Рішення

від 15.10.2024 по справі 922/2831/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2831/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" до Благодійного фонду "МІВІНА" (БФ "МІВІНА") , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Харківське квартирно-експлуатаційне управління простягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до БФ "МІВІНА", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 168.801,46грн за Договором від 01.01.2021 №17298, 3% річних у сумі 2.867,35 грн, інфляційні втрати у сумі 3.491,41 грн та витрати зі сплати судового збору.

Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №17298 в частині оплати вартості електричної енергії за період з жовтня 2023 по лютий 2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2023 з урахуванням малозначності справи №922/2831/24 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

03.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позову заяву (вх. №21947/24), в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що відповідач є неналежним відповідачем щодо вимог по оплаті заборгованості за електричну енергію в сумі 168.801,46 грн. Оскільки в спірний період між БФ "МІВІНА", Військовою частиною НОМЕР_1 та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням був укладений Договір тимчасового безоплатного користування нерухомим майно від 08.06.2023 №258, за яким нерухоме майно, котре належить БФ " МІВІНА ", було передано в користування Військовій частині НОМЕР_1 . А отже саме на Харківське квартирно-експлуатаційне управління покладений обов`язок щодо відшкодування вартості спожитої Військовою частиною НОМЕР_1 електричної енергії.

04.09.2024 через підсистему ЄСІСТ "Електронний суд" від відповідача надійшла відповідь на відзив (вх. №22098/24), в якій зазначає, що споживачем за спірним Договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №17298 є БФ "МІВІНА", а отже останній є належним відповідачем у даній справі. Споживання електричної енергії Військовою частиною НОМЕР_1 на підставі Договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майно від 08.06.2023 №258, ніяким чином не стосується спору в даній справі, адже укладення такого на безоплатне користування майном відповідача не припиняє дію Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №17298.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2024 у справі №922/2831/24 відмовлено в задоволенні клопотання БФ "МІВІНА" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Харківське квартирно-експлуатаційне управління.

19.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення (вх. №23619/24).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі №922/2831/24 заперечення БФ "МІВІНА" залишені без розгляду у зв`язку з пропуском процесуального строку на їх подання.

Суд зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем та відповідачем докази, суд встановив наступне.

На підставі заяви-приєднання від 29.12.2018 БФ "МІНІВА" приєдналося до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу. Додатком до заяви БФ "МІВІНА" надана інформація щодо об`єктів споживача.

Згідно з умовами укладеного між ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (постачальник) та БФ "МІВАНА" (споживач) Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №17298 (надалі - Договір) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з пунктом 5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/передачі (пункт 5.5. Договору).

У відповідності до пункту 6.2. Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії з умовами цього Договору.

Позивач зазначає, що відповідачем у період з серпня 2023 до лютого 2024 була спожита електрична енергія в загальній кількості 42.325,00 кВт*год, з яких у період з жовтня 2023 до лютого 2024 - 30.637,00 кВт*год, про що свідчить наданий АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам.

Позивачем були сформовані рахунки за електричну енергію нараховану в серпні 2023 на суму 17.800,74 грн (з урахуванням часткової оплати в сумі 3.000,00 грн); за вересень 2023 на суму 45.297,44 грн (з урахуванням часткової оплати в сумі 0,02 грн); за жовтень 2023 на суму 71.043,23 грн; за листопад 2023 на суму 103.226,27 грн; за грудень 2023 на суму 3.502,80 грн; за січень 2024 на суму 3.147,46 грн; за лютий 2024 на суму 1.151,40 грн. Також на зазначені в рахунках суми позивачем були складені Акти приймання-передачі електричної енергії за період серпень 2023 - лютий 2024.

Рахунки на оплату разом із актами приймання-передачі електричної енергії надсилалася позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку, про що свідчить надані реєстри Укрпошти.

На підставі платіжних інструкцій від 22.08.2023 №148 на суму 9.807,15 грн, від 21.09.2023 №163 на суму 17.800,74 грн, від 03.12.2023 №189 на суму 16.403,60 грн, від 21.12.2023 №201 на суму 21.163,36 грн, від 05.04.2024 №25 на суму 21.000,00 грн

Як зазначає позивач, станом на момент звернення з даним позовом заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію на підставі Договору становить 168.801,46 грн, яка утворилася за період з жовтня 2023 (залишок 57.773,71грн) до лютого 2024, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу (пункт 14 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

Судом встановлено настання строків виконання грошових зобов`язань відповідача. Так, умовами Комерційної пропозиції №1/23Р (Розділ 5) передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Факт споживання електричної енергії відповідачем у період серпень 2023 - лютий 2024 підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за електричну енергію та Актами приймання-передачі електричної енергії. При цьому, рахунки за електричну енергію за серпень 2023 та вересень 2023 були повністю сплачені відповідачем, а рахунок за електричну енергію за жовтень 2023 був оплачений частково - залишок заборгованості за ним становить 57.773,71 грн. Решта рахунків за листопад 2023 - лютий 2024 не були оплачені відповідачем.

Станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача зі спожитої електричної енергії за Договором становить 168.801,46 грн та залишається несплаченою, доказів протилежного матеріали справи не містять.

В силу статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості в розмірі 168.801,46 грн до суду не надано.

Твердження БФ "МІВІНА" про те, що останній є неналежним відповідачем у даній справі є безпідставним та помилковими з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи між БФ "МІВІНА" (сторона 1), військовою частиною НОМЕР_1 (сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційний управлінням (сторона 3) був укладений Договір тимчасового безоплатного користування нерухомим майно від 08.06.2023 №258, за умовами якого сторона 1 надала стороні 2 в тимчасове безоплатне користування нерухоме майно, яке належить стороні 1 на праві власності.

В період з 08.06.2023 до 20.11.2023 майно БФ "МІВІНА" перебувало в безоплатному користуванні Військової частини НОМЕР_1 , про що свідчать надані відповідачем Акти приймання-передачі.

Умовами пункту 8.2. вказаного Договору передбачено, що сторона 3 зобов`язана відшкодувати стороні 1 вартість комунальних послуг, що будуть спожиті стороною 2 протягом строку дії цього Договору.

Згідно з частиною першою статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам (частина друга статті 528 ЦК України).

Суд зазначає, що наявність укладеного відповідачем Договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майно від 08.06.2023 №258 жодним чином не впливає на правовідносини між ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" як постачальником та БФ "МІВІНА" як споживачем. Умовами Договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майно від 08.06.2023 №258 не передбачено, що відповідач реалізував своє право та поклав виконання свого обов`язку зі своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії на іншу особу (Військову частину НОМЕР_1 або Харківське КЕУ).

Навпаки, з умов пункту 8.2. вказаного Договору вбачається, що Харківське КЕУ зобов`язалося відшкодувати БФ "МІВІНА" вартість комунальних послуг, що будуть спожиті Військовою частиною НОМЕР_1 протягом строку дії цього Договору.

Таким чином, оплату за спожиту електричну енергію відповідач мав здійснювати самостійно відповідно до умов укладеного з ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" Договору.

Окрім цього, протягом спірного періоду (серпень 2023 - лютий 2024) відповідачем здійснювалася оплата за спожиту електричну енергію, що підтверджує в свою чергу, що відповідач визнає за собою відповідальність за сплату заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електричну енергію за Договором у сумі 168.801,46 грн.

Крім суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2.867,35 грн та інфляційні втрати в сумі 3.491,41 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, свідчать про правомірність нарахування позивачем відповідачеві 3% річних та індексу інфляції.

Перевіркою доданих до позовної заяви розрахунків 3% річних та індексу інфляції судом встановлено наступне, а саме:

1) у розрахунках 3% річних на заборгованість з електричної енергії спожитої відповідачем в серпні 2023, вересні 2023 та жовтні 2023 позивачем допущені помилки, а саме: дні фактичного виконання зобов`язання (21.09.2023, 03.12.2023, 21.12.2023, 05.04.2024) не повинні включатися в період нарахування відсотків річних. Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 13.06.2018 у справі №922/1008/16.

2) розрахунки 3% річних на заборгованість лютого 2024 та індексу інфляції на заборгованість з електричної енергії спожитої в період з серпня 2023 до лютого 2024 відповідають вимогам чинного законодавства, а вказані в цих розрахунках суми нараховані арифметично вірно.

З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що правильними 3% річних є такі періоди:

- на заборгованість серпня 2023 - з 19.09.2023 до 21.09.2023;

- на заборгованість вересня 2023 - з 19.10.2023 до 02.12.2023 на суму 45.294,46 грн; з 03.12.2023 до 20.12.2023 на суму 28.893,86 грн; з 21.12.2023 до 04.04.2024 на суму 7.730,50 грн;

- на заборгованість жовтня 2023 - з 18.11.2023 до 04.04.2024 на суму 71.043,23 грн; з 05.04.2024 до 31.05.2024 на суму 57.773,73 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних на заборгованість серпня 2023, вересня 2023 та жовтня 2023 грн суд зазначає, що їх арифметично правильний становить: на заборгованість серпня 2023 - 2,93 грн; на заборгованість вересня 2023 - 227,48 грн; на заборгованість жовтня 2023 - 1.080,06 грн.

Окрім цього, арифметично правильний розмір 3% річних на заборгованість листопада 2023, грудня 2023, січня 2024 становить: 1.421,85 грн, 38,76 грн та 27,09 грн відповідно.

В інший частині нарахування 3% річних у загальній сумі 62,52 грн є безпідставним та помилковим.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі 168.801,46 грн, 3% річних у сумі 2.804,83 грн та індексу інфляції в розмірі 3.491,41 грн. В частині стягнення 3% річних у загальній сумі 62,52 грн слід відмовити з огляду на вищезазначене.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2.421,54 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в іншій частині (0,86 грн) залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Стягнути з Благодійного фонду "МІВІНА" (Україна, 61105, Харківська обл., м. Харків, пров. Забайкальський, буд. 15, код ЄДРПОУ 25857925) на користь Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (Україна, 61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328)

- заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 168.801,46 грн за Договором від 01.01.2021 №17298;

- 3% річних у сумі 2.804,83 грн;

- інфляційні втрати в сумі 3.491,41 грн;

- витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.421,54 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "15" жовтня 2024 р.

Суддя Н.С. Добреля