Постанова

від 10.10.2024 по справі 380/28957/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28957/23 пров. № А/857/16747/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року (головуючий суддя Костецький Н.В., м. Львів) у справі №380/28957/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тренд Агро Пак» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, про визнання протиправною та скасування картки, -

В С Т А Н О В И В:

08.12.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 22 вересня 2023 р. №UA209000/2023/000260/2; визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 22 вересня 2023 р. №UA209150/2023/000105, складену Львівською митницею.

Позов обґрунтовує тим, що ним вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились на митну територію України, а також усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості останніх. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару (за резервним методом). Вважає, що оскаржувані рішення та картка відмови є неправомірними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 22 вересня 2023 р. № UA209000/2023/000260/2. Визнано протиправною і скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 22 вересня 2023 р. № UA209150/2023/000105, складену Львівською митницею. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тренд Агро Пак» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судовий збір в сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., витрати на оплату послуг перекладача у розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Згідно рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000260/2 від 22.09.2023 року митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації, яка наявна безпосередньо у Львівській митниці щодо оформлення даних товарів. Митна декларація, яка слугувала джерелом, а саме МД №UA205050/2023/63410 від 19.09.2023, була оформлена митним органом, на момент прийняття рішення про коригування митної вартості посадова особа митниці мала повну інформацію щодо того, що: товар дійсно був увезений до України; митна вартість за відповідною митною декларацією не була в подальшому відкоригована; рішення про коригування митної вартості за даними партіями товарів не приймалися та, відповідно, до суду не оскаржувалися. Вказана декларація також містила конкретний опис товару та розпізнавальні особливості, якого стосується цінова інформація, а також інші обставини зовнішньоекономічної операції, зокрема такі як «Код товару», «Код країни походження» та інших характеристик товару, а також і часу імпорту. У зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, не наданням декларантом жодних додаткових документів, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару №UA209000/2023/000260/2 від 22.09.2023 відповідно до якого митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України». Апелянт вважає, що документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Тренд Агро Пак» не в повному обсязі, а складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Крім того, вважає, що стягнута судом першої інстанції з митниці сума витрат на правничу допомогу є явно завищеною, оскільки при ухваленні судового рішення, судом не в повній мірі враховано критерії визначені процесуальним законодавством. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

03.09.2024 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

15 травня 2023 року між JIANGXI OMAI TECHNOLOGY CO., LTD, Китай (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тренд Агро Пак», Україна (Покупець) був укладений зовнішньоекономічний Договір поставки №20230508.

Відповідно до п.1.1. Договору поставки №20230508 «Продавець постачає, а Покупець отримує та оплачує пакувальні матеріали, надалі іменовані «Товар» у кількості та за ціною, зазначеними в «Рахунку-проформі».

Згідно з п. 2.1 Договору поставки №20230508 «Умови відвантаження Товару - CIF (NINGBO (НІНГБО)), згідно Інкотермс 2010». Пунктом 3.1 Договору поставки №20230508 передбачено, що «Ціна Товару, що відвантажується згідно з цим Договором, визначається рахунком-проформою та/або комерційним рахунком-фактурою (Commercial invoice), що є невід`ємною частиною цього Договору. Кінцева кількість Товару вказується в Комерційному рахунку-фактурі, що є невід`ємною частиною цього Договору».

Відповідно до п. 4.3 Договору поставки №20230508 «умови оплати: за рахунком-проформою та/або комерційним рахунком-фактурою. Якщо в рахунку-проформі та/або комерційному рахунку-фактурі не зазначено умови оплати, умови оплати мають бути такими: Т/Т, рахунок-проформа передбачає, що 30% суми повинні бути використані в якості початкової оплати, а 0% остаточної оплати повинні бути сплачені протягом 15 днів після відправлення товару».

