Рішення

від 15.10.2024 по справі 910/7343/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2024Справа № 910/7343/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О, розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу

За позовом Фермерського господарства "ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ"

(16560, Чернігівська область, Бахмацький район, село Тиниця,

вул. Гагаріна, буд. 39; ідентифікаційний код: 32656476)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Універсальна"

(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9;

ідентифікаційний код: 20113829)

про стягнення 122 786,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі-відповідач) про стягнення недоплаченого страхового відшкодування у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №3114/232/001302 від 22.11.2022 у розмірі 122 786,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7853/254 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04.07.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

10.07.2024 позивачем подано відповідь на відзив.

18.07.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між ФГ «ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ» (надалі - Позивач, Страхувальник) та ПРАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» (надалі - Відповідач, Страховик) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3114/232/001302 від 22.11.22р. (надалі - Договір) Додаток №2 до договору визначає перелік застрахованих транспортних засобів, серед яких - трактор колісний NEW HOLLAND T7060, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2017 (надалі - ТЗ); дійсна вартість - 1 360 800,00 грн, страхова сума становить 1 360 800,00 грн., страховий платіж - 8 436,96 грн, франшиза - 40 824 грн (3%). 21.08.23 відбувся страховий випадок за участю застрахованого ТЗ. ФГ «ВІТЧИЗНАТИНИЦЯ» як власнику транспортного засобу було завдано матеріальних збитків у зв`язку із його пошкодженням. Відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування частково у розмірі 83 594,53 грн Позивач звернувся до страховика із заявою про доплату страхового відшкодування, однак відповіді на вимогу а також доплати страхового відшкодування не отримав, у зв`язку з цим звертається із даним позовом.

21.08.2023 о 19:45 год на автодорозі Ніжин Бахмач Дмитрівка +2500м вправо біля поля №3 ОСОБА_1 керуючи трактором NEW HOLLAND державний номер НОМЕР_1 виконуючи польові роботи при виконанні маневру праворуч не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого сталося перекидання трактора на дах, внаслідок чого трактор отримав механічні пошкодження.

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18.09.23р. по справі 728/2416/23 справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

23.08.23 Позивач як власник пошкодженого ТЗ звернувся до ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІВЕРСАЛЬНА» з заявою про виплату страхового відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ було проведено його огляд, про що складено протокол огляду ТЗ від 09 вересня 2023 року.

Позивач звернувся до Відповідача зі зверненням про надання інформації про порядок обчислення страхового відшкодування та отримав відповідь №1508/24-101 від 05.03.24р. у якій Страховик стверджує, що відповідно до звіту №73-D/13/95 від 02.01.2024 р. вартість відновлювального ремонту становить 838 419,30 грн (з ПДВ).

Відповідач здійснив виплату страхового відшкодування частково у розмірі 83 594,53 грн, у зв`язку з тим що «дійсна вартість ТЗ на момент укладення Договору складає 2 703 991,23 грн. Страхова сума згідно Договору складає 1 360 800,00 грн», тому Страховик зменшив суму страхового відшкодування з урахуванням положень п.9.6.1 Публічної оферти добровільного страхування наземного транспорту №836/10-023 від 20.08.2020 р.

Відповідно до п.9.6.1. якщо ТЗ був застрахований на страхову суму, що є нижчою, ніж дійсна вартість ТЗ на момент укладення Договору, відповідальність Страховика по відшкодуванню збитку зменшується пропорційно відношенню страхової суми до дійсної вартості ТЗ на момент укладання Договору.

Однак відповідно до додатку №1 до Договору №3114/232/001302 від 22.11.22р. дійсна вартість ТЗ - 1 360 800,00 грн і страхова сума ТЗ складає 1 360 800,00 грн.

Таким чином, у Страховика не було підстав застосовувати п.9.6.1 Договору для застосування пропорційної відповідальності та зменшення суми відшкодування.

Згідно п.9.6 Страховик здійснює страхове відшкодування в розмірі прямого збитку, але не більше страхової суми, вказаної в Договорі, з вирахуванням франшизи, зазначеної в п. 1.7. Договору. Страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості ТЗ на момент укладання Договору.

Звертаючись до суду із позовом, ФГ «ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ» вважає, що Страховиком було здійснено сплату страхового відшкодування не у повному обсязі, тому Страховик має здійснити доплату суми страхового відшкодування по Договору №3114/232/001302 від 22.11.22р у розмірі: 122 786,97 грн (247 205, 50 грн (сума відновлювального ремонту без ПДВ з урахуванням зносу) - 83 594,53 грн (сума виплаченого страхового відшкодування) - 40 824 грн (франшиза)), що і стало підставою звернення до суду.

15.03.24р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про доплату страхового відшкодування яку Відповідач отримав 18.03.24, однак відповіді на неї а також доплату страхового відшкодування не отримав.

Відповідно до приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 6 Закону України "Про страхування" встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Стаття 980 Цивільного кодексу України визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Згідно з приписами ст. 982 Цивільного кодексу України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Статтею 991 Цивільного кодексу України передбачені випадки, за наявності яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (ч. 2 ст. 991 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Яка саме подія визнається страховим випадком має бути детально зазначено у договорі страхування.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що заява на укладання договору страхування є одностороннім документом, а відтак задекларовані в ній дані - не підлягали перевірці Страховиком і жодним чином не доводять достовірність викладеної в ній інформації.»

Проте, суд такі твердження відповідача визнає юридично неспроможними з огляду на наступне.

Сертифікат/заява-акцепт №3114/232/001302 добровільного страхування від 22.11.22р. (надалі - Договір) і Додатки №1,2 підписані та скріплені печатками як Позивача так і Відповідача. Тобто твердження про те, що зазначені в ній дані Відповідач не перевіряв взагалі не обґрунтовані.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Тобто договір страхування не є одностороннім документом.

Відповідно до п.1.16 Договору він складається з сертифікату та Оферти добровільного страхування наземного транспорту, які є невід`ємною частиною Договору та затверджені Страховиком від 20.08.2020р. Дана Оферта є пропозицією укласти договір страхування в електронній та/або паперовій формі. У випадку прийняття Клієнтом пропозиції в порядку, визначеному даною Офертою, Страховик вважається таким, що прийняв на себе зобов`язання, передбачені умовами даної Оферти.

Відповідно до додатку №1 до Договору (анкета на добровільне страхування) зазначено «усвідомлюю, що у разі вибору мною страхової суми меншої ніж дійсна вартість ТЗ при виплаті страхового відшкодування буде здійснюватися принцип пропорційності, тобто страхове відшкодування буде виплачуватись у тій же частці в якій страхова сума співвідноситься до дійсної вартості ТЗ. Розумію, що ця інформація стане основою для укладання договору страхування і буде його невід`ємною частиною». Тобто на таку умову Договору Позивач погодився і тому дійсна вартість відповідає страховій сумі (рядок 2 стовбець 12,13).

Будь-яких додаткових угод зокрема про збільшення дійсної вартості чи страхової суми між Сторонами укладено не було.

Відповідач стверджує, що дійсна вартість ТЗ на момент укладення Договору розрахована відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів і складає 2 703 991,23 грн. Однак ні формули розрахунку, ні підстав застосування такої дійсної вартості для розрахунку страхового відшкодування Відповідач не надає.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тому посилання Відповідача на застосування пропорційної відповідальності та збільшення дійсної вартості в односторонньому порядку суперечить умовам договору та ст.526 ЦК України.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати суми страхового відшкодування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати шкоду відносно вказаної події позивачу.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 3028,00 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 7000,00 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

11.01.2024 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" (Замовник) та Адвокатом Рябко Сергієм Олександровичем (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги № 11/01/24 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Замовник оплачує послуги за Договором протягом 3-х днів після підписання Договору.

11.06.2024 між Замовником та Адвокатом складено акт виконаних робіт до договору, з якого вбачається, що Замовник прийняв надану Адвокатом правничу допомогу, вартість якої склала 15 000,00 грн.

Наведеними документами підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

Проте суд зауважує, що визначені у детальному описі послуги з надання первинної консультації щодо можливості звернення до суду, вивчення документів мають організаційний характер, є складовими підготовки позову та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Таким чином, вказані послуги не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, яким має керуватися суд при визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу. Відповідні правові позиції викладені у постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі № 320/5284/19.

Отже, вказані витрати відшкодуванню окремо не підлягають.

У клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач наголосив, адвокатом завищений час на їх надання та сума відповідних витрат є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

З урахуванням наведеного, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатом Рябко С.О. професійної правничої допомоги Фермерському господарству "ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ" на суму 12 000,00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, то суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 122 786,97 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9; ідентифікаційний код: 20113829) на користь Фермерського господарства "ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ" (16560, Чернігівська область, Бахмацький район, село Тиниця, вул. Гагаріна, буд. 39; ідентифікаційний код: 32656476) страхове відшкодування в розмірі 122 786,97 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов