Постанова

від 21.01.2025 по справі 914/2038/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа №914/2038/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіО.І. Матущак

І.Ю. Панова,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»</a> в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»</a> б/н від 04.11.2024 року (вх.№01-05/3128/24 від 04.11.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2024 року (суддя Ю.О. Сухович; повний текст рішення складено 14.10.2024 року)

у справі № 914/2038/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»</a> в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»</a> (надалі ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України»)

до відповідача: Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» (надалі КП «Бориславтеплоенерго»)

про стягнення заборгованості в сумі 186041,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

16.08.2024 року ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до КП «Бориславтеплоенерго» про стягнення заборгованості в сумі 186041,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №42СТ010DMHЗК-23 від 01.09.2023 року, в частині оплати послуги з розподілу природного газу за травень 2024, у зв`язку з чим у відповідача виник борг в сумі 145739,84 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу, відповідачу нараховано три проценти річних в сумі 2746,86 грн, інфляційні втрати в сумі 14079,30 грн та пеню в сумі 23475,15 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.10.2024 року у справі №914/2038/24 частково задоволено позов ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України».

Стягнуто з КП «Бориславтеплоенерго» на користь ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» 2746,86 грн три проценти річних, 14079,30 грн інфляційні втрати, 11737,57 грн пені та 483,56 грн судового збору. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 145739,84 грн основного боргу. У задоволенні решти позову відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань з оплати наданих послуг в повному обсязі у встановлений строк, внаслідок чого станом на 16.08.2024 року (дата подання позовної заяви) у відповідача існувала заборгованість за травень 2024 на загальну суму 145739,84 грн.

Після звернення позивача до суду із позовом відповідач сплатив 145739,84 грн основного боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 1692 від 26.08.2024 року на суму 145739,84 грн.

Враховуючи вищенаведене, в частині позовних вимог про стягнення 145739,84 грн основного боргу провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору (у зв`язку із сплатою відповідачем вказаної суми).

Суд перевірив розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановив, що позивачем правильно нараховано пеню в сумі 23475,15 грн, три проценти річних в сумі 2746,86 грн та інфляційні втрати в сумі 14079,30 грн.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені підлягає частковому задоволенню, шляхом зменшення пені на 50% від заявленого розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 11737,57 грн пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги по стягненню пені в розмірі 11737,57 грн. Вважає, що в цій частині рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. На переконання скаржника, матеріали справи свідчать, що заборгованість травня 2024 року, яка мала бути погашена відповідачем до 10.06.2024 року включно, була погашена відповідачем лише 26.08.2024 року, тобто з затримкою 2,5 місяці. Також матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач вживав заходів для своєчасного виконання зобов`язання та враховував при цьому інтереси позивача, який є оператором критичної інфраструктури. Просить рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2024 року у справі №914/2038/24 скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги по стягненню пені в розмірі 11737,57 грн, у цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційне провадження у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/2038/24 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: О.І. Матущак, І.Ю. Панова.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/2038/24 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2024 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 року про розгляд справи № 914/2038/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 25.11.2024 року доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача, що підтверджується довідками відповідального працівника суду.

Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення сторін у справі про порядок розгляду справи № 914/2038/24.

На час ухвалення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»</a> в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»</a> на рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2024 року у справі №914/2038/24.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 01.09.2023 року між ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії (оператор ГРМ) і КП «Бориславтеплоенерго» (споживач) було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №№42СТ010DMHЗК-23 від 01.09.2023 року до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2498.

Відповідно до п. 1.1. Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно п. 2.1. договору за цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

За положеннями п. 3.1. договору споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.

У відповідності до п. 6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (п. 8.1. договору).

Згідно п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір укладається на невизначений строк (п.12.1 договору).

Пунктом 12.2. договору передбачено, що якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.

Як суб`єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XQ0000DMHЗК00I.

Львівська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України» надала відповідачу послуги з розподілу природного газу за період з вересня 2023 по травень 2024, що підтверджується актами наданих послуг №25785 від 31.03.2024 року, №35793 від 30.04.2024 року, №45666 від 31.05.2024 року за вказаний період, у яких зазначена вартість надання послуги помісячно.

Річна замовлена потужність відповідача у 2024 році складає 1175029,13 м3 газу, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № ЛВ00426234 від 30.09.2023 року який підписано сторонами без жодних зауважень. Таким чином, замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача за місяць становить 97919,09 м3 (1175029,13 м3 : 12 = 97919,09 м3).

Щомісячний платіж за розрахунком Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» на 2024 рік дорівнює (1175029,13 замовлена річна потужність на 2024 рік/12 міс)*1,69грн (тариф без урахування ПДВ) = 97919, 09 *1,69= 165483,28 грн без ПДВ, тобто 198579,94 (з ПДВ).

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати послуги з розподілу природного газу стало підставою з даним позовом до суду про стягнення 145739,84 грн боргу за надані послуги з розподілу природного газу за травень 2024 року, 23475,15 грн пені, 14079,30 грн інфляційних втрат та 2746,86 грн три проценти річних.

Після подання позову до суду відповідач сплатив 145739,84 грн основного боргу згідно платіжної інструкції № 1692 від 26.08.2024 року.

Відтак, станом на момент прийняття рішення (07.10.2024 року) у відповідача відсутня заборгованість зі сплати основного боргу.

Станом на дату прийняття рішення (07.10.2024 року) позивач просить стягнути з відповідача 23475,15 грн пені, 14079,30 грн інфляційних втрат та 2746,86 грн три проценти річних.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що 01.09.2023 року між ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії (оператор ГРМ) і КП «Бориславтеплоенерго» (споживач) було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №№42СТ010DMHЗК-23 від 01.09.2023 року до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498.

Як суб`єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XQ0000DMHЗК00I.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За положеннями частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Яв вже було вище зазначено, Типовий договір затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498.

За положеннями п. 3.1. договору споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.

Отже, відповідач приєднався до Типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 року.

За змістом статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з розподілу природного газу.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2024 року у справі №914/2038/24 в частині відмови в задоволенні вимоги по стягненню пені в розмірі 11737,57 грн, апеляційний господарський суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах оскаржуваної частини судового рішення.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (п. 8.1. договору).

Станом на момент звернення позивача з даним позовом відповідачем не було оплачено коштів за розподіл природного газу відповідно до умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року у cправі № 920/437/22 зазначив про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Судом встановлено, що після подання позову до суду відповідач сплатив 145739,84 грн основного боргу згідно платіжної інструкції № 1692 від 26.08.2024 року.

Відтак, станом на момент прийняття рішення (07.10.2024 року) у відповідача відсутня заборгованість зі сплати основного боргу.

Суд першої інстанції врахував ступінь виконання основного зобов`язання, наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, відсутність в матеріалах справи доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, стягнення пені та передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань не є основним доходом ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» і не може безпосередньо впливати на його господарську діяльність, пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, необхідність реального виконання судового рішення та дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені підлягає частковому задоволенню, шляхом зменшення пені на 50% від заявленого розміру і стягнення з відповідача на користь позивача 11737,57 грн пені.

Враховуючи вищеописані норми апеляційний господарський суд вважає вказаний висновок суду першої інстанції законним та правомірним, оскільки суд при вирішенні питання розміру пені, яка підлягає до стягнення, врахував всі обставини в сукупності та реалізував право, передбачене частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Отже, за наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених у рішенні господарського суду Львівської області від 07.10.2024 року у справі №914/2038/24.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 8, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»</a> в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»</a> б/н від 04.11.2024 року (вх. №01-05/3128/24 від 04.11.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2024 року у справі №914/2038/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяО.І. Матущак

СуддяІ.Ю. Панова