Ухвала

від 25.09.2024 по справі 757/23290/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурор - ОСОБА_5

представника власника майна - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на нерухоме майно з забороною розпорядження вказаним майном та проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій уповноваженими особами та органами, а саме на:

1) квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2512760780000), загальною площею 37,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час;

2) квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2441633580000), загальною площею 51,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час;

3) квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2032731180000), загальною площею 51,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час;

4) квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 461813632108), загальною площею 68,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час;

5) земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 257719532108) площею 0, 0538 га, кадастровий номер 3210800000:01:079:0198, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яка зареєстрована на праві спільної часткової власності з розміром частки 1/3 за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час;

6) земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 55580671206) площею 3,2332 га, кадастровий номер 7120655100:02:001:0732, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , яка зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з розміром частки 1/3, незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року в частині арешту майна, а саме квартири (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2441633580000), загальною площею 51,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час, постановити нову ухвалу, якою відмовити в арешті вказаного майна.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відтак ухвала підлягає скасуванню.

Зазначає про те, 23.08.2022 ОСОБА_7 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , про визнання правочину неукладеним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання договору іпотеки недійсним та скасування рішень і записів про державну реєстрацію прав.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.07.2023 позов задоволено частково.

В своєму рішенні у цивільному провадженні суд зазначив, що позивачем доведено, що він згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом 11-ї Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 09.12.2003 та зареєстрованим в реєстрі за №2Н-2585, яке 15.01.2004 було зареєстровано в Київському БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за № 1512, отримав у власність в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 квартиру за АДРЕСА_7 .

Також, висновком експертів за результатами проведення почеркознавчої експертизи доведено, що ОСОБА_7 , не укладав і не підписував із відповідачем ОСОБА_8 договір купівлі-продажу вказаного майна.

Свідоцтво про право власності на квартиру, яке було надано для оформлення договору купівлі-продажу, є підробленим.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.02.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Крім того, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.08.2022 було частково задоволено клопотання ОСОБА_7 про забезпечення позову та накладено решт на цю квартирну.

Заходи забезпечення позову по цивільній справі не скасовувались та продовжують діяти до цього часу.

Окрім цього, слідчим суддею не прийнято до уваги те, що вказана квартира визнана речовим доказом постановою прокурора від 18.08.2022, а з клопотанням до суду прокурор звернувся лише в травні 2024.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, копія рішення слідчого судді отримана представником лише 19.08.2024, відтак строк на апеляційне оскарження, відповідно до приписів ч. 3 ст. 395 КПК України, апелянтом не пропущений.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність ухвали слідчого судді та необхідності залишення її без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів, прокурорами Офісу Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42022102050000133 від 15.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

22.05.2024прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт нерухомого майна з забороною розпорядження вказаним майном та проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій уповноваженими особами та органами, а саме на:

1) квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2512760780000), загальною площею 37,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час;

2) квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2441633580000), загальною площею 51,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час;

3) квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2032731180000), загальною площею 51,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час;

4) квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 461813632108), загальною площею 68,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час;

5) земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 257719532108) площею 0, 0538 га, кадастровий номер 3210800000:01:079:0198, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яка зареєстрована на праві спільної часткової власності з розміром частки 1/3 за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час;

6) земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 55580671206) площею 3,2332 га, кадастровий номер 7120655100:02:001:0732, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , яка зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з розміром частки 1/3, незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час, з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого, прокурора та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

За об`єктивним переконанням колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не доведеними, а тому такими, які не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 в частині арешту майна, а саме квартири (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2441633580000), загальною площею 51,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від того за ким вона зареєстрована на даний час, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/5841/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 757/23290/24-к

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_13

Доповідач: ОСОБА_1