Ухвала

від 14.10.2024 по справі 914/1980/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.10.2024 Справа№914/1980/24

м.Львів

За заявою: Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони

про забезпечення позову (вх.№3764/24 від 10.10.2024)

у справі №914/1980/24

за позовом: Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Концерн радіомовлення радіозв`язку та телебачення

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Курія Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви.

про витребування на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з комунальної власності Львівської міської ради земельної ділянки площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016), розташованої за адресою: м. Львів, площа Св. Юра, 5.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники учасників справи не викликались

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1980/24 за позовом Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави, в особі Львівської обласної державної адміністрації, до відповідача, Львівської міської ради, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Концерну радіомовлення радіозв`язку та телебачення, за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви про витребування на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з комунальної власності Львівської міської ради земельної ділянки площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016), розташованої за адресою: м. Львів, площа Св. Юра, 5.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалу суду та протоколах судових засідань.

10.10.2024, за вх.№3764/24, надійшла заява Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про забезпечення позову, у якій просить заборонити Львівській міській раді (код ЄДРПОУ 04055896), органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:04:005:0016 площею 2,1382 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Св. Юра, 5.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заява Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про забезпечення позову мотивована тим, що в мережі інтернет є інформація про те, що певні особи мають намір забудувати спірну земельну ділянку, а тому існує загроза забудови або вибуття (реалізації) спірної земельної ділянки на користь третіх осіб, у тому числі зміни цільового призначення вказаної ділянки.

Заявник вважає, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Після цього, «новий» власник, користувач спірної земельної ділянки зможе вільно нею розпоряджатись, що у свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся прокурор, що відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України, є підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Крім цього, невжиття заходів забезпечення позову може вплинути на майнові інтереси не лише позивача, а й інших осіб, у разі передання їм права власності на спірну земельну ділянку, які не беруть участі у цьому судовому процесі, але які у той чи інший спосіб набудуть певних прав стосовно спірної ділянки.

Встановлення таких заходів забезпечення позову до набрання рішенням суду у даній справі законної сили відповідають предмету заявленого позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано виключно на збереження існуючого становища до вирішення справи та набрання рішенням законної сили.

Крім того, вжиття таких заходів зумовить збереження коштів та зусиль третіх осіб та відповідача на укладання та посвідчення договорів стосовно вказаної в клопотанні земельної ділянки та буде сприяти визначеності судового рішення.

Позивач у письмових поясненнях заяву прокурора підтримав, зокрема зазначив, що заборона державним реєстраторам вчиняти/здійснювати/проводити реєстраційні дії передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:04:005:0016 площею 2,1382 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Св. Юра, 5 логічно обумовлена можливістю зміни власника, користувача земельної ділянки, її цільового призначення, а відтак і прийняттям рішень та внесення змін до Державного реєстру.

Водночас, заборона державним реєстраторам вносити визначені судом зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання будь якій діяльності, не позбавляє права володіти та користуватися майном, не порушує прав, законних інтресів інших осіб.

Тобто, вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням прав позивача на спірну земельну ділянку, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін. Вжиття заходів забезпечення позову сприяє збереженню існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

Такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, фактичні обставини, з якими пов`язується необхідність застосування зазначених заходів забезпечення позову, підтверджено доказами, є адекватними, відповідають предмету позову та є необхідними, оскільки у разі задоволення позову забезпечать ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи забезпечення позову є у всякому випадку тимчасовими, такими, що вживаються до вирішення спору, тому у випадку встановлення судом необґрунтованості вимог позивача, відповідачі не позбавлені можливості звернутись із обґрунтованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову; так само такі заходи можуть бути скасовані судом навіть до фактичного вирішення спору, якщо судом буде встановлено необґрунтованість їх подальшого збереження.

Станом на даний момент судом у даній справі не вирішено спір по суті. Акцентує увагу суду, що Львівською міською радою неодноразово вже вчинялись очевидно недобросовісні і неправомірні дії, приймались рішення спрямовані на розпорядження спірною земельною ділянкою, а саме:

-Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради» від 21 червня 1990 року, яким припинено дію рішення звуженого засідання виконкому Львівської міської ради від 6 квітня 1951 року, що є нікчемним з огляду на те, що виконком Львівської міської ради не може скасувати власне рішення одноразового характеру на виконання якого позивач набув відповідних прав;

-Ухвалу Львівської міської ради №6503 від 4 вересня 2020 року «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5»; Формуючи та передаючи у користування третьої особи - Курії Львівської єпархії УГКЦ спірну земельну ділянку по пл. Св. Юра, 5 Львівська міська рада без згоди землекористувача зменшила розмір початкової земельну ділянку позивача площею 1,9 га, самовільно вилучивши частину земельної ділянки із державної власності.

У запереченні на заяву (вх.№3764/24 від 10.10.2024) Львівська міська рада зазначає, що земельна ділянка площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) за адресою: м. Львів, площа Святого Юра, 5 починаючи з 1991р, а також, після фінального розмежування земель державної та комунальної власності від 01.01.2013р. із набранням чинності Закону України № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» завжди перебувала у комунальні власності.

Орган місцевого самоврядування міг за останні 30 років розпорядитись цією земельною ділянкою, однак, окрім наміру передачі та фактична передача цієї земельної ділянки у користування Курії Львівської архиєпархії УГКЦ ніколи не розглядалась Львівською міською радою.

Натомість збереження території Митрополичих садів становило пріоритет та конкретний намір органу місцевого самоврядування.

Відповідач вважає, що заявником не обґрунтовано вимог щодо забезпечення позову; не обґрунтовано наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Все, що зазначено у заяві про забезпечення позову - це ймовірні припущення без жодного обґрунтування. Крім того, Львівська міська рада вважає, що навіть в доказах поданих Львівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону вказано, що дана земельна ділянка повинна переходити у користування Курії Львівської архиєпархії УГКЦ.

Розглянувши заяву про забезпечення позову (вх.№3764/24 від 10.10.2024), суд зазначає таке.

Предметом заявленого позову є вимога Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про витребування на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з комунальної власності Львівської міської ради земельної ділянки площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016), розташованої за адресою: м. Львів, площа Св. Юра, 5.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні ді (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача/заявника, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Тим часом обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Заява прокурора мотивована тим, що в мережі інтернет є інформація про те, що певні особи мають намір забудувати спірну земельну ділянку, а тому існує загроза забудови або вибуття (реалізації) спірної земельної ділянки на користь третіх осіб, у тому числі зміни цільового призначення вказаної ділянки.

На підтвердження зазначених обставин до заяви про забезпечення позову прокурором долучено публікації з офіційного сайту Львівської міської ради (датована листопадом 2023) та із сайту новин «Суспільне Львів» (датована груднем 2023).

З приводу вказаних прокурором публікацій суд зазначає, що ці публікації зроблено задовго до подання даного позову до суду, і не розцінюються судом як належні, допустимі та вірогідні докази, в розумінні ст. ст. 73 - 79 ГПК України, на підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

Будь-яких інших належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження своїх доводів заявник (прокурор) не надав, зокрема, що станом на момент звернення із заявою про забезпечення позову вчиняються будь-які дії по зміні існуючого стану об`єкта (спрямовані на зміну власника, поділ, об`єднання чи відчуження, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачу в іпотеку чи будь-якого іншого обтяження) земельної ділянки, яка є предметом спору, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:04:005:0016 площею 2,1382 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Св. Юра, 5, що, як наслідок, може спричинити (у випадку невжиття заходів забезпечення позову) до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду (у випадку задоволення позову).

Поряд з цим суд приймає до уваги, що стала судова практика Верховного Суду передбачає саме обов`язок заявника довести обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а не перекладати тягар доказування на боржника та інших осіб. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 №914/1570/20, в постановах Верховного Суду від 05.04.2023 № 915/577/22, від 13.02.2023 №922/1737/22.

Таким чином, саме лише припущення прокурора щодо можливого утруднення виконання майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів, адже на ряду із вжиттям заходів забезпечення позову має бути доведено існування правових підстав для їх застосування - обґрунтованої ймовірності виникнення негативних наслідків в результаті незастосування судом забезпечувальних заходів.

Отже, доводи заявника у даному випадку є лише його оціночними судженнями, побоюваннями, що не підтверджені належними засобами доказування, та не можуть бути прийняті судом як доказ, що свідчить про реальну загрозу ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду (у випадку задоволення позову).

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості заяви Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову, ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, адекватності вимог заявника про забезпечення позову, з урахуванням збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні поданої заяви слід відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про забезпечення позову від 10.10.2024 (вх.№3764/24 від 10.10.2024).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кітаєва С.Б.