Рішення

від 07.10.2024 по справі 243/5478/23

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єд. унік. № 243/5479/23

Провадження № 2/243/322/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2024 м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Воронкова Д.В.,

за участю секретаря Каліберди А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, діючи на підставі наказу голови № 29 «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10.05.2022 цивільну справу за позовом керівника Слов`янської окружної прокуратури, який діє в інтересах Святогірськоі міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої виконує Святогірська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла вказана позовна заява, яка обґрунтована тим, що Слов`янською окружною прокуратурою під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42021052720000037 від 12.11.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, виявлено факт порушення вимог Земельного кодексу України при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області протягом 2020 у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Так, наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 31.08.2020 №208-УБД ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Хрестищенської сільської ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів площею 2,0 га, в тому числі пасовища площею 2,0 га та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1424282400:04:000:0645. На підставі вказаного наказу, 05.10.2020 державним реєстратором Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І.О. зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (номер запису про право власності №38544076). Водночас, вказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 31.08.2020 №208-УБД винесено з порушенням норм земельного законодавства та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка, яка передана за вказаним наказом ОСОБА_1 , поверненню на користь держави з наступних підстав.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на підставі рішення Тетіївської міської ради № 911-32-VII від 01.07.2020 отримав безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 3224686600:02:014:0031) для ведення особистого селянського господарства на території Тетіївської міської ради Стадницького старостинського округу. 13.07.2020 державним реєстратором за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану ділянку. В подальшому, ОСОБА_1 земельну ділянку відчужив на підставі договору купівлі - продажу № 1-1285. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки з кадастровим номером 1424282400:04:000:0645 використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (рішення Тетіївської міської ради № 911-32-VII від 01.07.2020). Так дії ОСОБА_1 призвели до вибуття з державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1424282400:04:000:0645.

В силу викладених вище обставин спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь Святогірської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України проводиться один раз по кожному виду використання. Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, а саме - для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

З огляду на те, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області підлягає визнанню недійсним, то відсутні правові підстави для збереження цієї земельної ділянки у ОСОБА_1 .

Самостійний позов про визнання незаконним та скасування Наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не виконує в повній мірі функції захисту державних інтересів, що вказує на необхідність витребування майна від нового власника.

На час вибуття земельної ділянки з державної власності (31.08.2020) уповноваженим органом нею розпоряджатися виступало ГУ Держгеокадастру у Донецькій області. У подальшому, відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення систем управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, який передбачає, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, крім переліку встановлених земель. Таким чином, з 27.05.2021 уповноваженим державною органом на розпорядження земельною ділянкою 1424282400:04:000:0645 є відповідна міська рада, на території якої перебуває земельна ділянка. Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України № 721-р від 12 червня 2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» територія Хрестищенської сільської ради Слов`янського району увійшла Святогірської територіальної громади Краматорського району Донецької області.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд визнати недійним наказ ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 31.08.2020 №208-УБД; витребувати у ОСОБА_1 на користь власника земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 1424282400:04:000:0645; стягнути з ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368 грн.

Ухвалою суду від 09.10.2023 було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим № 1424282400:04:000:0645.

Представник керівника Слов`янської окружної прокуратури в судовому засіданні участі не приймав, надіслав лист про розгляд справи за його відсутності , просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Святогірської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої виконує Святогірська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та спосіб розгляду справи, в судове засідання не з`явився, відомостей про причину неявки не повідомив.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та спосіб розгляду справи, в судовому засіданні участі не приймав, надіслав відзив, в якому зазначив про розгляд справи без її участі. Також вказав, що на підставі наказу Головного управління від 31.08.2020 №208-УБД ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Хрестищенської сільської ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1424282400:04:000:0645. Відповідно до п.«б» ч.1 ст.121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у чітко визначених розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0000 га. Водночас основним нормативно-правовим актом земельного законодавства України передбачено право громадянина приватизувати безоплатно лише одну земельну ділянку площею до 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. Всупереч зазначеному, ОСОБА_1 двічі звернувся до органу уповноважено з розпорядження земельними ділянками з клопотанням щодо відведення йому безоплатно у власність земельної ділянки. Він приховав той факт, що раніше ним вже було отримано безоплатно у власність іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Головне управління не наділене функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Крім того, не встановлений обов`язок ведення та моніторингу осіб, які реалізували право безоплатної приватизації земельних ділянок, тому вважає, що наказ Головного управління від 31.08.2020 №208-УБД винесено без порушень норм земельного законодавства та визнанню недійсним не підлягає. Також вказує, що наказ Головного управління про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки вичерпав свою дію фактом його виконання, результатом якого є реєстрація речового права на нерухоме майно. Також вказує, що прокурор пред`явив вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління, відповідачем зазначив Головне управління. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державною (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління), проте позивач і відповідач не можуть збігатись, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. Враховуючи вищезазначене, зазначає, що є неналежним відповідачем по справі, що суперечить законодавству і заявлені позовні вимоги прокурором до Головного управління є безпідставні.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та спосіб розгляду справи шляхом публікації оголошень про виклик до суду на офіційному веб-сайті Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, в судовому засіданні участі не приймав, про причини неявки суду не повідомив, відзиву стосовно заявлених позовних вимог на адресу суду не надходило.

Суд, розглянувши подані учасниками справи документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02.03.2020 ОСОБА_1 було подано клопотання до Тетіївської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Стадницького старостинського округу площею 2,0000 га, з кадастровим номером 3224686600:02:014:0031.

Рішенням Тетіївської міської ради № 911-32-VII від 01.07.2020 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3224686600:02:014:0031).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 281084374 від 25.10.2021 слідує, що ОСОБА_1 13.07.2020 зареєстрував право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3224686600:02:014:0031.

07.08.2020 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом районної державної нотаріальної контори Київської області Бурлаченко О.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №1-1285, передав у власність (продав) ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3224686600:02:014:0031, що розташована за адресою: Київська область, Тетіївський район, на території Стадницької сільської ради.

Крім того, 15.06.2020 ОСОБА_1 було подано клопотання, яке зареєстровано у Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області 15.06.2020 за № 3-3794/0/36-20 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Хрестищенської сільської ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів загальною площею 2,0000 га, в тому числі пасовище 2,0000 га з кадастровим номером 1424282400:04:000:0645.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 31.08.2020 №208-УБД ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та повторно надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 1424282400:04:000:0645).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 334874449 від 07.06.2023 слідує, що ОСОБА_1 05.10.2020 року зареєстрував право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1424282400:04:000:0645.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформованого 01.09.2023 слідує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1424282400:04:000:0645 становить 8088,02 грн.

Під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42021052720000037, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 12.11.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, виявлено факт порушення вимог Земельного кодексу України при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Листом Святогірської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 1470/01.01-12 від 09.08.2023 повідомлено Слов`янську окружну прокуратуру Донецької області, що рада не заперечує проти представництва Слов`янською окружною прокуратурою Донецької області інтересів Святогірської міської військової адміністрації в суді із зазначеним позовом , самостійно із зазначеним позовом не звертались та звертатись до суду в подальшому наміру не мають.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У частинах 1, 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Наведеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також згідно з ч.5 ст. 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Системне тлумачення ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу зробити висновок про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, а іншою - відсутність такого органу.

Згідно зі статтею 80 ЗК України право власності на землі державної власності належать державі, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Такими органами є, зокрема, територіальні органи Держгеокадастру

Прийнятий ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказ 31.08.2020 №208-УБД, на підставі якого ОСОБА_1 отримав у власність спірну земельну ділянку, не може оцінюватися як реалізація волі власника цієї земельної ділянки - держави на вибуття із її володіння. Воля держави як власника земель може виражатися виключно в таких діях органів державної влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної, комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересові не відповідає.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельної ділянки у державну власність, що незаперечно становить суспільний інтерес.

У разі відсутності органу або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень.

Сам факт незвернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, прокурор наділений повноваженнями на підписання такої позовної заяви, подання її до суду та ведення справи в суді, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) та від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б»).

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в»).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Отже, набуваючи у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності, а тому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області допустило порушення вимог земельного законодавства, неправомірно видавши наказ від 31.08.2020 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1 з кадастровим номером 1424282400:04:000:0645, а тому, цей наказ є незаконним.

При вирішенні позовних вимог щодо витребування спірної ділянки суд враховує наступне.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Так, за змістом ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Нормами глави 29 ЦК України передбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Засади захисту права власності, зокрема, передбачають право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, зокрема, якщо воно вибуло з володіння власників не з їхньої волі.

При цьому, ст. 346 ЦПК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України (пункт 21 постанови Пленуму ВССУ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 7 лютого 2014 року).

Отже, підставою для застосування механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

Як зазначалось вище, звертаючись до органів Держгеокадастру за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 діяв неправомірно, неправдиво вказавши, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню він не використав. В подальшому орган Держгеокадастру, приймаючи наказ щодо надання дозволу на розробку документації, її затвердження та передачу землі у власність, не перевірив обставин, необхідних для передачі землі у приватну власність громадян, та вчинив дії, які суперечать закону.

Таким чином, судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу. Видача ГУ Держгеокадастру спірного наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність.

Таким чином, за дійсних (а не фіктивних, неправдивих) обставин спірна ділянка вибула з володіння власника територіальної громади не з її волі.

Отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набув право власності у передбаченому законом порядку. За таких обставин суд не вбачає перешкод для витребування спірної ділянки у ОСОБА_1 як добросовісного набувача відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України.

При цьому суд вважає, що витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки не є непропорційним втручанням у мирне володіння майном та порушенням прав, запроваджених статтею 1 Першого Протоколу Конвенції.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Отже, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушеного права цілком відповідає правовій природі спірних правовідносин та перешкод для застосування механізму статті 388 ЦК України не вбачається, позов в частині витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1424282400:04:000:0645 у ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 721-р від 12 червня 2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» територія Хрестищенської сільської ради Слов`янського району увійшла Святогірської територіальної громади Краматорського району Донецької області.

Постановою ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 за №807-ІХ утворено Краматорський район (з адміністративним центром у місті Краматорськ) у складі територій Андріївської сільської, Дружківської міської, Іллінівської сільської, Костянтинівської міської, Краматорської міської, Лиманської міської, Миколаївської міської, Новодонецької селищної, Олександрівської селищної, Святогірської міської, Слов`янської міської, Черкаської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, та ліквідовано Слов`янський район Донецької області.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом (доповнено згідно із Законом України від 28.04.2021 №1423-IX) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно ч.1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

В даному випадку Святогірській міській військовій адміністрації надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишились у державній власності автоматично з 27.05.2021 року згідно Закону України № 1423-IX від 28.04.2021.

Святогірська міська рада Краматорського району Донецької області визначена прокурором позивачем у справі, як особа, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади в межах, визначених Земельним кодексом України, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, тобто є уповноваженим на захист інтересів держави органом.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території нашої держави з 24.02.2022 року введено воєнний стан, який систематично подовжується та продовжує діяти на теперішній час.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

При цьому, згідно з абз. 1 п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

Згідно з Указом Президента України від 04.07.2022 № 469/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» утворено Миколаївську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області (Указ набрав чинності 05.07.2022).

Відповідно до Постанови від 30.08.2022 № 2542- ІХ «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Донецької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Миколаївської міської військової адміністрацій Краматорського району Донецької області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету, відповідного міського голови.

Таким чином, Святогірська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області на теперішній час наділена повноваженнями на захист порушеного інтересу Святогірської міської ради у суді.

Враховуючи викладене, спірна земельна ділянка площею 2,0000 га кадастровий номер 1424282400:04:000:0645 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Святогірської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області підлягає поверненню у комунальну власність Святогірської міської територіальної громади.

Водночас, вирішуючи вимоги позову про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, суд доходить слідуючого.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), постанові Верховного Суду, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2022 року № 472/156/21 та багатьох інших.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не привело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зроблено висновок про те, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Врахувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що у спорі про витребування майна, вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не є ефективним способом захисту, що є підставою для відмови в задоволенні цієї вимоги.

Отже, вимоги позову про визнання недійсним спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області є неефективним способом захисту, а тому, такі вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

За результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Отже, для визначення вартості об`єкта та ціни позову необхідно виходити із експертної грошової оцінки спірного майна.

Вартість майна, тобто, земельної ділянки, становить 8088,02 грн, що підтверджується відповідним Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформованого 01.09.2023.

Відповідно до п.п 1, 2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду; з позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено з 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн.

Позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 5368,00 грн судового збору, що складається з судового збору, сплаченого за вимогу немайнового характеру розмірі 2684 грн, та судового збору, сплаченого за вимогу майнового характеру в розмірі 2684 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст. 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки в задоволенні немайнової вимоги про визнання незаконним та скасування наказу відмовлено, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн. відшкодуванню не підлягають.

З огляду на викладене, судовий збір слід стягнути з відповідачів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, посадові особи якого не вжили заходів для перевірки чи має ОСОБА_1 право на безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки, та ОСОБА_1 , який приховав факт використання права на безоплатне отримання земельної ділянки даного виду, на користь Донецької обласної прокуратури в загальному розмірі 2684,00 грн., а саме по 1342,00 грн. з кожного.

На підставі ч. 7 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 45, 46, 256, 257, 261, 388 ЦК України, ст. ст. 78, 90, 121, 152, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 259, 263 - 265, 273, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги керівника Слов`янської окружної прокуратури, який діє в інтересах Святогірськоі міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої виконує Святогірська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки - задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь власника земельної ділянки відповідно до ч.2 ст. 83 Земельного Кодексу України - Святогірської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Святогірська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04053001, місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, Краматорський район, м. Святогірськ, вул. Володимира Сосюри, буд. 8), повноваження якої на даний час виконує Святогірська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44810138, місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, Краматорський район, м. Святогірськ, вул. Володимира Сосюри, буд. 8) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1424282400:04:000:0645, що розташована на території Святогірської міської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39767332, місцезнаходження юридичної особи: 36038, Полтавська область, м. Полтава, вул. Уютна, буд. 23) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 14.10.2024.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Д.В. Воронков