Постанова

від 15.10.2024 по справі 314/3030/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 15.10.2024 Справа № 314/3030/23

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 314/3030/23 Головуючий у 1 інстанції: Капітонов Є.М.

Провадження № 22-ц/807/1602/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградських областях, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Приватне акціонерне товариство «Агротехсервіс», Вільнянська міська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання права власності на житло,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ведмедовська Ганна Олексіївна, на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 травня 2024 року, повний текст якого складено 27 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до районного суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградських областях, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Приватне акціонерне товариство «Агротехсервіс», Вільнянська міська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання права власності на житло.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що з 2000 року по 2020 рік ОСОБА_1 працював в ЗАТ «Агротехсервіс» на посаді механізатора. Станом на день працевлаштування ОСОБА_1 у ЗАТ «Агротехсервіс» перебував на балансі будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . З метою покращення організації роботи Підприємство надавало своїм працівникам квартири для проживання, в тому числі й у даному будинку. 16 травня 2000 року ОСОБА_1 отримав від ЗАТ «Агротехсервіс» ордер на житлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Того ж дня разом зі своєю родиною, в т. ч. дружиною, ОСОБА_2 , вселився в квартиру. 6 червня 2000 року родина здійснила реєстрацію місця свого проживання по АДРЕСА_2 . На сьогоднішній день у вищевказаній квартирі проживають та зареєстровані позивачі: ОСОБА_1 та його дружина - ОСОБА_2 .

Пізніше ЗАТ «Агротехсервіс» реорганізовано в ПАТ «Агротехсервіс». У 2016 році Позивачі вирішили скористатися наданим Конституцією України (ст. 41, 47) правом на приватизацію вищевказаної квартири. ПАТ «Агротехсервіс» повідомило Позивачів, що товариство є лише балансоутримувачем вищевказаного житлового будинку. При цьому власником є держава та рекомендувало звернутися з даним питанням безпосередньо до власника майна.

Позивачі неодноразово зверталися до різних органів державної влади та місцевого самоврядування з питання отримання у власність квартири, в якій вони проживають досить довгий час. Останні спроби приватизувати спірну квартиру Позивачами були здійснені у 2023 році, але безуспішно.

Реалізувати вищевказане право так й не виявилося за можливе через відсутність узгодження питань щодо передачі на баланс між власником даного будинку, Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та органами місцевої влади, Вільнянською міською радою Запорізького району Запорізької області.

Позивачам відомо, що 09.08.2011 наказом № 488 Регіональне відділення ФДМУ було вирішено безкоштовно передати у комунальну власність територіальної громади м. Вільнянськ житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , який не ввійшов до статутного капіталу ПрАТ «Агротехсервіс» в процесі приватизації, але перебуває на його балансі.

Виконавчий комітетВільнянської міськоїради відмовивсяв прийняттівищевказаного будинкучерез те,що усвідоцтві направо власностіна данийбудинок відсутнібудівлі,які зазначенів технічномупаспорті від07.07.2017р.,а саме:сараї літери Б 1, М, Л, гараж літ.Д, вбиральня літ.Р. Аналогічні листи-відповіді родина Мох отримала й у 2023 році.

У зв`язку із вищевказаними обставинами Позивачі змушені звернутися за захистом своїх прав до суду.

Ураховуючи викладене, позивачі просили суд: визнати за ОСОБА_1 , право власності на квартири АДРЕСА_3 , в порядку приватизації; визнати за ОСОБА_2 , власності на квартири АДРЕСА_3 , в порядку приватизації.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 травня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ведмедовська Г.О., подав апеляційну скаргу через електронний суд 02 липня 2024 року, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник вважає, що вказане судове рішення порушує його Конституційні права. На теперішній час склалася така ситуація, за якою, з одного боку, як Держава, так й органи місцевого самоврядування, визнають право Позивачів на приватизацію квартири, в якій вони мешкають та зареєстровані більше 23 років (листи від 01.06.2023 № 13/1-31-01096 та від 29.05.2023 № 02-02-12/371, від 26.05.2023 №1769/01-17), з іншого не бажають вчинити дії щодо реалізації такого права (врегулювання питання щодо приймання-передачі будинку в комунальну власність).

Відповідач хоча й має свідоцтво на право власності на вищевказаний житловий будинок, однак, таке володіння є формальним. Фактично власниками та користувачами даного будинку є його мешканці, в т.ч. й Позивачі.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції застосував норми статті 392 ЦК України, на які позивач взагалі не посилався, тому слід прийти до висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та надані докази, у зв`язку з чим прийшов до помилкових висновків.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника апелянта адвоката Ведмедовської Г.О., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.

Судом установлено, що 16 травня 2000 року ОСОБА_1 отримав від ЗАТ «Агротехсервіс» ордер на житлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.39)

06 червня 2000 року позивачі здійснили реєстрацію місця свого проживання по АДРЕСА_2 (а.с.73,76).

Відповідно до довідки №227, виданої адміністрацією ЦНАП виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 28.03.2023, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.18)

У 2016 році Позивачі вирішили скористатися наданим Конституцією України (ст. 41, 47) правом на приватизацію вищевказаної квартири.

ПАТ «Агротехсервіс» повідомило Позивачів, що товариство є лише балансоутримувачем вищевказаного житлового будинку. При цьому власником є Держава та рекомендував звернутися з даним питанням безпосередньо до власника такого майна (а.с.63)

Вказане підтверджується також технічним паспортом житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.52-54) та листом виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області від 22.05.2018 року (а.с.62)

Окрім того, відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.05.2008 та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.04.2008 власник житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.58,59)

Позивачі неодноразово зверталися до різних органів державної влади та місцевого самоврядування з питання отримання у власність квартири, в якій вони проживають досить довгий час, докази чого надаються(а.с.21,26,30,31).

09.08.2011 наказом №488 Регіональне відділення ФДМУ було вирішено безкоштовно передати у комунальну власність територіальної громади м. Вільнянськ житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , який не ввійшов до статутного капіталу ПрАТ «Агротехсервіс» в процесі приватизації, але перебуває на його балансі (а.с.65)

Виконавчий комітет Вільнянської міської ради відмовився в прийнятті вищевказаного будинку через те, що у свідоцтві на право власності на даний будинок відсутні будівлі, які зазначені в технічному паспорті від 07.07.2017 р., а саме: сараї Б1, М, Л, гараж - Д, вбиральня - Р.

Підставою звернення до суду із вказаним позовом про визнання права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було те, що позивачі не можуть приватизувати спірну квартиру.

Відповідно до частини другоїстатті 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Стаття 47 Конституції Українигарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно зістаттею 345 ЦК Українифізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потребу житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини та визначає правовий механізм приватизації житлових приміщень, єЗакон України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно достатті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщеньу гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнату квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Ключовим у цьому визначенні є термін «відчуження», який дає змогу відносити приватизацію житла до кола підстав набуття права власності із дотриманням визначеної процедури та сукупності певних юридичних фактів.

Установлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла, гарантується державою і підлягає захисту у разі його порушення.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності урегульованастаттею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до змісту якої, зокрема, державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цьогоЗакону.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі№ 591/6623/16-ц зазначено, що «Згідно частини десятоїстатті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає».

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»саме на органи приватизації покладено обов`язок дотримуватись виконання законодавства під час проведення приватизації громадянами житла.

Передача житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій у комунальну власність, визначається відповідно до Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 листопада1995 року № 891 (далі - Положення).

Отже, приватизації підлягають, зокрема, квартири багатоквартирних будинків, що не віднесені у встановленому порядку до числа службових та входять до складу житлового фонду місцевих рад, тобто перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади.

Вказаними законодавчими актами визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами.

Особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду хоча й вирішуються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності.

Відповідно достатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як правило, позивач може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин

У цьому випадку порушення прав позивачів відбувається у формі відмови та бездіяльності органами, уповноваженими на приватизацію державного житлового фонду, у здійсненні особою права на приватизацію житлового приміщення.

Вирішуючи спори щодо приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що у випадку, якщо орган місцевого самоврядування та орган приватизації зволікають із винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність позивача. Висновок щодо ефективності способу захисту права на приватизацію було викладено Верховним Судом у постановах від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17 (провадження № 61-21545св19), від 12 травня 2021 року у справі № 750/2176/17 (провадження № 61-645св20), від 26 квітня 2023 року у справі № 344/1350/21 (провадження № 61-12730св22).

Як вже було зазначено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертаються до суду із позовом про визнання права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться у державній власності.

Позивачі неодноразово намагалися скористатися наданим їм законом правом на приватизацію майна, в якому вони проживають, однак не отримали вичерпної відповіді або роз`яснення, яким саме чином вони можуть реалізувати свої права.

Проте, як вбачається з матеріалів справи бездіяльність відповідних органів позивачами не оскаржувалась та вимоги про зобов`язання вчинити певні дії щодо приватизації не заявлялись.

Як зазначалось, законодавством визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та коммунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами, до числа яких суд не належить, а визнання права власності на квартиру безпосередньо судом знаходиться поза межами процедури, визначеної законодавством.

Таким чином, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, обраний позивачами.

Доводи апеляційної скарги щодо помилкового посилання судом на ст.. 392 ЦК України не зміняють результат розгляду вказаного спору та підстав відмови у задоволені позову.

Отже, аналіз викладеного вище свідчить про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає, а отже у відповідності до норм статей 374,375 ЦПК України оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької від 24 травня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Дата складання повної постанови 15 жовтня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, протее може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: С.В. Кухар

Г.С. Подліянова