Ухвала

від 13.02.2025 по справі 910/10052/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.02.2025Справа № 910/10052/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля"

про визнання договору недійсним

Представники:

від позивача: Норець В.М., Яресько М.О.;

від відповідача-1: Харченко К.І., Єрема М.Р.;

від відповідача-2: Данішевський А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору на виробництво насіння № MZV 1/22 від 22.04.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Монсанто Насіння" встановлено, що зазначені у додатку № 2 спірного договору послуги надаються виробником на земельних ділянках що належать на праві власності, оренди (суборенди) саме ТОВ "Земля і Воля", а не ТОВ "Монсанто Насіння". ТОВ "Монсанто Насіння" не придбає у ТОВ "Земля і Воля" вирощену продукцію, а отримує як результат діяльності згідно договору від 22.04.2022 № MZV 1/22, тобто у розумінні цивільного, земельного та податкового законодавства, ТОВ "Монсанто насіння" не може використовувати надані ТОВ "Земля і Воля" послуги у власній господарській діяльності визначені додатком 2 до договору, оскільки не є сільськогосподарським товаровиробником та не має у власності, оренді (суборенді) іншому праві користування земельні ділянки визначені умовами спірного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 позовну заяву Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.09.2024 до суду надійшла заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.10.2024.

24.09.2024 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння" про залишення позову без розгляду, в якому зазначає, що у позивача відсутні повноваження (процесуальна дієздатність) для звернення до суду із даним позовом, оскільки, на думку відповідача-1, представництво інтересів держави в суді є виключними повноваженнями органів прокуратури, у зв`язку з чим просить суд залишити без розгляду позов Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Також, 24.09.2024 до суду надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву, в якому відповідач-1, зокрема зазначає, що позивач не є стороною оспорюваного договору та не обгрунтував порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладення такого договору. Також, відповідач-1 вказує, що позовна заява не містить доводів стосовно укладення оспорюваного договору з метою ухилення від сплати податків або необгрунтованого отримання сторонами певних податкових пільг.

26.09.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача-1, в якій позивач, зокрема зазначає, що спірний договір на виробництво насіння укладено з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди (відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, заниження податкового зобов`язання та завищення податкового кредиту). Також, позивач вказує, що відповідно до приписів ст. 15 ЦК України крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

26.09.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2, зокрема зазначає, що позивачем було порушено визначені ст. 250 Господарського кодексу України строки на звернення з даним позовом, у зв`язку з чим просить суд закрити провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 118 ГПК України та ч. 1 ст. 250 ГПК України.

10.10.2024 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких він зокрема зазначає, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України звернулось до суду з позовом на виконання покладених на контролюючий орган повноважень задля забезпечення публічно-правового інтересу у сфері оподаткування. Звернення до суду є тим установленим законом способом, в який позивач, встановивши під час здійснення податкового контролю обставини, що можуть свідчити про вчинення відповідачами правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, повинно реалізувати своє повноваження щодо застосування до сторін встановлені законом заходи відповідальності за вчинення такого правочину.

У підготовчому засіданні 10.10.2024, розглянувши подане відповідачем-2 клопотання про залишення позову без розгляду, суд відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 10.10.2024).

Також, розглянувши клопотання відповідача-2 про закриття провадження у даній справі, у зв`язку з порушенням позивачем визначених ст. 250 Господарського кодексу України строків на звернення до суду з даним позовом, суд відмовив у його задоволенні, оскільки статтею 231 Господарського процесуального кодексу України чітко визначені підстави для закриття провадження у справі. Тож, закінчення/пропуск строків на звернення до суду з позовом, не є підставою для закриття провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/10052/24 призначено на 07.11.2024.

21.10.2024 до суду надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння".

У судовому засіданні 07.11.2024 оголошено перерву до 05.12.2024.

У судовому засіданні 05.12.2024 оголошено перерву до 23.01.2025.

У судовому засіданні 23.01.2025 оголошено перерву до 13.02.2025.

Судом встановлено що на розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться справа № 420/12471/22 в якій вирішується питання щодо відступу від попередньо сформованого нею висновку щодо предметної юрисдикції спорів за позовом територіального органу Державної податкової служби України до платників податку - суб`єктів господарювання приватної форми власності про визнання недійсними правочинів як таких, що суперечать інтересам держави і суспільства.

У цьому судовому засіданні представник сторони повідомили, що наразі Великою Палатою Верховного Суду не винесено судове рішення у справі № 420/12471/22.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є "одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Клінік дез Акація та інші проти Франції" вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями "proprio motu", щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Приписами ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Тож, як вбачається з наведених вище приписів процесуального законодавства, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється у виключних випадках, що виключає зупинення на даній стадії справи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України та п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, приймаючи до уваги, що у справі № 420/12471/22 Великою Палатою Верховного Суду наразі вирішується питання щодо предметної юрисдикції спорів за позовом територіального органу Державної податкової служби України до платників податку - суб`єктів господарювання приватної форми власності про визнання недійсними правочинів, враховуючи необхідність вирішення питання про зупинення даної справи до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 420/12471/22, суд дійшов висновку щодо необхідності повернення в підготовче провадження для розгляду даної справи в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Так, предметом розгляду у даній справі є вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля" про визнання недійсним договору на виробництво насіння № MZV 1/22 від 22.04.2022.

В обґрунтування звернення до господарського суду з даним позовом Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України у позовній заяві посилається на положення підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючі органи мають право: звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Тож, під час відкриття провадження у даній справі, судом були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23, відповідно до яких оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.

Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 420/12471/22 прийнято до розгляду справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРАЙС" про визнання договорів недійсними з підстав необхідності вирішення питання про наявність підстав для відступу від її висновку щодо застосування норм права, які стосуються юрисдикції адміністративного суду у подібних спорах.

Зокрема, Касаційний адміністративний суд України, передаючи справу № 420/12471/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у своїй ухвалі від 28.05.2024, зазначив про необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати у справі №580/4531/23 від 29 лютого 2024 року щодо підсудності всіх спорів з вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, до юрисдикції господарських судів, оскільки якщо зважити на предмет позову та суб`єктний склад сторін, зміст відносин, то спір у справі, яка перебуває на розгляді, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як предмет (об`єкт) такого спору має публічно-владний управлінський характер і пов`язаний із застосуванням, тлумаченням публічно-правових норм. Фактично контролюючий орган реалізує повноваження на втручання у приватноправові відносини шляхом звернення з позовом про визнання недійсним договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, і застосування встановлених законом правових наслідків недійсності такого договору в межах публічно-правових відносин щодо адміністрування сплати податків, зборів, платежів у єдності матеріального та процесуального вимірів. Сфера виникнення спору має загальнозначущий та загальносуспільний характер, зумовлена реалізацією публічного інтересу, тому що податковий орган як суб`єкт з особливим правовим статусом втручається в приватноправові відносини, що виникли на підставі договору, не з власного (приватного) інтересу, а виконуючи повноваження публічного контролю у сфері оподаткування з метою забезпечення національної економічної безпеки шляхом реалізації функції мобілізації фінансових ресурсів. Таке втручання ґрунтується на компетенції контролюючого органу і має характер "владного розпорядження" для припинення дискримінації держави, що слугуватиме запобіжником проти завдання збитків державі. Відтак фактично спірні правовідносини у цій справі виникли у межах публічно-правового спору за позовом територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави і суспільства, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством.

Отже, у справі № 420/12471/22 Великою Палатою Верховного Суду наразі вирішується питання щодо відступу від попередньо сформованого нею висновку щодо предметної юрисдикції спорів за позовом територіального органу Державної податкової служби України до платників податку - суб`єктів господарювання приватної форми власності про визнання недійсними правочинів як таких, що суперечать інтересам держави і суспільства.

За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України,завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч.1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Таким чином, враховуючи подібність правовідносин у справі № 420/12471/22 та у справі № 910/10052/24, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 420/12471/22 (зокрема, щодо застосування п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 4, 19 КАС України) вливає на правильне вирішення даного спору і виступає джерелом формування судової практики, суд дійшов висновку про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22.

Керуючись ст. 177, ст. 182, п. 5 ч. 1 ст. 228, ст. 229, ст. 234, ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Перейти зі стадії розгляду справи №910/10052/24 по суті на стадію підготовчого провадження у справі.

2. Зупинити провадження у справі № 910/10052/24 за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля" про визнання договору недійсним до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 420/12471/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення по вказаній справі.

3. Зобов`язати представників сторін у справі повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі.

Ухвала набрала законної сили з моменту її оголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали 18.02.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О. Щербаков