Рішення

від 10.10.2024 по справі 927/84/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/84/16(758/13794/20)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А (код 41596112) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього (Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгенівна та Комунальне підприємство Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг (код 41753491)) про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації, поданої в межах справи за заявою КРЕДИТОРА: Товариства з обмеженою відповідальністю Стефан ЛТД (код 19419664) 07300, м. Вишгород Київської області, вул. Грушевського, 6БОРЖНИК: Публічне акціонерне товариство Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього (код 04012655) 17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Київська, 307 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108, кабінет 17 (адреса ліквідатора Демчана О.І.) (РНОКПП НОМЕР_1 )про визнання боржника банкрутом

за участі представників учасників справи:

від позивача: Шуклін О.С. голова ОСББ ОСББ В 16А

від відповідачів: ОСОБА_4 предст. Лебединця О.Г. (адвокат, ордер серії АІ № 1514222 від 15.08.2024)

від третіх осіб: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Стефан ЛТД (надалі кредитор) подана заява про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього (надалі боржник) на підставі ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (надалі Закон про банкрутство), яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.02.2016 була прийнята до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2016 порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ронського Р.М.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 припинено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 ім. М.П. Загороднього, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ронського Р.М.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2019 звільнено арбітражного керуючого Ронського Р.М. від виконання повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього з покладенням обов`язків останнього на арбітражного керуючого Демчана О.І.

04 грудня 2020 року до Подільського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації, якою позивач просив:

визнати недійсним Договір купівлі-продажу, посвідчений 01.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є за № 1644;

скасувати державну реєстрацію права власності: запис № 23686246, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 01.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є за № 1644, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення № 109, площею 125,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що жодних рішень щодо продажу об`єкту нерухомості ним не приймалось, у зв`язку з чим укладення спірного Договору суперечить нормам Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та Статуту Об`єднання щодо погодження умов використання спільного майна, погодження умов відповідних договорів тощо.

Також позивач вказує, що оскільки спірне приміщення є складовою частиною складної речі житлового будинку по АДРЕСА_1 , є допоміжним приміщенням та призначене для побутового обслуговування мешканців цього будинку, пов`язане з будинком спільним призначенням та є його приналежністю, воно не могло бути зареєстрованим як окреме нерухоме майно; спірне приміщення не підлягало державній реєстрації як окремий об`єкт нерухомого майна у складі житлового будинку № 16 взагалі, та на праві власності за ОСОБА_1 , зокрема, у статусі нежитлового приміщення № 109 загальною площею 125,5 м2.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24.02.2021 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгенівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації;

призначити підготовче судове засідання на 02 червня 2021 року о 15 год. 30 хв.;

відповідачу роз`яснити право у 15-денний строк з дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовну заяву. При цьому копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути направлена усім учасникам справи. До відзиву необхідно додати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи;

відповідачу роз`яснити, що він має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву;

позивачу роз`яснити право подати до суду відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов, долучивши до такої відповіді доказ направлення її копії всім учасникам справи;

роз`яснити відповідачу право протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів, долучивши до таких заперечень доказ направлення їх копії всім учасникам справи;

відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у такий строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.ч. 3, 4 ст.83 ЦПК України);

учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 1 ст.84 ЦПК України).

Іншою ухвалою суду від 24.02.2021 постановлено:

заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А про забезпечення позову задовольнити;

накласти арешт на нежитлове приміщення № 109, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 975430380000 до набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 05.05.2021 постановлено:

заяву Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгенівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації - задовольнити частково;

забезпечити позов шляхом заборони відчуження нежитлового приміщення № 109, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 975430380000), до набрання законної сили рішенням суду у справі.

06.09.2021 відповідачем до Подільського районного суду міста Києва поданий відзив від 03.09.2021 № 0-09/2021 на позовну заяву, яким ОСОБА_1 просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, відповідач вказує, що на момент вчинення спірного правочину спірний об`єкт нерухомості належав не позивачеві, а фізичній особі ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. 01.06.2017 за № 896; в подальшому спірний об`єкт нерухомості за згодою дружини ОСОБА_2 ОСОБА_6 був відчужений ОСОБА_1 . Отже, відповідач вважає, що фактично позивач звернувся з даним позовом в інтересах ОСОБА_2 , а не у власних інтересах.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 06.09.2021 постановлено клопотання представника відповідача, ОСОБА_7 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, залишити без задоволення.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26.01.2022 постановлено:

заяву представника позивача - ОСОБА_5 про витребування доказів задовольнити;

витребувати від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи стосовно реєстрації приміщення АДРЕСА_2 .

23.02.2022 запитувані докази були подані Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Подільського районного суду міста Києва.

14.07.2022 позивачем до Подільського районного суду міста Києва подана заява від 14.07.2022 про зміну позовних вимог та залучення співвідповідачів.

14.07.2023 позивачем до Подільського районного суду міста Києва подана заява від 10.07.2023 про зміну предмету позову, якою заявник просить змінити предмет позову шляхом доповнення позовних вимог новими вимогами, а саме:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець), посвідчений 01.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Єгоровою М.Є за № 1644,

- скасувати державну реєстрацію права власності № 23686246:

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 975430380000

об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення № 109, об`єкт житлової нерухомості: ні

загальна площа (кв. м): 125,5

адреса: АДРЕСА_1

номер запису про право власності: 23686246

дата, час державної реєстрації: 01.12.2017 12:28:52

державний реєстратор: приватний нотаріус Єгорова Марина Євгенівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1644, виданий 01.12.2017, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова М.Є.

підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38467888 від 01.12.2017 12:39:27, приватний нотаріус Єгорова Марина Євгенівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

форма власності: приватна

розмір частки: 1

власник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 09.10.1998, видавник: Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві, країна громадянства: Україна;

- скасувати державну реєстрацію змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 975430380000, на підставі якої було збільшено площу нежитлового прийміщення № 109 на 70,0 кв. м до 125,5 кв. м. (рішення ОСОБА_8 Державного реєстратора Комунального підприємства Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40441879) від 02.04.2018;

- скасувати державну реєстрацію права власності № 23686246:

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 975430380000

об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення № 109, об`єкт житлової нерухомості: ні

загальна площа (кв. м): 55,5

адреса: АДРЕСА_1

номер запису про право власності: 23686246

дата, час державної реєстрації: 01.12.2017 12:28:52

державний реєстратор: приватний нотаріус Єгорова Марина Євгенівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1644, виданий 01.12.2017, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова М.Є.

підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38467888 від 01.12.2017 12:39:27, приватний нотаріус Єгорова Марина Євгенівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

форма власності: приватна

розмір частки: 1

власник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 09.10.1998, видавник: Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві, країна громадянства: Україна;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), посвідчений 01.06.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Єгоровою М.Є за № 896;

- скасувати державну реєстрацію права власності № 20712911:

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 975430380000

об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення № 109

об`єкт житлової нерухомості: ні

загальна площа (кв. м): 55,5

адреса: АДРЕСА_1

номер запису про право власності: 20712991

дата, час державної реєстрації: 01.06.2017 12:45:17

державний реєстратор: приватний нотаріус Єгорова Марина Євгенівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 896, виданий 01.06.2017, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова М.Є.

підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35483641 від 01.06.2017 13:12:34, приватний нотаріус Єгорова Марина Євгенівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

форма власності: приватна

розмір частки: 1

власник: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_5 , виданий 22.03.2006, видавник: Шевченківське РУ ГУ МВС України в місті Києві, країна громадянства: Україна;

- визнати недійсним Договір інвестування об`єкта нежитлового будівництва від 01.10.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього та ОСОБА_9 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності № 15460697:

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 975430380000

об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення № 109

об`єкт житлової нерухомості: ні

загальна площа (кв. м): 55,5

адреса: АДРЕСА_1

номер запису про право власності: 15460697

дата, час державної реєстрації: 13.07.2016 20:00:43

державний реєстратор: приватний нотаріус Єгорова Марина Євгенівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

підстава виникнення права власності: Технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 26.01.2015, видавник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УТГ КОНСТРАКШН; Договір інвестування об`єкта нежитлового будівництва, серія та номер: б/н, виданий 01.10.2010, видавник: укладений між ПАТ трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього та гр. ОСОБА_9 ; Довідка, серія та номер: 4/11-1, виданий 04.11.2010, видавник: Публічне акціонерне товариство трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього; Акт прийому-передачі офісного приміщення установнику, серія та номер: б/н, виданий 04.11.2010, видавник: складений між Публічним акціонерним товариством трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього та гр. ОСОБА_9

підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30521252 від 19.07.2016 11:51:17, приватний нотаріус Єгорова Марина Євгенівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

форма власності: приватна

розмір частки: 1

власник: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_7 , виданий 02.04.2009, видавник: Бориспільський МВ ГУ МВС України в Київській області, країна громадянства: Україна.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11.10.2023 постановлено:

заяву представника позивача ОСОБА_5 про залучення до участі у справі співвідповідачів та третьої особи задовольнити;

залучити до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство Трест Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство Комунальний Центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг.

Іншою ухвалою суду від 11.10.2023 постановлено прийняти до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ16А до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгенівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації.

31.10.2023 відповідачем ОСОБА_1 до Подільського районного суду міста Києва подані пояснення від 27.10.2023 по справі, які фактично за своїм змістом є відзивом на позовну заяву.

Зі змісту даної заяви по суті справи вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими, безпідставними, а отже такими, що не підлягають задоволенню; крім того, відзив на позовну заяву містить клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Аналогічні за змістом пояснення, а також заява про застосування строків позовної давності подані відповідачем ОСОБА_1 до Подільського районного суду міста Києва і 13.11.2023.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19.12.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14.05.2024 постановлено цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16а до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгенівна, Комунальне підприємство Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг. передати на розгляд Господарському суду Чернігівської області.

18.06.2024 матеріали справи № 758/13794/20 надійшли до Господарського суду Чернігівської області; справі присвоєно єдиний унікальний номер 927/84/16 (758/13794/20).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 постановлено:

позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації (справа № 758/13794/20) прийняти та приєднати до матеріалів справи № 927/84/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього;

розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/84/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього за правилами загального позовного провадження;

повторно провести підготовче провадження та призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 23 липня 2024 року;

встановити процесуальний строк для подання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічним акціонерним товариством Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. У разі подання відзиву на заяву його зміст та порядок подання повинні відповідати ст. 165 Господарського процесуального кодексу України;

встановити процесуальний строк для подання третіми особами письмових пояснень щодо позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (або їх повноважних представників), а також представника Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього в якості відповідачів. Повідомити відповідачів, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;

викликати для участі в судовому засіданні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорову Марину Євгенівну (або її повноважного представника), а також представника Комунального підприємства Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів. Повідомити третіх осіб, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 24.06.2024 була направлена відповідачу Публічному акціонерному товариству Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього в особі ліквідатора Демчана О.І. та голові комітету кредиторів Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк Укргазбанк до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 25.06.2024 00:29.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 24.06.2024 є такою, що отримана адресатами 25.06.2024.

Примірники ухвали суду від 24.06.2024, що направлялись відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на адреси, зазначені в позові і які відповідають адресам, наявним в Єдиному державному демографічному реєстрі, були повернуті до суду у зв`язку з відсутністю адресатів за вказаними адресами.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, вказана вище ухвала суду від 24.06.2024, є такою, що отримана відповідачами 29.06.2024 та 04.07.2024 відповідно.

Оскільки в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості щодо місця проживання відповідача ОСОБА_2 . примірник ухвали суду 24.06.2024 був направлений останньому на адресу, зазначену в заяві позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів та третьої особи, однак також був повернутий до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Додатково відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_9 були повідомлені про перебування на розгляді в Господарському суду Чернігівської області даної справи, зокрема про дату, час та місце проведення даного підготовчого засідання, шляхом оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідних даних.

Примірники ухвали суду від 24.06.2024, що направлялись третій особі Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єгоровій Марині Євгенівні на адресу, зазначену в позові, та третій особі Комунальному підприємству Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг на адресу, наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також були повернуті до суду у зв`язку з відсутністю адресатів за вказаними адресами.

З огляду на вищенаведені приписи п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 24.06.2024 є такою, що отримана третіми особами 01.07.2024 та 06.07.2024 відповідно.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачі та треті особи є такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення даного підготовчого засідання, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористались (як і процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та письмових пояснень щодо позову).

За заявою позивача, задоволеною ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2024, призначене на 23.07.2024 підготовче засідання проведено в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2024 постановлено:

продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.

призначити попереднє засідання на 11 вересня 2024 року;

повідомити відповідачів про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

повідомити третіх осіб про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Відповідачі та треті особи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення даного підготовчого засідання, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористалися.

До початку підготовчого засідання 11.09.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшли письмові пояснення від 10.09.2024 позивача щодо обраного способу захисту.

За заявою позивача, задоволеною ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2024, призначене на 11.09.2024 підготовче засідання проведено в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2024 постановлено:

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23 вересня 2024 року;

викликати для участі в судовому засіданні, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (або їх повноважних представників), а також представника Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього в якості відповідачів. Повідомити відповідачів, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;

викликати для участі в судовому засіданні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорову Марину Євгенівну (або її повноважного представника), а також представника Комунального підприємства Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів. Повідомити третіх осіб, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання 23.09.2024, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористались (окрім позивача та відповідача ОСОБА_1 ).

В судовому засіданні 23.09.2024 оголошено перерву до 10.10.2024 до 14 год.30хв.

Ухвалою від 23.09.2024 суд повідомив відповідачів та третю особу про призначення судового засідання на 10.10.2024 о 14:30.

07.10.2024 від Приватного нотаріуса Єгорової М.Є. надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності за наявними у справі документами.

Відповідачі та треті особи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення даного підготовчого засідання, однак процесуальним правом на участь у ньому (крім відповідача ОСОБА_1 ) не скористалися.

У судовому засіданні 10.10.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Виконавчого органу Подільської районної у м. Києві ради (Подільська районна у м. Києві державна адміністрація) від 27.06.2008 № 1034 «Про затвердження акту державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом 1-ої черги забудови урочища «Гончарі-Кожум`яки» (IV-й; VI-й; ХІ-й пускові комплекси) було затверджено акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом 1-ої черги забудови урочища "Гончарі-Кожум`яки", а саме житлових будинків по вул. Воздвиженській № № 14, 16-А, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 (IV пусковий комплекс).

Згідно Додатку 2 до вищевказаного розпорядження серед переліку об`єктів житлово- цивільного призначення прийнятих в експлуатацію вказано, зокрема, будівництво 1-ої черги забудови урочища "Гончарі-Кожум`яки" (IV-й пусковий комплекс), а саме: житловий будинок по АДРЕСА_6 . Загальна площа будинку становить 520,0 кв.м, житлова площа квартир будинку становить 227,0 кв.м., кількість поверхів: 3 з підвалом + мансарда; кількість квартир 6, замовник: ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього; прийнято на баланс експлуатаційної організації TOB "Житлокомфорт".

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, зареєстрованого ІДАБК у м. Києві 24.07.2008 за №226 затвердженого розпорядженням Подільської РДА від 27.06.2008 р. за № 1034 прийнято в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_7 ).

Розпорядженням Виконавчого органу Подільської районної у м. Києві ради (Подільська районна у м. Києві державна адміністрація) від 31.01.2008 № 89 «Про затвердження акту державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом 1-ої черги забудови урочища «Гончарі-Кожум`яки» (ІІ-й, ІІІ-й, IV-й; VI-й; VIІІ-й, ХІ-й, ХІІ-й пускові комплекси) затверджено акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом 1-ої черги забудови урочища Гончарі-Кожум`яки, а саме житлових будинків по вулиці Воздвиженській, 5-7 (XIII- пусковий комплекс); по АДРЕСА_8 ,18,18А,20,20А,20Б,20В,20Г,22,22А (VIІІ-й пусковий комплекс), нежитлових приміщень (офіси) по вул. Воздвиженській №№ 9-19, 21-23 (ІІІ-й пусковий комплекс), 5-7 (VIІ-й пусковий комплекс), 14, 16, 16А, 18, 20, 20А, 22 (IV-й пусковий комплекс), 51 (ХІ-й пусковий комплекс) та дахової котельні по вул. Воздвиженській, 34-Б (ІІІ-й пусковий комплекс) та основні показники об`єкту згідно з додатками.

Згідно додатку № 18 до вищезгаданого розпорядження за переліком об`єктів житлово-цивільного призначення прийнятих в експлуатацію вказано, зокрема, об`єкт: будівництво 1-ої черги забудови урочища "Гончарі-Кожум`яки", а саме: нежитлові приміщення (офіси) по вул. Воздвиженській, 16-А (IV-й пусковий комплекс). Площа нежитлових вбудованих приміщень 143,6 кв. м, в тому числі: гр. прим. № 7 - 71,6 кв.м; гр. прим. № 8 - 72,0 кв. м., замовник: ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього; прийнято на баланс експлуатаційної організації TOB "Житлокомфорт".

01.10.2010 між Публічним акціонерним товариством трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (сторона 1) та громадянином ОСОБА_3 (сторона 2) укладено Договір інвестування об`єкта нежитлового будівництва, згідно умов якого сторона 1 зобов`язується своїми силами і засобами, за рахунок залучення від сторони 2 коштів, збудувати і передати стороні 2 обумовлене офісне приміщення (об`єкт інвестування), а сторона 2 зобов`язується забезпечити відповідне фінансування об`єкту інвестування та прийняти його у свою власність на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 Договору об`єкт інвестиційної діяльності це офісне приміщення, яке не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Характеристики об`єкту інвестування: в збудованому офісному приміщенні виконуються: загальнобудівельні роботи, встановлюються вхідні двері, вікна, штукатурка стін всіх приміщень, крім ванної кімнати та с/в, цементна стяжка від чистову підлогу (в санвузлах та ванній кімнаті підготовка під чистову підлогу та гідроізоляція не виконується), системи водопостачання, каналізації (без сан-тех приладів), опалення, електрозабезпечення. Адреса: АДРЕСА_9 , поверх: цоколь, підвал, загальна площа 55,5 кв.м. (підлягає уточненню за актами БТІ).

Згідно п.1.3 сторона 2 здійснює оплату грошових коштів по фіксованій на момент внесення чергового платежу вартості вимірної одиниці площі (з точністю до 0,01 кв.м.)

У п.2.4 сторони передбачили, що Сторона 1 у відповідності до розпорядження Київської міської державної адміністрації №1820 «Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» надає Стороні 2 документи, необхідні для оформлення права власності на Офіс в державних органах: акт про прийняття об`єкту в експлуатацію та перелік інвесторів; акт прийому-передачі офісу Стороні 2, технічний паспорт на офіс, виданий БТІ (після сплати за окремим рахунком). Документи надаються протягом 60 діб після здачі будинку в експлуатацію за актом державної комісії.

Публічне акціонерне товариство трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього видало Довідку №4/11-1 від 04.11.2010 громадянину ОСОБА_3 в тому, що станом на 04.11.2010 фактично внесені кошти 320750 грн, що відповідає 100 відсотковій оплаті. Відповідно договору інвестування у нерухомість та управління майном від 01.10.2010. Загальна площа офісного приміщення №109, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , складає 55,5 кв.м. з функціональним призначенням офіс (за технічним паспортом).

04.11.2010 Публічне акціонерне товариство трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього та громадянин ОСОБА_3 підписали Акт прийому-передачі офісного приміщення установнику, згідно якого забудовник згідно з Договором інвестування у нерухомість та управління майном від 01.10.1010 збудував та передав у власність, а установник прийняв офісне приміщення за адресою АДРЕСА_1 , приміщення №109. Загальна площа офісного приміщення №109 складає 55,5 кв.м. з функціональним призначенням офіс (за технічним паспортом).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.07.2016 державним реєстратором приватним нотаріусом Єгоровою Мариною Євгенівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ проведено державну реєстрацію права власності № 15460697: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 975430380000, об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення № 109, загальна площа (кв. м): 55,5, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 . Підстава виникнення права власності: Технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 26.01.2015, видавник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УТГ КОНСТРАКШН; Договір інвестування об`єкта нежитлового будівництва, серія та номер: б/н, виданий 01.10.2010, видавник: укладений між ПАТ трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього та гр. ОСОБА_3 ; Довідка, серія та номер: 4/11-1, виданий 04.11.2010, видавник: Публічне акціонерне товариство трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього; Акт прийому-передачі офісного приміщення установнику, серія та номер: б/н, виданий 04.11.2010, видавник: складений між Публічним акціонерним товариством трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього та гр. ОСОБА_3

01.06.2017 між гр. ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є та зареєстровано в реєстрі за №896.

Згідно п.1 даного Договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність нежитлове приміщення №109, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 55,50 кв.м.

Нежитлове приміщення, що відчужується належить продавцю на праві власності та право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. 13.07.2016, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. 01.06.2017, індексний номер довідки: 88598600, номер запису про право власності 15460697, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 975430380000 (п.2 Договору).

Відповідно до п.10 Договору за домовленістю сторін продаж нежитлового приміщення здійснено за 149710,00 грн, які покупець повністю сплатив продавцю до підписання цього договору.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.06.2017 державним реєстратором приватним нотаріусом Єгоровою Мариною Євгенівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ проведено державну реєстрацію права власності № 20712911, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 975430380000, об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення № 109, загальна площа (кв. м): 55,5, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 896, виданий 01.06.2017, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова М.Є.

01.12.2017 між гр. ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є та зареєстровано в реєстрі за №1644.

Згідно п.1 даного Договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність нежитлове приміщення №109, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 55,50 кв.м.

Нежитлове приміщення, що відчужується належить продавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є 01.06.2017 за реєстровим №896 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. 01.06.2017, індексний номер витягу: 88625631, номер запису про право власності 20712991, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 975430380000 (п.2 Договору).

Відповідно до п.10 Договору за домовленістю сторін продаж нежитлового приміщення здійснено за 149781,00 грн, які покупець повністю сплатив продавцю до підписання цього договору.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.12.2017 державним реєстратором приватним нотаріусом Єгоровою Мариною Євгенівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ проведено державну реєстрацію права власності № 23686246, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 975430380000, об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення № 109, загальна площа (кв. м): 55,5, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1644, виданий 01.12.2017, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова М.Є.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2018 державним реєстратором Комунального підприємства Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг Бойко Катериною Ігорівною зроблено запис щодо збільшення площі нежитлового приміщення № 109 з 55,5 кв.м до 125,5 кв. м. (індексний номер рішення 40441879).

Як вказує позивач у позовній заяві 27.05.2020 Головою Правління ОСББ «ОСББ в 16А» ОСОБА_5 було випадково помічено на веб сайті www.bn.ua оголошення із назвою - Продам помешкання 125кв.м на Воздвиженській вул. 16а, Воздвиженка, Київ, метро Контрактова площа. З метою встановлення дійсності факту продажу приміщення, Голова правління подзвонив по телефону, що розміщений на сайті оголошень та від імені потенційного покупця поцікавився чи дійсно продається підвал та чи є на нього документа. У відповідь співрозмовник повідомив, що пропозиція є актуальною та надіслав фотографії плану нежитлового приміщення № 109. При порівнянні із планом підвалу літери "А" будинку квартирного типу АДРЕСА_1 , виготовленим Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" на звернення ОСББ "ОСББ в 16А" від 10.04.2019 за № 1004/19-1400, стало зрозумілим, що приміщення № 109, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 , майже повністю перекриває підвал будинку (який є місцем загального користування) за виключенням електрощитової (5 кв.м). Аналогічне оголошення розміщене на веб-сайті https://kvartorg.com.

ОСББ "ОСББ в 16А" 05.06.2020 звернулось із запитом про надання інформації за вих. № 0506/20-940 до Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації".

Листом Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 24.06.2020 р. за № 062/14-6406 (И-2020) повідомлено, що в акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затвердженого розпорядженням Подільської РДА за № 89 від 31.01.2009 і зареєстрованого в ЩАБК у м. Києві за № 153-09 від 05.06.2009 зазначено, що в експлуатацію прийняті вбудовані офісні приміщення в будинку з поштовою адресою: вулиця Воздвиженська: 16-А, проектною площею 147,8 кв. м, а за технічним паспортом - 143,6 кв. м. Бюро не проводило технічну інвентаризацію допоміжних приміщень загальнобудинкового користування, які розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_6 . Бюро не замовлялась і не проводилась технічна інвентаризація підвального поверху зазначеного будинку.

07.07.2020 ОСББ "ОСББ в 16А" звернулось до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із запитом про надання інформації за вих. № 0707/20-1700.

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м Києві за дорученням Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.07.2020 № 40-11706 листом від 31.07.2020 за №10/26-2/3107/07 було вказано, що в Департаменті відсутня інформація щодо прийняття в експлуатацію об`єктів на АДРЕСА_1 , крім прийнятих в експлуатацію актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту зареєстрованого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 24.07.2008 № 226.

За змістом ч. 1 ст. 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

12.08.2017 установчими зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ В 16А" було прийнято рішення про створення ОСББ та затвердження Статуту.

За даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ в 16А" юридичну особу було зареєстровано 15.09.2017, номер запису: 1 071 102 0000 038959, ідентифікаційний код 41596112.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників і багатоквартирного будинку" Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Вважаючи, що права співвласників порушені, ОСББ "ОСББ в 16А" звернулося до суду зазначаючи, що порушення прав полягає у продажу третьою особою об`єкту нерухомості, якого не існує, та реєстрації права власності на неіснуюче приміщення на площах підвалу будинку АДРЕСА_6 , що є загальнобудинковою територією.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені та регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно ст. 1, 5, 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»:

багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Співвласники мають право, зокрема:

вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;

безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом.

Конституційний Суд України 02 березня 2004 року (справа № 1-2/2004) вирішив:

в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так:

Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

При прийнятті даного рішення Конституційний Суд України зазначив, що аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т.ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92), виключно законами України.

Рішенням від 09 листопада 2011 року (справа № 1-22/2011) Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року N 2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

При прийнятті даного рішення Конституційний Суд України виходив з того, що відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року N 2866-III спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їхній спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності.

Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб`єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру.

Правовим регулюванням відносин спільної сумісної власності в Україні визначаються особливості здійснення прав власників виходячи з її правового режиму і особливості полягають у різних формах реалізації відповідного права: при спільній сумісній власності - шляхом взаємного волевиявлення усіх співвласників, при спільній частковій власності - лише за волею власника відповідної частки, виділеної в натурі з майна, що є у спільній сумісній власності.

За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень частини другої статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011.

Так, в рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього".

Допоміжні приміщення, відповідно до частини другої статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містить частина друга статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

При вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відноситься вони до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17.

Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц.

Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Виходячи з такої презумпції та з урахуванням принципу змагальності сторін, позивач не повинен доводити статус спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідачі, які є їх набувачами, мають довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто, з самого початку, вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру (схожий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц).

При вирішенні даного спору та вирішенні питання наявності у Відповідачів повноважень на розпорядження спірними приміщеннями, ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме, встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як свідчать матеріали справи Розпорядженням Виконавчого органу Подільської районної у м. Києві ради (Подільська районна у м. Києві державна адміністрація) № 1034 Про затвердження акту державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом 1-ої черги забудови урочища "Гончарі-Кожум`яки" (IV-й; VI-й; ХІ-й пускові комплекси) від 27.06.2008 було затверджено акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом 1-ої черги забудови урочища "Гончарі-Кожум`яки", а саме житлових будинків по вул. Воздвиженській №№ 14, 16-А, АДРЕСА_10 (IV пусковий комплекс).

Згідно Додатку 2 до вищевказаного розпорядження серед переліку об`єктів житлово- цивільного призначення прийнятих в експлуатацію вказано, зокрема, будівництво 1-ої черги забудови урочища "Гончарі-Кожум`яки" (IV-й пусковий комплекс), а саме: житловий будинок по АДРЕСА_6 . Загальна площа будинку становить 520,0 кв.м, житлова площа квартир будинку становить 227,0 кв.м., кількість поверхів: 3 з підвалом + мансарда; кількість квартир 6, замовник: ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього; прийнято на баланс експлуатаційної організації TOB "Житлокомфорт".

Тобто будинок по вул. Воздвиженській 16-А був побудований вже з підвальним приміщенням, що також відображено на Плані та в Експлікації приміщень будинку квартирного типу по вул. вул. Воздвиженській 16-А.

Фактично укладення між Публічним акціонерним товариством трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього та гр. ОСОБА_3 спірного Договору інвестування об`єкта нежитлового будівництва від 01.10.2010 відбулося вже після прийняття будинку в експлуатацію і як свідчить текст вказаного договору він укладений фактично на проведення ремонтних робіт.

Укладаючи вказаний договір Публічне акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього не могло не знати, що підвальне приміщення фактично є допоміжним приміщенням, не має окремого входу, не будувалось як нежитлове приміщення в структурі багатоквартирного будинку.

Таким чином, враховуючи відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наявні в матеріалах справи письмові докази, можна дійти висновку про те, що спірне нежитлове приміщення, розташоване у підвалі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 фактично є місцем загального користування, є допоміжним приміщенням, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (власників квартир), підвищення їх життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням.

З матеріалів справи вбачається, що спірні приміщення первинно планувалися як допоміжні, вони не є ізольованими, оскільки не мають окремого входу з вулиці, належать до житлового фонду і не є самостійними об`єктами нерухомого майна. Матеріали справи не містять доказів того, що спірні приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення, зокрема проектної документації, акта введення в експлуатацію. Також відсутні в матеріалах справи і докази створення спірних приміщень шляхом нового будівництва або проведення реконструкції підвалів житлового будинку, їх перебудови у нежитлові приміщення на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування.

Судом також взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні документи, зокрема, акт про прийняття об`єкту в експлуатацію офісу та технічний паспорт на офіс, виданий БТІ, наявність яких передбачена Договором інвестування об`єкта нежитлового будівництва від 01.10.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього та гр. ОСОБА_3 .

В силу вказаних вище приписів Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спірні приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками входять до переліку допоміжних приміщень будинку та є призначеними для його обслуговування, спірні приміщення є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, а тому не можуть бути власністю відповідачів і як наслідок предметом спірних договорів.

Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Сама по собі правова природа добросовісності означає, що особа придбаваючи той чи інший актив, не знала, і проявивши розумну обачність, не могла знати про те, що актив є проблемним та існують права та претензії третіх осіб на нього.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів належать, в тому числі, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За положеннями частини 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні таких спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Так, статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також і відповідні положення ГПК України, що наводилися раніше кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Абзацом 2 частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №28/29-б-43/212-2012).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19 вказано на те, що особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

У межах даних правовідносин, враховуючи особливості правової природи спірних приміщень, позов про витребування майна може бути реалізований шляхом припинення права власності, внаслідок чого співвласники спільного майна багатоквартирного будинку матимуть змогу відновити та захистити право спільної сумісної власності на такі приміщення. (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2023 у справі №904/7257/21).

Враховуючи вищенаведені висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також наявні в матеріалах справи письмові докази, набуття відповідачами права власності на спірний об`єкт не можна вважати добросовісним, оскільки з моменту введення в експлуатацію багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 останній є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку і не міг бути предметом спірних договорів, як наслідок зміст спірних договорів є таким, що суперечить Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зокрема змісту ст. 4 6, а, отже, даний факт є підставою для визнання їх недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації прав власності є належним способом захисту, оскільки внаслідок задоволення заявлених позовних вимог буде припинено право власності на спірне майно всіх осіб, які були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власники нежитлового приміщення (окремого об`єкта нерухомого майна), та буде відновлення право спільної власності власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку на допоміжне приміщення багатоквартирного будинку підвал.

Оцінюючи доводи відповідача ОСОБА_1 , що він є добросовісним набувачем спірного нежитлового приміщення, оскільки набув право власності на законних підставах, суд вважає за необхідне вказати таке.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст.1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Судова практика ЄСПЛ констатує наявність порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у разі, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не був дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Суд враховує, що можливість втручання у право власності шляхом визнання недійсними правочинів передбачена відповідними ЦК України, підстави для такого визнання є доступними, чіткими, а наслідки їхнього застосування - передбачуваними для сторін правочинів.

Таке втручання переслідує легітимну мету захист права спільної власності власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку на допоміжне приміщення багатоквартирного будинку підвал.

За таких обставин, суд не вбачає підстав вважати відповідачів добросовісними набувачами, а даний позов таким, що не відповідає критерію пропорційності втручання у мирне володіння майном.

ОСОБА_1 , в свою чергу, має право захистити свої права шляхом звернення до ОСОБА_2 з вимогою про застосування правових наслідків недійсності правочину.

Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву від 27.10.2023 про застосування строків позовної давності, в обґрунтування якої заявник вказував, що ОСББ «ОСББ В16А» зареєстровано 15.09.2017, підставою реєстрації права власності за відповідачем нежитлового приміщення № 109 став договір купівлі-продажу, посвідчений 01.12.2017 і позивач знав про вчинення даного правочину. З позовом же звернувся лише 01.12.2020, тобто з порушенням строку позовної давності.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Як вказує Позивач, він довідався про зареєстроване право власності на спірне приміщення фактично з мережі інтернет, у зв`язку з розміщенням там відповідних оголошень щодо продажу спірного майна 27.05.2020.

Судом взято до уваги, що позивач не є стороною договору від 01.12.2017, доказів того, що про порушення прав співвласників багатоквартирного будинку внаслідок укладання спірного договору та здійснення державної реєстрації прав власності позивач дізнався (або міг дізнатися) раніше, аніж про це зазначено в позові, відповідачем суду не надано.

Позовна заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації була подана до Подільського районного суду міста Києва 01.12.2020, тобто в межах трирічного строку позовної давності, а тому позивач не пропустив строк позовної давності, у зв`язку із чим відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до частини 4 статті 267 ЦК.

Частинами 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.

Зокрема, позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , площею 55,5 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 975430380000, номер запису про право власності 23686246), а також скасування державної реєстрації змін щодо збільшення площі цього нерухомого майна з 55,5 м2 до 125,5 м2 не підлягають задоволенню, оскільки задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на це ж нерухоме майно з визначенням актуальних відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо площі приміщення, призведе до втрату чинності всіх інших записів щодо цього майна.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А 2130 грн 25 коп. судового збору; з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А 2130 грн 25 коп. судового збору; з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А 2130 грн 25 коп. судового збору, з Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього підлягає стягненню на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А 2130 грн 25 коп. судового збору.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір купівлі продажу від 01.12.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 01.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є та зареєстрований в реєстрі за № 1644.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , площею 125,5 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 975430380000, номер запису про право власності 23686246).

Визнати недійсним Договір купівлі продажу нежитлового приміщення від 01.06.2017, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 01.06.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є та зареєстрований в реєстрі за № 896.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , площею 55,5 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 975430380000, номер запису про право власності 20712991).

Визнати недійсним Договір інвестування об`єкта нежитлового будівництва від 01.10.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством Трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього та ОСОБА_3 .

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 ( АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) на нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , площею 55,5 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 975430380000, номер запису про право власності 15460697).

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 16А, код 41596112) 2130 грн 25 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 16А, код 41596112) 2130 грн 25 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 16А, код 41596112) 2130 грн 25 коп. судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 імені М.П.Загороднього (код 04012655, 17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Київська, 307) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ В 16А (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 16А, код 41596112) 2130 грн 25 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2024.

Суддя А.С.Сидоренко