Рішення

від 07.10.2024 по справі 914/2038/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 Справа № 914/2038/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», місто Київ, в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», місто Львів

до відповідача Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго», місто Борислав Львівська область

про стягнення заборгованості 186 041,15 грн.

За участю представників:

від позивача: Басик А.М. провідний юрисконсульт (довіреність від 06.06.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000075 від 05.04.2014);

від відповідача: Андруневич М.С. представник (довіреність від 04.01.2024) присутня в режимі відеоконференції.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» про стягнення заборгованості 186 041,15 грн, з яких 145 739,84 грн основного боргу, 23 475,15 грн пені, 14 079,30 грн інфляційних втрат, 2 746,86 грн три проценти річних.

Ухвалою від 26.08.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 16.09.2024 об 11:00 год.

10.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 10.09.2024 (вх.№22113/24), з доказами надіслання вказаного відзиву до електронного кабінету позивача.

13.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 13.09.2024 (вх.№22409/24), з доказами надіслання вказаної відповіді на відзив до електронного кабінету відповідача. Крім того, до зазначеної відповіді на відзив позивачем долучено клопотання про закриття провадження в частині оплаченого боргу в розмірі 145 739,84 грн.

16.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки б/н від 16.09.2024 (вх.№22483/24), з доказами надіслання вказаного клопотання до електронного кабінету позивача.

Протокольною ухвалою від 16.09.2024 враховуючи клопотання представника відповідача (вх.№22478/24 від 16.09.2024), судове засідання для розгляду справи по суті відкладено на 07.10.2024 на 12:00 год.

01.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява б/н від 01.10.2024 (вх.№23770/24) про участь в судовому засіданні призначеному на 07.10.2024 о 12:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ» (vkz.court.gov.ua).

Ухвалою від 02.10.2024 суд задовольнив заяву представника відповідача, про участь в судовому засіданні 07.10.2024 у справі №914/2038/24 в режимі відеоконференції, постановив провести судове засідання, призначене на 07.10.2024 о 12:00 год., в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https:vkz.court.gov.ua).

Представник позивача в судове засідання 07.10.2024 для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав частково, зокрема, просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 145 739,84 грн у зв`язку зі сплатою, інші вимоги підтримав в повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про зменшення пені на 90%.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2024 для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції з`явився, просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 145 739,84 грн у зв`язку зі сплатою. Крім того, просить зменшити розмір нарахованої до стягнення пені в сумі 23 475,15 грн на 90%, з підстав зазначених у клопотанні (вх.№22483/24 від 16.08.2024).

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 07.10.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №42СТ010DMHЗК-23 від 01.09.2023, в частині оплати послуги з розподілу природного газу за травень 2024, у зв`язку з чим у відповідача виник борг в сумі 145 739,84 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу, відповідачу нараховано три проценти річних в сумі 2 746,86 грн, інфляційні втрати в сумі 14 079,30 грн та пеню в сумі 23 475,15 грн.

Таким чином, позивач при поданні позову просив стягнути з відповідача 186 041,15 грн заборгованості, з яких 145 739,84 грн основного боргу за розподіл природного газу, 23 475,15 грн пеня, 14 079,30 грн інфляційні втрати, 2 746,86 грн три проценти річних.

У відповіді на відзив та клопотанні про закриття провадження у справі, позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 145 739,84 грн, стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 2 746,86 грн, інфляційні втрати в сумі 14 079,30 грн та пеню в сумі 23 475,15 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№22113/24 від 10.09.2024).

Зокрема зазначив про те, що заборгованість в сумі 145 739,84 грн за травень 2024 КП «Бориславтеплоенерго» сплачено 26.08.2024, в підтвердження чого долучив платіжну інструкцію № 1692 від 26.08.2024.

На думку відповідача, нараховані до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3 проценти річних суперечать законодавству в умовах воєнного стану, відповідно до яких діє окремий порядок відносин на ринку природного газу та у сферах тепло - та гарячого водопостачання, зокрема, в частині погашення заборгованості за послуги з розподілу газу.

Зокрема зазначив про те, що КП «Бориславтеплоенерго» є об`єктом критичної інфраструктури, забезпечує життєдіяльність важливих соціальних об`єктів, зокрема, виробляє та поставляє теплову енергію у місті Бориславі Львівської області до населення, шкіл, садків, мед установ і так далі, а належна господарська діяльність якого має надважливе соціальне значення.

Також зазначив, що КП «Бориславтеплоенерго» є учасником Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Відповідач стверджує, що на даний час у КП «Бориславтеплоенерго» виникли непередбачувані і незалежні відпідприємства обставини, що призвели до фінансової кризи та вкрай унеможливлюють здійснити критично необхідні підготовчі роботи: ремонт аварійних ділянок теплотрас, відновлення котелень, для наступного забезпечення теплопостачанням міста Борислава та подальше ведення господарської діяльності в цілому.

Невчасне погашення заборгованості за послуги з розподілу природного газу відбулось не з вини КП «Бориславтеплоенерго», оскільки єдиним джерелом для оплати заборгованості перед позивачем є кошти, отримані в якості оплати за теплопостачання з населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, є об`єктивними обставинами, що і викликають недостатність у комунального підприємства коштів для погашення заборгованості одночасно і в повному обсязі.

Зокрема зазначив про те, що з однієї сторони для КП «Бориславтеплоенерго» встановлено законодавчі зобов`язання в частині забезпечення теплопостачання, а з іншої сторони перед підприємством державою досі не забезпечено передбачених фінансових гарантій що, на його думку, унеможливлює подальше виконання покладених на КП «Бориславтеплоенерго» завдань.

При цьому, відповідач посилається на Закон України № 2479 «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», зокрема, зазначає, що цим законом передбачено фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього закону, коштом видатків державного бюджету за цільовим призначенням, зокрема на погашення заборгованості за газ та послуги з розподілу і транспортування газу які утворились у теплопостачальних організацій.

Відповідач стверджує, що згідно з абзацом 6 пункту 11 статті 1, статті 2,статті 4 Закону України № 1730-VIII«Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості з теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», врегулюванню підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій в тому числі за послуги з розподілу природного газу і транспортування, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Приписами статті 4 Закону № 1730-VIII визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України..» на погашення заборгованості зрізниці в тарифах.

Наявна перед ТзОВ «Газорозподільні мережі України» заборгованість за травень 2024 в сумі 145 739,84 грн виникла виключно через затримку виконання державою в особі Кабінету Міністрів України взятих на себе зобов`язань з компенсації різниці в тарифах.

Відповідач стверджує, що відповідно до затверджених протоколів Територіальної комісії Львівської обласної військово-цивільної адміністрації обсяг заборгованості державного бюджету з різниці в тарифах на послуги з постачання теплової енергії за період з 01.06.2021по 01.07.2023 перед КП «Бориславтеплоенерго» становить 20 772 990,38 грн. За 4 квартал 2023 відповідно до затвердженого протоколу Територіальної комісіїЛьвівської обласної військово-цивільної адміністрації обсяг заборгованості державного бюджету з різниці в тарифах на послуги з постачання теплової енергії обсяг заборгованості державного бюджету з різниці в тарифах складає 3 893 555,45 грн.

На думку відповідача, накопичення боргів за послуги з розподілу газу, виникло через невиплачену державою більше двох років обіцяну компенсацію різниці у тарифах. Через неотримання компенсації з державного бюджету КП «Бориславтеплоенерго» опинилося у вкрай важкому фінансовому становищі. Через відсутність фінансового ресурсу існує загроза припинення надання послуг теплопостачання в місті Бориславі, внаслідок чого, на думку відповідача, в першу чергу постраждає населення.

Зокрема зазначив про те, що за таких умов стягнення з рахунків підприємства заявлених позивачем штрафних нарахувань унеможливить провести критично необхідні ремонтні роботи для підготовки теплотрас та котелень КП «Бориславтеплоенерго» до наступного опалювального періоду. Непроведення ремонтних робіт, на думку відповідача, матиме наслідок неможливості запуску нового опалювального сезону та відсутність теплопостачання в місті Бориславі.

Відповідач стверджує, що відсутність коштів та скрутне матеріальне становище обумовлено тим, що кожного місяця КП «Бориславтеплоенерго» оплачує місячні платежі реструктуризованої заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ (в підтвердження чого долучив копії договорів про реструктуризацію боргу: № 78/4/1730-РЗ на суму 1 243 196,36 грн; № 78/3/1730-РЗ на суму 4 228 944,45 грн; № 78/5/1730-РЗ на суму- 358780,41 грн; № 78/2/1730-РЗ на суму- 1 074 107,80 грн.

Крім цього, відповідач зазначає, що станом на 01.09.2024 дебіторська заборгованість перед КП«Бориславтеплоенерго» за надані послуги теплопостачання станом на 01.04.2024 становить: населення 12 874 321,29 грн; інші споживачі 29 534,19 грн.

Відповідач стверджує, що в силу наявних обставин КП «Бориславтеплоенерго» абсолютно не в змозі розрахуватись за спожитий газ, послуги з його розподілу, акумулювати фінансовий ресурс для проведення ремонтів, погасити реструктуризовану заборгованість, виплачувати заробітну плату працівникам підприємства, тощо. Все це разом, на думку відповідача, веде до безповоротного припинення надання послуг теплопостачання в місті Бориславі.

Зокрема, відповідач зазначив про те, що КП «Бориславтеплоенерго» не вправі розпоряджатися власними коштами, так як у відповідності до договору про перерахування коштів та на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природногогазу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» АТ «Ощадбанк 65% отриманих коштів з рахунку Комунального підприємства автоматично списується нарахунок «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Водночас, позивачем ненадано підтвердження понесених збитків через невеликузатримку в оплаті за послуги з розподілу природного газу, що відбулося не з вини КП«Бориславтеплоенерго».

Відтак, на думку відповідача, заявлені позовні вимоги ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в частині стягнення пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат є метою безпідставного збагачення, що порушить права КП «Бориславтеплоенерго» та нівелює захищеність в умовах воєнного стану.

Таким чином, зважаючи на зазначене вище, відповідач просить:

- в частині стягнення 145 739,84 грн боргу за надані послуги з розподілу природногогазу за травень 2024 - закрити провадження у зв`язку із оплатою;

- в частині стягнення 14 079,30 грн інфляційних втрат та 2 746,86 грн трьох процентів річних - відмовити за безпідставністю;

- задоволити клопотання відповідача та зменшити розмір нарахованої до стягнення пені в сумі23 475,15 грн на 99%.

Обставини встановлені судом.

01.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (надалі - Львівська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України», позивач, оператор ГРМ) і Комунальним підприємством «Бориславтеплоенерго» (далі- відповідач, споживач) було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №№42СТ010DMHЗК-23 від 01.09.2023 до умов договору розподілуприродного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498. Цей договір укладається на невизначений строк (п.12.1 договору). Як суб`єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XQ0000DMHЗК00I.

Отже, відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015.

Відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ задоговором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

У випадку якщо річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.

Тобто укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з розподілу природного газу.

Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом загазовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно довимог цього Кодексу, але не може бути меншою за:

- 39 м3 - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовуєтьсятільки для приготування їжі;

- 126 м3 - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовуєтьсядля підігріву води та приготування їжі;

- 314 м3- для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовуєтьсякомплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Відповідно до пп.8 п.1 постанови НКРЕ КП від 30.12.2022 №1944 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТзОВ «Газорозподільні мережі України», установлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Львівській філії: тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,69 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

Річна замовлена потужність у 2024 році відповідача складає 1 175 029,13 м3 газу, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № ЛВ00426234 від 30.09.2023 який підписано сторонами без жодних зауважень. Таким чином, замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача за місяць становить 97 919,09 м3.

Щомісячний платіж за розрахунком Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» на 2024 рік дорівнює (1 175 029,13 замовлена річна потужність на 2024 рік/12 міс)*1,69грн (тариф без урахування ПДВ) = 97 919, 09 *1,69= 165 483,28 грн без ПДВ, тобто 198 579,94(з ПДВ).

Відповідно до пункту 2.1. типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з пунктом 3.1. типового договору, споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з розподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.

Згідно пункту 12.1. договору цей договір укладається на невизначений строк.

Пунктом 12.2 договору передбачено, якщо в установленому порядку регулятором будуть внесені зміни до редакції типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків для яких цим договором встановлений інших термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживча з внесеними до цього договору змінами.

Відповідно до п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Львівська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України» надала відповідачу послуги з розподілу природного газу за період з вересня 2023 по травень 2024, що підтверджується актами наданих послуг за заявлений період, у яких зазначена вартість надання послуги помісячно.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати наданих послуг в повному обсязі у встановлений строк не виконав, внаслідок чого станом на 16.08.2024 (дата подання позовної заяви) у відповідача існувала заборгованість за травень 2024 на загальну суму 145 739,84 грн.

При поданні позову позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 145 739,84 грн.

Після подання позову до суду відповідач сплатив 145 739,84 грн основного боргу, згідно платіжної інструкції № 1692 від26.08.2024.

Представник позивача підтвердив факт оплати в сумі 145 739,84 грн.

Відтак, станом на момент прийняття рішення (07.10.2024) у відповідача відсутня заборгованість зі сплати основного боргу.

У зв`язку з порушенням строків оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу, відповідачу нараховано три проценти річних в сумі 2 746,86 грн, інфляційні втрати в сумі 14 079,30 грн та пеню в сумі 23 475,15 грн.

Станом на дату прийняття рішення (07.10.2024) позивач просить стягнути з відповідача 2 746,86 грн три проценти річних, 14 079,30 грн інфляційних втрат, 23 475,15 грн пені.

Висновки суду.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є типовий договір з розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №42СТ010DMHЗК-23 від 01.09.2023.

Згідно вказаного договору позивач надає відповідачу (споживачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно статті 901 Господарського процесуального кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Крім загальних норм цивільного законодавства, правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Як передбачено статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб`єктами ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015, відповідно до яких з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній газовий рік.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (надалі по тексту - Кодексу ГРМ) договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи; доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Отже, з моменту укладення між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

У матеріалах справи відсутні звернення відповідача до позивача стосовно зміни потужності на 2023 чи 2024 роки. Відсутні також докази припинення послуги розподілу природного газу, як це передбачено главою 7 розділу VI Кодексу ГРМ. Тому позивач підставно нараховував плату за відповідну послугу у визначений ним період. Станом на 16.08.2024 (дата подання позовної заяви) у відповідача існувала заборгованість за травень 2024 на загальну суму 145 739,84 грн.

Також Кодексом ГРМ передбачено «Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу» (глава 6 розділу VI): надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Відповідно до п. 6.6 типового договору (надалі по тексту рішення договір) оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Львівська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України» надала відповідачу послуги зрозподілу природного газу за період з вересня 2023 по травень 2024, що підтверджується актами наданих послуг за заявлений період, у яких зазначена вартість надання послуги помісячно.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати наданих послуг в повному обсязі у встановлений строк не виконав, внаслідок чого станом на 16.08.2024 (дата подання позовної заяви) у відповідача існувала заборгованість за травень 2024 на загальну суму 145 739,84 грн.

Після звернення позивача до суду із позовом, відповідач сплатив 145 739,84 грн основного боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 1692 від 26.08.2024 на суму 145 739,84 грн.

Враховуючи вищенаведене, в частині позовних вимог про стягнення 145 739,84 грн основного боргу провадження у справі слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору (у зв`язку із сплатою відповідачем вказаної суми).

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 23 475,15 грн, три проценти річних на загальну суму 2 746,86 грн, інфляційні втрати на загальну суму 14 079,30 грн.

Суд перевірив розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановив, що позивачем пеня в сумі 23 475,15 грн, три проценти річних в сумі 2 746,86 грн та інфляційні втрати в сумі 14 079,30 грн нараховані правильно.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені на 99% суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до частини 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У п. п. 34-35 постанови від 29.09.2020 р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19) Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд повинен об`єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Здійснивши оцінку долучених позивачем доказів, взявши до уваги:

- ступінь виконання основного зобов`язання;

- наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання;

- відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором;

- відсутність в матеріалах справи доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача;

- стягнення пені та передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань не є основним доходом ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» і не може безпосередньо впливати на його господарську діяльність;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;

- необхідність реального виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені підлягає частковому задоволенню, шляхом зменшення пені на 50% від заявленого розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 11 737,57 грн пені.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 6 405,68 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6905 від 31.07.2024.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.

Водночас позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» подана до Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» 19.08.2024 (документ сформований в системі 16.08.2024).

Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8% для пониження ставки розміру судового збору, тобто 2 232,50 грн, переплата становить 4 173,18 грн.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже позивач має право на повернення з державного бюджету 4 173,18 грн судового збору.

Відповідно до пункту 5 частини 1, частини 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Крім того, позивач має право на повернення з державного бюджету 1 748,94 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №6905 від 31.07.2024, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 145 739,84 грн.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що коли господарський суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 483,56 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго»(82300, Львівська область, місто Борислав, вулиця Коваліва, будинок 52А; ідентифікаційний код юридичної особи 13809128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (79039, місто Львів, вулиця Золота, будинок 42; ідентифікаційний код юридичної особи 45204941) 2 746,86 грн три проценти річних, 14 079,30 грн інфляційні втрати, 11 737,57 грн пені та 483,56 грн судового збору.

3.В частині позовних вимог в сумі 145 739,84 грн основного боргу провадження у справі закрити.

4.У задоволенні решти позову відмовити.

5.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 14.10.2024

СуддяСухович Ю.О.