19 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тренд Агро Пак» подало до Львівської митниці електрону митну декларацію №23UA209150009463U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар, а саме: Готові текстильні вироби: мішки-сітки машинного в`язання, виготовлені з стрічкових поліетиленових (HDPE) ниток: мішок розміром 42*63 см колір PURPLE, 20г/шт, місткістю до 25 кг - 306000 шт., мішок розміром 42*63 см колір RED, 20г/шт, місткістю до 25 кг - 30000 шт., мішок розміром 42*63 см колір ORANGE, 20г/шт, місткістю до 25 кг - 78000 шт., мішок розміром 40*60 см колір PURPLE, 18г/шт, місткістю до 25 кг - 30000 шт., мішок розміром 50*80 см колір GREEN, 27г/шт, місткістю до 40 кг - 60000 шт., мішок розміром 45*75 см колір GREEN, 25г/шт, місткістю до 30 кг - 84000 шт., мішок розміром 50*72 см колір PURPLE, 26г/шт, місткістю до 25 кг - 26000 шт., мішок розміром 50*72 см колір ORANGE, 26г/шт, місткістю до 25 кг - 90000 шт. Призначені для пакування та зберігання, овочів, коренеплодів тощо.

Одночасно з митною декларацією декларантом були подані наступні документи: пакувальний лист (Packing list) № 20230508 від 20.07.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 20230508 від 20.07.2023; коносамент (Bill of lading) № EGLV143359134310 від 28.07.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 5190 від 15.09.2023; митна транзитна декларація в Польщі №23PL322080NS65D9Y7 від 13 вересня 2023 року; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №C23MA35HRMX30001 від 23.08.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №4 від 30 травня 2023 року на суму 12 566,16 USD; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №5 від 01 серпня 2023 року на суму 29 187,04 USD; рахунок Експедитора на оплату №ТР-0003156 від 18.09.2023; довідка Експедитора про транспортні витрати №18/09/2023 від 18.09.2023; страховий поліс №PYE202313019713E16009 від 28.07.2023; зовнішньоекономічний договір поставки №20230508 від 15.05.2023; договір №UA209160/2022/1023 про надання послуг по декларуванню товарів від 30 травня 2022 року; договір на транспортно-експедиторське обслуговування №26/06/23 від 26.06.2023 року; копія митної декларації країни відправлення №401620230000001186 від 24.07.2023.

Заявлена в декларації №23UA209150009463U8 митна вартість Товару становила 1626912,07 грн. та складалась з суми ціни Товару по ЗЕД-контракту у розмірі 41 753,20 USD, що по офіційному курсу НБУ (36,5686 грн. за 1 долар США) еквівалентно 1 526 856,07 грн., та вартості транспортних послуг у розмірі 100 056,00 грн. на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних Товарів, пов`язаних з їх транспортуванням з Гданська (Польща) до місця ввезення на митну територію України - Ягодина.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України митний орган виставив декларанту вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Декларантом на вимогу додатково надано наступні документи: експертний висновок Львівської торгово-промислової палати № 19-09/989 від 20.09.2023; проформа №20230508 від 17.05.2023; рахунок на оплату морського перевезення № 14325075 від 16.08.2023.

За результатами опрацювання наданих декларантом документів, 22.09.2023 року Львівською митницею ухвалено рішення №UA209000/2023/000260/2 про коригування митної вартості товарів, в графі 33 якого вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо складових ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо складових ціни, що була фактично сплачена. Під час розгляду документів було виявлено наступне:- Довідка про суми транспортних витрат підписана ТОВ Р-Транс., проте згідно гр.. 16 та 23 ЦМР перевезення здійснено RIO TRANS POLSKA. Інформація, що пояснює такі розбіжності відсутня. Згідно довідки про суми транспортних витрат вартість транспортних витрат на маршруті Гданськ-Ягодин склала 70 грн/км а на маршруті Ягодин-Львів 96 грн/км. Економічний розрахунок такого розподілу транспортних витрат відсутній. Наявний розподіл має безпосередній вплив на формування величини митної вартості,-Згідно п.2.1. Контракту умови поставки товару CIF Ningbo, КНР. Згідно інвойсу умови поставки CIF Гданськ, РП. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; рахунок- проформу (Проформу Інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларантом додатково надано рахунок на оплату морського перевезення у зашифрованому форматі без можливості його перегляду. У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., та відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA205050/2023/63410 від 19.09.2023.р„ рівень митної вартості становить 2,55 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, митний орган також видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.09.2023 №UA209150/2023/000105.

Вважаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Згідно з вимогами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Апеляційний суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає наступне.

26 червня 2023 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Р-ТРАНС» (Експедитор) був укладений Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №26/06/23 від 26.06.2023 року, відповідно до п.1.1. якого «…За цим Договором Експедитор за оплату та за рахунок Замовника надає Замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника (надалі іменованих «Вантажі»), в тому числі вантажів у контейнерах, а також збірних вантажів (надалі іменованих «Контейнери з вантажами») від місця зазначеного Замовником, до місця призначення різними видами транспорту за узгодженим із Замовником маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту…», «…Міжнародне перевезення вантажів Замовника, транспортне експедирування та організацію якого здійснює Експедитор у межах надання послуг, передбачених цим пунктом Договору, оформлюється міжнародним перевізним документом (коносамент (bill of lading) - у разі морського перевезення; міжнародна автомобільна накладна (CMR) - у разі автомобільного перевезення; авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) - у разі повітряного перевезення, залізнична накладна - у разі залізничного перевезення), мультимодальний коносамент (combined bill of lading) - у разі змішаного перевезення, а також іншими міжнародними перевізними документами, передбаченими міжнародними актами, а також чинним законодавством України. Такий міжнародний перевізний документ оформлюється фактичним перевізником, залученим Експедитором до міжнародного перевезення вантажів Замовника.».

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. договору «…При виконанні умов даного Договору щодо організації авіаперевезень, Експедитор діє як агент перевізника, але узгоджує з Замовником умови перевезення у заявках на перевезення. Асортименти, кількість/обсяг вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування та види транспорту, перевалки, зберігання, їх особливі умови, що вимагають більш докладної регламентації, умови фрахтування (букінгу), необхідність стафірування/розстафірування, а також спосіб доставки вантажів до місця призначення, інші умови перевезення, узгоджуються Сторонами в письмових заявках на перевезення, які являтимуться невід`ємною частиною цього Договору, а також можуть обумовлюватися сторонами в письмових інструкціях Замовника або в додаткових угодах, які є невід`ємними частинами цього договору».

Пунктом 4.2. вказаного договору визначено, що «…перелік і вартість послуг (винагорода Експедитора), а також витрати Експедитора, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації Замовником та здійснені та/або що мають бути здійснені на користь третіх осіб, вказуються в рахункам Експедитора окремо. Сумою договору є сума всіх виставлених Експедитором рахунків Замовнику. За згодою Сторін вартість та перелік послуг можуть фіксуватися також у додаткових письмових угодах (Додатках) до цього Договору, які будуть невід`ємною частиною договору».

Відповідно до виставленого Експедитором згідно Договору №26/06/23 рахунку на оплату №ТР-0003156 від 18.09.2023 р. вартість транспортних послуг Гданськ (Польща) - Ягодин (Україна) становить 100 056,00 грн. без ПДВ. Вартість транспортних послуг також підтверджується довідкою Експедитора про транспортні витрати № 18/09/2023 від 18.09.2023, відповідно до якої транспортно-експедиційне обслуговування вантажу (FCIU9252620) доставка автотранспортом WGM1490A/WGM94794, транспортні послуги до місця ввезення на митну територію України склали 100 056,00 грн. (52 596 грн. + 47 460 грн.): навантажувально-розвантажувальні роботи у порту Гданська 52 596 грн.; Гданськ (Польща) - Ягодин (Україна) складає 47 460 грн.

22 вересня 2023 року між Експедитором та позивачем був підписаний Акт №ТР-0003156 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.09.2023 р., відповідно до якого транспортні послуги Гданськ (Польща) - Ягодин (Україна) WGM1490A/WGM94794 склали 100 056,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість наданих Експедитором послуг становить 121 556,00 грн. без ПДВ. 26 вересня 2023 року позивач сплатив Експедитору за надані послуги 121 556,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №148 від 26.09.2023 р. на суму 121 556,00 грн.

Крім цього, між ТОВ «Р-Транс» (Замовник) та підприємством «RIO TRANS POLSKA Sp. z o.o.» (Перевізник) укладено договір міжнародного перевезення №12/02 від 12.02.2019, відповідно до п. 1 якого Замовник доручає, а Перевізник зобов`язується виконувати наступні послуги: 1.1. Вантажні перевезення автотранспортом у міжнародному сполученні; 1.2. Вантажні перевезення використовуючи морські, річкові судна (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів).

Заявлені в декларації №23UA209150009463U8 Товари Продавець (JIANGXI OMAI TECHNOLOGY CO., LTD, Китай) зобов`язаний був доставити на умовах CIF з НІНГБО (Китай) до м. Гданськ (Польща) морським транспортом.

З метою виконання умов договору №26/06/23 від 26.06.2023 та доставки Товарів автомобільним транспортом із м. Гданськ (Польща) до України, Експедитором ТОВ «Р-Транс» було залучено до такого перевезення підприємство «RIO TRANS POLSKA Sp. z o.o.» на підставі укладеного договору міжнародного перевезення №12/02 від 12.02.2019.

Відповідно до п. 2.1. зовнішньоекономічного договору поставки №20230508 від 15.05.2023, умови відвантаження Товару CIF NINGBO (НІНГБО), згідно Incoterms 2010.

Пунктом 3.1. вказаного договору визначено, що ціна Товару, що відвантажується згідно з цим Договором, визначається рахунком-проформою та/або комерційним рахунком-фактурою (Commercial invoice), що є невід`ємною частиною цього Договору. Кінцева кількість Товару вказується в Комерційному рахунку-фактурі, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем до митного органу документи, зокрема: рахунок-проформа (Commercial invoice) №20230508 від 17.05.2023, складений JIANGXI OMAI TECHNOLOGY CO., LTD, Китай, де вказано морські перевезення CIF Ningbo (Нінгбо) до Гданського морського порту; коносамент (Bill of landing) №143359134310 від 28.07.2023, де також зазначено, що порт відправки - Ningbo (Нінгбо) Китай, порт розвантаження та місце доставки Гданськ, що свідчать про те, що товар постачався на умовах CIF NINGBO (НІНГБО), а не CIF Гданськ, РП. При цьому, зазначені обставини не впливають на вартість задекларованого позивачем товару, оскільки ціна (вартість) товару визначена в рахунку-проформі (Commercial invoice) №20230508 від 17.05.2023.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленні та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З урахуванням наведеного, висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеним. При цьому, митний орган не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 22 вересня 2023 №UA209000/2023/000260/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2023/000105 є необґрунтованими та безпідставними, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо доводів апелянта в частині стягнутої судом першої інстанції з митниці на користь позивача суми витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн до матеріалів справи надано договір №13/11-2023 від 13.11.2023 року про надання правової допомоги, додаток №1 від 13.11.2023 до договору про надання правової допомоги, ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Серії ВС №1244716 від 27.11.2023 року, рахунок №1 від 13.11.2023 на оплату згідно договору №13/11-2023 на суму 20000,00 грн., платіжну інструкцію №202 від 14.11.2023 щодо сплати позивачем вартості наданої правової допомоги на суму 20000,00 грн. Крім того, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг перекладача у розмірі 2800,00 грн., позивачем надано акт приймання-передачі від 29.11.2023 наданих ФОП ОСОБА_1 позивачу послуг письмового перекладу документів із засвідченням печаткою агенції, рахунок-фактура №602/11/23 від 23.11.2023 за послуги перекладу на суму 2800,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Таким чином, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача загальну суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн та витрат на оплату послуг перекладача у розмірі 2800,00 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 380/28957/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний