Рішення

від 15.10.2024 по справі 915/952/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Справа № 915/952/24

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрленд,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Голдленд-2018,

про: стягнення 7151,03 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрленд звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Голдленд-2018 на його користь грошові кошти в загальному розмірі 7151,03 грн, з яких: 2337,93 грн 3% річних за період з 29.12.2022 по 15.07.2024, 4813,10 грн інфляційні втрати за період з січня 2023 року по червень 2024 року; котрі нараховані на суму основного боргу 50344,86 грн стягнуту за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024 у справі №915/704/22 та сплачену відповідачем 15.07.2024.

Ухвалою суду від 13.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві від 26.08.2024 визнає позовні вимоги в частині та погоджується з базовою сумою заборгованості у розмірі 50344,86 грн, але не погоджується із визначеним позивачем періодом заборгованості з 29.12.2022 по 15.07.2024, оскільки як свідчать надані позивачем докази (банківська виписка №1049 від 15.07.2024, а також постанова №75601944 від 23.07.2024 про закінчення виконавчого провадження) платіж було здійснено саме 15.07.2024, а відтак, відповідач вважає, що позивачем безпідставно включено цей день (15.07.2024) в період простроченої заборгованості.

Відповідач вказує, що невірне зазначення періоду прострочення не вплинуло на розмір інфляційних втрат у сумі 4813,10 грн, які визнаються відповідачем повністю. Проте, згідно зустрічного контррозрахунку відповідача 3% річних, їх розмір складає 2331,58 грн, які також визнаються відповідачем.

Таким чином, відповідач у відзиві визнає позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача інфляційних втрат за період з січня 2023 року по червень 2024 року в сумі 4813,10 грн, а також 3% річних за період з 29.12.2022 по 14.07.2024 у сумі 2331,58 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024 у справі №915/704/22, яке набрало законної сили 09.07.2024, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» 50344,86 грн основного боргу, 1630,35 грн - 3% річних нарахованих на суму основного боргу за період з 30.11.2021 по 28.12.2022, 11777,02 грн інфляційних втрат нарахованих на суму основного боргу за період з грудня 2021 року по листопад 2022 року включно та 2481,0 грн судового збору.

15.07.2024 у справі №915/704/22 судом видано відповідний наказ.

Відповідно до приписів ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у даній справі суд не потребує доказування обставин наявності у відповідача перед позивачем простроченої суми основного боргу у розмірі 50344,86 грн.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що за платіжною інструкцією №1049 від 15.07.2024 відповідачем сплачено стягнуту за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024 у справі №915/704/22 заборгованість, зокрема і 50344,86 грн основного боргу, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича про закінчення виконавчого провадження №75601944 у зв`язку з виконанням боржником наказу Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2024 у справі №915/704/22 фактично в повному обсязі.

Такі обставини визнаються відповідачем у відзиві.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, відстроченням виконання чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Оскільки стягнення боргу за рішенням суду не є належним виконанням грошового зобов`язання, то до фактичного перерахування грошових коштів позивачу, або зміни способу виконання рішення грошове зобов`язання не втрачає свого правового статусу не змінює походження та підстав виникнення та не припиняється.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, стягувач (кредитор) вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2337,93 грн 3% річних за період з 29.12.2022 по 15.07.2024 включно та 4813,10 грн інфляційних втрат за період з січня 2023 року по червень 2024 року; котрі нараховані на суму основного боргу 50344,86 грн стягнуту за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024 у справі №915/704/22.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат вважає їх арифметично вірним, а вимоги позивача в такій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вказує, що позивачем безпідставно включено день оплати суми основного боргу (15.07.2024) в період простроченої заборгованості.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних на суму основного боргу 50344,86 грн за період з 29.12.2022 по 14.07.2024 включно, вказує, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2331,58 грн.

Тобто, у задоволені вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 6,35 грн - 3% річних, - слід відмовити.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2331,58 грн - 3% річних та 4813,10 грн інфляційних втрат.

У решті позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Тобто, з відповідача на користь позивача підлягало б стягненню 3025,31 грн.

Судом прийнято до уваги, що відповідачем у відзиві позовні вимоги визнано в розмірі 2331,58 грн - 3% річних та 4813,10 грн інфляційних втрат.

За приписами ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1512,66 грн, а 1512,65 грн судового збору буде повернуто з державного бюджету позивачу за його клопотанням.

У зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді Мавродієвої М.В на лікарняному, судове рішення складено та підписано 15.10.2024.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Голдленд-2018 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрленд 2331,58 грн - 3% річних та 4813,10 грн інфляційних втрат та 1512,66 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва