Ухвала

від 10.10.2024 по справі 910/10052/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

10.10.2024Справа № 910/10052/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля"

про визнання договору недійсним

Представники:

від позивача: Норець В.М.;

від відповідача-1: Харченко К.І., Оніщенко О.В.;

від відповідача-2: Данішевський А.В.;

вільний слухач: Моргун А.В., Саламіна Н.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору на виробництво насіння № MZV 1/22 від 22.04.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Монсанто Насіння" встановлено, що зазначені у додатку № 2 спірного договору послуги надаються виробником на земельних ділянках що належать на праві власності, оренди (суборенди) саме ТОВ "Земля і Воля", а не ТОВ "Монсанто Насіння". ТОВ "Монсанто Насіння" не придбає у ТОВ "Земля і Воля" вирощену продукцію, а отримує як результат діяльності згідно договору від 22.04.2022 № MZV 1/22, тобто у розумінні цивільного, земельного та податкового законодавства, ТОВ "Монсанто насіння" не може використовувати надані ТОВ "Земля і Воля" послуги у власній господарській діяльності визначені додатком 2 до договору, оскільки не є сільськогосподарським товаровиробником та не має у власності, оренді (суборенді) іншому праві користування земельні ділянки визначені умовами спірного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 позовну заяву Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.09.2024 до суду надійшла заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.10.2024.

24.09.2024 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння" про залишення позову без розгляду, в якому зазначає, що у позивача відсутні повноваження (процесуальна дієздатність) для звернення до суду із даним позовом, оскільки, на думку відповідача-1, представництво інтересів держави в суді є виключними повноваженнями органів прокуратури, у зв`язку з чим просить суд залишити без розгляду позов Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Також, 24.09.2024 до суду надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву, в якому відповідач-1, зокрема зазначає, що позивач не є стороною оспорюваного договору та не обгрунтував порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладення такого договору. Також, відповідач-1 вказує, що позовна заява не містить доводів стосовно укладення оспорюваного договору з метою ухилення від сплати податків або необгрунтованого отримання сторонами певних податкових пільг.

26.09.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача-1, в якій позивач, зокрема зазначає, що спірний договір на виробництво насіння укладено з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди (відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, заниження податкового зобов`язання та завищення податкового кредиту). Також, позивач вказує, що відповідно до приписів ст. 15 ЦК України крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

26.09.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2, зокрема зазначає, що позивачем було порушено визначені ст. 250 Господарського кодексу України строки на звернення з даним позовом, у зв`язку з чим просить суд закрити провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 118 ГПК України та ч. 1 ст. 250 ГПК України.

10.10.2024 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких він зокрема зазначає, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України звернулось до суду з позовом на виконання покладених на контролюючий орган повноважень задля забезпечення публічно-правового інтересу у сфері оподаткування. Звернення до суду є тим установленим законом способом, в який позивач, встановивши під час здійснення податкового контролю обставини, що можуть свідчити про вчинення відповідачами правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, повинно реалізувати своє повноваження щодо застосування до сторін встановлені законом заходи відповідальності за вчинення такого правочину.

У цьому судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав подане клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Представник відповідача-2 підтримав клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

Розглянувши подане відповідачем-2 клопотання про залишення позову без розгляду, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно приписів ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Положеннями статті 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України. юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, особа, яка за правилами статті 4 ГПК України належить до учасників господарського процесу, в силу закону наділяється процесуальною правоздатністю (що є потенційною, безумовною та встановленою Законом можливістю мати процесуальні права та обов`язки відповідного учасника, які визначені процесуальним законом).

Тоді як процесуальна дієздатність (тобто можливість суб`єкта безпосередньо реалізувати передбачені ГПК України як загальні - стаття 42 цього Кодексу, так і визначені окремими нормами Кодексу спеціальні процесуальні права та виконати обов`язки у конкретних процесуальних правовідносинах) обумовлена відповідними конкретно-визначеними законом факторами у відповідних процесуальних правовідносинах, зокрема:

- доведення особою (суб`єктом звернення) належності його до відповідної категорії учасників із відповідним процесуальним статусом (сторона, учасник, особа яка не брала участь у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки тощо);

- обґрунтованістю підстав для звернення саме цієї особи;

- стадією судового розгляду справи, що допускає відповідне звернення тощо.

Відсутність (недоведеність) цих факторів має наслідком відсутність у особи заявника процесуальної дієздатності у відповідних процесуальних правовідносинах.

Отже, наявність та можливість особою реалізувати право на звернення із заявою (позовом, скаргою) до господарського суду (процесуальна право- та дієздатність) має першочергове (первинне) значення для можливості подальшого переходу суду до розгляду справи - порушеного у заяві (позові, скарзі) питання по суті, оскільки відсутність цього права виключає розгляд судом по суті порушених в заяві (скарзі, позові) питань.

Належність особи до категорії учасників господарського процесу, що мають право звертатись до господарського суду у господарській справі (із заявою, скаргою, позовом) насамперед визначається з урахуванням тих загальних критеріїв, які визначають право звернення до господарського суду згідно з частиною другою статті 4 ГПК України, тобто з урахуванням переліку осіб, яким належить право звернення до господарського суду, якими є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

При цьому належність особи до будь-якої із наведених категорій осіб та виникнення у неї відповідного статусу визначається, в свою чергу, спеціальним законодавством (такі правові висновки підтверджуються усталеною практикою Верховного Суду, зокрема викладеною у постановах від 23.07.2021 у справі № 913/567/19, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б(910/12422/20), від 31.07.2024 у справі № 910/18376/20(918/961/22).

Так, позивачем у даній справі є Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, яким оскаржується договір на виробництво насіння № MZV 1/22 від 22.04.2022, укладений між відповідачами, з підстав того, що вказаний договір укладений з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди (відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, заниження податкового зобов`язання та завищення податкового кредиту).

Суд зазначає, що як на підставу звернення до суду з даним позовом позивач у позовній заяві посилається на приписи п.п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

В свою чергу, повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України (пункт 41.5 статті 41 Податкового кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що чиним законодавством наділено контролюючий орган, яким є позивач, повноваженнями на звернення з позовом до суду про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням таких правочинів недійсними, при цьому, згідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23 такий спір відноситься до предметної юрисдикції господарських судів з огляду на склад сторін спору.

Щодо клопотання відповідача-2 про закриття провадження у даній справі, у зв`язку з порушенням позивачем визначених ст. 250 Господарського кодексу України строків на звернення до суду з даним позовом, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки статтею 231 Господарського процесуального кодексу України чітко визначені підстави для закриття провадження у справі. Тож, закінчення/пропуск строків на звернення до суду з позовом, не є підставою для закриття провадження у даній справі.

Також, у цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача-1 та представник відповідача-2 заперечили проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що представники сторін у судовому засіданні повідомлені про наслідки закриття підготовчого провадження, суд вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Керуючись статтями 12, 177, 185, 195, 196, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

2. Судове засідання у справі № 910/10052/24 призначити на 07.11.2024 о 10 год. 40 хв. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал № 31.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 15.10.2024.

Суддя С.О. Щербаков

Учасники процесу мають можливість отримувати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді. Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно:

1. Зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua.

2. Подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі. Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після дати подання вказаної Заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в Заявці.