлено, що позивач у вересні та жовтні 2023 року здійснював експорт електричної енергії до Республіки Молдова, яка є країною-учасницею Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

При цьому, згідно з умовами Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, його сторонами є Європейське Співтовариство, а також договірні країни, серед яких є Україна та Республіка Молдова.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачем оплати за спірну послугу було неправомірним, оскільки заборонено нормами міжнародного законодавства, а тому кошти, які були сплачені позивачем за спірну послугу набуті відповідачем безпідставно.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Згідно із пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що виставлення відповідачем позивачу рахунків-фактур №2100-02024/09/10/2023 від 09.10.2023 та №2100-02024/07/11/2023 від 07.11.2023 було необґрунтованим та здійснено поза межами зобов`язальних правовідносин сторін і положень законодавства, і як наслідок, призвело до безпідставного отримання відповідачем від позивача спірної суми коштів, яка підлягає поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, дослідивши надані сторонами докази, а також заслухавши у судовому засіданні представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СіПіДжі Енерджі» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» про стягнення 772 306,89 грн безпідставно набутих коштів, що має наслідком задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» припинити дії, спрямовані на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «СіПіДжі Енерджі» послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії - закрити.

Позовну вимогу про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 772 306,89 грн - задовольнити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СіПіДжі Енерджі» (03162, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 50А, офіс 1; ідентифікаційний код 35897999) 772 306 (сімсот сімдесят дві тисячі триста шість) грн 89 коп. - безпідставно отриманих коштів та 9 267 (дев`ять тисяч двісті шістдесят сім) грн 68 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 15.10.2024.

Суддя Віта БОНДАРЧУК