Постанова

від 09.10.2024 по справі 440/5761/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 р.Справа № 440/5761/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2024, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/5761/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення вiд 07.02.2024 № 00017410705 та № 00017400705.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення вiд 07.02.2024 року № 00017410705.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення вiд 07.02.2024 року № 00017400705.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" (вул. Кісельова Володимира Капітана, 29, оф. 9, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 44763172 витрати зі сплати судового збору у розмірі 21706 (двадцять одну тисячу сімсот шість) гривні 02 (дві) копійки.

Відповідач, Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з даним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" здійснює свою господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі пальним. Позивач є платником ПДВ.

27.12.2023 на підставі Наказу ГУ ДПС у Одеській області № 10926-п від 22.12.2023 проведена фактична перевірка ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" на АЗС за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вулиця Перемоги, 15-Т.

За результатом проведення фактичної перевірки складено Акт від 04.01.2024 № 340/15/16/РРО/44763172, в якому констатовано порушення позивачем вимог пунктів 10, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: встановлено порушення порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації у встановленому порядку, а саме: бензин А-95 в кількості 2935 літрів, бензин автомобільний А-95 в кількості 5354 літрів, паливо дизельне в кількості |8594 літрів, газ скраплений в кількості 5052 літрів.

На підставі Акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми "ПС" від 07.02.2024 № 00017400705 про застосування до ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" штрафних санкцій в сумі 2040,00 грн та № 00017410705 про застосування до ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" штрафних санкцій в сумі 1447068,30 грн.

Не погодившись з позицією контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п.61.2 ст.61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до пп.191.1.14 п.191.1 ст.191 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Способом здійснення податкового контролю є перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений ст.80 Кодексу.

Згідно із п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з перелічених у даному пункті підстав.

Системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або масовими витратомірами;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Тобто, колегія суддів зазначає, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У даному випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального).

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 12.08.2021 по справі № 140/14625/20.

Згідно абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення, зокрема, копії наказу про проведення перевірки.

Судова колегія враховує, що правомірність проведення перевірки позивачем не ставиться під сумнів та не є спірним питанням у даній справі.

Стосовно висновків контролюючого органа про порушення позивачем вимог п. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 12 ч. 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки позивач надав контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарів (паливно-мастильних матеріалів), а саме товарно-транспортні накладні, а також інші документи, які не є первинними документами в розумінні вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не використовуються при здійсненні обліку товарних запасів, але передбачені нормами Інструкції № 281 та № 331, а саме: журнали обліку надходження газу вуглеводного скрапленого, нафтопродуктів, змінні денні звіти, а тому позивачем виконано вимоги чинного законодавства.

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкт господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Колегія суддів зазначає, що аналіз норм законодавства, яким регулюється облік, дає підстави для висновку, що ведення у встановленому законодавством порядку облік товарних запасів, що знаходяться на складах та/або на місцях їх реалізації здійснюється саме суб`єктом господарювання, а не складами та/або місцями реалізації.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансового звіту, визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство, зокрема, самостійно визначає облікову політику підприємства, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського обліку), звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписанні бухгалтерських документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, як податковим законодавством так і Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги щодо ведення обліку доходів і витрат, бухгалтерського обліку, складення та подання звітності саме до платника податків - об`єкта господарювання.

Порушення порядку обліку товарів полягає виключно в реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, про що зазначив Верховний Суд під час розгляду справ № 812/1508/17 (постанова від 03.04.2019) та № 806/2402/16 (постанова від 05.03.2019).

Висновки про порушення обліку пального можуть застосовуватись виключно у випадку реалізації необлікованого товару, без проведення розрахунків за нього через реєстратор розрахункових операції.

Судовим розглядом встановлено, що при здійсненні фактичної перевірки факту наявності у ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" необлікованого товару та його продажу без застосування реєстратора розрахункових операцій податковим органом не встановлено.

Судом встановлено, що акт фактичної перевірки не містить опису фактів та обставин, на підставі яких та яким чином податковим органом встановлено здійснення ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" реалізації пального, що необліковане, в тому числі без застосування реєстратора розрахункових операцій, а також не містить і доказів виявлення фактів та обставин здійснення реалізації необлікованого пального, в тому числі без застосування РРО.

Колегія суддів зауважує, що висновки контролюючого органу про виявлення необлікованого пального ґрунтуються виключно на ненаданні документів, однак яких саме документів, відмінних від таких первинних бухгалтерських документів як видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, що надавалися під час фактичної перевірки, та відсутність яких стала підставою для висновків контролюючого органа про допущення порушення порядку обліку пального, Акт фактичної перевірки не містить.

Як зазначаєпозивач, автозаправна станція за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Перемоги, 15-Т є лише торгівельною одиницею суб`єкта господарювання - місцем реалізації товарів. Документами, які є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, в тому числі обліку товарно-матеріальних цінностей, є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо. Ведення обліку ТМЦ здійснюється саме підприємством згідно з обліковою політикою, затвердженою по ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ", а не господарською одиницею, якою є АЗС за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вулиця Перемоги, 15-Т.

З урахуванням специфіки провадження діяльності з роздрібної торгівлі нафтопродуктами та з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496) затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі Інструкція №281).

Відповідно до положень пункту 1 Інструкції №281, її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно з підпунктом 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281, на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Підпунктом 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281 встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті автозаправної станції за формою №17-НП.

Згідно з пунктом 10.4 Інструкції № 281 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП. Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи обліковий залишок попередньої зміни), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показникам лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об`єм нафтопродуктів (фактичний залишок); роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам`яті; передають залишок готівки; перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.

У разі встановлення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі в границях відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 зміна передається і приймається за обліковим залишком нафтопродукту. Перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення фіксується у змінному звіті. У разі перевищення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі понад зазначених норм керівництво повинно вжити заходів щодо проведення позачергової інвентаризації. До встановлення обставин перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення обліковий залишок не корегується.

Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт, АЗС за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою №17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

Інструкцією визначено особливості оприбуткування нафтопродуктів, згідно з якою, як вже зазначалося, на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Відповідно до пп. 10.3.1.3 п. 10.3 Інструкції облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Колегія суддів зазначає, що особливості обліку нафтопродуктів на АЗС визначені в розділі 16 Інструкції.

Так, положеннями п. 16.1 Інструкції передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17- НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Відповідно до п. 16.2 Інструкції бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі № 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Враховуючи вимоги Інструкції, після оприбуткування нафтопродуктів дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1%. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище норм вбачається, що способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, з урахуванням реалізованого пального, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які оприбутковані в РРО на АЗС та фактичними залишками пального в резервуарах.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є виявлення надлишків пального при співставленні даних РРО із практичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах.

Крім того, вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватися методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією № 281, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до Інструкції № 332 від 03.06.2002 приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних та документів про якість паспортів) на СВГ. Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства. Інформація про кількість СВГ, що надійшов на підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за формою № 2-ГС і після здавання звіту матеріально відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за бухгалтерським обліком.

Судовим розглядом встановлено, що на АЗС за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Перемоги, 5-Т забезпечується ведення журналів та форм, а саме: при надходженні нафтопродуктів та ГВС на АЗС здійснюються необхідні записи в журналах про їх надходження, а інформація про рух нафтопродуктів та газу скрапленого при їх відпуску вносяться до форми 17-НП та 14-ГС.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на АЗС за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вулиця Перемоги, будинок 15-Т належним чином здійснюється оприбуткування паливно-мастильних матеріалів, скрапленого газу та облік їх руху у відповідності з вимогами чинного законодавства, тому числі Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 та Інструкцією про порядок приймання, зберігання та відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту № 332 від 03.06.2002.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що контролюючий орган під час здійсненні фактичної перевірки не встановив розбіжностей в кількості пального при здійсненні зняття фактичних залишків та згідно облікових даних АЗС. Посилання на виявлення надлишків та/або нестачі пального при знятті фактичних залишків у порівнянні з обліковими даними АЗС в Акті фактичної перевірки не міститься.

Як вбачається з матеріалів справи, акт фактичної перевірки містить висновки: "в ході перевірки встановлено не обліковане пальне, а саме бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 - 2935літрів, бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 - 5354 літрів, паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 - 18 594 літрів, газ нафтовий скраплений - 5052 літрів".

Однак колегія суддів звертає увагу, що ні обставин та порядку виявлення не облікованого пального, ні доказів виявлення не облікованого пального, ні обставин та доказів реалізації товарів, що необліковані, акт фактичної перевірки не містить, як не містить і будь-якої інформації щодо вартості пального (ціни реалізації), що є обов`язковим для застосування відповідальності у розмірі вартості необлікованого пального.

Висновки податкового органу про виявлення необлікованого пального не аргументуються та не обґрунтовуються, в тому числі і щодо обґрунтування вартості пального, який на думку контролюючого наявний з порушенням порядку обліку.

Колегія суддів зазначає, що дані про оприбуткування пального (нафтопродуктів та газу скрапленого) про його рух (реалізацію) наявні у податкового органу на підставі щоденних перших 2-звітів та щоденних довідок про фактичні залишки пального, в яких міститься інформація про надходження та оприбуткування пального та про його рух (реалізацію та шпики), які щоденно подаються на сервер податкового органу.

Судовим розглядом встановлено, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми "С" від 07.02.2024 № 00017410705 ГУ ДПС у Полтавській області застосовано до ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" штрафні санкції (згідно розрахунку штрафних санкцій), передбачені нормами статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення ч. 12 статті 3 цього ж Закону.

Як вже було зазначено вище, згідно зі ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, для суб`єктів господарювання до відповідальності згідно зі ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" належить встановити не лише наявність не облікованих товарів, а й їх реалізацію, що безпосередньо передбачено пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Колегія суддів зауважує, що відомостей щодо реалізації пального, що є обов`язковою умовою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які, на думку контролюючого органа не були обліковані, ні акт фактичної перевірки, ні податкове повідомлення-рішення не містять, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення форми "С" від 07.02.2024 року №00017410705 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, згідно розрахунку штрафних санкцій в графі "сума фінансової санкції" зазначено 1020,00 грн, однак безпосередньо у самому податковому повідомленні-рішенні форми "ПС" від 07.02.2024 року № 00017400705 зазначено штрафні санкції в розмірі 2040,00 гривень.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

В силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності своїх рішень належним чином не довів.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 по справі № 440/5761/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 14.10.2024 року