Рішення

від 15.10.2024 по справі 922/2877/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2877/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний Будинок дитини №3" (61176, м. Харків, вул. Амосова, 44, код ЄДРПОУ 30288968) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний Будинок дитини №3" про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості в розмірі 56585,44 грн, з яких:

- 32575,30 грн - основний борг за поставлену електричну енергію;

- 12109,61 грн - 15% річних, 11680,42 грн - інфляційних втрат, 220,11 грн - пені.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

03.09.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача у справі Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний Будинок дитини №3" надійшов відзив на позовну заяву (вх. №22022).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 повернуто Комунальному некомерційному підприємству Харківської обласної ради "Обласний Будинок дитини №3" відзив на позовну заяву (вх. № 22022 від 03.09.2024 року) без розгляду.

09.09.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №22584), в якій позивач відхиляє доводи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та просить позов задовольнити.

17.09.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача у справі Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний Будинок дитини №3" повторно надійшов відзив на позовну заяву (вх. №23411), в якому останній вказав, що вимоги позивача вказані у позовній заяві ним не визнаються. У поданому відзиві відповідач повідомляє про сплату суми основного боргу за січень 2022 у розмірі 32575,30 грн, в підтвердження надає копію платіжної інструкції №0.0.38403302441 від 22.08.2024. Щодо боргу за січень 2021 вказує, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" № 39 та акту-продажу електричної енергії за січень 2021 на паперових носіях був отриманий відповідачем у березні 2021 року. Просить не стягувати: суми 12109,61 грн 15% річних, 11680,42 грн інфляційних втрат, 220,11 грн пені, оскільки відповідач є неприбутковою організацією.

Також, у зв`язку із тим, що судом повернуто відзив на позов без розгляду, проте відповідач має бажання викладення своєї позиції, просив поновити строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву задоволено. Поновлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву та прийнято відзив на позов (вх. №23411 від 17.09.2024) до розгляду.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року №1023-р (зі змінами) ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" (далі - ПОН) на період з 01.01.2019 по 31.12.2024.

Акціонерне товариство "Харківобленерго" з 01.01.2019 відповідно до постанови НКРЕКП № 1446 від 16.11.2018 є оператором системи розподілу (далі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.

Положенням пункту 6.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (надалі - ПРРЕЕ) встановлено, що Початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави.

Адміністратор комерційного обліку повідомляє через Датахаб оператора системи та постачальника "останньої надії" про перелік споживачів, які переходять до постачальника "останньої надії" протягом наступного робочого дня, з дня такого переходу. ОСР/ОСП протягом одного робочого дня з дня отримання такого повідомлення надає постачальнику "останньої надії" інформацію про контактні дані споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил).

Адміністратор комерційного обліку за наявними у нього контактними даними повідомляє споживача (у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації) про переведення на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" - за 5 робочих днів до переведення (п. 6.2.5 ПРРЕЕ).

Листом №56к-01/04-107 від 11.01.2021 АТ "Харківобленерго" повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго", що з 01.01.2021 постачання електроенергії відповідачу здійснюється постачальником "останньої надії" (а.с. №21).

Листом №56к-01/04-91 від 10.01.2022 АТ "Харківобленерго" повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго", що відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.01.2022 (а.с. №25). Також у цьому повідомлені ОСР вказав електронну адресу Споживача: obd_3@ukr.net, на яку ДПЗД "Укрінтеренерго" надсилало рахунки та листи.

Положенням ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії в порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання споживача ПОН. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу ПОН, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем ПОН нового електропостачальника або припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (пунктом 3.4.4 ПРРЕЕ).

Зокрема, 27.12.2018 року на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.1 ПРРЕЕ, ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.Kiev.ua розміщено: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційна пропозицію № 5 до договору.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" яка кореспондується з умовами, що зазначені в Додатку 1 до Договору "Комерційна пропозиція № 3", договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно з п. 2.1. Договору (предмет Договору) - постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 5.8. Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Отже, позивач вказує, що відповідач перебував на постачанні електричної енергії у постачальника "останньої надії" у січні 2021 року та січні 2022 року, про що АК "Харківобленерго" надавала йому відповідні звіти. В зазначені періоди діяла Комерційна пропозиція №5.

Умовами комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021,зокрема п.4.1 визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Відповідно до п.4.3 Комерційної пропозиції №5, рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до п. 5.10 Договору, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

П. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

За приписами ч.1 ст. 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" Розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ч.1 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного Договору ДПЗД "Укрінтеренерго" та на підставі отриманих від ОСР даних (звіт) про фактичне споживання відповідачем електричної енергії за січень 2021 (а.с. №49-51) та січень 2022 року (а.с. №59-60) позивач поставив відповідачу електричну енергію у розмірі 10916 кВт/год на загальну суму 53388,78 грн, про що свідчать:

- акт №005647 від 31.01.2021 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 року (ОСР - АТ "Харківобленерго"), відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 5072 кВт/год на суму 20813,48 грн, згідно з рахунком №000030288968/19/001/11463 від 17.02.2021 (а.с. №52-53). Цей рахунок був направлений Споживачу 19.02.2021 на електронну адресу, докази направлення надані позивачем (а.с. №54). Позивач вказує про порушення строку сплати даного рахунку, зокрема оплата здійснена відповідачем 31.03.2021, про що свідчить виписка по особовому рахунку ДП ЗД «Укрінтеренерго» (а.с. 55-57);

- акт №018151 від 31.01.2022 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 (ОСР - АТ "Харківобленерго"), відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 5844 кВт/год на суму 32575,30 грн, згідно з рахунком №000030288968/19/001/25621 від 11.02.2022 (а.с. №6364).

Отже, позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію перед позивачем в обсязі 5844 кВт/год за січень 2022 року, у розмірі 32575,30 грн.

Також, у зв`язку із порушенням строку оплати за поставлену електричну енергію у січні 2021 року та несплатою електричної енергії у січні 2022 року позивач нарахував та заявив до стягнення:

- 15% річних у розмірі 12109,61 грн, що нараховані за кожним рахунком окремо, зокрема по рахунку №000030288968/19/О01/11463 від 17.02.2021, за яким було прострочення оплати, за період з 01.03.2021 по 30.03.2021 у розмірі 256,60 грн; по рахунку №000030288968/19О01/25621 від 11.02.2022, за період з 04.03.2022 по 05.08.2024 у розмірі 11853,01 грн;

- інфляційні втрати у ромірі 11680,42 грн по рахунку №000030288968/19/О01/11463 від 17.02.2021 за період з 01.03.2021 по 30.03.2021 у розмірі 353,83 грн; по рахунку №000030288968/19О01/25621 від 11.02.2022 за період з березня 2022 року по червень 2024 року включно у розмірі 11326,59 грн;

- пеню у розмірі 220,11 грн, що нарахована позивачем по рахунку №000030288968/19/О01/11463 від 17.02.2021 за період з 01.03.2021 по 30.03.2021.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору було направлено на електронну адресу відповідача вимогу про сплату штрафних санкцій на суму 14977,34 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 32575,30 грн №44/11-004871 від 27.04.2023, в якій вимагав сплату суми боргу. Докази направлення вказаної вимоги на електронну адресу надані до матеріалів справи (а.с. 69).

25.01.2024 відповідач звернувся до позивача із листом №16 в якому зазначив, що договір та акт на постачання електричної енергії за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 у кількості 5844 кВт/год на суму 32575,30 грн ним не отримано, а тому оплата на постачання електричної енергії за минулий період не можлива відповідно до паспорту бюджетної програми закладу на 2024 рік. Запропонував позивачу звернутися до суду для вирішення даного питання (а.с. №70).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та доказам, які надані у справі, суд виходить з наступного.

Спір у справі виник з підстав несплати відповідачем електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати за поставлену електричну енергію у січні 2021 року та січні 2022 року у встановлені договором строки.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалося судом вище, відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446 "Про видачу AT "Харківобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом" AT "Харківобленерго" (надалі - Товариство) з 01.01.2019 року здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на закріпленій території, у якості оператора системи розподілу.

Згідно з положеннями ч. З п. 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо споживач є стороною діючих договорів:

- про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії;

- про постачання електричної енергії споживачу;

- про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Відповідач приєднався до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору розміщеного на офіційному веб-сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" у мережі Інтернет за адресою www.uie.Kiev.ua на умовах комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аргументи відповідача про те, що він отримав рахунок за січень 2021 року тільки у березні 2021 року на паперових носіях судом відхиляються оскільки відповідно до п.4.3 Комерційної пропозиції №3, рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Як зазначено позивачем у позовній заяві рахунок за січень 2021 року був направлений електронною поштою 19.02.2021, що підтверджується матеріалами справи (а.с. №54).

Електронна адреса відповідача зазначалась АТ "Харківобленерго" у повідомленні про переведення споживача постачання якому здійснюється постачальником "останньої надії" (а.с. №21), а також електронна адреса зазначена на офіційних листах відповідача.

Отже, датою отримання рахунку за січень 2021 року відповідачем є дата направлення його на його офіційну електронну адресу, а не дата отримання його на паперових носіях. Тобто, відповідач отримав рахунок за січень 2021 року 19.02.2021.

За приписами п. 5.10 договору оплата виставленого Постачальником рахунка за договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку. Отже, оскільки відповідач отримав рахунок за допомогою електронної пошти 19.02.2021, оплати має була здійснена до 26.02.2021 (останній день для оплати).

Оскільки Відповідач порушив строк оплати рахунку, то нарахування пені, 15% річних та інфляційних втрат, враховуючи +5 робочих днів з дати отримання рахунку, починалось з 01.03.2021 (перший робочий день після 26.02.2021) та закінчилось 30.03.2021, так як 31.03.2021 відповідач сплатив по рахунку за січень 2021 року.

Статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В той же час, відповідачем було сплачено 32575,30 грн після звернення позивача до суду з цим позовом, про що свідчить платіжна інструкція №0.0.38403302441 від 22.08.2024.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

При цьому суд роз`яснює позивачу, що ч. 3 ст. 231 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ураховуючи викладене, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу за поставлену електричну енергію у розмірі 32575,30 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 11680,42 грн та 15% річних у розмірі 12109,61 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18.

Пунктом 7.4. розділу 7 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 встановлено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

З огляду на вказане, у пункті 7.4. Комерційної пропозиції сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 15% річних від простроченої суми невиконання або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 , від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Посилання відповідача на те, що він є не прибутковою організацією не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання по оплаті електричної енергії у вигляді нарахування позивачем інфляційних, 15% річних та пені.

Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як не прибутковість організації.

Ураховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок невчасних розрахунків за спожиту електричну енергію та те, що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 32575,30 грн після звернення позивача до суду, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем інфляційних втрат у розмірі 11680,42 грн та 15% річних у розмірі 12109,61 грн, нарахованих на суму простроченої заборгованості.

Перевіривши розрахунок 15% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11680,42 грн та 15% річних у розмірі 12109,61 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 220,11 грн, суд враховує наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Відповідно до пункту 5.11. договору у разі порушення споживачем строків оплати за договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка визначається в комерційній пропозиції.

Пунктом 6.1. Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Згідно з умовами пункту 13.1. Комерційної пропозиції сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 220,11 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до пункту 2 частини 1 якої судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду із даною позовною заявою в паперовій формі сплатив судовий збір за подання позову до суду у розмірі 3028,00 грн згідно платіжної інструкції №819 від 07.08.2024.

В даному випадку відповідач сплатив частину суми боргу у розмірі 32575,30 грн після пред`явлення позивачем до суду цього позову та в цій частині провадження у справі закрито за відсутністю предмету спору.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Отже, ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду розподіляються наступним чином: 1284,83 грн покладається на відповідача, а решта сума сплаченого судового збору в сумі 1743,17 грн може бути повернута позивачу за клопотанням згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 599, 627-629, 634 Цивільного кодексу України, ст. 175, 275 Господарського кодексу України, ст. 1, 4, 56, 57, 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та ст. 4, 20, 73-80, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний Будинок дитини №3" (61176, м. Харків, вул. Амосова, 44, код ЄДРПОУ 30288968) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 12109,61 грн - 15% річних, 11680,42 грн - інфляційних втрат, 220,11 грн - пені на рахунок IBAN НОМЕР_1 в ГУ ДКСУ у Київській області.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний Будинок дитини №3" (61176, м. Харків, вул. Амосова, 44, код ЄДРПОУ 30288968) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) судовий збір у розмірі 1284,83 грн на рахунок IBAN НОМЕР_1 в ГУ ДКСУ у Київській області.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу за поставлену електричну енергію у розмірі 32575,30 грн закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "15" жовтня 2024 р.

Суддя Ю.Ю. Мужичук