Постанова

від 03.10.2024 по справі 760/19523/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 760/19523/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13002/2024Головуючий у суді першої інстанції - Коробенко С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Ламбуцька Т.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Шумської Н.І. ,

представників відповідача Мосійчук А.П. , Гадашової А.С. , Снігур Ю.В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року та на додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" про визнання незаконним та скасування наказу від 19.07.2023 за № 85-ВК «Про застосування дисциплінарного стягнення», згідно з пунктом 1 якого оголошено догану ОСОБА_1 , заступнику начальника Центру наукових досліджень комплексних транспортних проблем, за порушення трудової дисципліни.

В обгрунтування позовних вимог вказував, що він перебуває в трудових відносинах з Державним підприємством «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут», працює на посаді заступника начальника Центру наукових досліджень комплексних транспортних проблем.

Зазначав, що підставою вказаного наказу зазначено: акт Комісії з проведення службового розслідування інформації про порушення академічної доброчесності у докторській дисертації ОСОБА_6 від 20.06.2023 в частині, що стосується опису неетичної поведінки ОСОБА_7 в ході проведення службового розслідування.

Разом з тим, ОСОБА_1 вважав вказаний наказ незаконним, виданим з порушенням норм Кодексу законів про працю України, законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про запобігання корупції», та без достатніх на те підстав, оскільки стягнення застосовано за відсутності складу дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 , відповідачем порушені встановлені правила та порядок застосування дисциплінарного стягнення виходячи з наступного.

Зокрема, наказ № 85-ВК , на думку Позивача, порушує:

- статті 147-149 КЗпП України. Преамбула наказу № 85-ВК містить набір пунктів організаційно-розпорядчих актів ДП «ДержавтотрансНДІпроект», та не містить визначення, який саме дисциплінарний проступок вчинив Позивач, в наказі не зазначено конкретні обставини, за яких вчинено проступок, зокрема, в чому саме проявилося порушення трудової дисципліни, що стало приводом до застосування догани до Позивача; в наказі не зазначено дату та обставини вчинення дисциплінарного проступку, не міститься фактичних та конкретних даних щодо причин накладення дисциплінарного стягнення, загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни Позивачем, не міститься посилань на конкретні обставини вчинення порушення трудової дисципліни, а також неналежне чи невиконання Позивачем своїх посадових обов`язків. Позивач вважає, що немає можливості встановити з тексту наказу час вчинення порушення, ступень тяжкості вчиненого проступку, заподіяної шкоди; недодержання Відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення свідчить про формальний підхід до процедури накладення дисциплінарного стягнення, визначеної законом;

- частину другу статті 252 КЗпП України, частину другу статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки винесенню догани мала передувати згода виборного профспілкового органу, членом якого є ОСОБА_1 ;

- частину першу статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції», статтю 2-1 КЗпП України, оскільки Позивач вважає, що набув статус викривача та здобув імунітет, передбачений Законом України «Про запобігання корупції», через те, що 30.03.2023 повідомив НАЗК про правопорушення, пов`язані з корупцією, вчинені директором ДП «ДержавтотрансНДІпроект» В.М. Горицьким. Позивач вважає, що Відповідач застосував до нього як до викривача, негативні заходи впливу у вигляді притягнення до дисциплінарної відповідальності - оголошення догани, чим порушив вимоги частини першої статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції», статті 2-1 КЗпП України.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24.04.2024 позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» від 19.07.2023 за №85-ВК про застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Стягнуто з Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 гривень (т. 2, а.с. 36-44).

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.07.2024 стягнуто з Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» на користь ОСОБА_1 компенсацію понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 гривень (т. 2, а.с. 82-84).

В апеляційній скарзі на рішення відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що відповідач у наказі від 19.07.2023 за № 85-ВК про застосування дисциплінарного стягнення конкретно зазначив, в чому полягає порушення трудової дисципліни позивачем, вказав на фактичні обставини, коли вони мали місце бути, конкретні дії позивача щодо порушення посадових обов`язків, які стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

При цьому, зазначає, що вказаний наказ містить нормативні посилання на найменування, пункти та підпункти внутрішньо-розпорядчих документів, які порушив позивач та на підставі яких його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Також вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог в частині дослідження Акту службового розслідування від 20.06.2023 та наказу від 28.03.2023 за № 30, не взявши до уваги те, що ані Акт, ані наказ не є предметом цього спору (т. 2, а.с. 87-95).

В апеляційній скарзі на додаткове рішення відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції об`єктивно не досліджено та не встановлено принцип співмірності, який суттєво може вплинути на розмір витрат на правничу допомогу, що випливає із складності справи та фактично наданим обсягом юридичної допомоги представником позивача.

При цьому, судом першої інстанції не встановлено фактичне отримання коштів представником позивача від самого позивача (т. 2, а.с. 109-116).

Представники відповідача у судовому засіданні апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити.

Позивач та його представник у судовому засіданні щодо задоволення апеляційних скарг заперечували, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з Державним підприємством «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут», працює на посаді заступника начальника Центру наукових досліджень комплексних транспортних проблем.

Наказом Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» від 19.07.2023 за № 85-ВК «Про застосування дисциплінарного стягнення», ОСОБА_1 , заступнику начальника Центру наукових досліджень комплексних транспортних проблем, було оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Підставою наказу зазначено: акт Комісії з проведення службового розслідування інформації про порушення академічної доброчесності у докторській дисертації ОСОБА_8 від 20.06.2023 в частині, що стосується опису неетичної поведінки ОСОБА_1 в ході проведення службового розслідування.

З копії акту вбачається, що « ОСОБА_1 неналежно виконує обов`язки в частині виконання пп.3.4, 4.15 Посадової інструкції, за що передбачено відповідальність відповідно до пп. 7.1, 7.2, 7.5 недотримання Кодексу поведінки та етичних норм для працівників ДП «ДержавтотрансНДІпроект», та виконання наказу ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 28.03.2023 № 30 «Про проведення службового розслідування інформації про порушення академічної доброчесності у докторській дисертації ОСОБА_8 » (пункт 4); Комісія рекомендує «розглянути питання щодо вжиття відносно ОСОБА_1 передбачених законодавством заходів з метою виховної роботи та доведення в такий спосіб до колективу ДП «ДержавтотрансНДІпроект», що виявлені порушення, зокрема Кодексу поведінки та етичних норм для працівників ДП «ДержавтотрансНДІпроект» є неприйнятними» (пункт 6).

Із листа начальника Управління персоналом В.Чернухи від 18.07.2023 вбачається, що начальник відділу кадрів просила ОСОБА_1 надати до 15:00 19.07.2023 пояснення з приводу підстав та обставин за яких він не з`явився на засідання Комісії з проведення службового розслідування інформації про порушення академічної доброчесності у докторській дисертації ОСОБА_8 , що утворена наказом ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 28.03.2023 № 30, а щодо підстав та обставин, за яких він вчиняв дії/бездіяльність, що не сприяли спростуванню звинувачень на адресу ДП «ДержавтотрансНДІпроект» під час проведення вищезазначеного службового розслідування та мали негативний вплив на репутацію та імідж ДП «ДержавтотрансНДІпроект».

Із службової записки ОСОБА_1 від 19.07.2023, якою він відповів на зазначений вище лист начальника кадрів вбачається, що він вважає наказ від 28 березня 2023 року № 30 «Про проведення службового розслідування інформації про порушення академічної доброчесності у докторській дисертації ОСОБА_8 » виданим за межами повноважень ДП «ДержавтотрансНДІпроект».

Судом також встановлено, що позивач звертався з повідомленням від викривача до НАЗК 31.03.2023 та із заявою до Мінінфраструктури 03.04.2023 про перевищення директором державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний та проектний інститут» ОСОБА_10 своїх службових повноважень. Мінінфраструктури наказом від 22 вересня 2023 р. № 850 «Про проведення службового розслідування» утворено Комісію, яка скала Акт службового розслідування стосовно директора державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний та проектний інститут» ОСОБА_10 від 20.11.2023.

Так, згідно статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 43 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері виконання найманої праці вона полягає в обов`язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні дії та нести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового законодавства.

Дисциплінарна відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, має примусовий характер. Він полягає в тому, що стосовно працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, роботодавцем можуть уживатися заходи примусового впливу, примусова санкція, яка спричиняє для порушника певні негативні наслідки.

Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до деяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов`язки, зазначено у статті 147 КЗпП України.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог ст. 148 КЗпП України, застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто, наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

Отже, законодавством передбачено, що підставою застосування дисциплінарного стягнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 569/9812/16-ц та у справі № 592/1551/16-ц від 27.03.2019 року.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

При розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи дотримані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Крім того, як зазначив Верховий Суд у своїй постанові від 22.07.2020, саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів вчинення працівником дисциплінарного проступку. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлену вину як одну із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівники працівника не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин або з необережності.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 18.03.2021 року по справі №219/2474/19 зазначив, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто орган, правомочний застосовувати дисциплінарні стягнення повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, нормативного правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що ним був дотриманий порядок застосування дисциплінарного стягнення, передбачений ст. 149 КЗпП України, а наказ № 85-ВК від 19.07.2023 "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким позивачу оголошено догану, є законним та обгрунтованим.

Однак, будь-яких належних та допустимих доказів, як б підтверджували факт невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх трудових обов`язків, які б прямо вказували на достатність підстав для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, матеріали справи не містять.

Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, спірний наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не містить чіткого формулювання суті і обставин проступків, допущених позивачем, у тому числі, коли вони мали місце, достатніх даних про конкретні винні дії позивача щодо порушення посадових обов`язків, які б могли бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності і оголошення догани. У спірному наказі не вказано час, день і за яких обставин позивач вчинив проступок і який саме проступок вчинив позивач.

Саме по собі посилання в оскаржуваному наказі на положення нормативних документів, на чому наголошує апелянт в обгрунтування незаконності оскаржуваного рішення, не може бути належним доказом щодо вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

У свою чергу, оголошення позивачу догани без встановлення його вини та наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов`язків, без наведення суті порушення трудової дисципліни та невиконання посадових обов`язків суперечить вимогам ст. 147 КЗпП України.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належним та допустимими доказами фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку, та, як наслідок, не мав достатніх правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог в частині дослідження Акту службового розслідування від 20.06.2023 та наказу від 28.03.2023 за № 30, колегія суддів вважає безпідставними, адже суд першої інстанції жодним чином не вирішував питання про законність цих документів, а лише розглядав акт як підставу, що слугувала виданню наказу, який оскаржується позивачем.

Інші доводи апеляційної скарги, з огляду на встановлені обставини справи, жодним чином не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про допущення відповідачем порушень трудового законодавства при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності та наявність правових підстав для скасування оскаржуваного наказу.

Вирішуючи апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення суду у даній справі щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, до закінчення розгляду справи у судовому засіданні представником позивача заявлено про свій намір протягом п`яти днів подати докази остаточно понесених витрат на правничу допомогу.

26.04.2024 до суду першої інстанції надійшло клопотання представника позивача про стягнення на користь позивача з відповідача понесених витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 45752,00 гривень.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Шумською Н.І. (Адвокат) було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги від 18.07.2023 (Договір).

Відповідно до п. 4.1 Договору за послуги надані адвокатом Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 40 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений станом на 01 січня кожного поточного року, в якому адвокатом надавалися послуги правової допомоги, за годину його роботи на підставі підписаного сторонами акту про надані послуги на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з актом про надані послуги від 24.04.2024 сторонами затверджений перелік наданих адвокатом послуг, пов`язаних з наданням правничої допомоги в даній справі, згідно з яким загальна їх вартість становить 45752,00 гривень (42 години витраченого часу).

У свою чергу, представником відповідача було подано заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, мотивоване, у тому числі, тим, що позивачем не доведено співмірності витрат на правничу допомогу, а самі витрати істотно перевищують суму, заявлену в попередньому (орієнтовному розрахунку).

Так, згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу.

Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019 року), в яких, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, врахувавши категорію справи, її складність, кількість судових засідань, обсяги матеріалів справи, а також те, що у позовній заяві, поданій до суду в серпні 2023 року, позивачем зазначені очікувані витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн., що втричі менше, ніж заявлено позивачем до стягнення за результатами розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про зменшення заявлених до стягнення витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правової допомоги в сумі 25000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного додаткового рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом додаткового рішення.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення та додаткового рішення суду - без змін.

Також, оскільки колегія суддів дійшла до висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг відповідача, з останнього на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6056 грн. 00 коп., понесення яких позивачем підтверджується доданими до матеріалів справи квитанцією до прибуткового ордеру від 28.09.2024 за № 3, детальним описом наданих послуг від 28.09.2024 та витягом з договору № 4/18/07/23 від 18.07.2023.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" - залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства`Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення - залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства`Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" (код ЄДРПОУ 01527695, місцезнаходження: м. Київ, пр-т Берестейський, 57) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 15 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова