Постанова

від 11.10.2024 по справі 460/5351/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/5351/24 пров. № А/857/18972/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівІщук Л.П.,

Сеника Р.П.

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року (головуючий суддя Дорошенко Н.О.) ухвалену в м. Рівне у справі № 460/5351/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В :

21.05.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації, в якому просив: визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Сарненської районного державної адміністрації у постановці на облік, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ за період з 17.07.2018; зобов`язати Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації постановити ОСОБА_1 на облік в Управлінні соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації як отримувача щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 17.07.2018.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій в частині позовних вимог за період з 17.07.2018 по 16.11.2023 - повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 року та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позиція суду суперечить чинному законодавству, практиці Європейського Суду з прав людини та є дискримінаційною. Як зазначив скаржник, якщо вважати, що позивачем при зверненні до суду з позовом про зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу пропущено тримісячний строк звернення до суду, то сторони ставляться в нерівне становище, оскільки для відповідача в такому випадку є допустимим порушувати строк невиплати допомоги протягом тривалого періоду часу та не нести за це жодних негативних наслідків, а позивач, натомість, має кожні шість місяців відслідковувати правомірність дій відповідача щодо виплати позивачу допомоги, а у випадку невиплати такої у порядку та в строки відповідно до законодавства подавати кожні шість місяців позов до відповідача про виплату такої допомоги. Скаржник стверджує, що у вказаний вище спосіб на позивача покладається надмірний тягар щодо захисту свого порушеного права з боку відповідача.

Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Так, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 169 КАС України).

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду, надано десятиденний строк для усунення недоліків.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. В ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 118 КАС України процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 120 КАС України закріплено правила обчислення процесуального строку, а саме: перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

При цьому, згідно з положеннями частини 5 статті 169 КАС України для повернення позовної заяви і доданих до неї документів законодавець визначає строк не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що повертаючи позовну заяву у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суддя повинен, дотримуючись правил обчислення процесуальних строків, пересвідчитись, що вжив вичерпні заходи для належного виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху, та врахував всі обставини, насамперед, дату отримання позивачем копії такої ухвали.

Оскільки ухвала про залишення позову без руху відповідно до частини 1 статті 241 КАС України є судовим рішенням, питання вручення судових рішень врегульоване статтею 251 КАС України відповідно до положень частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Частиною 6 статті 251 КАС України встановлено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи (поштового конверта) вбачається, що копію ухвали судді Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року про залишення позовної заяви без руху скеровано на адресу: АДРЕСА_1 .

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно трекінгу відправлень Укрпошти, що відображений на конверті, в якому надсилалась ухвала суду, така скерована на адресу: 34521, с. Тріскині, Україна. А згідно трекінгу її відправлення, вказаний конверт «Повернено відправнику Відсутність адресата за вказаною адресою».

В матеріалах справи наявне ж рекомендоване повідомлення та Довідкою Ф-20 з відміткою «Повертається. Адресат відсутній за вказаною адресою».

Докази отримання копії вказаної ухвали позивачем та/чи ознайомлення зі змістом такої в приміщенні суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні.

Отже, відомості, наявні у матеріалах справи, не дають суду апеляційної інстанції обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення позивача у судовій справі щодо поінформованість про постановлену ухвалу від 24.05.2024, та не встановлюють факту вручення копії такої позивачу, що відповідно мало б слугувати початком перебігу процесуального строку для усунення відповідних недоліків позовної заяви.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», у якій ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

За встановлених обставин, враховуючи норми КАС України, а також практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що направлення ухвали суду першої інстанції за неналежною адресою, що підтверджується відомостями згідно трекінгу відправлень Укрпошта, відмінної від фактичної адреси позивача, яка зазначена у позовній заяві, вказує на необізнаність позивача щодо існування такої ухвали та, як наслідок, відсутність у нього можливості виконати таку ухвалу суду шляхом усунення недоліків позовної заяви, визначених у ній у встановлений судом строк.

Беручи до уваги не вжиття судом першої інстанції всіх можливих заходів щодо повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви як передчасної та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Іншим аргументам апеляційної скарги суд апеляційної інстанції з підстав викладених вище, оцінку не надає.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 320 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241, 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року про повернення позовної заяви в часті позовних вимог за період з 17.07.2018 по 16.11.2023 у справі № 460/5351/24 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук Р. П. Сеник