Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/7343/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 910/7343/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Яковлєва М.Л.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024

у справі №910/7343/24 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Фермерського господарства "ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

про стягнення 122 786,97 грн,

УСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Фермерське господарство "ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі - відповідач) про стягнення 122 786,97 грн недоплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №3114/232/001302 від 22.11.2022 (далі - договір), за яким відповідач застрахував ряд належних позивачу транспортних засобів (далі - ТЗ), у тому числі трактор колісний NEW HOLLAND T7060 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ). Позивач у відповідності до умов договору сплачував страхові платежі, 21.08.2023 відбувся страховий випадок, внаслідок якого було пошкоджено застрахований ТЗ і вартість відновлювального ремонту без ПДВ з урахуванням зносу становила 247 205,50 грн, тому відповідач мав виплатити страхове відшкодування в сумі 206381,50 грн, однак сплатив лише 83594,53грн, необґрунтовано посилаючись на заниження позивачем дійсної вартості ТЗ на момент укладення договору. Позивач вважає вказані дії відповідача такими, що суперечать умовам договору та чинного законодавства, тому просить стягнути 122 786,97 грн недоплаченого страхового відшкодування.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що за заявою відповідача була проведена експертиза про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту технічного зносу, за результатами якої вказана вартість становить 247205,59грн; згідно п.9.6.1 п.9.6 р. 9 Публічної оферти добровільного страхування якщо ТЗ був застрахований на страхову суму, що є нижчою ніж дійсна вартість ТЗ на момент укладення договору, відповідальність страховика по відшкодуванню збитку зменшується пропорційно відношенню страхової суму до дійсної вартості ТЗ на момент укладання договору; дійсна вартість ТЗ на момент укладення договору, розрахована у відповідності до чинної Методики, складає 2703991,23 грн, страхова сума відповідно до договору складає 1360800,00 грн, пропорційна відповідальність становить 50,33%, тому відповідач обґрунтовано виплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 83 594,53 грн ((247 205,50 грн * 50,33%) - 40 824,00 грн франшиза).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь Фермерського господарства "ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ" страхове відшкодування в розмірі 122786,97 грн, судовий збір у розмірі 2422,40грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за заявою відповідача була проведена експертиза про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту технічного зносу, за результатами якої вказана вартість становить 247205,590 грн; згідно п.9.6.1 п.9.6 р. 9 Публічної оферти добровільного страхування якщо ТЗ був застрахований на страхову суму, що є нижчою ніж дійсна вартість ТЗ на момент укладення договору, відповідальність страховика по відшкодуванню збитку зменшується пропорційно відношенню страхової суму до дійсної вартості ТЗ на момент укладання договору; дійсна вартість ТЗ на момент укладення договору, розрахована у відповідності до чинної Методики, складає 2703991,23 грн, страхова сума відповідно до договору складає 1360800,00 грн, пропорційна відповідальність становить 50,33%, тому відповідач обґрунтовано виплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 83 594,53 грн ((247 205,50 грн * 50,33%) - 40 824,00 грн франшиза); у позовній заяві позивач послався та суд відобразив у рішенні те, що в заяві на укладення договору страхування вказана вартість ТЗ, яка є такою ж як і страхова сума, однак вказана заява є одностороннім документом, а відтак задекларовані в ній страхувальником та на його розсуд дані не підлягали перевірці страховиком і жодним чином не доводять достовірність викладеної в ній інформації, а отже надають повне право на стадії врегулювання справи перевірити заявлену інформацію та застосувати пп.9.6.1 п.9.6 р.6 Публічної оферти у разі, якщо вартість ТЗ була зазначена з боку страхувальника завідомо нижчою, ніж дійсна вартість ТЗ на момент укладення договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 26 грудня 2024 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

23.12.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що відповідач не наводить обґрунтувань у чому саме полягає невідповідність висновків рішення суду обставинам справи та які саме норми матеріального права було порушено судом; відповідач не наводить підстав застосування визначеної ним дійсної вартості для розрахунку страхового відшкодування; відповідно до додатку №1 до договору дійсна вартість ТЗ - 1360800,00 грн і страхова сума ТЗ складає 1360800,00 грн; договір страхування не є одностороннім документом, а сертифікат/заява-акцепт і додатки №1,2 підписані та скріплені печатками як позивача, так і відповідача, тобто твердження про те, що зазначені в ній дані відповідач не перевіряв взагалі не обґрунтовані; посилання відповідача на застосування пропорційної відповідальності та збільшення дійсної вартості в односторонньому порядку суперечить умовам договору та ст.526 ЦК України і свідчить про спроби уникнення відповідача від виконання договірних зобов`язань по виплаті страхового відшкодування. Також вказує, що ним понесено 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу і просить їх стягнути з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ФГ "ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ", як страхувальником, та ПРАТ "СК "Універсальна", як Страховиком, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3114/232/001302 від 22.11.22р. (а.с.7-11, 20-23).

Додаток №2 (а.с.23) до договору визначає перелік застрахованих транспортних засобів, серед яких - трактор колісний NEW HOLLAND T7060, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2017 (надалі - ТЗ); дійсна вартість - 1 360 800,00 грн, страхова сума становить 1 360 800,00 грн., страховий платіж - 8 436,96 грн, франшиза - 40 824 грн (3%). 21.08.23 відбувся страховий випадок за участю застрахованого ТЗ.

21.08.2023 о 19:45 год на автодорозі Ніжин Бахмач Дмитрівка +2500м вправо біля поля №3 Кравченко В.І. керуючи трактором NEW HOLLAND державний номер НОМЕР_2 виконуючи польові роботи при виконанні маневру праворуч не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого сталося перекидання трактора на дах, внаслідок чого трактор отримав механічні пошкодження, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 21.08.2023 (а.с.13), поясненнями від 23.08.2023 (а.с.14).

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18.09.2023р. по справі 728/2416/23 справу про притягнення Кравченко В.І. до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.15).

23.08.2023 позивач, як власник пошкодженого ТЗ, звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.17).

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ було проведено його огляд, про що складено протокол огляду ТЗ від 09.09.2023 (а.с.12).

02.01.2024 ФОП Ведула Д.Ю. на замовлення відповідача склав Звіт №73-D/13/95 про визначення вартості матеріального збитку, завданого транспортного засобу, згідно якого вартість відновлювального ремонту належного позивачу ТЗ становить 838419,30 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ 417397,86 грн (а.с.69-79).

11.01.2024 відповідачем був складений Аварійний сертифікат за результатами дослідження обставин та причин настання події, що має ознаки страхового випадку (а.с.80-81).

11.01.2024 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.18).

У березні 2024 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням про надання інформації про порядок обчислення страхового відшкодування та отримав відповідь №1508/24-101 від 05.03.24р. у якій Страховик стверджує, що відповідно до звіту №73-D/13/95 від 02.01.2024 р. вартість відновлювального ремонту становить 838 419,30 грн (з ПДВ), вартість відновлювального ремонту без ПДВ з врахуванням зносу становить 247205,50 грн, дійсна вартість ТЗ на момент укладення договору, розрахована у відповідності до чинної Методики, складає 2703991,23 грн, страхова сума відповідно до договору складає 1360800,00 грн, пропорційна відповідальність становить 50,33%, тому сума страхового відшкодування становить 83 594,53 грн ((247 205,50 грн * 50,33%) - 40 824,00 грн франшиза) (а.с.26).

Відповідач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 83594,53 грн, у зв`язку з тим що "дійсна вартість ТЗ на момент укладення Договору складає 2 703 991,23 грн. Страхова сума згідно Договору складає 1 360 800,00 грн", тому Страховик зменшив суму страхового відшкодування з урахуванням положень п.9.6.1 Публічної оферти добровільного страхування.

15.03.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про доплату страхового відшкодування в сумі 122786,22 грн, яку відповідач отримав 18.03.24 (а.с.27, 19, 29), однак відповіді на неї, а також доплату страхового відшкодування, не отримав.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 122 786,97 грн недоплаченого страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог відповідач послався на те, що відповідно до п.9.6.1. Публічної оферти добровільного страхування, на який посилається відповідач, якщо ТЗ був застрахований на страхову суму, що є нижчою, ніж дійсна вартість ТЗ на момент укладення Договору, відповідальність Страховика по відшкодуванню збитку зменшується пропорційно відношенню страхової суми до дійсної вартості ТЗ на момент укладання Договору.

Однак відповідно до додатків №1 до Договору №3114/232/001302 від 22.11.2022 дійсна вартість ТЗ - 1360800,00 грн і страхова сума ТЗ складає 1360800,00 грн.

Таким чином, за доводами позивача, у Страховика не було підстав застосовувати п.9.6.1 Публічної оферти для застосування пропорційної відповідальності та зменшення суми відшкодування, а згідно п.9.6 страховик здійснює страхове відшкодування в розмірі прямого збитку, але не більше страхової суми, вказаної в Договорі, з вирахуванням франшизи, зазначеної в п. 1.7. Договору. Страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості ТЗ на момент укладання Договору, тому Страховик має здійснити доплату суми страхового відшкодування по договору у розмірі: 122 786,97 грн (247 205, 50 грн (сума відновлювального ремонту без ПДВ з урахуванням зносу) - 83594,53 грн (сума виплаченого страхового відшкодування) - 40 824 грн (франшиза)).

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, що за заявою відповідача була проведена експертиза про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту технічного зносу, за результатами якої вказана вартість становить 247205,590 грн; згідно п.9.6.1 п.9.6 р. 9 Публічної оферти добровільного страхування якщо ТЗ був застрахований на страхову суму, що є нижчою ніж дійсна вартість ТЗ на момент укладення договору, відповідальність страховика по відшкодуванню збитку зменшується пропорційно відношенню страхової суму до дійсної вартості ТЗ на момент укладання договору; дійсна вартість ТЗ на момент укладення договору, розрахована у відповідності до чинної Методики, складає 2703991,23 грн, страхова сума відповідно до договору складає 1360800,00 грн, пропорційна відповідальність становить 50,33%, тому відповідач обґрунтовано виплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 83 594,53 грн ((247 205,50 грн * 50,33%) - 40 824,00 грн франшиза).

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку щодо доведеності і обґрунтованості позовних вимог.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки між сторонами у даній справі виникли на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №3114/232/001302 від 22.11.2022, який за своєю правовою природою є договором страхування.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був чинним і обов`язковим для сторін.

Спірні правовідносини сторін врегульовані як загальними нормами Цивільного кодексу України, так і нормами спеціального Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 №85/96-ВР (втратив чинність з 01.01.2024), який був чинний як на момент укладення договору, так і на момент пошкодження належного позивачу ТЗ і виникнення у нього права на отримання страхового відшкодування, тому підлягає застосуванню до спірних відносин сторін, враховуючи положення п.22 розділу XV Закону України "Про страхування" від 18.11.2021 №1909-IX (введений в дію з 01.01.2024).

Так, відповідно до ст. 979 ЦК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), яка кореспондує з положеннями ст. 16 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 980 ЦК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, у тому числі, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ст. 6 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Частиною 1 ст. 988 ЦК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що, зокрема, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 26 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Положення ст. 26 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР кореспондуються з принципом свободи договору, закріпленого нормами цивільного законодавства, зокрема в ст. 6 ЦК України. У ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 991 ЦК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) також передбачені випадки, за наявності яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Яка саме подія визнається страховим випадком має бути детально зазначено у договорі страхування.

Згідно ст. 982 ЦК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

За приписами ч. 3 ст. 16 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були розроблені відповідні Умови добровільного страхування наземного транспорту, що є невід`ємною частиною Договору добровільного страхування наземного транспорту (а.с.57-66) та Публічна оферта добровільного страхування наземного транспорту (Умови добровільного страхування наземного транспорту) (а.с.7-11).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що заява на укладання договору страхування є одностороннім документом, а відтак задекларовані в ній дані не підлягали перевірці страховиком і жодним чином не доводять достовірність викладеної в ній інформації.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, вказані твердження відповідача є юридично неспроможними, оскільки сертифікат/заява-акцепт №3114/232/001302 добровільного страхування від 22.11.22р. і Додатки №1,2 підписані та скріплені печатками як позивача так і відповідача, тобто твердження про те, що зазначені в ній дані відповідач не перевіряв взагалі не обґрунтовані.

Відповідно до п.1.16 Договору він складається з сертифікату та Оферти добровільного страхування наземного транспорту, які є невід`ємною частиною Договору та затверджені Страховиком від 20.08.2020р. Дана Оферта є пропозицією укласти договір страхування в електронній та/або паперовій формі. У випадку прийняття Клієнтом пропозиції в порядку, визначеному даною Офертою, Страховик вважається таким, що прийняв на себе зобов`язання, передбачені умовами даної Оферти.

Відповідно до додатку №1 до Договору (анкета на добровільне страхування) зазначено "усвідомлюю, що у разі вибору мною страхової суми меншої ніж дійсна вартість ТЗ при виплаті страхового відшкодування буде здійснюватися принцип пропорційності, тобто страхове відшкодування буде виплачуватись у тій же частці в якій страхова сума співвідноситься до дійсної вартості ТЗ. Розумію, що ця інформація стане основою для укладання договору страхування і буде його невід`ємною частиною". Тобто на таку умову Договору позивач погодився і тому дійсна вартість відповідає страховій сумі (рядок 2 стовбець 12,13).

Будь-яких додаткових угод зокрема про збільшення дійсної вартості чи страхової суми між Сторонами укладено не було.

Відповідач стверджує, що дійсна вартість ТЗ на момент укладення Договору розрахована відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів і складає 2 703 991,23 грн.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, ні формули розрахунку, ні підстав застосування такої дійсної вартості для розрахунку страхового відшкодування відповідач до матеріалів справи не надав.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому посилання відповідача на застосування пропорційної відповідальності та збільшення дійсної вартості в односторонньому порядку суперечить умовам договору та ст.526 ЦК України.

За приписами ст. 9 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За умовами договору франшиза становить 3%, тобто 40824,00 грн (1360800 грн х 3%).

Матеріалами справи підтверджується факт настання страхового випадку та те, що вартість відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу складає 838419,30 грн, а тому з врахуванням умов пунктів 10.17, 10.12.2 Публічної оферти добровільного страхування, відповідач мав сплатити позивачу страхове відшкодування у сумі 206381,50 грн (247205,50 грн вартість відновлювального ремонту без ПДВ з врахуванням зносу - 40824,00 грн фрашниза), однак сплатив лише 83594,53 грн, тобто на 122786,97 грн менше, ніж передбачено умовами укладеного сторонами договору.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені положення законодавства, умови договору та Публічної оферти добровільного страхування, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 122786,97 грн недоплаченого страхового відшкодування, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, відтак є такими, що підлягають задоволенню в повному розмірі.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, новий розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відповідача було відмовлено, пов`язані з розглядом апеляційної скарги витрати мають бути покладені на відповідача.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До відзиву на апеляційну скаргу позивач додав докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, а саме: договір 11/01/2024 про надання правничої допомоги від 11.01.2024, згідно якого адвокат Рябко С.О. надає ФГ "ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ" комплексні юридичні послуги, вартість яких складає суму, яка визначається в актах приймання-передачі наданих послуг; акт №3 прийому-передачі наданих послуг від 23.12.2024, згідно якого адвокат Рябко С.О. надав ФГ "ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ" послуги з підготовки, написання та подачі відзиву на апеляційну скаргу по справі №910/7343/24 на суму 5000,00 грн; свідоцтво Рябка С.О. про право на заняття адвокатської діяльності.

Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частиною 5 статті 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Відповідач не скористався правом подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, хоча докази понесення вказаних витрат були направлені на його адресу разом із відзивом на апеляційну скаргу 23.12.2024, що підтверджується квитанцією №2315560 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Дослідивши поданий позивачем акт прийому-передачі наданих послуг, який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі у заявленій сумі 5000,00 грн та стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року - без змін.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9; ідентифікаційний код: 20113829) на користь Фермерського господарства "ВІТЧИЗНА-ТИНИЦЯ" (16560, Чернігівська область, Бахмацький район, село Тиниця, вул. Гагаріна, буд. 39; ідентифікаційний код: 32656476) - 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Л. Яковлєв

А.О. Мальченко